Президент України Петро Порошенко своїм Указом розпустив Верховну Раду України і призначив нові вибори на 26 жовтня ц.р.



В своєму зверненні до народу України він сказав наступне:

"Дорогі співвітчизники!

Я вирішив достроково припинити повноваження Верховної Ради сьомого скликання. Вибори нового парламенту відбудуться на 26 жовтня 2014 року. Це рішення я ухвалив у строгій відповідності зі статтею 90 Конституції України. З урахуванням очікувань переважної більшості громадян України та на виконання власного слова, яке давав, балотуючись на посаду Президента.

Нагадаю, коаліція розпалася 24 липня. Нової протягом місяця, який на це відведено Основним законом, – не створено. У такому випадку Конституція дає Президенту право розпускати Верховну Раду. Цим правом я і скористався. Бо це єдино правильне і відповідальне рішення. Опитування громадської думки засвідчують, що 80 відсотків громадян підтримують необхідність проведення позачергових виборів. Зрештою, такою була і одна з головних вимог Революції гідності.

Потужний суспільний запит на перезавантаження влади є більше ніж очевидним. Вибори - найкращий спосіб люстрації. І починати очищення слід з найвищого законодавчого органу. Теперішній склад Верховної Ради протягом півтора року був опорою Януковича. І більшість саме цих депутатів ухвалювала диктаторські закони, які забрали життя Небесної Сотні. За це треба нести відповідальність – і кримінальну, і політичну. Чимало депутатів, які засідають або числяться в Раді - якщо не прямі спонсори та спільники, то симпатики бойовиків-сепаратистів. Навіть на оголошення мобілізації та на вимогу визнати ДНР і ЛНР терористичними організаціями ледь-ледь нашкребли 232 голоси.

А де решта? Не секрет: п’ята колона складається з десятків нібито народних депутатів. Тільки вони представляють інтереси явно не того народу, який їх обирав. Хіба таке можна терпіти?! Хіба так можна виграти війну? В цілому склад Верховної Ради не відповідає політичним настроям української громади. Суспільство настільки швидко змінилося, що депутати не встигають за його історичним поступом. Від попередніх виборів минуло лише два роки. Але здається, ніби сплили десятиліття – настільки іншою стала країна.

Голосування 2012 року, коли обиралася ця Рада, не було ані чесним, ані демократичними, ані прозорим. Воно просто не відповідало європейським стандартам. Тому критично низьким виявися потенціал чинної Верховної Ради. Це ще один аргумент на користь перевиборів. Адже наші вороги не лише диверсанти, терористи та найманці, які прийшли з того боку українсько-російського кордону. Не меншої шкоди, ніж гради чи буки, завдають корупція, безробіття, бідність. І ми маємо отримати перемогу на всіх цих фронтах одразу. Я розглядаю перемогу на Донбасі і перемогу демократичних реформаторських сил у Верховній Раді як взаємопов’язаний процес. Так, позачергові парламентські вибори – частина мого мирного плану. Ключовий його елемент – політичний діалог з Донбасом.

З ким, вибачте, говорити? З незаконними збройними формуваннями спілкуватися можна лише за допомогою сили, поки вони не склали зброї. А більшість тих, кого виборці обрали на парламентських виборах дванадцятого року втратили авторитет та вплив на людей. Багато хто з них не приїздить на свої округи. Не буває в лікарнях, не опікується переселенцями. Не допомагає відбудовувати міста, зруйновані терористами. Люди їх не бачать, а декого навіть і бачити не хочуть! Тому ті, кого Донбас обере своїми депутатами через два місяці отримають мандат довіри й право представляти регіон в його контактах з центральною владою. Позачергові вибори не означають, що з чинної Верховної Ради знімається відповідальність за долю країни. Депутати працюватимуть до обрання нового парламенту. Головне, що їм ще треба зробити – це вже у вересні ратифікувати угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Як Президент гарантую, що вибори пройдуть чесно, демократично й прозоро.

В електоральній історії країни вони стануть такими ж взірцевими, як і цьогорічні вибори Президента.

Виборчий бюлетень – це найпотужніша зброя в руках громадян, щоб захистити країну. Жодного шансу п'ятій колоні та силам реваншу! Закликаю виборців до високої явки, а демократичні політичні сили – до походу на вибори єдиною, потужною проукраїнською та проєвропейською командою. Лише за таких політичних умов ми зможемо змінити країну на краще. Закликаю всіх прийти на вибори та завершити розпочатий у червні процес формування нової влади.

Слава Україні!"

Шановні трудящі товариші!

У зв'язку з загрозою фашистського нападу на Україну, прошу усіх піднятися на боротьбу.
Ось основні ознаки фашистів: (на сході України)

1. Фашистський агент вищого рангу одягнений в костюм фашистської фірми "Бріоні" або інших італо-фашистських дизайнерів, носить швейцарсько-фашистські годинники. Їздить на автомобілях німецько-фашистського або союзного з фашизмом японського виробництва. Часто відвідує фашистську Європу. Дітей принципово віддає вчитися у гомосексуальні фашистські країни: Англія, Франція, Німеччина. Має бізнесові інтереси та родичів в фашистських Австрії, Німеччині, Ліхтенштейні, Швейцарії ітд.

2. Фашистські прислужники нижчого рангу мають свої відмінності, але їх легко розпізнати на вулиці. Основні ознаки: шапки, спортивні костюми, кросівки фашистських фірм Адідас, Рібок, Пума ітд. При собі часто мають бейсбольні біти (національний вид спорту в США), що свідчить про їх причетність до фашистського руху америки та відповідного американського фінансування. Ще одна суттєва ознака - використання Власовської полосатої стрічки на рукаві чи де-інде на одязі (хто такий Власов питатися старших Ветеранів війни).

Прошу Вас, свідомих громадян своєї Батьківщини, провести рейд по містах і знищувати виявлені ворожі елементи.

Особливо звернути увагу на народних депутатів та чиновників з Донецької, Луганської, Харківської, Одеської областей та Автономної республіки Крим. Визначити, чи не відповідають вони ознаці, вказаній у п.1 даної статті.

Якщо виявитсья, що хтось із високопосадовців знущається над дітьми, відправивши вчитися їх у гей-фашистську Англію чи інші країни гей-фашистської Європи, прошу чинити на таких людей тиск, допоки вони не повернуть своїх чад на Батьківщину. Всіх повернених дітей прошу відправляти на реабілітацію в навчальні заклади Челябінська, Єкатеринбурга, Омська, Владивостока, Рязані та інших місць братньої Росії.

Тільки разом ми зможемо перемогти фашизм!
Очистимо міста від фашистський запроданців!
Очистимо Партію Регіонів від фашистських елементів!
Ні фашизму в Україні

© Woland

Чого-чого в цьому світі нема, але я таки вважаю, що наша країна Україна є у світі самою загадковою! Ну ж бо ніхто-ніхто: ні різноманітні спостерігачі зовні при всій їх небайдужості чи незаангажованості щодо України, ні тим більше всі внутрішні учасники процесу життя-буття в Україні - всі як не гадають, як не вигадують, але передбачити майбутнє для цієї світової держави не спроможні навіть на кілька тижнів, а що там казати про місяці чи роки.
Наша чарівна країна У є настільки непередбачувана, настільки непрогнозована, що всім і зовні, і в середині залишається тільки розводити руками з подиву і просто спостерігати за тим, що то далі буде і чим нас майбутнє подивує.
Я не буду робити грунтовного переліку всіх унікальних зворотів, оборотів та переворотів в українській політиці та державному функціюванні, які відбулись за минулі 22 роки існування Незалежної України, а сконцентрую увагу для прикладу на особливо знакових і пам'ятних подіях, які були феноменально непередбачувані.
Ніхто, абсолютно ніхто не передбачав, отже і не організовував свідомо (увага!), такого соціального вибуху в Україні, яке отримало назву Помаранчева революція. Такий глобальний багатомільйонний здвиг людей був потрясаючою подією для всіх у цілому світі, як і унікальна самоорганізованість повстання, коли не відбулось жодного конфлікту чи кровопролиття, погромів тощо. Жодних значних ексцесів - жодних. Якщо порівняти з іншими країнами, то це не до порівняння. Україна показала і доказала свою унікальність!
Ще більшу унікальність показала Україна, коли на наступних виборах Президентом України став Віктор Янукович, якого вважали знищеним політиком в абсолюті, якби це була інша світова країна, але це ж Україна! Здавалось, що хто завгодно, тільки не Янукович! Хто завгодно! І... Маємо Януковича. Країна У: тут можливо все! Тут Конституційний суд одним і тим складом може прийняти з одно й того самого питання два діаметрально протилежні висновки: "народні депутати не мають права переходити з фракції до фракції" раптом стає що "мають право переходити". Про скасування Конституції і цілого державного ладу в Україні у 2010 р. без жодних легітимних підтверджень - ще крутіший віраж в українській політиці. Той же Конституційний суд, який має виключно повноваження трактувати норми Конституції, бере і скасовує саму Конституцію, на підставі якої він був обраний і діяв. Суд, який не має жодних законодавчих і тим більше - виконавчих функцій в своїй діяльності, робить протизаконний "конституційний переворот" в Україні -  і? І все спокійно і нормально в країні У. Живемо як і жили до того...
Загадкова країна У, де звичайні люди живуть своїм окремим життя, а влада і всі її закони - існують окремо від людей. Алогічна композиція державного буття, яке неможливо прорахувати на подальше майбутнє, бо як подумаємо, що може бути далі - жах проймає. Судячи з реалій українського політикуму та накопичення кризових явищ в економіці - на нас попереду чекаю нові унікальні враження, про які стримані в емоціях німці кажуть як "дасіш фантастік!"
Власне до такої оцінки належать події 4 квітня 2013 року в Києві, коли значна частина народних депутатів українського парламенту провела свою так звану "виїзну сесію" поза приміщенням Верховної Ради України і без участі депутатів від опозиції, яких просто не допускали на це державницьке зібрання. Зараз всі політологи як і всі теологи, а за тим - і всі інші люди гадають-відгадують новітню загадку з країни У: "А що то було? Мабуть НЛО?!"
Варто нагадати, що у доволі куцій історії українського парламентаризму вже був подібний прецедент 21 січня 2000 р., коли народні депутати збирались поза стінами Верховної Ради, щоб прийняти рішення. То був своєрідний внутрішній "двірцевий переворот", який влаштував підступний заступник голови ВРУ Віктор Медведчук для свого патрона - голови ВРУ Олександра Ткаченка, щоб його скинути з посади і переобрати іншого на голову. Відбувалось усе в Українському домі, який був збудований як музей В. І. Леніна, що є доволі красномовним показником. Звичайно, подібні події не являють собою позитивний приклад, але треба зауважити дві важливі деталі: тут приймали участь всі народні депутати України, які побажали бути, а, по-друге, це не була законотворча діяльність ВРУ: чисто технічна подія внутрішнього характеру. Тобто переобирати голову ВРУ за межами будинку Верховної Ради можна якось визнати легітимним актом, тоді як прийняття законів і всіх інших нормативних актів за межами сесійної зали ВРУ ще й зумисного недопущення до участі частини народних депутатів - це неможливо за будь-яких умов! Це є фактична ліквідація всіх основ парламентаризму!
Весь зміст законодавчої дільності через парламентську демократію полягає в процесі змагальності! В тому, що люди, як громадяни країни, свідомо делегують свої повноваження на керування державою окремим достойним і мудрим людям, які представляють і захищають їх інтереси в процесі суспільного співжиття. Парламент стає місцем, де концентруються всі соціальні інтереси, де через процес чесного голосування визначається перевага інтересів більшості, якій свідомо підчиняється меншість. Повторюю, що кількісне голосування "за" і "проти" є головним показником того, що перемагає воля більшої кількості депутатів, як представників чисельнішої громади виборців. При цьому, як і в будь-якому змаганні, виграє сильніший у чесному двобої у визначеному місці, яким для народних депутатів є сесійна зала Верховної Ради України. В усіх інших випадках визнати легітимною законодавчу діяльність народних депутатів є м'яко кажучи - несерйозно.
Уявіть, що когось з братів Кличків визнали чемпіоном без бою в ринзі, а за поліційним протоколом, де засвідчено, що Кличко побився з своїм суперником по змаганнях десь у барі та добряче його відгамселив. Зрозуміло, що це є безглуздям найвищої проби, яке, як бачимо, пустило в Україні щедрі пагони, особливо серед народних депутатів, про що і засвідчили події 4 квітня, коли було прийнято з 20-ть Законів України! Законів для цілої держави! Але без участі у тому значної кількості уповноважених на те народних депутатів від опозиції. Що це означає? Подумайте.
Дозволю собі пожартувати і заявляю, що відтепер в Україні появилась нова законодавча змагальність: депутати від більшості будуть таємно змовлятись про секретні місця здибанок, щоб швиденько прийняти якісь закони і постанови, а депутати від опозиції перекваліфікуються в нишпорок, щоб вистежити ці зібрання і якось їх зірвати. Така собі гра в квача, або скорше відповідає російський варіант гри в "козаки-розбійники", де ясно хто козаки і хто розбійники.
Також можна потрактувати цю подію 4 квітня, як початок діяльності в Україні двопалатного парламенту, де більшість буде приймати свої закони, а меншість - окремо свої. Для Президента України це буде просто суперово: захоче і підпише той закон, який йому більше сподобається! Красота! Ще одне новітнє "ноу-хау" в світовій історії парламентаризму.
Набагато цікавішою буде ситуація, коли населення по цілій Україні поділиться за принципом "хто за кого голосував" і почнуть виконувати закони одні прийняті Верховною Радою "більшості", а інші - закони, прийняті Верховною Радою "меншості". А що? Кого обирали - того і будемо слухатись! Все логічно.
До якого хаосу подібне політичне рукоблудство може довести країну - не важко передбачити. Воно і так в Україні порядку мало з тими, м'яко кажучи, дивними судами, законами, урядовцями та депутатами, але відтепер ото веселе життя розпочнеться в країні У! Бадак з бардаків! І тут варто оцінити завбачливість українців, які десь на рівні інтуїції зуміли передбачити такий розвиток подій в країні, бо ж обрали Президентом України власне підходящу для керівництва бардаком людину: колишнього зека, що відбував термін за кримінальною статтею "за згвалтування". Завбачливо, що тут скажеш.
Якщо Віктор Янукович підпише ті "закони з підворотні", ото Україна посуне неймовірними кроками в процесі розвитку нашої індустрії, і то не простої, а секс-індустрії: хто кого і куди тільки зможе...
Напевно, що саме це і мав на увазі вірний помічник президента - прем'єр-міністр України Микола Азаров, коли обіцяв "нову індустріалізацію України". Просто через певну скромність, або, скоріше, через мовну обмеженість, Азаров не озвучив, що то буде "нова секс-індустрія" для України. Справді, мало, дуже мало охоплено українців секс-індустріалізацією за часи незалежності, не те, що в часи СРСР - тоді всіх мали по-повній програмі в усіх можливих позах і місця... Розслабились, українці, призабули, от і прийшов час нагадати. Першість тут, ясна річ, за комуністами - ці добре знаються, як в бардаку черги впроваджувати, як і кому можна поза чергою чи кого...
На часі постає гасло: "Хай живе секс-індустріалізація України!" Відлік пішов! До повної секс-індустріалізації країни У лишилось...

Богдан Гордасевич
м. Львів

Тігіпко очолить фракцію мажоритарників в Раді

Дуже цікаве дійство розгортається... Мажоритарників бере під своє крило Партія Регіонів, при чому у самих мажоритарніків здається ніхто і не запитував... Хоча навіщо їх питати, це ж одинаки та вигнанці, голови тих політичних сил, що не пройшли в парламент... Та й сам Тігіпко не на багато кращий за них... В минулому голова досить успішної політичної сили, зливший її після виборів в загальний кошик провладних партій... Своєї партії у Шановного Сергія Леонідовича тепер немає, та за внесок в загальну справу, як бачимо його нагородили своєю фракцією в парламенті... Тож, як кажуть: Не знаєш - де знайдеш, а де і втратиш... Подивимось, що воно далі буде...

Президент підписав закон про персональне голосування депутатів

- А чому це спортмайданчик ліквідовують?...
- Кандидата не обрали депутатом...
  Журнал "ПЕРЕЦЬ" № 11 2012

Токмацька окружна комісія виборчого округу № 81, сьогодні, 20 вересня, провела жеребкування по членам на дільничні виборчі комісії. У барабан були закинуті карточки на 52 учасника виборчого процесу. Покрутивши барабана, було витягнуто першу карточку. За списком з номерами порядковими подань членів комісій на двк від партії  і номером карточки було виявлено партію, що подає першого члена дільничної комісії. І так 52 рази.

Перед жеребкуванням було запропоновано комісії обмежити доступ до кімнати з комп’ютером, через який інформація буде передаватися до ЦВК. На жаль ума не стало опротестувати таке рішення, бо Свобода не зможе слідкувати за процесом передачи результатів виборів до ЦВК. Бажано в цьому питанні знайти спільників-однодумців серед членів ОВК.