хочу сюди!
 

Ліда

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Замітки з міткою «українське»

Стежкою 1933го.

«У російському Красноярському краї вирішили поповнити власний фонд сільськогосподарської продукції за рахунок постачання з тимчасово окупованої частини Херсонщини. Таке рішення було одноголосно ухвалено на засіданні законодавчих зборів 27 квітня. Про це повідомила прес-служба органу», – йдеться у повідомленні.

Російські депутати на засіданні майже одноголосно підтримали рішення щодо ввезення зерна з Херсонської області, яке частково взяли під контроль російські окупанти у рамках проведення «спецоперації на території України».

«Оскільки в краї функціонує тільки одне підприємство з виробництва огірків, а нестача інших овочів та зернових культур внаслідок запровадження іноземних санкцій відчувається гостро не лише у Красноярському краї, а й на федеральному рівні повсюдно, експропріація надлишків минулорічного та нинішнього врожаю фермерів Херсонського регіону стане одним із інструментів надання допомоги малим формам господарювання, споживчим кооперативам»
, — зазначили депутати.

Голова комітету Владислав Зирянов припускає, що такий досвід зможуть успішно впровадити надалі колеги з інших регіонів.

«Незважаючи на те, що логістика передбачає морські та наземні перевезення великої протяжності, такий підхід буде економічно обґрунтованим, враховуючи відхід з російського ринку багатьох постачальників насіння, добрив, а також значні витрати на тепло та електрику для вирощування власних овочів та фруктів.

Після досягнення всіх цілей «військової операції Росії в Україні», збільшити обсяги постачання для внутрішнього російського споживача можна буде також за рахунок переміщення продовольства з інших південних регіонів, взятих під контроль», - упевнений він.

Щоправда, невдовзі ця новина зникла з сайту законодавчих зборів краю, а в соцмережах з'явилася заява про те, що це нібито фейк та результат атаки хакерів..»


image

Запорізька ділянка фронту.

Під час війни по статистиці про війну пишуть 80% нотатків та блогів. Всі подіі, навіть домашні, безумовно, під впливом військової небезпеки. Міцний "андреналін" від політики.


В Генштабе рассказали про обстановку на фронте по состоянию на 18 часов 22 апреля.

На Запорожском направлении оккупанты совершали штурмовые действия в направлении населенного пункта Зеленое Поле, успеха не имеют. Об Этом сообщает Акцент.

Н.п. Зеленое Поле находится на границе Донецкой и Запорожской областей — на северо-восток от Гуляйполя 

Враг усилил группировку за счет перемещения подразделений 19-й мотострелковой дивизии 58-й общевойсковой армии Южного военного округа. Вместе с тем батальонная тактическая группа 127-й мотострелковой дивизии 5-й общевойсковой армии потеряла боеспособность и выведена в район восстановления.


У вашій родині щось подібне було?

Не став перекладати на українську, бо тоді мабуть не відчуєте усього колориту проблеми.

- Пипец. Разосрался с мамой до слез и драки из-за слов «хохлы говенная нация и да мы нищие но гордые и у нас в России право на мнение а у них нет»
- Какой же пипец я не могу просто
- Сказала что будет рада если меня посадят
- Я долго держался, убеждал, обходил острые углы, но сейчас все, сорвался науй
- Пусть сын сидит, пусть внуки растут в нищете и без отца, пусть стране пиздец, пусть мир горит в адском пламени, лишь бы только хохлам было плохо
- Сижу в тачке перед домом родителей, пытаюсь успокоиться и зайти обратно - нормально поговорить
Не получается
- Зашёл, молча сижу с потерянным унылым ибалом
- Для меня нет и никогда не было ничего важнее близких. Мой мир не может существовать, когда мы с ними по разные стороны баррикад. Для меня это просто невозможно принять

коментарі

-У вас Мама, а у меня сын 18 рвётся Родину защищать. Устала объяснять, что там такие же матери, что колени прострелить бухой командир рФ сам ему сможет даже на войну ходить не надо. Что насиловать могут и меня, а я святое для него вроде как, ...

- Позавчера разосрался с ватной бабушкой, когда пытался объяснить, что это война и умирают мирные люди, а она мне в ответ что это не война, а спецоперация по освобождению от нацистов. И если бы Вова Хуйло не напал, то 25го бы Украина напала бы сама на Россию

- Держитесь. У меня такая же ситуация. Там ещё совковая пропаганда поработала, начиная с детства: "америка - ИМПЕРИЯЗЛА, мы не такие, мы особые, а они хочут нас сломить! У нас великая держава, а они хотят сделать сырьевой придаток, это всё америкосы проклятые, это они Сср развалили

- Про нищие и гордые это тема прям на уровне коллективного бессознательного:
Мол, живем плохо, но эти страдания должны же каким-то образом быть оправданы. Ну зато... Зато хохлы нацисты... Зато у нас гордость есть! Зато нам боженька помогает! Зато ты дурак просто не понимаешь!!

- Сочувствую. Сам в такой же ситуации. Разосрался с мамой из-за её позиции «раз уж ввязались, нужно идти до конца». У неё муж ватник, со мной он боится вступать в спор, помалкивает, но как только я за порог их дома - пропаганда льётся из всех утюгов. Пока нашёл только один метод
 
Метод может жестокий, но надеюсь к прозрению приведёт: лишил денежного довольствия, говорю денег нет, благодарите Путина и дальше уж как-нибудь сами, без меня. Сидят теперь без хлеба, с нищими пенсиями, у ватника квартира в Риге, но деньги от аренды не снять, банк латвийский.

- Выше Вам верно написали: мама в тоталитарной секте. А значит: не разрывать связь, не пытаться давить, запастись терпением, отвоевывать маму у секты по галочку.
Если аналогия с сектой не помогает, представьте, что путинизм - это болезнь

- Просто чувства поддержки вам... У меня с братом такая же ситуация, но хотя бы мама моя без "промытых мозгов"... Читала в школе про белую и  красную армии и не могла понять, как в одной семье могли быть такие разные взгляды, а теперь на собственной шкуре ощущаю...

- Говеный тот человек который обзывает так других. А ваше право на свободу мы видели. Людей с улиц забирают за неправильный цвет кросовок и за то что стоят на улицах с белым листком бумаги. И теперь ваша свобода сравняла с землёй пол Украины, причем именно ту часть где жили русские

- В конце февраля думала уезжать-не уезжать, мать 85 лет со мной. Потом пришёл участковый, поняла, что по её заявлению, потом она мне сказала "Езжай в свою хохляндию" , и меня надо посадить, потом получила письмо о выселении. Ревела... Вопрос с отъездом решён, 26.04 получаю загран.

- Очень все знакомо. А у меня вообще родители украинцы (отец военный), так вот они своим братьям и сёстрам по скайпу заявили, что сами виноваты, надо было сдаваться, как сделали в Крыму. Тут же дядя послал отца в след за кораблем, наметился местами просвет

- Право на мнение в Путинской России, запрещено в борьбе с инакомыслием, можно Повторять лишь то,что говорит бдительный  телевизор, всё остальное,-опасно для государства и собственной жизни.

- Я из Киева, мама у меня такая вся русская-прерусская, срался с ней много лет, крики, иногда до матов (у нас тут не принято с родителями матом)))
Но как только первая ракета упала в 200м и убила похожего, все закончилось и с тех пор "Путин — куйло!"

- а я уже не ссорюсь, как только слышала "хохлы", говорила ей "а ты клята москалька". Метод действует, сейчас уже интересуется, когда победят украинцы?

- Такая же херня с отцом. Ему 85 скоро, он бежал из-под бомбёжки в 1941м. Говорю ему - "тебя же бомбили, как ты можешь поддерживать бомбёжку мирных людей сейчас???". В ответ - "Путин всё знает, все правильно" Очень тяжело на душе. Но отец один, деваться некуда...

- Вот прикинь, а у меня прадед 15 лет СЛОНа, дед 10 ТагЛага, и отец заявил:
1) страну спасут "шаражки", как в одной из которых работал дед, запуская Магнитку
2) он за Путина горой.
Мой вопрос отцу: кто из твоих внучек должен сесть первой?
К родителям стараюсь не появляться.

Прапорщикі стирілі.

Россияне пришли в Украину на войну с муляжами вместо боеприпасов.

Показательное видео разместили в сети, передает «Акцент».

Как видно, украинские защитники производили «распаковку» боеприпасов, которые оставили россияне, и обнаружили свидетельство массовой коррупции в ВС РФ.

Так, в коробке, в которой должна была находиться тротиловая шашка обнаружили обычный кусок дерева. Аналогичную находку извлекли из упаковки дымовой шашки.

«Тротил прапорщики пропили и запечатали деревяшки. Бойцы невидимого фронта» — комментирует оператор видео, попутно смеясь над «второй армией мира».


1

"Фашист пролетів"

"...Ця картина вразила мене у далекому дитинстві. Назву легко не забути - "Фашист пролетів", автора погуглив - Аркадій Пластов, 1942 рік."
1


"Рашисти вбили всіх корів "Агромолу" під Харкiвом. Не для того, щоб їх їсти. Ви ж розумієте, що блокування портів, знищення і викрадення стратегічних запасів зерна, спалення нафтобаз перед посівною, крадiжки в оселях украiiнцiв – це не просто так? Геноцид – улюблена забава руснявої фашні. Ми дуже любили продукцію нашого Агромолу. Тварюки !!!"



2

16.04 Селяни та оккупанти.

«Розповідають біженці із Запорізької області, які зупинилися у селі під Дніпром.

Взявши село, росіяни зібрали всіх мешканців, переписали їх та повідомили, що відтепер ніхто нікуди не повинен відлучатися. Якщо перекличка покаже відсутність одного, буде розстріляно одне, якщо двох – буде розстріляно двоє тощо.

Зібрали фермерів, які розпочали польові роботи. "Відтепер ви не фермери, а наша рабсила. Про те, що ви обробляєте чиїсь паї, забудьте. Ніяких паїв більше немає. Є наша земля. Обробляйте її, засівайте, збирайте врожай. 20 відсотків урожаю – ваші, 80 – наші. За роботу, товариші!

До села зайшла колона російської техніки. З-за куща біля одного двору в першу машину полетіла пляшка із запалювальною сумішшю. Далі колона не пішла – викликали авіацію, і все село було стерте з лиця землі.

До двору одного чоловіка підігнали комбайн. "Давай змінюватись. Ти нам – свого бика, а ми тобі – ось цей комбайн". І сміються. Чоловік: "А якщо я відмовлюся?" - "Твого бика все одно заберемо, а комбайн підірвемо". - "Тоді згоден на обмін". Чоловік віддав бика і став дзвонити господареві комбайна: "З тебе належить".

Першому зустрічному мешканцю села вручається пуста сумка. "За годину повернеш її з продуктами. Під зав'язку. Іди по селу і збирай. Насамперед - сало, потім - яйця та інше. Не прийдеш з повною сумкою - розстріляємо".

Михайло Олексійович, фермер, який розмістив у себе біженців, каже, що в нього, власне, одне питання: чи розуміють росіяни, що чинять погано? У мене ж і цього питання немає. Якби не розуміли, так би не поводилися. Вони тому й убивають, і грабують, і гвалтують, і всіляко куражеться, що знають: це – недобре.»

*****
"....Російський солдат йшов українським селом, щойно зайнятим його частиною. Він був у гарному настрої, бо взяли це село без бою.

На подвір'ї одного будинку загавкав собака. Солдат зупинився, зняв автомат і застрелив його.

"Навіщо ти це зробив?" – крикнув господар, що вибіг на ґанок. "А щоб не гавкала", - сказав солдат, засміявся і пішов, насвистуючи, своєю дорогою.

Те саме питання він почув і від командира загону місцевої оборони, який узяв його в полон за кілька днів. "А щоб не гавкала", - відповів солдат і йому.

- І теж засміявся? - Запитав я цього командира. До війни у нього був маленький бізнес – тартак. Люди малого та гаражного бізнесу складають кістяк багатьох таких загонів.

- Ні, не засміявся, - сказав командир, - а наче трішки посміхнувся. Йому ніби стало спокійніше, раз допит уже дійшов до такої дрібниці.

Солдат назвався контрактником із Алтаю. Мати у нього медсестра, йому 28 років, без спеціальності, до армії колов по селу дрова. То була його добавка до окладу дружини-вчительки. У них поки що одна дитина, хлопчик, ходить до дитячого садка.

За враженням командира, перед ним була від природи добродушна, не швидкого розуму людина, для якої війна до самого полону була не війною в іншій країні, а чимось на зразок звичайного відрядження, в якому, щоправда, дозволено більше, ніж на місці постійного перебування . На чоловіків, що його полонили, він дивився, як на ментів, що причепилися до нього, з іншої області.

– Все сопів, – розповідав командир. - Звичайно, собака не людина. Це зрозуміло. Але ж вона не твоя. Вона – чужа власність. Ось у чому справа..."
****

Хто з більш-менш начитаних людей не згадує в наші дні це герценівське визначення тієї хвороби, яка вразила Росію, коли з неї вкотре спробувала піти Польща, за що Муравйов уставив її шибеницями?

Сифіліс, а не якась гарячка, тому що організм не трясеться, а гниє, захоплюючи всі його клітини.

Гнила-раділа вся Росія, від безіменного зека-кишенькового злодія до її першого поета – Тютчева і не останнього – Вяземського.

З шибениць почалося таке обрусіння Польщі, яке мало увінчатися викоріненням усього польського, аж до слів "поляк" та "Польща".

Для тодішньої Росії Польща була нестерпною не лише своєю польськістю, а й тим, що являла собою передній край богомерзкого Заходу.

Як сьогодні Україна.

- Пушкін, кажете? Достоєвський? Лев Толстой? Фет, Тютчев? Блок?..

Оце вам реальне "благародство души", "високая духовность"
Справді кажучи, реальність та досвід доводить, що це пусті слова на єкрані, сцені, чи на папері. Реальний росіянин повна протилежність россіській классиці.


Сторінки оборони Запоріжжя.

"....На «Фейсбук» сторінці Сил оборони Запорізького краю Анатолій, оператор «Джавеліна» розповів, як наші завдають ударів окупантам:
– Ми з напарником стояли на передовому посту розгортання – на перехресті траси державного значення. Мали протитанкові керовані ракетні комплекси «Фагот» (ще радянського зразка) і три ракети. 

Командир поставив бойову задачу: у випадку висунення ворожої техніки зробити по ній залп, зупинити. Близько 10-ї години на трасу висунулася колона російської бронетехніки – танки Т-72Б3, БТРи, БМП, самохідні артилерійські установки, системи залпового вогню «Град» і вантажівки забезпечення. Я нарахував десь 80 – 100 одиниць техніки, відстань від нас була 2,4 кілометра. На чолі колони йшов передовий загін із однієї БМП-2 й двох танків, за ними на відстані 50 метрів — основна колона.

Я доповів командиру й одразу здійснив вистріл по колоні. На жаль, він виявився неприцільними. Але колона пригальмувала й почала спускатися в балку. А через кілька хвилин по нас відкрили вогонь із танків, мінометів і крупнокаліберних кулеметів. Їхні коригувальники ще не почали працювати, тому вогонь був неефективним. 

Ми відійшли на іншу позицію, де мене чекав напарник із «Джавеліном».
Новітній протитанковий засіб уже був підготовлений. Ми зайняли позицію й чекали, коли підійде ворог. І буквально за шість хвилин один танк вибрався на пагорб і почав сунути на нас. Відстань до нього була 1,5 кілометра.

Поруч із нами бойову позицію займали оператори протитанкового ракетного комплексу «Корсар». Вони зробили перший постріл і влучили. У ворожому танку здетонував боєкомплект, башта відлетіла, екіпаж був знищений. Техніка, що йшла за танком, одразу звернула з траси в той бік, де була моя позиція. Я побачив через приціл «Джавеліна» теплову сигнатуру цілі – це був ще один танк Т-72Б3. Головка самонаведення була вже охолоджена, тому я просто зробив пуск і влучив! Ворожий танк загорівся.

Після цього на пагорб виїхала ще одна російська «коробочка» (БМП). По ній одразу вистрілив наш «Корсар» і теж влучив. За кілька хвилин ми знищили з «Джавеліна» й «Корсара» два російські танки і одну «беху». 

Це зупинило російську колону – вони побоялися далі висувати бронетехніку. Натомість кинули через лісопосадку піхоту. По ній спрацювала наша «арта», яка понищила чимало живої сили противника.
З нашого боку обійшлося без втрат – ні поранених, ні загиблих...."


Батьківщина Махна має нову ознаку. Героям Слава!

Найгарячішою точкою Запорізької області вже кілька тижнів лишається гуляйпільський напрямок. А саме Гуляйполе — невелике містечко поблизу кордонів трьох областей – по суті, стало стратегічним. Російські війська вперто намагаються його захопити. «Гради», САУ, бомби – усе це щоденне життя Гуляйполя.

Російська навала гатить по ньому з 3 березня. Розбиті будинки, пожежно-рятувальна частина, ринок, ритуальне агентство і навіть церква. Та місто — без світла, без води, загнане у підвали — стоїть. 

Українська армія твердо боронить Гуляйполе. Так твердо, що ординці прозвали це наше місто «злой город». Самі ж вони поховалися між хатами у селі Дорожнянка (напряму 6 кілометрів від Гуляйполя), Пологах, розраховуючи на те, що ЗСУ не стрілятиме по населених пунктах. Саме від жителів Дорожнянки та Поліг гуляйпільці й дізналися, що ворог у розпачі прозвав їхнє місто «злой город».

Дає жару загарбникам і тероборона. Це, очевидно, й відплата загарбникам за смерть трьох гуляйпільських патріотів. Коли ми спитали про цих хлопців у їхніх земляків, то почули лише щирі хороші слова.

— Не пив, не курив. Телефони заряджав усій вулиці — у нього генератор був, — розказували про Олександра Колісника (більше про нього тут). 

— Спокійний, поганого про нього ніколи не чули. Займався спортом – боксом, – так відгукуються про Артема Лазоренка.

Женя Коростельов родом з міцної сім’ї. «Враховуючи його матеріальний стан, міг з першого дня війни відпочивати в теплих краях. Але він зробив свій вибір», — писали в соцмережах. 

— Не тікали – загинули, захищаючи рідну землю – це вже нам сказали про всіх трьох...»


Гуляйполе.

Фото зруйнованої квартири були опубліковані на фейсбук-сторінці Запорізької окремої бригади територіальної оборони.

Жінка на ім’я Віра — мешканка Гуляйполя. Ледь стримуючи сльози, вона розповідає як з першими пострілами ворожої артилерії 5 березня вона втратила свою квартиру.

Залишились самі стіни — меблі та інтер’єр перетворилися на купу сміття.

Незважаючи на це потрясіння, вона запитує, «а коли буде відновлення міста»?

Вона знає, якщо Збройні Сили України захищають Гуляйполе, то можна не тікати якнайдалі, а планувати майбутнє, думати про перспективу, розраховувати на цивілізоване життя.

Зараз окраїни міста ще подекуди зазнають пошкоджень через обстріли, кожного дня лінія фронту потроху відводиться далі, в сторону Полог.

«Сили Територіальної оборони разом з іншими підрозділами ЗСУ здійснюють визвольні операції, завдають окупаційним військам тактичні поразки, щоби орки повернулися в свій Мордор з найбільшими втратами. Слава Україні!», — йдеться у повідомленні
Запорізької окремої бригади територіальної оборони.


Де ці рашко-нацики не з"являться, скрізь руйнують.

Село Шевченково, село Бобрик - на межі виживання.
Орки заселені по хатам, ріжуть свиней, катаються на вкрадених велосипедах. В коаліції з наркоманами і алкоголіками - тероризують село.
Якщо раніше особовий склад проживав на декількох вулицях, то зараз вже залишилися всього декілька вулиць де їх немає..

Велика Димерка - просто розбомблена. Вся адміністрація - втекла в перші дні. Звертатися немає до кого.
Люди без газу з 10-11.03, без світла - з 9.03.

Евакуація в деяких селах зривається окупантами, на окраїнах окупанти просто наставляють автомати на цивільних, коли ті йдуть на автобуси.
Ми всі віримо в ЗСУ, але той безлад, що утворюють окупанти і та кількість техніки, яка просто зарита в людей прямо в подвір’ях - жахає.
Села броварського району - потребують захисту і допомоги. Нам немає до кого звертатися.

Звільніть села і вони прогодують Київ, а чи прогодує Київ село овочами, домашнім м‘ясом, домашнім молочним?
В Шевченково не працює 2 мельниці, котрі могли б добре забезпечити район.
Але більше всього шкода цивільних, яких хоронять під заборами домівок