хочу сюда!
 

Тетяна

38 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 30-57 лет

Заметки с меткой «уроки»

Дыхание

Правильное дыхание применительно к игре на губной гармошке вовсе не означает втягивание воздуха или его вдувание в отверстие инструмента. Такие действия осуществляются губами и мышцами в передней части вашего рта.

Простейший способ научиться правильно дышать при игре на гармошке, это упражнение по извлечению одиночной ноты, когда инструмент находится у вас во рту на максимально возможной глубине. Чем глубже вы можете поместить гармошку, не теряя при этом способности извлекать одиночную ноту, тем лучше. Это поможет вам исключить из процесса губы и мышцы передней части рта и позволит сосредоточиться на дыхании при помощи диафрагмы. 
Качество тембра, сила и мощь звука при игре на губной гармошке во многом определяются правильным дыханием. Не стоит путать правильное дыхание с выносливостью. Последняя постепенно развивается по мере ваших занятий. Как правило, основная масса новичков устает уже через несколько минут работы с гармошкой. Эта проблема разрешается сама собой по прошествии некоторого времени.

Правильное дыхание при игре на губной гармошке, означает в первую очередь, что звукоизвлечение связано с движением вашей диафрагмы. Именно оно создает воздушный поток, который и заставляет инструмент звучать. Такой способ дыхания иногда называют "дыханием при помощи диафрагмы", "глубоким дыханием", "дыханием дзен" или "дыханием йогов". Возможно, он вам уже знаком по занятиям спортом (восточные единоборства, тяжелая атлетика, бег и т.д.). В этом случае вы сэкономите время. Правильное дыхание при игре на губной гармошке очень похоже на аналогичную дисциплину, которую изучают вокалисты и практически все духовики, но только немного сложнее.

Большинство спортсменов, вокалистов и духовиков контролируют только выдох. Однако дело не только в том, что при игре на губной гармошке кроме выдоха используется еще и вдох. Самое интересное заключается в том, что при игре во 2-й позиции вдох играет ведущую роль, что для большинства из нас совсем не естественно.

Во время пения или при разговоре мы находимся в фазе выдоха. В обычной ситуации мы используем вдох только для заполнения легких воздухом, не более того. Именно поэтому правильное дыхание при игре на губной гармошке оказывается для некоторых людей более трудным для освоения, чем они ожидали. Однако пусть это вас не пугает. Конечно, пройдет какое-то время, прежде чем вы научитесь извлекать полноценный, богатый, мощный как у профессионалов звук. Но если вы последуете предложенным ниже рекомендациям, то несомненно добьетесь желаемых результатов.

Во-первых, всегда по возможности играйте и занимайтесь стоя. Работая над дыхательными упражнениями, голову держите приподнятой, спину прямой, а тело расслабленным так, чтобы воздушный поток мог начать свой путь от диафрагмы, а не изо рта. Кстати говоря, хотя во сне мы дышим правильно и расслабленно, проснувшись далеко не все из нас способны проделать то же самое.

Если вы считаете, что при глубоком вдохе мы должны наполнить воздухом свою грудь, то вы имеете достаточно превратное представление о том, что на самом деле представляет собой "глубокое дыхание". По настоящему оно идет от диафрагмы. Когда легкие заполняются воздухом, он давит на диафрагму, которая в свою очередь воздействует на желудок. Мы можем назвать это желудочным дыханием, однако в данном случае просто воздух проникает в легкие на максимальную глубину.

Попробуйте проделать перед зеркалом следующее упражнение: встаньте прямо, слегка приподнимите голову и положите любую из ладоней на живот. Откройте рот, опустите челюсть вниз и постарайтесь оставить ее в таком положении (через некоторое время, когда мышцы челюсти окрепнут, у вас это будет получаться без труда).

Теперь попробуйте выпятить живот, а затем спрятать его назад (пока без участия дыхания). Убедитесь при помощи зеркала, что ваш живот ходит взад-вперед перпендикулярно позвоночнику, а не вверх-вниз. Теперь сделайте вдох, одновременно произнося звук "ха", и посмотрите в зеркало, выдвинулся ли ваш живот. В идеале он должен выпятиться в направлении перпендикулярном позвоночнику. Усилием руки верните живот в исходное положение. При этом через ваш рот должна выйти струя воздуха. В этом случае мы косвенно воздействуем на диафрагму, которая в свою очередь выдавливает воздух из легких. Он далее проходит через горло и рот, и, в конечном счете, через отверстие губной гармошки.

Теперь проделайте то же самое упражнение, на этот раз уже с инструментом. Положите одну ладонь на живот, чтобы контролировать его движение. Гармошку расположите как можно глубже во рту так, чтобы она попала между зубов. Гармошку держите зубами, это позволит вам высвободить руку. Именно в таком положении вы будете извлекать аккорд (2-5 нот); чем больше нот, тем лучше. Теперь попробуйте стимулировать воздушный поток от диафрагмы. Старайтесь, чтобы в зеркало вам было видно все ваше тело. При правильном дыхании вы увидите, что живот начинает движение в том или ином направлении за мгновение до того, как прозвучит извлеченный на гармошке звук.

Для многих это упражнение проще выполнять, используя ноты на выдохе. Когда живот втягивается, вы извлекаете звук на выдохе. Когда живот выпячивается, происходит звукоизвлечение на вдохе.

А вот еще несколько советов, касающихся правильного дыхания. Чтобы добиться более качественного, мощного звука с хорошей интонацией, вы должны сосредоточиться на том, чтобы ваша воздушная струя прошла сквозь отверстие губной гармошки, а не просто попала в нее. Представьте себе, что воздух выходит из тыльного отверстия инструмента еще на 7 см и движется параллельно язычку. Если струя движется под углом, то вы неумышленно изменяете высоту ноты, а некоторые верхние ноты в таком положении могут вообще не прозвучать. Именно в этом кроется причина того, что у некоторых новичков возникает проблема со звукоизвлечением на вдохе через 2-е и 3-е отверстия.

Не переусердствуйте в борьбе за извлечение одиночной ноты. Это обычная проблема для музыкантов уже прошедших начальный этап. Начинающие имеют тенденцию слишком сжимать губы в попытке научиться извлекать одиночную ноту. В результате через отверстие проходит уже не максимально возможное количество воздуха. Следите за тем, чтобы ваши губы имели оптимальную для этого конфигурацию. Чуть раскройте их, чтобы захватить соседние отверстия, а потом вновь слегка сожмите. Старайтесь использовать отверстие на все 100%, то есть полностью. Это поможет вам добиться более качественного звука при минимальных усилиях.

При коррекции дыхания вы можете использовать свой нос в качестве клапана. В большинстве случаев, особенно это касается начинающих, во время игры он должен быть закрыт. Имеется в виду, что воздух должен входить и выходить из вашей головы только через гармошку.

Попробуйте выполнить следующее упражнение с мажорной гаммой: сделайте так, чтобы ваши ноздри были закрыты. Например, зажмите их пальцами. Медленно играйте гамму вверх-вниз, и периодически затягивайте любую из нот настолько, насколько нужно для вашего дыхания. Выполняйте эту процедуру по крайней мере 1-2 минуты. Это упражнение поможет вам научиться использовать ноты на вдохе и выдохе для наполнения ваших легких воздухом и наоборот.

В любых ситуациях мы стремимся к равновесию в нашем организме. Если вы ощущаете, что в ваших легких слишком много воздуха, то стараетесь освободиться от избытка. Если вы ощущаете недостаток, спешите наполнить их. Во время игры на гармошке вы должны поддерживать тот же уровень комфорта в легких, который присутствует у вас в обычной ситуации.

Освоив упражнение с мажорной гаммой при закрытом носовом "клапане", вы можете попробовать открывать его на короткие промежутки времени, в том случае, когда вам необходимо выбросить лишний воздух из легких. Если вы постоянно ощущаете переизбыток воздуха в легких, что обычно происходит с музыкантами играющими во 2-й позиции, то вы можете взять на вооружение один прием, который используется при извлечении ноты на выдохе. Его суть состоит в том, что при извлечении ноты на вдохе ваш носовой "клапан" закрыт. При переходе к ноте на выдохе вы быстро можете выпустить излишний воздух. Для этого вы энергично втягиваете живот и позволяете воздуху выходить как через гармошку, так и через нос. Затем закрываете "клапан" на время извлечения следующих нот на вдохе. Немного сложновато, но со временем вы сможете научиться и этому. (C) Harmonica.ru

Кравчук: Я мріяв про заможну цивілізовану Україну...

Перший президент України Леонід Кравчук в інтерв’ю Deutsche Welle про свої нездійснені мрії перших років незалежності, про те, як Росія взяла Януковича «гарячим» і свою надію на молодих українців.
 

Deutsche Welle: Леоніде Макаровичу, ви – перший президент незалежної України, вас можна назвати батьком-засновником цієї держави. Чи задоволені ви тим, якою стала ваша «дитина» в 20 років?

Леонід Кравчук: Коли ми починали цю дуже складну роботу щодо денонсації імперії Радянський Союз і утворення незалежних держав – України, Білорусі, Росії – звичайно, в мене були мрії, трішки романтичні. Я добре знав Союз, я добре знав свою Україну, знав її потенціал, і людський, і матеріальний. Звичайно, якщо порівнювати з тими мріями, які склалися в мене тоді на основі моїх уявлень про незалежну Україну, з тим, що є сьогодні, то нічого подібного і близько з тими мріями немає.

- Що саме з ваших мрій не здійснилося  – чого немає зараз?

- Я думав, що це буде багата Україна, маючи колосальні можливості. Я думав, що вона буде демократична, цивілізована, що це буде держава європейського зразка, що вона йтиме дорогою сповідування віри, що вона історично є країною з високою моральною платформою, з високими релігійними почуттями. Я думав, що люди поважатимуть свою історичну пам'ять. Цього зараз немає.

- Чому?

- Тут є багато причин… Я вважаю, що тут багато психології. 70 років життя в тоталітарній державі комуністичній, пройшовши через репресії, мільйони людей загинули від Голодомору, мільйони! Ми зараз маємо вже майже чотири мільйони прізвищ реальних людей, які були замордовані голодом. І це ще далеко не все. Сотні тисяч людей загинули в ГУЛАГах, через катакомби Греко-католицької церкви, через репресії духовні, фізичні пройшла держава, пройшов народ. По її території ходили і поляки, і татари, і монголи, і турки, і німці, і росіяни. Всі ходили з війнами, загарбували, підпорядковували собі, робили вигляд, що вони нас визволяють. Леся Українка писала – «Той, хто визволиться сам, буде вільний. Кого визволять – візьмуть у неволю». Так не визволяють – заради любові до нашого народу. Вони тут залишили стільки проблем для нас – і моральних, і духовних, і матеріальних! Звичайно, це все наклало такий відбиток на загальну людську психологію українську, що сьогодні приходять до влади люди, зовсім не підготовлені до боротьби за духовно-моральні, за європейські цінності. А приходять для того, щоб зробити владу часто-густо предметом доходу.

- Чи бачите ви загрозу втрати незалежності України?

- Ні. Звичайно, і Кучма, і Ющенко ( і Кравчук - авт.блогу )за ці 20 років доклали дуже багато зусиль, щоб створити корумповану владу, щоб створити владу – не демократичну, а кланово-олігархічну. І зараз постало питання так – чи бути цій владі чи її зламати? Зараз говорять яка краща система виборів – змішана чи незмішана? Яку б ви систему не застосували, якщо серед 500 людей, які постійно мігрують з парламенту в парламент, в більшості моралі – нуль, корупція – найвища, повага не до народу, до історії, до культури, а тільки свої власні інтереси, то будь-яка система приведе цих же самих людей до влади.

- Який же вихід?

- Вихід у терпінні й у тому, що прийде до влади нове покоління. Це нинішнє покоління, повірте мені, нічого радикально не зможе зробити… Перед Януковичем стала задача – як бути далі? Продовжувати те, що робили його попередники – чи почати ламати систему? Він почав робити кроки, я наголошую, щоб систему зламати ( ???-авт.блогу ).

- Можете навести конкретні приклади?

- Скажімо, що всі рівні перед законом; боротьба з корупцією, ви скажете, що успіхів немає – я про це знаю; визначення курсу, не просто словами, а реального курсу – до Європи. Тому що словами говорив Ющенко, але він нічого не зробив…

- …А що зробив Янукович?   

- Янукович почав реально робити в країні, що означає, як нам показати своє обличчя перед асоціацією (підписання угоди про асоціацію Україна-ЄС – прим. ред.), реально почав робити про візовий режим, є документи, є дати. Я наводжу один приклад – Євро-2012. У нас хотіли вже його відібрати. Прийшла команда Януковича – реально почали будувати, стадіон у Києві завершується, у Львові завершується, у Донецьку й Харкові завершено. Готелі, інфраструктура, дороги. Причому, якщо Польщі Євросоюз допомагає, то нам – ні. У нас – бюджет небагатої країни. Кажуть, що там «відкати» і так далі, я про це не кажу, тому що крали і крадуть всі. Тільки одні крадуть і роблять, а одні крадуть – і ні чорта не роблять. От різниця.

- Якими ви бачите відносини України з Росією – чи не іде від Росії загроза незалежності України?

- Ні, я вважаю, що без налагодження ефективних, прозорих, реальних стосунків з Росією, Україні буде важко будувати своє життя. тому що там стільки ниток, навіть мотузок нас пов’язують з історії до сьогоднішнього дня, через енергетику, через просто людські стосунки, я не знаю, чи є ще в світі дві країни, які були б пронизані і на економічному, і на політичному, і на духовному, і на чисто родинному рівні відносини.  

- А ви не вважаєте, що керівництво Росії зацікавлене в контролі над Україною?

- Я не вважаю, я знаю про це. Не просто зацікавлене, воно брутально втручається в наші справи. Це така культура росіян, їх вождів( !!! - авт.). Наше завдання при цьому – не тікати від цього, тому що нема куди втікати. А поставити себе так, щоб вони бачили, що ми відстоюємо свою честь, гідність, свої інтереси, і не поступимось ними, щоб вони не робили. Я думаю, якби сьогодні ухвалювалися Харківські угоди, я абсолютно переконаний, Янукович їх у такому вигляді вже не підписав. 

- Чим ви це поясните?

- Тим, що він стає президентом.

- Посада міняє людину?

- Посада, масштаби, відповідальність. Тоді він прийшов «гарячий» з виборів. Його штовхали, його били, він когось бив, щось обіцяв, якийсь імідж свій піднімав через різні кроки, які не можна вважати серйозними. І він тоді багато в чому мав підтримку Росії – патріарх Кирило прямо ж його підтримував! І коли він прийшов до влади – росіяни мають великий досвід, особливо шантажу, ще з царської Росії – вони його взяли «гарячим». Він підписав. Я не кажу, що він би не підписав загалом, але то була б зовсім інша угода.

- Свого часу ви очолювали відділ ЦК Компартії УРСР з питань ідеології. Коли вам стало зрозуміло, що Радянський Союз приречений розвалитися?

- Це був момент моєї дискусії з Рухом. Я як завідувач відділом ЦК, до речі, пішов на прямий ефір – не на запис, перед всією Україною. Дискусія була дуже гостра – про сьогоднішнє України, про її майбутнє, ще так гостро питання незалежності не ставилося, адже заставило мене глибше замислитися над історією України та СРСР у цілому і поставити перед собою одне запитання - а чому ці люди так гостро ставлять питання про те, що нам треба інше життя. Я до цього був настільки втягнутий в саму роботу партії – філософію, ідеологію – що так гостро питання перед собою не ставив і не давав відповіді на нього. А тут я дав цю відповідь, коли я побачив ці історичні, реальні проблеми перед Радянським Союзом – Прибалтика, війни, Нагірний Карабах, події в Грузії, я зрозумів, що ця держава вже не може жити. Вона жила до тих пір, поки не було проголошено гласності й перебудови. Як тільки це проголосили, вилучили шосту статтю з Конституції про керівну роль партії, піднялися хвиля за хвилею перейти в новий спосіб життя. Це був 1989-1990 рік.

- Україна за часів вашого президентства відмовилася від атомної зброї, що залишилась їй у спадщину від СРСР. Пізніше було підписано меморандум, яким провідні держави світу надавали Україні гарантії безпеки. Наскільки ці гарантії, на вашу думку, дотримуються сьогодні?

 - Ці гарантії формальні. Механізмів не записали. Якщо НАТО дає гарантії, то вона має механізми. Напад на країну НАТО означає напад на НАТО, і вони включаються і захищають реально – зброєю. Тому для нас було важливо стати членом НАТО і зняти це питання загалом безпеки, міцності, незалежності, гарантій незалежності, тільки через НАТО.

- Президент Янукович від курсу в НАТО відмовився. Він правильно зробив?

- Ні, неправильно. Але він на виборах врахував, що 65 відсотків людей проти НАТО. Що робить Янукович? Це неправильно. Ми нібито декларуємо, що ми країна позаблокова, а які шляхи гарантій нашої безпеки – ми не знаємо… Світ трясе з усіх боків, якщо й далі буде трясти, то Україні так чи інакше треба буде визначатися. Вона не може бути між землею і небом. Вона має бути під парасолькою. НАТО, Європейський Союз. Але ніколи не скажу, що для цього нам потрібно погіршити стосунки з Росією.

- Що ви бачите однією зі своїх найбільших помилок у перші роки незалежності? Щоб ви зробили інакше?

- Я думаю, що я дуже швидко хотів змінити ситуацію в Україні на краще. Часто-густо поспішав і в кадрових питаннях, і у Верховній Раді. А найбільша моя помилка, що я не добився розпуску Верховної Ради старої і обрання нової сучасної Верховної Ради. З того все почалося. Це була колосальна моя помилка. Я пішов на поводу в націонал-патріотів. Вони мене переконали, що для чого, мовляв, от уже комуністи розбиті, у Верховній Раді вони вже не піднімуть голови, і ми будемо діяти з цією Верховною Радою, де більшість підтримує незалежність.

- Чим Україна вас здивувала за 20 років?

- Рабством, зануреним глибоко. Рабство, плазування, принцип «ти – начальник, я – дурак». Це – скрізь відслідковується. Позитивно здивувала молодь. Вона дуже швидко переймає сучасне. Я зустрічав багато молодих людей в Оксфорді, в університетах США, в Німеччині, це зовсім інші люди.

- Чим вони відрізняються від вашого покоління?

- Світоглядом. Для них світ – щось єдине ціле, де треба приймати все як є. Жити так, як живуть усі люди цивілізовані. Ми жили в закритому регіоні, за стіною, і думали, що тільки ми все робимо правильно, а все, що інші роблять, це все – неправильно.  

- Чого би ви хотіли побажати Україні?

- Я побажав би кожному окремо відчути свою гідність, свою честь, свою моральність, і не прощати ніколи нікому приниження гідності, особливо незалежності, як це я зараз бачу. Вибори інколи проходять – дав 150 гривень, і голосує людина не за завтрашній свій день, а за кілограм гречки, як це в Києві було. Я хотів би, щоб ми стали незалежними в душі, в серці й в розумі. Аби такі всі були, влада не могла б собі дозволити того, що вона дозволяє.   

Розмовляв Роман Гончаренко
Редактор: Наталія Неділько

Курсы рисунка, живописи, дизайна интерьера

Фонд "Киевская Русь" объявляет набор в группу по овладению основами:
- рисунка и живописи (различные техники: графика, масло, акварель, пастель, тушь; академической школа, импрессионизм и многое другое);
- композиции;
- дизайна (декора) интерьера.
Квалифицированное преподавание, индивидуальный подход и качественный результат.
Занятия проходят в офисе в центре Киева. 3 часа - 150 грн.
Ждем Вас!
Тел. для записи: 592-24-24, 285-52-97





Стереоэффект.Урок для фотошоп.

Данный урок подготовлен для Вас командой сайта http://www.photoshop-master.ru
В этом уроке мы будем создавать анимацию, передающую объём пространства.

Волшебный лес…

Спасибо авторам интересных работ, наполняющих интернет )))) и вдохновляющих нас на подвиги….

Для создания такой анимации я скачала Детские фоны, их очень много – на любой вкус и цвет.
Анимация у нас будет трёхплановая: первый план, второй и задний.
При выборе исходников я учитывала какие объекты где будут располагаться: что на переднем плене, что будет служить фоном и т.д.

Размер документа, для создания работы, я определяла исходя из размера исходников.
Итак, начинаем подготовительный этап – создание основы для анимации.

Для начала, я поместила в рабочий документ картинку, которая будет фоном.

По моей задумке, задний план – фон, станет приближаться и удаляться от нас.
Для того, чтобы это получилось нужно сделать несколько копий слоя (я сделала 6 шт – слоёв всего получилось 7) и пронумеровала их от 1 до 7 в соответствии с увеличением размера слоя.

Число копий берётся не с потолка, а продумывается заранее, как и весь сюжет анимации. Я опиралась на общее число кадров, чтобы сохранялась плавность движения. То есть в моей анимации 12 кадров, и 7 копий как раз необходимо для плавного зацикливания движения «вперед-назад». Схему распределения я приведу позже.

Кстати, копии слоёв разного размера можно создать и потом, после покадрового создания анимации. Если сомневаетесь в нужном количестве кадров в самой анимации. Как удобнее.
Поехали дальше…..

Второй план.
Набираю нужные мне предметы. Вырезаю, копирую, трансформирую….

При необходимости корректирую цвет, насыщенность и др. свойства объектов.

И передний план:

Два объекта на переднем плане я разместила на разных слоях.
Вот что получилось:

Будем оживлять лес!
Теперь, подготовим слои для анимации переднего и второго плана.
По моей задумке первый и второй планы движутся в противоположные стороны.
Для создания движения нужно немного увеличить размер объектов второго плана по горизонтали, чтобы их размеры выходили за границы документа.
Объекты переднего плана просто раздвигаем и смещаем в одну сторону. После этого соединяем в один слой.

Такое положение слоёв переднего и второго плана мы оставим для первого кадра анимации.
Подготовительный этап закончился.

Переходим к созданию мультика.
Как я уже сказала в моей анимации 12 кадров.
Объясню почему. За основу я взяла движение переднего и второго планов «туда-сюда».
Это движение я создавала при помощи серии из 5 кадров.

Поясню на конкретном примере.
Для 1-го кадра (задний план пока не трогаем) я сдвинула, в одну строну цветочки и грибочки, в другую дерево.

Потом создала 2-ой кадр (1).
Для этого кадра я сдвинула каждый из этих слоёв в противоположную сторону.
Затем сделала серию из 5 кадров (2).

Получилось движение в одну сторону, теперь нужно вернуть всё к исходной точке и зациклить движение.
Делаем копию первого кадра и перетаскиваем его в самый конец ленты кадров, чтобы он стал 8-м кадром.
Находясь на этом кадре, опять создаём серию кадров (так же из 5 шт).
Получилось в итоге 13 кадров.
Последний удаляем и получается движение без задержек.

Теперь переходим к заднему плану. Он будет приближаться и удаляться, как мы уже обсудили.
Я распределила слои заднего плана по кадрам следующим образом:
1 кадр – 1 задн. план
2 кадр – 2 задн. план … по возрастающей
…7 кадр – 7 задн. план
8 кадр – 6 задн. план
9 кадр – 5 задн. план … по убывающей
…12 кадр – 2 задн. план
…а первый задний план у нас на первом кадре стоит.

На все кадры я поставила время 0,2 сек, но можно сделать медленнее, с задержками и т.д.
Если нужно изменяем размер анимации. Ставим постоянное проигрывание и сохраняем в формате GIF (Ctrl+Alt+Shift+S – Save for Web&Devices).

В настройках я выбрала (Specify the dither algorithm) Определение алгоритма сглаживания - (Noise) Шум; Colors – 256 естественно.
Вот и всё!

Совет: если Вы хотите внести изменения в документ (новые копии, удаление слоев и т.д.), где уже создана анимация, работать лучше на первом кадре. Тогда изменения затронут все кадры, но ничего не перепутается.

Например: нужно добавить слой; переходим на первый кадр, вставляем слой, проводим необходимые манипуляции, выключаем его видимость; переходим на тот кадр, для которого он создан, и делаем его видимым.

Ещё я добавила огоньки…. ))) чтобы лес стал по настоящему волшебным.
А это, по традиции фантазии на тему:

Удачи и всего наилучшего!
PIROGOVADESIGN

Естонський Давид проти російського Голіафа.

Цьому маленькому народові вдалося вибороти собі державу саме тоді, коли ми її втратили

У  шкільному курсі «Історії СРСР» викладалася фактично дещо модернізована в контексті марксистсько-ле­­нінського вчення історія Росії. Пересічна людина крім імперського ще могла трохи знати минуле республіки, де проживала. Що казати про віддаленіші країни. Хоча, приміром, естонська історія, насамперед ХХ століття, містить чимало повчального для українців.

Динаміка свободи Цьому маленькому народові вдалося вибороти собі державу саме тоді, коли ми її втратили. Естонці отримали 20 років історичного часу для державотворення й національної консолідації. І дуже плідно ним скористалися. Тому 1991-го вони не оголошували себе наступниками Естонської Радянської Соціалістичної Республіки, а відновлювали ту державу, що була в них від 1918 до 1940 року. Хоча велося естонцям дуже важко. Практично одразу ж після унезалежнення країну окупували кайзерівські німці. Між іншим, у неосвічених колах побутує міф про якісь особливі симпатії естонців і латишів до Німеччини. Однак уся історія цих двох народів, починаючи з ХІІІ століття, – це тривала боротьба проти етнічного та політичного панування німецьких колонізаторів, чиновників та остзейських баронів-поміщиків (Остзеє – німецька назва Балтійського моря, дослівно – Східне море). Від окупації врятувала революція в Німеччині, але з’явився могутніший ворог – Червона армія, що вже 28 листопада 1918 року захопила естонське місто Нарву і продовжила наступ у глиб країни. Політику червоні проводили звичайну: одержавлення всього, дикий атеїзм, тотальний терор тощо. Багато естонців не вірили, що можна протистояти цьому потужному Голіафу. І єдиною реальною силою було народне ополчення – «Кайтселійт». Першими захищати країну судилося студентам і гімназистам. Однак естонська влада без пацифізму й нескінченої балаканини нашої Центральної Ради негайно оголосила воєнний стан і провела примусову мобілізацію в Києві ще сперечалися про «народну міліцію» і добровільну комплектацію армії), рішуче придушила комуністичну опозицію (цікаво, як у нас це робив би Володимир Винниченко?) і звернулася по допомогу до західних держав. [ Читати далі ]

Притча "Волки, которых мы кормим..."


Когда-то давно старый индеец открыл своему внуку одну жизненную истину.
В
каждом человеке идет борьба, очень похожая на борьбу двух волков. Один
волк представляет зло - зависть, ревность, сожаление, эгоизм, амбиции,
ложь… Другой волк представляет добро - мир, любовь, надежду, истину,
доброту, верность…
Маленький индеец, тронутый до глубины души словами
деда, на несколько мгновений задумался, а потом спросил: - А какой волк
в конце побеждает?
Старый индеец едва заметно улыбнулся и ответил:
- Всегда побеждает тот волк, которого ты кормишь...