... і звично, майже рефлекторно хочеться відповісти: "Нормально!"

Для когось цей вираз вже як дихання. Автоматично - "норм", "нормуль", "намана"...

Пффф!!!! Якого дідька?!!! Як це? Для кого? За якими критеріями? Що взагалі означає ця відповідь?

Мені печально, що високоморальна звичка цікавитись станом справ знайомих перетворюється на бездумний ритуал обміну фразами, за якими стоїть лише "Ох... треба ж щось сказати... а хочеться, щоб всі просто відчепились від мене".

Мені  жаль, що людина ховає свій внутрішній світ від інших, і краще триматиме все в собі, ніж спробує поділитись тим що хвилює, бо "його це не стосується!", "це лише моя справа!", "якого біса він взагалі про це запитує?".

Мені шкода, що люди забувають про силу і значення слів, втрачають довіру до друзів, і приймають за норму посилатись на "норму", адже вона безліка, вона бездушна, позбавлена особистості. Як можна відповідати за себе, кажучі про речі, що стосуються всіх?

Ще гірше, коли людина свідомо каже це слово. Наприклад: у людини проблеми в стосунках з дружиною, затримки з виплатами зарплатні, є декілька хронічних хвороб, і при всьому цьому він каже "та нормально!", маючи на увазі, що вцілому все так і має бути!? 

І це тільки те, що стосується привітаня та відповіді... А є ще інші "нормальності":

- Підвів друг/співробітник: нормально (?)

- Зірвав злобу керівник/шеф: нормально (?)

- Зрада коханої людини: нормально (?)

- Пияцтво та наркоманія навколо: нормально (?)

- Відсутність освіти та культури у молоді: нормально (?)

- Хабарництво та лоббування власних інтересів у владі: нормально (?)

- Наші дідусі та бабусі (пенсіонери) є відбросами суспільства, на кшталт відпрацьованої сировини, сміття: нормально  (?)

Стійте! Схаменіться! Навіщо погоджуватись на все це?!! Хто сказав, що так має бути? Скільки можна ухилятись від відповіді собі(!) та іншим?

Є таке чудове слово - "відповідальність". Воно означає вміння відповідати за себе. І на мою думку, від цього вміння залежить дуже багато в нашому житті вже зараз, а тим паче - в майбутньому, для наших дітей, внуків і подальших нащадків.

На мою думку, варто лише привчити себе бути правдивим у відповідях... хоча б із самим собою бути правдивим, і тоді світ почне змінюватись на краще.

Перші зміни будуть непомітними, бо проходитимуть внутрі самого себе. Потім, коли внутрішній світ трішки зміцніє, з'явиться бажання відповідати крім себе ще й іншим! Тоді зміни торкнуться вже більшу кількість людей. А потім ще більше, і ще більше.

Далі від слів перейде до справ. Обов'язково перейде, бо коли всі навколо говорять - завжди знаходиться той, хто починає діяти!

І тоді світ насправді почне перетворюватись на такий, про який всі ми мріємо!

На мій погляд - ідея варта того, щоб почати! (-:

А як вона вам? "Нормально"? (-:

Ця стаття призначена (і вже опублікована) для медіа-порталу квесту К12

Днепропетровчане даже и не мечтают о круглосуточном и комфортном транспорте. В то же время, каждое утро тысячи автомобилей выезжают из своих гаражей для того, чтобы везти одного-двух человек на пяти-семи местах, предусмотренных в автомобиле. Попусту тратится не только бензин автовладельцев, но и кислород, которым дышат все жители города.

Во всех украинских мегаполисах считается нормальным явлением, когда люди ловят попутный транспорт и добираются им на работу. При этом маршрутки подбирают людей только на остановках, не создавая аварийных ситуаций на дорогах. В Днепропетровске же маршрутки подбирают "голосующих" пассажиров, а водители "легковушек" не обращают внимания на людей (чаще всего - гостей города), которые пытаются их остановить.

С 12 сентября, молодежная организация "Квест К12" запустила социальный проект "ПОПУТЧИК" .

Водитель получает дополнительный доход, окупая стоимость бензина и автостоянки. А пассажир комфортно и быстро добирается на работу, экономя до 2 часов активного времени, которое раньше приходилось проводить в очередях на маршрутку.

Кроме того, сейчас идёт акция. Среди первых 1000 зарегистрированных участников "ПОПУТЧИКА" будет разыгран ноутбук ASUS K50IE и ещё много других интересных призов.

"В скором времени маршрутками будут ездить только льготники" - шутит Андрей. И думается нам - на самом деле пора всем уважающим себя пассажирам и автолюбителям объявить бойкот маршруткам. Пора положить конец нахальному отношению не только к пассажирам, но и к другим участникам дорожного движения.

( Новость взята с городского портала Город.dp.ua )

Вже декілька місяців малюють учасники К12 на вулицях міста. Обирають найнепривабливіші місця і роблять їх цікавішими, оригінальнішими...

Мета - зробити наше місто гарним, яскравим, цікавим та привабливим, щоб око раділо, і в серці думка про рідний край затишно втеплилась (-:

Побачити їх можна в самому центрі міста - на вулицях Комсомольської, Плеханова, Московській, Набережній ім. Леніна, або в інтернеті, бо таке чудо багато хто хоче сфотографувати... Дивіться самі:

«Рыжий оглянулся и сказал таинственно:Меня прислали, чтобы вас сегодня вечером пригласить в гости.«(с) Булгаков

Мені пощастило прийняти участь в організації Балу Кохання і Містики. Це велика вдача, тому що інакше я б міг ніколи не дізнатись, що таке бал!

Ідея народилась у творчої групи молодіжної організації К12 ще до Нового Року, коли постало питання, як відсвяткувати свою першу річницю. Тоді було багато пропозицій, але найцікавішою обрали - бал за мотивами "Майстра та Маргарити" (Булгакова). Такого ще ніде ніколи не було, і наш задум мав стати новаторським. Ми навіть перевірили в інтернеті, щоб впевнитись, що ніхто до нас не використовував цю ідею (-:

Щоправда, було багато суперечок через те, що у творі велика роль віддається силам зла, порушуються певні моралі та етикету. Ми цього не могли допустити, тому після ряду скасувань та компромісів у сценарії прийшли до концепції "Кохання та Містики", в якій вже не коїться зла та руйнувань: з роману було взяте все те, що надихає атмосферою таємничої інтригуючої події...

Відразу кажу, що моя роль в організації була зовсім невеличкою - я лише займався пошуками живої музики та приймав участь в обговореннях, намагаючись конструктивно запропонувати, як можна було б покращити програму балу.

Найбільша заслуга у створенні балу - моїх друзів Головацького Сергія і Шелковського Андрія. Вони зробили найбільший внесок у концепцію, знайшли приміщення (кафе "ProJazz"), домовились з акторами зі студії "ОБРАЗ", а також із танцювальним колективом "La Vie".Далі вже справа техніки - щодня по декілька годин проводились майстер-класи, навчання, репетиції, зібрання та обговорення. 

Хтось приймав активну участь, а хтось відвідував по можливості - час від часу. Я не ходив на постановочні репетиції, не торкався гри акторів, з музикантами теж спілкувався тільки до рівня - "якщо згодні, ось вам телефон людини, яка пояснить, що, де і коли робити, і де потім отримати гроші".

Більш за все мені запам'ятались навчальні заняття по танцям. Їх я відвідав аж 6(!) перед балом. На перше прийшов, щоб впевнитись, що нічого не вмію, але замість цього відчув, що якщо постаратись, то можна чомусь і навчитись (-: На другому вже більш впевнено повторював рухи, відпрацьовував їх з партнерками, на третьому рухи виходили майже самі собою, мені лишалось просто вчитись відчувати музику, розуміти характер партнерок і намагатись сумістити все в єдиний гарний танець... не можу сказати, що це дуже складно, але саме цей процес можна вдосконалювати до нескінченності, здобуваючи все більшу і більшу майстерність, і все краще насолоджуючись світом танців і ритмічних рухів!

Бал розпочався 12 березня 2011 року о 18 годині і продовжувався до ... доки всі не розішлись.. Особисто я поїхав додому тільки о півночі, а багато хто залишився там і далі.В розважальній програмі було багато виступів митців акторської гри, співаків, поетів, музикантів, і звісно - ТАНЦІ, ТАНЦІ, ТАНЦІ на будь-який лад, від спокійного розміреного вальсу до пристрасного танго і просто дикої імпровізації!!!

Згідно строгого дрес-коду, всі хлопці були у костюмах або фраках, а дівчата - у вечірніх сукнях і з масками. Також, кожен з присутніх мав особливий аксесуар, який підкреслював його особистість і визначав його роль на балу. Було враження, наче ми справді занурились в минулі часи, і на деякий час перетворились на Леді і Джентельменів.

Весь вечір спалахували фотоапарати, репортери брали інтерв'ю у гостей, камери знімали без перестану, бо кожна мить балу - то був шедевр, якого ще не бачили!...

Все це задоволення коштувало лише 80 гривень (в ціну входили додаткові безкоштовні 3 майстер-класи по бальним танцям і фуршетний стіл).. На мою думку, це не те, що дешево, а просто задарма. І, напевно, мою думку розділили ще більше 1000 людей, які дізнались про бал. Потрапити туди, на жаль, змогли лише 200! (-:

Наступного разу шукатимемо зал, який вмістить більшу кількість гостей, щоб здивувати їх ще чимось неймовірним, яскравим - щоб відклалось у пам'яті на все життя!

Цікаво, чи багато людей знає, що для нас планує наша влада?

Що вартість проїзду буде підвищуватись...

Що найзручніші маршрути будуть скасовані, довгі будуть замінені декількома короткими...

Що в деякі місця добратись муніципальним транспортом буде взагалі неможливо...

--- Почитайте інформацію з офіційних джерел, і подумайте. Буде добре, якщо після прочитання статті і коментарів ви передасте цю інформацію своїм друзям і близьким, і разом подумаєте над питанням, що нас чекає в майбутньому, якщо нічого не робити зараз..

І ще краще, якщо ви ще додатково завітаєте на сайт альтернативного проекту "ПОПУТНИК", і оціните ті переваги, які безкоштовно пропонують для людей молоді, активні хлопці й дівчата, якім майбутнє Дніпропетровська і України зовсім не байдуже!

Посилання на статтю: http://gorod.dp.ua/news/63872

Сайт соціального проекту "ПОПУТНИК": http://avto.k12.dp.ua

Мои друзья выпустили свою собственную газету тиражом в 10200 штук.

В газте раскрываются интересные, важные или просто популярные среди Днепропетровчан темы.

Получить бумажный вариант можно, связавшись с участниками квеста "К12"

Скачать цифровую версию можно тут

Можна було б написати єдине твердження - "всі люди унікальні, і я теж унікальний бо є людиною", але це було б надто просто, сухо, і мабуть не зовсім доречно. Бо потрібно не довести свою унікальність, а описати власне її розуміння.

Писати можна тільки правду, бо потім це пійде на читання і підпис друзям. То ж почну, бо часу обмаль!

Мабуть варто почати з того, що я є одним з тих, хто народився при Радянському Союзі, і встиг його посмакувати в садочках, школах і піонерських таборах - звичайним хлопцем-малюком, "жовтнятком-ленінцем", і навіть піонером.

Після цього мені пощастило застати НЕП, перебудову, відокремлення та "незалежнізацію" України.

Зростав та виховувався я в інтелигентній родині з творчою мамою-художником, та моторним і підприймачним батьком-директором підприємства (на період коли такі тільки почали з'являтись). Від матері я отримав творчі таланти, від батька здібності до заробітків та керівництва.

Так як близьких родичів я маю багато, то це допомогло мені близько ознайомитись з дуже різними галузями в житті українського народу абсолютно різних соціальних прошарків - від селян забутих селищ до директорів корпорацій, депутатів і інших можновладців.

Я завжди був самостійним - рішення за себе приймав сам. Обирав собі гральні та навчальні гуртки, спортивні секції, навчальні заклади, та місця і засоби заробітку. Дуже рано почав жити окремо від батьків, вирішивши посмакувати дорослого життя ще до повнолітнього віку.

Не цураючись роботи і маючи жвавий розум, я почав застосовувати різні "бізнеси" ще в школі - за гроші, або по бартеру давав зписати контрольні, бігав здавати склотару, макулатуру, металобрухт, а потім, долучившись до комп'ютерів організував власний (і один з перших в Україні) конвейер запису і продажу комп'ютерних ігор на дисках, коли мені було лише 11 років!

Через звичку використовувати час ефективно, після школи я пішов навчатись у вищий військовий навчальний заклад - це дало мені змогу як отримати освіту (звичайну та військово-орієнтовану), а також відслужив строкову службу в збройних силах.

За час навчання випробував все - сержанство, працю в секретній частині, і навіть встиг організувати власний Клуб Веселих та Кмітливих і провести декілька виступів в ролі капітану команди.

Всуміші з можливостями дарованими з приходом в Україну доступного Інтернету, любознавство, комунікабельність і відмінне знання англійської мови нагородили мене знайомствами з людьми практично з кожної країни світу. Ці знайомства я використовував для подальших подорожей та загального особистого розвитку як материально-грошового, так і морально-духовного. 

Лишаючись доброзичливим і позитивним, я є вимогливим до себе та до всіх з ким маю справи. Загартовуючи власну силу волі, цілеспрямованість, завзятість в справах, я не забуваю про друзів, і намагаюсь допомогати їм справами, або порадами та моральною підтримкою.

Ще унікальності мені додає те, що про мене кажуть друзі: 

мені здається що грощі та добробут для тебе не мета, а засіб; *** я вважаю тебе доброю, чемною людиною, поряд з якою завжди тепло та затишно; *** в тебе нема приторної солодкості; *** ти можеш висловити свою думку, абсолютно протилежну до думки опонентна, але це не викликає негативних емоцій; *** ти не бравуєш своєю особливістю, ти просто такий який є, а любити тебе чи ні - вибір добровільний) 

І на останнє, мабуть найунікальніша моя риса - у вмінні казати людям правду, і адекватно сприймати правду самому

--- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤

Ессе складено 21 лютого 2010 року, Калакуцьким Миколою Костянтиновичем.

--- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤ --- ¤

Як я написав в темі - це ессе не стільки для блогу, скільки для квесту, але блог, як інструмент, буде мені допомогати в виконнані квестів.

Я ПРОШУ (!!!) кожний, хто згодний з тим, що я - унікальний, і готовий підтвердити це, будь ласка, повідомте мені, як я можу отримати ваш підпис під своїм ессе (в реалі, звісно, а не віртуальний)

Для цього можете написати мені лист на [email protected] , або зателефонувати 099-0750507, або залишити коментар до цього запису.

Дякую за допомогу, друзі! (А також за конструктивну критику ессе) (-:

Всім хочеться, щоб місто було яскравим, щоб було приємно дивитись навколо. Кожен робить це по-своєму. Найчастіше на стінах міста можна побачити незрозумілі, хитросплетені літери, які мають вихваляти та прославляти їх автора (чи замовника). Такі ми навіть не розглядаємо, це не наш формат, бо вони радують тільки тих, хто їх робив.

Іноді можна побачити просто прикольні надписи балоном чи трафаретом. Наприклад, такі:

І вже зовсім нечасто можна помітити щось дійсно творче, таке що радує око і надихає. Ми вирішили творити саме в цьому напрямку, і ось, що вийшло:

Готуються до реалізації ще декілька кльових, цікавих, оригінальних і позитивних ідей.

К12 завжди стараються зробити саме місто і життя в ньому приємнішим та більш радісним.

Приєднуйтесь!

http://k12.dp.ua/

На минулих вихідних в районних центрах Дніпропетровської області минув конкурс-фестиваль вуличного мистецтва. Організаторами стали учасники молодіжного руху "Квест К12", за підтримкою Дніпропетровської обласної адміністрації. 

В 13 містах за 2 дні було створено більше 30 витворів мистецтва, загалом прийняло участь більше 100 людей зі всієї області. Вік учасників від 12 до 60 років.

Подивитись результати обласного стріт-арту та віддати свій голос за найкращий витвір можна тут: http://k12.com.ua/?p=1011