хочу сюди!
 

Лилия

41 рік, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «пісня»

Остання мить може принести весну.

Святослав Вакарчук:

--- Я не дуже часто розказую про те, як писав свої пісні ... Але "Мить"- особлива пісня... Її історія важить для мене не менше, ніж сама пісня... А може й більше...
Лютий 2015 року... Новини зі Сходу надходять зі страшними цифрами поранених та загиблих. А за кожною цифрою - чиєсь життя, чиясь доля! Важко уявити, що відчуває людина на війні...про що думає важкопоранений, коли розуміє, що це, можливо, останні хвилини його життя. Я не міг заспокоїтись поки не написав пісню... Написав дуже емоційно за декілька хвилин. Взяв гітару і разом з мелодією почали з’являтися слова, а за 15 хвилин вона вже була готова, майже готова. За винятком маленької, але важливої "миті", яка не відпускала мене. За винятком останнього рядка пісні. Я відчував, що висловив не все...  Наприкінці травня я був в госпіталі. Перед однією палатою лікар мене попередив, що хлопець, якого зараз побачу, поранений на війні, дивом вижив в надлюдських умовах. Осколком йому відірвало руку... І з цим дуже важким пораненням він провів 4 (!) доби на морозі. Один. Бо інші загинули чи замерзли. Потім лікарям довелося ампутувати йому ще й обидві відмороженні стопи … але він Вижив!      Я хвилювався перед знайомством та лише до тієї миті, поки не зайшов до нього і побачив перед собою впевнену, усміхнену людину, яка заряджала мене своїм оптимізмом, планами на майбутнє і якоюсь неймовірною енергетикою. В його душі була весна! Він ділився нею з усім світом!
Того ж вечора я знову повернувся до пісні та дописав в ній останній рядок, якого мені не вистачало весь цей час. Не можна втрачати надію. Не можна здаватися до останньої миті. Можливо саме вона, остання мить, принесе весну, яка стане початком нового життя. Весну, якою ти захочеш поділитися з усім світом.


Така романтика: українські пісні про любов до 14 лютого

Святкувати 14 лютого як День всіх закоханих вже стало традицією серед української молоді. Слухайте в цей прекрасний день пісні про любов від українських музикантів.

Українська мова - одна із наймелодійніших мов світу

Як відомо, спостерігаються певні відмінності у сприйнятті різних мов передусім їхніми носіями. Так, давні греки підкреслювали гармонійність своєї мови на противагу невпорядкованій, начебто подібній до беззмістовного белькотання мові “варварів”. Давні слов’яни підкреслювали зрозумілість своєї мови (виводячи назву слов’яни від слово) на противагу незрозумілим мовам сусідів – начебто “німих”, німців. А баски, абхази, ірландці, тобто носії давніх середземноморських культурних традицій, звертають увагу передусім на складність своєї мови на противагу іншим. Носії української мови підкреслюють передусім її милозвучність. “Те, що українська мова відзначається особливою милозвучністю, відомо здавна, і, здається, ніхто не сумнівається в цьому тепер…”, – пише дослідник Тоцька Н.І. Те, що українська мова відзначається особливою милозвучністю, відомо здавна, і, здається, ніхто не сумнівається в цьому тепер, хоч найменше можуть про це судити самі носії української мови, оскільки для них мова знаряддя щоденного спілкування, а не об’єкт для спостереження. Але про красу й приємність звучання української мови є більш ніж достатньо усних і писемних свідчень, у тому числі загальновідомих, і звичайних іномовців, і видатних діячів, і фахівців, а з їхніх слів – і українців. Наведемо тут тільки декілька. Ще в середині минулого століття видатний російський мовознавець-славіст І.І.Срезневський звернув увагу на високу музикальність української мови. Він писав: “Сила людей переконана, що ця мова є одна з найбагатших мов слов’янських, що вона навряд чи уважить богемській щодо рясноти слів та виразів, польській щодо барвистості, сербській щодо приємності, що це мова, яка навіть і у вигляді необробленому може стати нарівні з мовами обробленими гнучкістю і багатством синтаксичним, мова поетична, музикальна, мальовнича”. Подібно оцінив українську мову за її звучанням тогочасний поет і перекладач українських пісень німецькою мовою В.Боденштедт, який довго жив у Росії і багато подорожував по Україні. “Українська мова наймелодійніша й найголосніша поміж усіма слов’янськими мовами, з великими музикальними можливостями”. Спеціальну працю присвятив дослідженню одного аспекту милозвучності української мови – урівноваженню вокалізму з консонантизмом – поет В.Самійленко. У ній він писав: “Відомо було досі, що вкраїнська мова своєю доброзвучністю займає одне з перших місць (може, третє або четверте) між усіма європейськими мовами. Цю думку дуже легко пояснити фактами фонетики…”[1]. Перелік захоплених відгуків про красу української мови взагалі, і передусім її звукової вишуканості, звучності, музикальної граціозності, можна продовжити. Але нагадаємо ще тільки один факт. На конкурсі краси мов у 1934 р. у Парижі українська мова зайняла третє місце після французької і перської. Більшого поширення набула думка, що наша мова за милозвучністю йде після італійської.

Читати більше про мелодійність української мови:  

Співун чи співак?

Слова мої)))музика Ольги Ліщук...співаємо дуетом "Удвох"...
https://youtu.be/HfK5B_fDZFo

Мірко Сабліч: - Гори душа! Пісня про АТО

Дивитись! Слухати! Поширювати! Коментувати!

Українська група "Мірко Саблич" випустила нову пісню і кліп про війну на Донбасі під назвою "Горі, душа, гори!". Твір створено на зразок пісні російської групи ДДТ "Просвистіла".
"Пісня про українських вояків для українських воїнів. Юрій, ти написав цю пісню про Чечню, але коли твоя країна напала на нас - ти отмычался. Довелося заспівати за тебе.", - сказано в описі до відео.

"Побратим"

Прогриміла над країною біда.
Чорні крила, руssкій мірЪ-лиха орда
Йде війною. Зжерла Крим, жере Донбас.
Гей, до зброї! Тільки ми! Ніхто крім нас!

Гори, душа, гори!
Прапори догори!
Не задля нагород —
Встаю за свій народ.

Розпалила пустобріхами заміс.
Вража сила пазюрами тягне вниз.
Всюди зрада, але нам своє робить!
Не за владу – йдем Вітчизну боронить.

Гори, душа, гори!
Прапори догори!
Не задля нагород –
Встаю за свій народ.

Буде важко необстріляним в бою.
Не безстрашні, та лишаємось в строю.
Біс із тими, хто в тилу щуром сидить!
Побратиме, переможем! Будем жить!

Гори, душа, гори!
Прапори догори!
Не задля нагород –
Встаю за свій народ.

Світла пам’ять всім загиблим пацанам…
Вже не з нами бойових їм пить “сто грам”,
Не заспівають із весною в унісон.
Ви встояли, та не вистояв бетон.

Гори, душа, гори!
Прапори догори!
Не задля нагород –
Встаю за свій народ.

Россиянин, что ж ты делаешь, очнись!
Испоганил руssкім міромЪ нашу жизнь.
Ваше «братство» колошматит нам страну.
Что за гадство! Мы на Родине в плену!

Гори, душа, гори!
Россия, изыди!
Когда вернёте Крым,
Тогда поговорим.

Гори, душа, гори!
Прапори догори!
Не задля нагород –
Встаю за свій народ!



Вбивство української пісні

Немало сил потратили загарбники аби вбити українську мову. Та і неможливо її вбити, коли народ український без пісні нікуди. На працю з піснею, на свято з піснею. Козаки не співали лише коли їли. Пісня лікувала від заікання, наприклад. Пісня сприяла гармонійному розвитку. Винищення кращих композиторів, авторів пісень, антиукраїнська політика на радіо і телебаченні посунули українську пісню, замінили її російською. На жаль, розвиток техніки теж сприяє лінощам. Навіщо співати, коли кнопку натис і слухай пісню.

Вважаю, треба частіше звертатися до українських пісень. Їх мільйони, незаслужено забутих, недоспіваних.


Фантазія травневих ночей

Слова і музика Володимир Івасюк


У ночи травневі наснилась мені

Моя добра зірка.

І світ весь засяяв, і стало в душі

Так радісно, так зірно.

Здається , вийшов в мої дні весняні

Бентежний неспокій.

І всюди святково на рідній землі

Дзвенять мої кроки.


Приспів:

Мабуть, в житті призначено

Шукати всім зорю ясну

І нести її в очах і снах

В свою заповітну далину.


Минають роки і зростають в мені

І радість і муки ...

Піднімусь угору і зірку візьму

Схвильовано в руки.

Мов долю жадану її понесу

У дім свій зелений —

Хай щедро осяє всі думи мої

І щастя пісенне.

Приспів:

Мабуть, в житті призначено

Шукати всім зорю ясну

І нести її в очах і снах

В свою заповітну далину.