хочу сюди!
 

Лилия

41 рік, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «харків»

У Харкові є "Мовограй"

У Харкові з’явився Український Родинний клуб «Мовограй»
Наприкінці минулого року у харківському клубі «6-й кут» відкрився Український Родинний клуб «Мовограй». Головна особливість клубу – батьки разом з дітьми у клубі спілкуються, навчаються, розвиваються, грають та відпочивають українською та самостійно організовують дозвілля в рамках клубу.



Передноворічне родинне свято у «Мовограї» відбулось 30 грудня 2017 року. Воно стало другим родинним святом – до цього відбулось свято напередодні дня Святого Миколая. На такі родинні свята приходять батьки з дітьми від 6 місяців до 6 років, хоча в них беруть участь і більш старші діти, які допомагають меншим.

Як зауважила керівниця Родинного клубу Мовограй», членкиня Інформаційного Центру «Майдан Моніторинг» Ганна Чуркіна ідея створення подібного україномовного клубу для батьків і родин була давно, оскільки у Харкові відчувається брак україномовного простору. Ідея виникла у неї разом з Анастасією Рачкован. «До нашого клубу долучились вже понад 14 родин. У клубі ми збираємось разом, спілкуємось, граємось, танцюємо , співаємо, навчаємось та просто гарно проводимо час», – каже пані Ганна.

За словами Ганни Чуркіної, «під час святкування Святого Миколая ми зрозуміли, що можемо разом співати навіть без підготовки, а також радісно оздоблювати паперових миколайчиків. А ще ми дізналися , що можна , як в дитинстві, читати казку разом. Діти знайомились та, хто як може, спілкувалися разом. Перший успіх прийшов після свята: один із наших діточок, Марко, сказав третє своє слово – “очі”».

Почався передноворічне свято у «Мовограї» зі знайомства. Здебільшого, батьки прийшли удвох – і тато, і мама. При цьому кожен з батьків обов’язково зазначав про мотиви, які спонукали його прийти разом з дитиною до цього клубу. Головною проблемою, на думку батьків, брак україномовного простору у Харкові, особливо для малих діток. Іншим моментом, які відзначали декотрі з батьків, є бажання виховувати дитину в україномовному просторі, хоч родина є бі- або навіть полілінгвальною.

Як зізнався один з батьків, пан Роман, у Харкові була ідея створити україномовну групу для розвитку дитини разом із дитячим садком, але, попри те, що підтримували ідею зо пів сотні батьків, цей проект так і не був реалізований.

Під час знайомства
Фото: Сергій Петров, CC BY-SA 4.0.

По тому батьки разом з дітьми пограли у руханку під українські новорічні та різдвяні пісні. Гру у руханку проводила молода мама Анастасія Скорик, яка також є спікоординаторкою іншого проекту ІЦ «Майдан Моніторинг» – «Вільного університету Майдан Моніторинг» (ВУММ). Руханка змусила і великих, і маленьких посміхатися.

А по тому –  діти почали ліпити різноманітні фігурки з тіста: сніговичків, зіроньки, ялиночки тощо. Одна з мам – пані Юлія провела майстер-клас. Ця справа виявилось настільки цікаво та захопливо, що до дітей активно долучились і батьки.

А під кінець передноворічного свята батьки з дітьми поспівали під акомпанемент фортепіано пані Наталії український переклад американської пісеньки “Jingle Bells”.

Родинний клуб «Мовограй» (до речі, на передноворічному святі батьки голосували за назву клубу) має групу у фейсбуці, на якій не лише дається інформація про наступні зустрічі, а ще батьки спілкуються та обмінюються україномовними ресурсами для розвитку дітей.

Наступного разу батьки зберуться у клубі наступної суботи, 13 січня, об 11-й годині і надалі, як каже пані Ганна, такі суботні зустрічі будуть регулярними у клубі «6-й кут» (вул. Гіршмана, 9/27).

А на Різдво, 7 січня, відбудеться перша виїзна зустріч «Мовограю» – у Харківському Різдвяному трамваї.

Сергій Петров, ІЦ «Майдан Моніторинг»

Зустріч звільнених українських заручників у Харкові

Зустріч звільнених українських заручників у Харкові та виступ Порошенка


Пісня на стадіоні в Харкові 2 вересня 2017 року

Яка гарна пісня: отак би слухав і слухав, ще й підспівував!



Згадати все 16/04/2014 Українська народна пісня про президента Росії Володимира Путіна під час матчу Динамо Київ - Шахтар Донецьк.!



Папа Римський в поміч для Сходу України

Помощь переселенцам в Харькове – ваучеры, оплата жилья, медикаменты. Дедлайн – 30 апреля

24.04.17

Помощь переселенцам в Харькове – ваучеры, оплата жилья, медикаменты. Дедлайн – 30 апреля

В Харькове и области в рамках инициативы «Папа для Украины» благотворительный фонд «Станция Харьков» реализует программу поддержки внутренне перемещенных лиц. Как сообщает инициатива «Папа для Украины», на эти цели выделено 7 млн 126 тыс. 880 грн.

Проект проходит с 5 апреля по 31 августа. Его участники могут получить продуктовые ваучеры, деньги на оплату съемного жилья или медикаменты:

  • стоимость ваучера – 1200 грн на человека (всего есть 2000 ваучеров);
  • сумма помощи на оплату жилья – до 4000 грн на семью: на нее могут рассчитывать 300 семей, и только в критических ситуациях и при наличии договора на аренду.

Для участия в программе нужно:

  • до 30 апреля пройти онлайн-анкетирование в пунктах БФ «Станция Харьков»;
  • после проверки данных, до 13 мая, также нужно прийти на интервью.

Волонтеры предупреждают: если переселенец заполнял предварительную (мониторинговую) анкету в январе-феврале 2017 года, приходить снова не нужно. А повторное заполнение приведет к блокированию обеих анкет.

На ваучеры и «жилищную» помощь могут рассчитывать люди следующих категорий:

  • семьи, которые выехали позже 1 января 2017 года (включительно) из зоны АТО и обратились за помощью, потому что не имеют средств к существованию;
  • ВПЛ, которые по объективным причинам не могут оформить социальные выплаты, не получают их, или выплаты приостановлены;
  • в виде исключения – семьи, которые попали в трудные жизненные обстоятельства по объективным причинам, но не входят в льготные категории;
  • семьи, выехавшие до 1 января 2017 года: многодетные (трое и больше детей), с детьми до трех лет, с тяжелобольными, с людьми с инвалидностью первой и второй группы, беременные женщины, одинокие родители, семьи без кормильца, сироты (семьи с сиротами), люди старше 65 лет без сопровождения, а также семьи, в которых есть погибшие или раненые в зоне АТО гражданские.

Другое направление помощи – адресная закупка медикаментов (на 500 человек – до 2500 грн на каждого) и адресная помощь особенно уязвимым лицам и семьям (на 150 человек – до 7500 грн). Она предоставляется в критической ситуации, только при наличии оригинала справки или выписки, рецепта или направления с печатью врача и медицинского учреждения. Чтобы попасть в программу, нужно пройти интервью, мониторинг и собеседование.

На помощь могут рассчитывать:

  • тяжелобольные, которые находятся на стационарном лечении;
  • онкобольные (оплата терапии по основному заболеванию);
  • люди с инвалидностью (оплата терапии по основному заболеванию);
  • люди, которые остро нуждаются в индивидуальном медицинском оборудовании (рекомендованном врачом);
  • люди, которым срочно нужно платное медицинское обследование.

Интервью по медицинской программе можно пройти с апреля по август.

«Все справки, рецепты, выписки, направления должны быть датированы не ранее чем за один месяц до обращения к медицинскому консультанту», – предупредили на «Станции Харьков».

Волонтеры обращают внимание – заполнение анкеты не гарантирует получение помощи.

Участников программы также просят обратить внимание на некоторые условия:

  • указанные льготные категории членов семьи должны быть документально подтверждены (включая справку о доходах всех членов семьи);
  • повторное или многократное заполнение онлайн-анкеты (в том числе различными членами семьи) ведет к автоматической блокировке данных семьи;
  • то же самое происходит при указании недостоверных данных или неправильном заполнении анкеты;
  • нарушение правил использования продуктовых ваучеров ведет к блокированию карточки-ваучера и исключению семьи из программы;
  • первые на очереди – семьи, которые ранее не получали гуманитарную помощь;
  • данные представителя семьи являются неизменными (речь идет о человеке, который может приехать в пункт в случае необходимости).
  • http://dnews.dn.ua/news/600776

Незручності.

          Коли хочуть пояснити роль та місце грошей у людському суспільстві або на шкалі абсолютних цінностей, то іноді наводять приклад мандрівника з мішком грошей, що заблукав у пустелі. Настає час, і... Хай би в нього тільки з'явилася можливість, купа папірців знецінилася б до вартості склянки води. Або вартості слова, яке покаже напрям до справжніх, а не примарних оази, річки, людської оселі.
           В далеких від первісної природи умовах цивілізації все навпаки. Тут гроші є фактично кров ринково-економічного організму. Якщо ця кров не протікає через твої рахунки, гаманці, кишені, ти є чужорідне тіло в цьому організмі. Так. Для тих, хто не має грошей, цивілізація та ж сама пустеля. Зате в межах доступної суми твої можливості необмежені. До цього звикаєш, з цим і живеш. Не замислюючись над "високими матеріями", міняєш і тим приводиш в рух всякі свої важливі процеси.
           Але є одна "фірма", здатна суттєво скоригувати цю вашу звичку. Вона бере плату за свої послуги винятково номіналами від 50 коп до 5 грн. Ви можете уявити державну організацію, яка б відхиляла пред'явлені до оплати грошові знаки… цієї ж таки держави? А там номінали, більші за 5 грн, не приймаються. Здача не відома як явище. Таким є автоматизований і тому майже безлюдний Харківський метрополітен.
           Ні, це не є для мене відкриттям 2016 року. Прецедент відбувся досить давно. І вже тоді мені казали, що є лиш один рецепт безпроблемного проїзду у метрополітені для гостей міста - мати одно-двох-гривневу готівку. З тих пір всякий раз, як виходжу з потягу у славному місті Харкові, мною оволодіває специфічне харківське почуття: починаю слідкувати, щоб не лишитися без дрібних грошей. Але як десь прогавив цей момент (що найчастіше виясняється тет-а-тет з метрополітенівським автоматом для видачі квитка) ось тут на якусь мить і можеш пережити те сильне й незабутнє відчуття пустелі. Це коли маєш грошей на тисячу поїздок, а не в змозі здійснити і одну. Капітулюєш, повертаєшся у підземний перехід купити щось дууууже тобі наразі "потрібне". І не просто купити, а щоб отримати на здачу і підходящі номінали. А просто так, на твоє прохання, не розміняє ніхто.
        А ще не проходить комбінація, коли є 2 по 50 коп і 2 по 1 грн. І гроші дрібні як треба, і в сумі 3 грн, що достатньо для поїздки. Але ситуація така. Автомати, котрі "їдять" 50-копійкові монети, не приймають гривні, а ті, що приймають 1 грн, випльовують назад 50 коп… Дякую Харківській підземці і за такий "попадос", і за зростання мого досвіду проїзду нею, і позапланове підкріплення пиріжком. Було, як ніколи. Неповторно!

Хвилинка антиреклами

Оце щойно впало на пошту


Ну от і все. Більше туди не поїду, хоча раніше 1-2 рази на рік на цілий день малу вивозила, друзів брали...
Як думаєте, спрацює закон про декомунізацію? Адміністрацію покарають?

17%, 5 голосів

83%, 24 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Руцкій тір((

Расстрел бандуристов в Харькове. Как это было

По всей Украине официально было объявлено, что кобзарей из всех областей приглашают в тогдашнюю столицу УССР г. Харьков на Всеукраинский кобзарский съезд. Все должны были появиться с бандурами, потому что кроме собственно съезда, будут, мол, творческие соревнования.
Кобзари, бандуристы, лирники приехали на конгресс с всей Украины, из маленьких забытых деревень. Несколько сотен присутствовало на конгрессе. Это живой музей, живая история Украины, все ее песни, ее музыка и поэзия. И вот почти всех их застрелили, почти все эти душещипательные певцы были убиты.
30 декабря 1930. Наступил день открытия съезда. Кобзари заполнили один из лучших харьковских театров. У каждого в руках инструмент, каждый одет в праздничную вышиванку.
Съезд открылся совместным исполнением Шевченко «Реве та стогне Дніпр широкий …». Представьте, весь зал (а собрались мастера высшей пробы) вдохновенно поет! ..
Затем были поздравления от правительства Украины, доклады о состоянии кобзарства, пути дальнейшего его развития. Вот уже и вечер, можно было бы на сегодня закончить … Но кто-то удерживал всех. Какая-то тревога вползала в сердца делегатов. А тем временем
на всех выходах из зала появились молодые в гражданском, но с явно военной выправкой. Вскоре ряд за рядом начали поднимать делегатов и под строгим наблюдением выводить во двор, а там уже грузовики. Кобзарей, а это были в основном пожилые люди, плотно укладывали в машины и, прикрыв брезентом, куда-то везли. Никто ни на какие вопросы не отвечал.
Вереница машин неслась по ночным улицам Харькова в сторону железной дороги, к товарной станции. Там, в отдаленном тупике, уже стоял эшелон — десяток «телячьих» вагонов.
Уже через час все делегаты недавнего съезда были в вагонах. Зазвенели засовы, прозвучала команда, и поезд тронулся. И здесь, подчиняясь велению сердца, эшелон запел:

«Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого
На Вкраїні милій…»

Погрузив в эшелоны, их подвезли к окраинам ст. Казачья Лопань.
Поздно вечером кобзарей и лирников вывели из вагонов в лесополосу, где были заранее вырытые траншеи. Построив незрячих кобзарей в одну шеренгу, отряд особого отдела НКВД УССР начал расстрел … Когда все было закончено, тела расстрелянных забросали известью и присыпали землей. Музыкальные инструменты сожгли рядом …
В декабре 1933 на пленуме Всеукраинского комитета профсоюза работников искусств коммунистическая верхушка назвала украинские народные музыкальные инструменты «классово-враждебными».
Печатают только «разоблачительные» материалы о кобзарях. Например, такое: «Сомнительные бандуристы … под видом народного творчества протягивают старый националистический хлам» или «… надо принять самым решительным мер по искоренению кобзарского национализма». А тем временем музыкальные фабрики власти обязали даже не сотнями, а миллионами изготавливать «кудесницы-гармошки», «кудесницы-баяны» и «кудесницы-балалайки». К травле кобзарей подключают и украинских советских писателей — Юрий Смолич писал: «Кобза таит в себе полную опасности, потому что слишком крепко связана с националистическими элементами украинской культуры, с романтикой казацкой и Сечи Запорожской. Это прошлое кобзари старались непременно воскресить. На кобзу давит средневековый хлам кафтана и шаровар «.
Эта трагедия, как ее называют, «харьковская трагедия», нанесла непоправимый удар по украинскому кобзарству. Уже никогда больше не ходили и не ходят кобзари по селам Украины, не поют своих знаменитых дум и исторических песен, и сохранились их песни только благодаря нашим этнографам-профессионалам, которые с голоса кобзарей записали их тексты и музыку, и звучат они только со сцены в исполнении профессиональных певцов.

Источник: Людмила Решетова


Від себе: то в Харкові після цього ще є прихильники рашки???