хочу сюда!
 

Лида

36 лет, водолей, познакомится с парнем в возрасте 37-43 лет

Заметки с меткой «харків»

Незручності.

          Коли хочуть пояснити роль та місце грошей у людському суспільстві або на шкалі абсолютних цінностей, то іноді наводять приклад мандрівника з мішком грошей, що заблукав у пустелі. Настає час, і... Хай би в нього тільки з'явилася можливість, купа папірців знецінилася б до вартості склянки води. Або вартості слова, яке покаже напрям до справжніх, а не примарних оази, річки, людської оселі.
           В далеких від первісної природи умовах цивілізації все навпаки. Тут гроші є фактично кров ринково-економічного організму. Якщо ця кров не протікає через твої рахунки, гаманці, кишені, ти є чужорідне тіло в цьому організмі. Так. Для тих, хто не має грошей, цивілізація та ж сама пустеля. Зате в межах доступної суми твої можливості необмежені. До цього звикаєш, з цим і живеш. Не замислюючись над "високими матеріями", міняєш і тим приводиш в рух всякі свої важливі процеси.
           Але є одна "фірма", здатна суттєво скоригувати цю вашу звичку. Вона бере плату за свої послуги винятково номіналами від 50 коп до 5 грн. Ви можете уявити державну організацію, яка б відхиляла пред'явлені до оплати грошові знаки… цієї ж таки держави? А там номінали, більші за 5 грн, не приймаються. Здача не відома як явище. Таким є автоматизований і тому майже безлюдний Харківський метрополітен.
           Ні, це не є для мене відкриттям 2016 року. Прецедент відбувся досить давно. І вже тоді мені казали, що є лиш один рецепт безпроблемного проїзду у метрополітені для гостей міста - мати одно-двох-гривневу готівку. З тих пір всякий раз, як виходжу з потягу у славному місті Харкові, мною оволодіває специфічне харківське почуття: починаю слідкувати, щоб не лишитися без дрібних грошей. Але як десь прогавив цей момент (що найчастіше виясняється тет-а-тет з метрополітенівським автоматом для видачі квитка) ось тут на якусь мить і можеш пережити те сильне й незабутнє відчуття пустелі. Це коли маєш грошей на тисячу поїздок, а не в змозі здійснити і одну. Капітулюєш, повертаєшся у підземний перехід купити щось дууууже тобі наразі "потрібне". І не просто купити, а щоб отримати на здачу і підходящі номінали. А просто так, на твоє прохання, не розміняє ніхто.
        А ще не проходить комбінація, коли є 2 по 50 коп і 2 по 1 грн. І гроші дрібні як треба, і в сумі 3 грн, що достатньо для поїздки. Але ситуація така. Автомати, котрі "їдять" 50-копійкові монети, не приймають гривні, а ті, що приймають 1 грн, випльовують назад 50 коп… Дякую Харківській підземці і за такий "попадос", і за зростання мого досвіду проїзду нею, і позапланове підкріплення пиріжком. Було, як ніколи. Неповторно!

Хвилинка антиреклами

Оце щойно впало на пошту


Ну от і все. Більше туди не поїду, хоча раніше 1-2 рази на рік на цілий день малу вивозила, друзів брали...
Як думаєте, спрацює закон про декомунізацію? Адміністрацію покарають?

17%, 5 голосов

83%, 24 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Руцкій тір((

Расстрел бандуристов в Харькове. Как это было

По всей Украине официально было объявлено, что кобзарей из всех областей приглашают в тогдашнюю столицу УССР г. Харьков на Всеукраинский кобзарский съезд. Все должны были появиться с бандурами, потому что кроме собственно съезда, будут, мол, творческие соревнования.
Кобзари, бандуристы, лирники приехали на конгресс с всей Украины, из маленьких забытых деревень. Несколько сотен присутствовало на конгрессе. Это живой музей, живая история Украины, все ее песни, ее музыка и поэзия. И вот почти всех их застрелили, почти все эти душещипательные певцы были убиты.
30 декабря 1930. Наступил день открытия съезда. Кобзари заполнили один из лучших харьковских театров. У каждого в руках инструмент, каждый одет в праздничную вышиванку.
Съезд открылся совместным исполнением Шевченко «Реве та стогне Дніпр широкий …». Представьте, весь зал (а собрались мастера высшей пробы) вдохновенно поет! ..
Затем были поздравления от правительства Украины, доклады о состоянии кобзарства, пути дальнейшего его развития. Вот уже и вечер, можно было бы на сегодня закончить … Но кто-то удерживал всех. Какая-то тревога вползала в сердца делегатов. А тем временем
на всех выходах из зала появились молодые в гражданском, но с явно военной выправкой. Вскоре ряд за рядом начали поднимать делегатов и под строгим наблюдением выводить во двор, а там уже грузовики. Кобзарей, а это были в основном пожилые люди, плотно укладывали в машины и, прикрыв брезентом, куда-то везли. Никто ни на какие вопросы не отвечал.
Вереница машин неслась по ночным улицам Харькова в сторону железной дороги, к товарной станции. Там, в отдаленном тупике, уже стоял эшелон — десяток «телячьих» вагонов.
Уже через час все делегаты недавнего съезда были в вагонах. Зазвенели засовы, прозвучала команда, и поезд тронулся. И здесь, подчиняясь велению сердца, эшелон запел:

«Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого
На Вкраїні милій…»

Погрузив в эшелоны, их подвезли к окраинам ст. Казачья Лопань.
Поздно вечером кобзарей и лирников вывели из вагонов в лесополосу, где были заранее вырытые траншеи. Построив незрячих кобзарей в одну шеренгу, отряд особого отдела НКВД УССР начал расстрел … Когда все было закончено, тела расстрелянных забросали известью и присыпали землей. Музыкальные инструменты сожгли рядом …
В декабре 1933 на пленуме Всеукраинского комитета профсоюза работников искусств коммунистическая верхушка назвала украинские народные музыкальные инструменты «классово-враждебными».
Печатают только «разоблачительные» материалы о кобзарях. Например, такое: «Сомнительные бандуристы … под видом народного творчества протягивают старый националистический хлам» или «… надо принять самым решительным мер по искоренению кобзарского национализма». А тем временем музыкальные фабрики власти обязали даже не сотнями, а миллионами изготавливать «кудесницы-гармошки», «кудесницы-баяны» и «кудесницы-балалайки». К травле кобзарей подключают и украинских советских писателей — Юрий Смолич писал: «Кобза таит в себе полную опасности, потому что слишком крепко связана с националистическими элементами украинской культуры, с романтикой казацкой и Сечи Запорожской. Это прошлое кобзари старались непременно воскресить. На кобзу давит средневековый хлам кафтана и шаровар «.
Эта трагедия, как ее называют, «харьковская трагедия», нанесла непоправимый удар по украинскому кобзарству. Уже никогда больше не ходили и не ходят кобзари по селам Украины, не поют своих знаменитых дум и исторических песен, и сохранились их песни только благодаря нашим этнографам-профессионалам, которые с голоса кобзарей записали их тексты и музыку, и звучат они только со сцены в исполнении профессиональных певцов.

Источник: Людмила Решетова


Від себе: то в Харкові після цього ще є прихильники рашки???

Харків для бійця

Світлина від Yulia  Koval.
Світлина від Yulia  Koval.
Світлина від Yulia  Koval.
Світлина від Yulia  Koval.
Yulia Koval додає 4 нові світлини.

ХАРЬКОВ ДЛЯ БОЙЦА

Это реклама, да (но никакой @баной политики). Даже больше призыв расшарить инфу. Потому что это - важный шаг к нормальной жизни воюющих за наш полуватный харьковский и (смею надеяться!) патриотичный украинский зад. Не кидайтесь за речь Смайлик «wink»

В Харькове уже готов к открытию ротационно-реабилитационный центр для ребят, кому НЕКУДА возвращаться из зоны АТО. Вы можете представить состояние бойцов, которые реально воюют за СВОЮ ЗЕМЛЮ, потому что сейчас там – враг. Ребята из Донецкой и Луганской областей, ребята из Крыма. Хорошо, если есть друзья, можно у них не долго перекантоваться, а если не у кого? Потом мы их наблюдаем на вокзале((( Они не бухают, не кошмарят никого…просто им некуда идти… Короткий отпуск или ротация, волонтеры мечутся в попытках пристроить куда-то бойца….который воюет за тех, кому в итоге оказывается не нужен, не удобен и вообще «лучше пусть в АТО будет» - есть и такая позиция.

Теперь им есть, куда возвращаться в короткий отпуск, есть, чем заняться. Центр бесплатно предоставляет любую помощь в оформлении документов, комнату для проживания, питание, спортивный зал, психологическую помощь…да и просто человеческую моральную поддержку. Это проект неравнодушных людей. Той части харьковчан, которым не пофиг, которые очень хорошо понимают, как это – воевать. Это проект цивильного корпусу АЗОВ и многих других людей и организаций, готовых стоять на страже мира в Харькове даже вот таким способом!

Позже будет больше инфы и фоток, осталось немного все доработать. Желающим помочь всегда рады. Работа найдется Смайлик «wink»

Отдельное спасибо за эту огромную работу Александр Давыдов и Иван Федан

Вопросы, подробности, регистрация - 095-910-80-55 - Александр

P.S. Психологическая поддержка...человеческое понимание и внимание - это самое главное, в чем ребята нуждаются. Убеждена, что ни один мой подопечный не даст соврать. Приближаем мир и гармонию вместе, всеми силами. Не морозимся и не остаемся в стороне. Хотя бы репостим. Спасибо

5-річний харків'янин шаховий вундеркінд

5-річний харків'янин встановлює рекорд як наймолодший 1-розрядник
ДОВКОЛА ШАХІВ 22 серпня 2015, 17:30

5-річний харків'янин Тихон Черняєв ще не ходить до школи, а вже встановлює рекорди з шахів. За 1.5 року занять хлопчик встиг виконати норматив І дорослого розряду, чого раніше в Україні більше нікому не вдавалося. Досягнення Тихона претендує і на світовий рекорд, сьогодні ж йому вручають сертифікат, що засвідчує національний.

Тихон розбирає шахову партію зі своїм тренером Лідією Гнатівною

Займається наша майбутня шахова легенда 3 рази на тиждень, ще з 3.5 років. Це й справді доволі кінематографічно: ще добре не знаючи, як називаються всі фігури, Тихон вже знав, як їх пересувати по дошці.

Але за великим рахунком, настільки юні шахісти багато в чому зобов`язані саме тренеру. Тихону з ним пощастило - до своїх учнів його взяла Лідія Гнатівна Саханович, харків`янка з 35-річним стажем, перша тренерка тепер вже відомого на весь світ Антона Коробова.

"Коли Тихон почав займатися вже дуже добре, я попросила свого давнього знайомого Коробова подивитися на нього перспективно. Антон мені сказав: "Лідія Гнатівна, я бачу, що ви вчите його так само, як вчили мене". 

Чи це означає, що Тихон також стане гросмейстером та чемпіоном України, як його старший товариш по шахах? Тренерка каже просто: "Час покаже. Багато хто кидає шахи, усе, зрештою, залежить від обставин. Але якщо Тихон піде далі так само, то я бачу в ньому не тільки чемпіона України, але ще й світу". 

Звісно, після здібностей та виховання найголовніше - те, як усе сприймає дитина. Тихон у цьому - просто приклад для усіх п`ятирічних хлопчиків! Шахи для нього - це "хатні обов`язки". Але і тут знаходиться місце розвагам... Коли Коробов займається з Тихоном, то гросмейстер перед тим також "готується": дивиться мультфільм "Маша та Ведмідь", щоб було про що поговорити у хвилину відпочинку.

А у майбутньому батьки та тренер планують подати заявку до Книги рекордів Гіннеса, оскільки є припущення, що Тихон Черняєв - єдина у світі дитина, яка виконала цю норму у віці п'яти років і одного місяця. 



  коментар
yuri_chess
Из всех заметок про Тихона этот материал мне понравился больше всего! Тренер КДЮСШ №4 г. Харькова

Харків'яни - воїнам. Ось гарний приклад.

Можна відзначити ось що. У вчорашній мозаїці новин на Цензорі харків'яни вписали аж два світлих фрагментика.

Завод ім. Малишева справно працює на виготовлення нових танків та у ремонті і модернізації пошкоджених бойових машин.

А ще розгортається фінансоване міністерством оборони житлове будівництво для забезпечення квартирами харків'ян - учасників АТО.

Хочеться сподіватися, що це перші 127 квартир. І що держава нарешті починає розвертатися лицем, а не філейною частью, до своїх захисників у забезпеченні їх міцної броні і надійного тилу.