хочу сюда!
 

Nata

36 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 40-52 лет

Заметки с меткой «харків»

Нелегка доля квартиранта

Після 5+ років проживання в дешевому, але дико некомфортному житлі (без ванни, гарячої води і опалення), я нарешті вийшов із зони комфорту і звалив на нову хату, змінивши кімнату в приватному буднику на кімнату у двушці вельми патріотичної бабусі. Трошки дорожче, але житло схоже на людське, навіть буває гаряча вода. 

Загалом норм, але, як завжди, є "але". У сусідній кімнаті живе бабуся трошки за 70. Вона ще адекватна, без набридливих старечих маразмів, гарно говорить українською і дивиться по старому, пузатому телевізору виключно телеканал "Прямий", жваво реагуючи на жарти Ганапольського.

Вона давно на пенсії, відповідно, цілий день удома. Але чомусь приготування їжі дуже часто здійснює після 17 00, коли я приходжу додому з роботи. Як і прання. 

Так часто буває, що я, прийшовши в квартиру, чую возню з кухні або полоскання у ванній. Часто ці процеси поєднуються. Так і хочеться сказати: "Шановна бабушка, ну якого хєра ти увесь день робила? Невже тобі не доходить, що в мене після роботи є лише кілька годин (ви ж знаєте, що мені треба лягати рано), щоби переробити купу справ?". 

Але я мовчу, а бабуся продовжує свій неспішний ритм, який, мабуть, року з 2000-го не змінювався ні на хвилину.

Це не завжди так. І справжнім святом є моменти, коли хозяйка ввечері вирушає в магазин. Ходить вона, повільно, тому у мене є близько години  свободи, і за цей час я встигаю приготувати їжу, покупатись і подр**чити; години вистачає, якщо працювати швидко, та, благо, деякі справи з цього важливого списку багато часу не займають. Бува, приготування їжі, коли кухня зайнята увесь вечір, переношу на ранок - прокидаюсь за годину раніше анд мейкінг май брейфаст. Раніше любив ранки, а тепер від них тащусь, однак серце йокає, коли чую рухи з бабиної кімнати і благаю всіх богів на світі, аби ця прекрасна колись панянка спала якомога довше і не відбирала мою годину моєї свободи.

Я - квартирант. Я викручуюсь і пристосовуюсь. Така доля і інакше ніяк. Хоча це той випадок, коли треба порівнювати, адже ще навесні цього року я жив у кімнаті, як уже було сказано, без опалення і взимку спав в одязі (і не один рік), тримаючись за адекватно-мізерну квартплатню, і постійно тримав двері замкненими, бо в будь-який момент міг нагрянути господар-алкаш зі своїми незрозумілими, навіть йому, спічами. Власне, він, а не холод чи інша битовуха, змусив мене піти на доволі болісну спочатку зміну, бо алкоголь зовсім роз'їв ті рештки мозку, які залишились, і він став нести взагалі якийсь бред, намагаючись ввалитись до мене в кімнату і радуючи мій нюх нестерпним запахом гівна і ссанини (навіть зараз із задоволенням уявляю, як він забрідає на поверх, кричить "Ратцінгер! Ратцінгер", а потім помічає замок на дверях моєї кімнати).

Це кінець тексту. Висновку не буде - квартирантське життя триває. Мрію про однушку і величезну зарплату, 10, може навіть 11 тисяч на місяць, от тоді б я зажив... Мріяти не шкідливо, як то кажуть, і я мрію про тишу, ванну без чужого волосся, відкриті двері туалету, ноут без наушників, блукання квартирою в труселях і вільну кухню. Завжди.

СБУ предупредила нанесение миллионных убытков Укрзализныци

В Харьковской области СБУ совместно с региональным филиалом «Южная железная дорога» АО «Укрзализныця» предупредила причинение государству миллионных убытков при проведении открытых торгов.

[ Читать дальше ]

Викрили масштабне розкрадання нафти з державного нафтопроводу

Служба безпеки України спільно з фахівцями ПАТ «Укрнафта» викрила та ліквідувала на Харківщині незаконний вріз до промислового нафтопроводу «Козіївка-Сиродичі».

Оперативники спецслужби встановили, що на території Краснокутського району Харківщини зловмисники пошкодили нафтопровід та встановили несанкціонований відвід для розкрадання сировини. Співробітники СБУ виявили несанкціонований відвід довжиною майже кілометр.

Правоохоронці задокументували, що зловмисники щомісяця розкрадали 150-200 кубометрів нафти, завдаючи державному підприємству шкоди на більше ніж 2 мільйони гривень.

За висновками фахівців, порушення цілісності нафтопроводу створювало реальну загрозу для виникнення надзвичайних ситуацій та нанесення шкоди екології регіону.

За матеріалами Управління СБУ в Харківській області розпочато кримінальне провадження за ч. 1 ст. 292 (пошкодження об’єктів магістральних або промислових нафто-, газо-, конденсатопроводів та нафтопродуктопроводів) Кримінального кодексу України.




СБУ встановлює всіх причетних до облаштування незаконного врізу, а також посадовців, які можливо могли «кришувати» нелегальний бізнес.
Викриття та документування протиправної діяльності здійснювалося спільно з Національною поліцією України під процесуальним керівництвом прокуратури Харківської області.

Харків змінив колір. Харків — це Україна

"Харьков цвета не меняє!"

Перший раз я почув цю фразу в 2004, коли був координатором помаранчевого наметового містечка під пам'ятником "хйуовому Ілічу", як потім написав Жадан. І багато разів її згадував. Коли тітушня держаками від лопат розвалювала голови студентам вже після втечі Януковича в лютому та березні 2014-го кожного разу, коли ми збиралися на віче.

Тоді до 9 травня ми готувались особливо ретельно. Ми створили об'єднану самооборону, Зіна, Влад і Саня приїхали з Сум допомогти навчити хлопців "працювати в команді". Декілька місяців тренувань в лісопарку, та скоро нас стало занадто багато і ми вже тренувались в манежі, який орендували, скидаючись по пару гривень з кожного та дякуючи небайдужим. Паралельно готувалася і ультра. "Ми за щитами ховатися не будемо, в нас інша тактика"- говорив Гарік, уповноважений їх представляти на зустрічах. "Ми не оборонці, ми наступ, наша зброя — ніж та кастет". Так і було, всі знали, що ультра — це залізобетонно.

ПС теж трималися трохи осторонь, але завжди були першими якщо що і мали достатньо аргументів. За посмішками та жартами ховалося безжальне бажання втопити сволоту в крові. (Сьогодні саме вони повісили банери про мацкалів).
Чим все закінчилося ви пам'ятаєте. Гєпа і Допа всралися і полетіли до кадирова в грозний, а на марші ХМ та їх запеклий ворог Дніпро об'єдналися. Я пам'ятаю очі беркутів, що дивилися, як відривають двері у червоної машини з "гєоргієвской лєнточкой", тоді вони нарешті зрозуміли, що Харків таки змінив "цвєт" на "колір".
То був крутий час. Час, коли ми кожної ночі замальовували українськими прапорами - триколор можливої хнр. Час, коли всі зрозуміли, що майбутнє залежить тільки від нас. Або ми - або тут буде путін. І Харків вистояв.

Що правда, Гєпа, мутне недостріляне чмо, і далі грає на користь путіну. Шарій за бабло (як гадаєте, де взяв?) організовує автопробіг на 130 машин, топаз знову віддає команди ментам. Єдина надія шобли - це дмухати на патріотичні почуття до перемоги. 9 травня - це останній шанс, за який чіпляється путін в обличчі не менш справжніх ворогів України. Та, як вони самі кажуть, "нє прокатіло".
Я дякую ПС, дякую Спілці Ветеранів АТО, СБУ та тим, хто не потребує зайвої уваги. Дякую за реакцію, за готовність до жорсткої відповіді та відчуття справедливості. За позицію.

По вулицях Харкова сьогодні поїхали машини з прапорами України. А на мостах висять банери зі зрозумілим сенсом. Сьогодні вже очевидно - ми перемогли. І, не зважаючи на великі гроші, що витрачені на чергову дестабілізацію - вийшов пшик.

АЛЬО, ВАТА - настав час валити з нашого українського Харкова.

Так, Харків змінив колір.
Харків — це Україна.



Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
10
предыдущая
следующая