Зима на вікнах намалювала
Дивні обриси цікаві,
А тіло моє у пітьмі
Самотнє тоді замерзало.

Та раптом подихом тепла
Наповнилась кімната.
Із душу вийшла ти -
Оголена краса та.

І очі твої в темноті
Промінням сонця засіяли.
Зігріло воно мене тоді
І серце, що в грудях змерзало.

За руки взявши я тебе,
Вуста гарячі цілував.
В обіймах я своїх
Тебе вже тоді зігрівав.

Місяць за вікном світив
І зорі виднілись на небі,
А я "долоньки стоп"
Цілував там милій.

Свічка на столі
Вже майже догорала,
Та полум'ям пристрасті
Кімната вже палала.

Волосся твоє розкішне, руки й очі
Я цілував без спину,
Ти мов прекрасна квітка,
Яка ж ти є вродлива!..

Зима на вікнах картини малювала,
Твої лиш риси тепер я бачив в них.
Закохані схід сонця разом зустрічали,
А на дворі йшов лапатий сніг.

 

Вчора була у мене остання на той день заявка на ремонт телевізора десь там у кінці Дмитровичів. Вийшов від замовника, а воно вже сонце геть сховалися і тільки західна частина неба ще ледь-ледь багровіла. Зорієнтувавшись на місцевості, вийшов на центральну дорогу.
Зупинка автобуса освітлювалася, але останній автобус у будь - якому напрямку вже давно проїхав. Подумки перебираю варіанти подальших дій.
Ночувати на лавці до ранку? Нудно і нецікаво.
Йти пішки? Пішки я можу пройти багато. Цілий день зранку на ногах, вже і находився чимало, але рушив у бік Обухова.
До Обухова 11 кілометрів. Дорога освітлюється лише у населених пунктах. А так - поля, ліси, і хто знає що. Взагалі то мені треба на Київ, але до Києва у кілька раз далі, ніж до Обухова...
Дуже рідко їдуть автівки, але пробую їх зупиняти. Вони прискорюються ще дужче і пролітають повз. Невже я такий страшний?
Роблю чергову спробу зупинити попутку. Воно стало стишувати швидкість, а я правою рукою поправив сумку. Хто зна, що собі подумав/ла/ керманич, але піддав газу і почав зигзагами їхати прямо на мене! Ледве шуснув від нього в ліс, задки, прудко, ніби заєць. Ну де оце таке воно навчилися, щоб отак робити? Ну темно, ніч, ліс, але ж я людина порядна, просто так склалися обставини...
Це дійство змусило шукати далі якийсь вихід. Вихід виявився супергеніальним - знайти номер телефону таксі Обухова. Таксі швидко примчало і завдяки його прудкості встиг втрапити до останнього автобуса з Обухова до Києва, і зовсім скоро радів ліжку у хостелі на проспекті Лобановського.
Так що таксі і хостелу браво!
А переляканим автомобілістам ганьба.
Жлоби перелякані :)

Something Magic
          Щось чарівне


In the centre of the storm
           Посеред шторму
something magic being born
           народилося щось чарівне,
When the world is torn apart
           коли світ розсипався на друзки
by the beating of a heart
           від калатання чийогось серця.
Like a dam about to burst
           Це схоже на дамбу перед проривом,
Like a drunkard's crazy thirst
           це схоже на шалену жагу пияка...
In the centre of the storm
           Десь в центрі отого урагану
something magic being born
           і було народжено те щось дивовижне!

It's the dark hours of the soul
           То найважчі миті життя душі,
when the nightmares take their toll
           коли нічні примари захоплюють в ній своє місце,
when the shadows come to mock
           коли привиди приходять поглузувати над тобою
against the ticking of the clock
           під цокіт годинника.
When the demons of the night
           Коли демони ночі злітаються до тебе,
come like vultures for their bite
           мов стерв'ятники до їжі...
In the dark hours of the soul
           От саме в цю найтемнішу для душі пору,
when the nightmares take their toll
           коли нічні жахи забирають своїх жертв.

It's the dawning of the day
           Ось і світанння.
night-time's panic swept away
           Де й поділася нічна лихоманка,
When the clouds which seemed so dark
           коли серед хмар, що здавалися такими чорними,
are exchanged for morning's lark
           Ранок починає свої пустощі,
When the stars which burnt so bright
           коли яскраво сяючі зорі
are exchanged for morning light
           розчиняються в денному світлі...
In the dawning of the day
           З першими проблисками дня
Nightime's panic swept away
           нічна паніка розвіялася геть.

                                             24.02.2015
Слухати

В мої ти інколи приходиш сни,

Чудові сни, і все, як наяву, –

В них я і ти, і погляд твій ясний,

І голос ніжний пестить тишину.

 

У снах ти, наче місяць золотий,

Вриваєшся із ночі у вікно,

Пронизуючим щастям снишся ти

І раниш серце – завмира воно.

 

Не хочу прокидатись від цих снів:

Співучий голос очаровує мене,

А очі, очі чисті і сумні,

До щастя погляд ніжний їх зове.

 

Хоч рідко ти приходиш в сни мої,

Зворушуєш у серці почуття…

Я доторкнутись прагну рук твоїх

І поглядом ловлю твої вуста.

 

Ти знов і знов приходиш в сон міцний, –

З глибин душі видіння постають:

Такий далекий, рідний і близький…

Забути мушу, а я знов люблю…

Автор Марія Дьогтяр. 26.11.2011 р.