Президент України переймається справами чорнобильців. Президент має думку, що ми завжди будемо пам’ятати героїв ліквідаторів Чорнобильської техногенної катастрофи, і Рішення про створення в Чорнобилі Науково-практично-дослідницького центру з боротьби проти техногенних катастроф є кроком вперед. І що центр цей буде служити всьому людству і всьому Світові! Хто сумнівається слухайте, та обережно там заразна російська мова, може сподобатися, що на мою власну думку робе більше шкоди нашій державі ніж Сам!!! http://www.president.gov.ua/news/19944.html

Вони загибли захищаючи нас:

Тішура Володимир Іванович (*1959 — †1986),

Легасов Валерій Олексійович (1936-1988),

Ігнатенко Василь Іванович (*13 березня 1961 — † 13 травня 1986),

Олександр Федорович Акімов (6 травня 1953 — 11 травня 1986),

Ващук Микола Васильович (*1959 — †1986),

Іван Олександрович Герасимов (*8 серпня 1921, Пестровка, Стерлітамацький район, Башкирська АРСР, РРФСР — †4 червня 2008, Київ),

Кібенок Віктор Миколайович (*1963 — †1986, місто Прип'ять Київської області),

Ярослав Юрійович Кондратьєв (15 липня 1948, Стрий — 28 квітня 2005, Київ),

Легасов Валерій Олексійович (1936-1988),

Лелеченко Олександр Григорович (26 липня 1938 - 7 травня 1986),

Володимир Павлович Правик (13 червня 1962, Чорнобиль — 11 травня 1986, Москва),

Леонід Петрович Телятніков (рос. Леонид Петрович Телятников; 25 січня 1951, Введенка — 2 грудня 2004),

Тесленко Олександр Костянтинович (1 січня 1949[1], Донецьк — 10 червня 1990 р., Київ),

Титенко Микола Іванович (*1962 — †1986),

І інших, яких громадяни кожного міста, знають, як ліквідаторів, і пожежників, і офіцерів, і академіків. Їх об’єднала смерть від мирного атома. Список у Вікі: http://uk.wikipedia.org/wiki/Категорія:Ліквідатори_аварії_на_ЧАЕС .

Чорнобиль — перший постріл останньої війни - № 80 (21871) субота 2 вересня 2017 року - Одеська обласна газета «Чорноморські новини» (chornomorka.com)

06:54 01 липень Київ, Україна

"Документом визначені мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Розміри такої пенсії для I групи інвалідності не можуть бути нижче 6000 гривень, для II групи інвалідності - 4800 гривень, для III групи інвалідності та дітей з інвалідністю - 3700 гривень", - йдеться в повідомленні пресслужби.

Крім того, закон вводить державну адресну допомогу для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їхніх наслідків, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, які внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Відзначається, що документ набирає чинності з 1 січня 2022 року, крім тих його положень, наприклад, щодо мінімальних розмірів пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, які починають діяти з 1 липня цього року.

Як повідомлялося, відсьогодні п'ять мільйонів українських пенсіонерів почнуть отримувати підвищені пенсії.
https://myc.news/ua/politika/povysheniyu_pensionnyh_vyplat_chernobylcam___byt_zelenskij_podpisal_zakon?fbclid=IwAR1Zb9zsbwlXF0fD_fTXkeLGFjUjgYR1MzLB6FLj2wRs9stXeBXOFGxtxv8

...когда бахнул Чернобыль в 1986 году, я в это время жил в Киеве. Была очень красивая весна, примерно, как в этом году, но, может быть, еще даже и лучше. Я бегал к озеру на Дидоровке и каждый день там купался, в том числе и 26 апреля, да и 27 апреля. На майские решил поехать на Западную Украину. Билетов на поезда не было, ж\д вокзал был просто переполнен населением. Добирался электричками: сначала в Фастов, потом из Фастова в Здолбунов, далее - во Львов. Дома меня встречали, как героя, вырвавшегося из вражеского окружения. Мать дала без лишних разговоров 7 рублей на бутылку красного вина. Вернулся в Киев я 5го мая. А уже 9го мая на День Победы мы поплыли на байдарках по Роси, из Белой Церкви в сторону Богуслава.

по дороге все время, естественно, купались и плавали в речке. Возвратились в Киев через три дня. Киев буквально опустел. Исчезли переполненный троллейбусы (№1, ВДНХ-Крещатик), автобусы (№38, Ломоносова - Красный Корпус). Можно было преспокойненько взять билеты хоть в оперу, хоть в оперетту. Знающие люди рассказывали, что все начальники и все евреи из Киева поуезжали сами и деток своих повывозили. Очень странно было проходить сквозь жилые дворы и видеть порожние песочницы, в которых некому было играться , - всех детей поувозили из Киева. Йод из аптек пропал. В магазинах не стало минеральной воды, стоял только березовый сок в 3-литровых бутлях. Я себе, как только стало известно о взрыве, купил ящик минводы, спрятал под кровать.

Как  приехал  5го  мая в Киев, заглянул  под  кровать - а  воды-то  и нет, осталась 1 бутылка. Сосед  по  комнате, с*ка  такая, нашел, забрал  и  выпил. "А шо тебе, жалко?"  - а  чего сам  не  купил? - "А  не  было  времени!". Ладно. Мне дома  "подарили"   пузырек  йода. Набрал в  стакан воды  и думаю  капнуть 2-3  капли йода  в  стакан. А  оно  не  капается - поверхностное  натяжение  не дает. Только  спичечку с  ваточкой  можно всунуть,  намочить  и  использовать. Ну, я решил  побороть  силы   поверхностного  натяжения  и  слегонца  тряхнул  бутылочку. Ничего. Я  тогда  сильнее, а  потом  еще  сильнее. И  у  меня  так  получилось  поборть  силы  поверхностного  натяжения,  что  из  пузырька  капнула  ну  оооочень  большая  капля  йода. Ну, где-то,  может  быть,  с  четверть  пузырька :)  И  в  стакан  с  минералкой. И то,  и то - дефицит,  не  выбрасывать же? И  я это  все  взял -  и  залпом  выпил.

Через  несколько часов,  а  может  дней,  уже  не  помню,  я  почувствовал сильное  радиоактивное  отравление.  Кружилась голова,  трудно  было  сосредоточиться  на  чем-либо,  слегка  как  бы  подташнивало, девушки  казались  некрасивыми. Я продолжал  бегать  купаться  на Дидоровку,  хотя  мне  там  с  берега  и  кричали,  чтобы  я  одевал  свинцовые  плавки.  Но  в Киеве  тогда  стояла  такая  невыносимая  жара,  что  лучше  уж  было  стать  импотентом,  чем  чтобы  изжарились  мозги в  закрытом  пространстве  черпной  коробки.

Напоминаю, что  в это  время  над 4м реактором все  время  летали  вертолеты  и  сбрасывали  туда мешки  с песком и бором. Через день  циркулировали  слухи, что ночью  опять  был  выброс. Что  скоро  весь Киев  будут куда-то  эвакуировать. В  гастрономе на Васильковской  появился  очень интересный  и  вкусный  мармелад из свеклы,  с повышенным  содержанием  пектина,  разработки  какого-то  то ли азербайджанского,  то ли  армянского  института. Этот  мармелад  почему-то  был   продавался  только в гастрономе  на Васильковской,  как  раз  напротив  географического  корпуса.  В  других  гастрономах Киева  я  его  не  видел. Может  быть,  он  продавался  здесь  чисто  потому,  что  рядом  находилась экспериментальная  кафедра  ядерной  физики университета,  кто  знает...


А.  и  еще  у  меня  была  бутылка  раствора  йодида  калия. В  бутылке  из-под  львовского  пива,  0,3.  Я  его  тоже  принимал,  по столовой  ложке. И да,  в первые  2-3  недели  после  взрыва  действительно  першило  в  горле.  Потом  перестало  першить.

Многие  из  преподавателей  физфака,  которые  ездили  по  окрестным  селам  с  лекциями,  что  все  в порядке,  все  под  контролем  и  паниковать  не  нужно,  вскоре,  через  5-7-11  лет  скоропостижно умерли. Особенно  было  жаль Субботу-Мельника.  Он вроде  бы  и  не  ядерщик, а  электронщик, зачем  то  вызвался в  эти  поездки,  хотя  об  устройстве  ядерного  реактора Александрова  он,  скорее всего,  знал  не  особо.

Летом по  нашему  району   курсировала  хохма  об  одной  бабульке,  то ли  с Жулян,  то  ли  с Хотова,  то  ли с Круглыка... Которой  говорили  -  не  пей,  бабуля, молоко -там  радиация!  А  бабуля  только  улыбалась  и  говорила:  А  шо ж  мне його,  вылывати  свыням? Я  його скып"ячу , и  та  радиацыя  подохне!!!

Все над  ней  смеялись,  а  потом  физики-ядерщики  взяли  и  провели  измерения. И  оказалось,  что  радиация  при  кипячении  молока концентрировалась  в шкурке  и в  накипи на дне  и стенках  кастрюли. А  само  молоко  становилось  почти  что  чистым.