---

[ відеокліп на пісню А. Челентано! ]

На Київській землі (поемa)

1

Чудесна, ніжна і безцінна

Вся українська сторона:

Карпатські гори, полонини,

Степи, простори, край Дніпра.

Колишуться як хвилі в морі

На стеблах колоски хлібів...

Багата наша рідна мова

Звучить приємно наче спів.

Розумні люди. Все пізнали,

Із надр багатства підняли,

Міста висотні збудували,

Здається щастя досягли.

Досягнення людські безмірні,

Технічний розвиток стрімкий

І за останні півстоліття

Вже здійснено немало мрій.

2

Поборюють космічний холод

І океанську глибину

Південний і північний полюс,

Вершини гір, пустель жару.

Собі на службу ріки ставлять

(Щоб промисловим був наш край)

й ... хімікатом поле травлять –

З рекордом взяти б урожай.

АЕС великі розмахнули

В понад мільйони кіловат,

А разом з тим мабуть забули

Що Україна - хліб і сад.

Що треба вміло поєднати

Природну щедрість і прогрес,

Щоб ворогами їм не стати

При створенні земних чудес.

Життя кипить, а цю природу

Нащадкам треба зберегти,

Щоб був щасливим їх добробут

А хто ж це зробить,  як не Ти ?!

(далі буде)

         Хто там у нападах апокаліптичного насторою співає заупокійну Матері-Природі?! Все в ній балансується і компенсується. Колись Чорнобиль вбив і скалічив. Зараз він дає життя і стоїть на сторожі Краю щасливих тварин і навіть окремих людей.

14

Добра багато схоронили,

В могильники звезли його,

В містах дружинники ходили,

Бо мародерство теж було.

Там злодій ліз в склади, в квартири,

Машини крали з гаражів,

В аптеки лізли наркомани,

Зламавши рами вітражів.

Таке творилось: мужність, горе

І підлість виродків була,

Пролито сліз, як кажуть, море –

Це з мирним атомом війна.

15

Та все ж таки, чому це сталось?

Чому четвертий блок горів?

Там пильно все контролювалось,

Чого ж реактор той хотів?

Чому він вийшов з-під контролю?

Чому відбився він від рук?

Чому він вирвався на волю –

Знав Щашенок і Ходемчук.

Та їх тепер вже не спитати

Чим був розгніваний уран,

Бо Шашенок не встиг сказати,

А Ходемчук...навіки там.

Мабуть його останні сили

Хотіли лихо відвести...

Та квіти на „його" могилу

Було б блюзнірством принести.

16

Тепер лиш висновки комісій

І світового МАГАТЕ

Дають можливість зрозуміти

Про те порушення страшне.

Про суть його експерименту,

Про швидкість роторну в запас,

Як до критичного моменту

На „винос" збільшували час.

І наслідок: зросла потужність,

Температура піднялась,

Так блискавично, сильно дуже.

Контролю більш не піддалась.

Активну дію стержнів ТВЕЛа,

Досягнень хім- і фіз-наук

Втілив в життя від соцсистеми

Лісник-партієць Ходемчук.

Так мирний атом в кожну хату

Проник і свій напіврозпад

Беззмінно буде „дарувати"

Десятки, сотні літ підряд.

17

Урок всім людям, всій науці,

Майбутньому нових століть,

Не можна вибух той забути,

А треба висновки зробить.

Прогрес науки є і буде,

Назад не буде вороття

І дуже пильно треба, люди(!)

Цінити Землю і Життя.

В дитинстві, в юності чи в старість

Чого би не зробили ми,

Та ж для Землі дітьми зостались,

Ще не розумними дітьми.

Хіба це розум? Наша сила?

З чим ми зустрілися в ті дні...

Той саркофаг – страшна могила

Стоїть на Київській землі.

(КІНЕЦЬ)

З

Про біль землі, людей, їх долю,

Про „штучний атомний вулкан",

Тепер відомий всім Чорнобиль,

Дозвольте розказати Вам.

Як в ту квітневу нічку тиху

Після опівночі стряслось...

Таке й не снилось людям лихо,

Та з ним зустрітись довелось.

Ніхто тоді не сподівався

Що будуть спалахи вночі,

На небі хмари не збирались

І не чекалися дощі.

Зірки приємно зігрівали

Закохані серця теплом.

Земля весною оживала –

Пахучим цвітом і листком.

В природі все відпочивало

(Крім сов і кажанів вночі).

Красиве місто Прип'ять спало,

Село Лельов і Копачі.

4

Та враз ... мов блискавка ... а потім

Червоне світло над селом

І над сосновим лісом, полем,

Над містом, річкою, над сном.

О ні! Там небо не палало,

Секундна блискавка була,

Будівлю блока розірвало,

Хоч гуркіт не збудив села

Це блок четвертий загорівся

Ще з невідомих всім причин,

Немов з вулкана виривались

Вогневий промінь, іскри, дим.

Це він графіт радіаційний

Таку біду там натворив,

Там два вогні були суцільні –

Звичайний і з нейтронних сил.

5

І по тривозі на машинах

Пожежна вже команда тут

І не відступить ця дружина,

Стволи не випустить із рук.

Сміливі люди за хвилини

(їх не злякав вогневий жах)

Піднялись швидко по драбинах

На тридцятиметровий дах.

Пожежники стояли сміло.

В великій гідності вони

Своїм життям тоді прикрили

Всіх нас від гіршої біди.

Бійці себе не пожаліли,

Віддали сили до кінця,

Пожежне полум'я згасили

Ціною власного життя.

Було пожежних двадцять вісім

І кожен те зробив що міг,

Від всіх живих поклін їм низький

їх подвиг третій блок зберіг.

(далі буде)

Підвів підсумки Національний конкурс «Благодійник року - 2011»

Метою конкурсу є сприяння розвитку благодійництва в Україні та його популяризація шляхом публічного визнання та відзнаки благодійних ініціатив, спрямованих на вирішення актуальних суспільних проблем.

За кожне призове місце переможці Конкурсу нагороджуються спеціально виготовленою статуеткою, стилізованою під емблему Конкурсу, з написом «Благодійник року» із зазначенням року проведення Конкурсу.

Організатори конкурсу запевняють, що допомагати людям варто не лише грошима. А самі меценати констатують, що найбільше допомоги потребують проекти із захисту довкілля та культурні ініціативи. 

За результатами Національного конкурсу «Благодійник року-2011» визнали 12 переможців – бізнесменів, доброчинні організації  та фонди, а також пересічних людей.

Вдруге призером конкурсу став голова Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Чорнобиль-допомога» Віктор Тупілко (Донецьк). у номінації «Приватна особа» жюрі відзначило його проект на подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. 

Віктор Тупілко зазначив, що нині в Україні найменше благодійної допомоги отримують екологічна та культурна сфери. Саме тому, наголошує він, понад Три мільйони гривень у цьому проекті виділили на допомогу ліквідаторам аварії на ЧАЕС і на дослідження Чорнобильської зони. Це допомога ліками, підтримка спеціалізованих аптек. Ми приділили велику увагу напрямку культури. Це поєднання дослідництва, мистецтва, історії і благодійності. Це не тільки біль, екологічна та економічна катастрофа, втрачене Полісся – величезний шар української культури.

Урочиста церемонія нагородження переможців Національного конкурсу «Благодійник року – 2011» відбулася 15 грудня 2011 року в приміщенні Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал» (Київ, вул. Лаврська, 12).

Людмила Огнева

Світлини з конкурсу - в альбомі

http://photo.i.ua/user/2113211/289406/

Президент про подолання наслідків Чорнобильської катастрофи: Сьогодні ми тут для того, щоб гарантувати подальшу безпеку українцям, всім європейцям

26 квітня 2018 року - 14:00

11¶

А в кратер атомного блока

П'ять тисяч тон піску в мішках

В ті дні скидали з вертольота

Герої, що забули страх.

І стіни виросли бетонні

Щоби закрити гамма-фон.

Металу вкладено там тонни,

Точніше - десять тисяч тон.

І так, цей блок захоронили

Кипучий смертний той розмах

І всі його безмірні сили

Замурували в саркофаг.

Не башта це, не піраміда

І не китайський древній мур,

Архітектурна ця могила -

Вершина всіх архітектур!

12¶

В людей напруга неймовірна,

Був в перших днях панічний страх

Потім ... звичайне все, буденне,

З байдужим поглядом в очах.

Бо з тим, що вже дістало силу

Гуртом боролись всюди, скрізь

Добротну землю хоронили

Без стогону, жалю, без сліз.

Земля, котра родила хлібом,

В могильник мовчки полягла...

Не мовчки. З криком: „Люди! Діти!

Я ваша мати! Я..! Я..! я...!

13

Загальнолюдське горе стало,.

Чорнобиль всіх нас примирив:

Японці техніку давали,

Американці лікарів.

Бригад немало побувало

І з всіх республік в цих місцях

І праці вкладено чимало,

Щоб збудувати саркофаг.

Щоби очистити місцевість

Від тих активних речовин

В яких розпад на „альфа", „бета"

Буде не рік і не один.

Дезактивацію робили.

Дороги мили і дахи

І „рижий" ліс похоронили -

Такі вони людські гріхи.

(далі буде)

6
Шістьох знесилених і хворих
При всіх зусиллях лікарів,
При всіх медичних допомога
Не стало ... за п'ятнадцять днів.
Їх нагороджено посмертно
„За мужність в боротьбі з вогнем"
Помер Ващук, помер Тищура,
Володя Правик теж помер.
З тих наслідків прожив недовго
Ігнатенко і Титенок,
Зійшов з життєвої дороги
Не ставши батьком - Кибенок.
До них пошана вічно буде
Тепер і нових поколінь ...
І пам'ятаймо завжди, люди,
Чорнобилку - гірку полинь.
7
Хоч і велике лихо сталось,
Але ще майже дві доби
Таємно вченими вивчалась
Забрудненість землі, води.
І людям правди не казали,
Що вибух небезпечний всім,
Що в цих полях, містах і селах
Скрізь окупантом атом сів.
Щоб паніки не піднімати
Сказали: „Тільки на три дні
Покиньте, люди, свої хати,
Бо ще четвертий блок в вогні"...
В тривожний час спішили люди
Вивозили дітей батьки,
Що з ненародженими буде? –
Вагітні плакали жінки.
А діти, мов дорослі стали,
Їх личка теж були сумні,
Батьки в їх поглядах читали:
„Я жити хочу, вір мені..."
А той масштаб евакуацій
Тривожні породив думки.
Адже загроза радіацій
Це не на дні, а на роки.