хочу сюда!
 

Тетяна

46 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 40-53 лет

Заметки с меткой «чорнобиль»

Ніхто не знав про цих Героїв

А чому? Ідіотська радянська секретність! А ще я б хотів знати, що сталося з сім'ями цих людей. Як радянська, а потім українська влада обійшлася з ними. З сім'ями героїв та великомучеників.


Лишь через пять дней после взрыва, 1 мая 1986 года, советские власти в Чернобыле сделали страшное открытие: активная зона взорвавшегося реактора все еще плавилась. В ядре содержалось 185 тонн ядерного топлива, а ядерная реакция продолжалась с ужасающей скоростью.
Под этими 185 тоннами расплавленного ядерного материала находился резервуар с пятью миллионами галлонов воды. Вода использовалась на электростанции в качестве теплоносителя, и единственным, что отделяло ядро плавящегося реактора от воды, была толстая бетонная плита. Плавившаяся активная зона медленно прожигала эту плиту, спускаясь к воде в тлеющем потоке расплавленного радиоактивного металла.

Если бы это раскаленное добела, плавящееся ядро реактора коснулось воды, оно бы вызвало массивный, загрязненный радиацией паровой взрыв. Результатом могло бы стать радиоактивное заражение большей части Европы. По числу погибших первый чернобыльский взрыв выглядел бы незначительным происшествием.
Так, журналист Стивен Макгинти (Stephen McGinty) писал: «Это повлекло бы за собой ядерный взрыв, который, по расчетам советских физиков, вызвал бы испарение топлива в трех других реакторах, сравнял с землей 200 квадратных километров [77 квадратных миль], уничтожил Киев, загрязнил систему водоснабжения, используемую 30 миллионами жителей, и на более чем столетие сделал северную Украину непригодной для жизни» (The Scotsman от16 марта 2011 года).
Школа российских и азиатских исследований в 2009 году привела еще более мрачную оценку: если бы плавящаяся сердцевина реактора достигла воды, последовавший за тем взрыв «уничтожил бы половину Европы и сделал Европу, Украину и часть России необитаемыми на протяжении приблизительно 500 тысяч лет».
Работавшие на месте эксперты увидели, что плавившееся ядро пожирало ту самую бетонную плиту, прожигало ее — с каждой минутой приближаясь к воде.
Инженеры немедленно разработали план по предотвращению возможных взрывов оставшихся реакторов. Было решено, что через затопленные камеры четвертого реактора в аквалангах отправятся три человека. Когда они достигнут теплоносителя, то найдут пару запорных клапанов и откроют их, так чтобы оттуда полностью вытекла вода, пока с ней не соприкоснулась активная зона реактора.
Для миллионов жителей СССР и европейцев, которых ждала неминуемая гибель, болезни и другой урон ввиду надвигавшегося взрыва, это был превосходный план.
Чего нельзя было сказать о самих водолазах. Не было тогда худшего места на планете, чем резервуар с водой под медленно плавившимся четвертым реактором. Все прекрасно понимали, что любой, кто попадет в это радиоактивное варево, сможет прожить достаточно, чтобы завершить свою работу, но, пожалуй, не более.
Советские власти разъяснили обстоятельства надвигавшегося второго взрыва, план по его предотвращению и последствия: по сути это была неминуемая смерть от радиационного отравления.
Вызвались три человека.
Трое мужчин добровольно предложили свою помощь, зная, что это, вероятно, будет последнее, что они сделают в своей жизни. Это были старший инженер, инженер среднего звена и начальник смены. Задача начальника смены состояла в том, чтобы держать подводную лампу, так чтобы инженеры могли идентифицировать клапаны, которые требовалось открыть.
На следующий день чернобыльская тройка надела снаряжение и погрузилась в смертоносный бассейн.
В бассейне царила кромешная тьма, и свет водонепроницаемого фонаря у начальника смены, как сообщается, был тусклым и периодически гас.
Продвигались в мутной темноте, поиск не приносил результатов. Ныряльщики стремились завершить радиоактивное плавание как можно скорее: в каждую минуту погружения изотопы свободно разрушали их тела. Но они до сих пор не обнаружили сливные клапаны. И потому продолжали поиски, даже несмотря на то что свет мог в любой момент погаснуть, а над ними могла сомкнуться тьма.
Фонарь действительно перегорел, но произошло это уже после того, как его луч выцепил из мрака трубу. Инженеры заметили ее. Они знали, что труба ведет к тем самым задвижкам.
Водолазы в темноте подплыли к тому месту, где увидели трубу. Они схватились за нее и стали подниматься, перехватывая руками. Света не было. Не было никакой защиты от радиоактивной, губительной для человеческого организма ионизации. Но там, во мраке, были две задвижки, которые могли спасти миллионы людей.
Водолазы открыли их, и вода хлынула наружу. Бассейн начал быстро пустеть.
Когда трое мужчин вернулись на поверхность, их дело было сделано. Сотрудники АЭС и солдаты встретили их как героев, таковыми они и были на самом деле. Говорят, что люди буквально прыгали от радости.
В течение следующего дня все пять миллионов галлонов радиоактивной воды вытекли из-под четвертого реактора. К тому времени как расположенное над бассейном плавившееся ядро проделало себе путь к резервуару, воды в нем уже не было. Второго взрыва удалось избежать.
Результаты анализов, проведенных после этого погружения, сходились в одном: если бы тройка не погрузилась в бассейн и не осушила его, от парового взрыва, который изменил бы ход истории, погибли и пострадали сотни тысяч или даже миллионы людей.
Жизни сотен тысяч людей спасли три человека.
В течение последующих дней у троих стали проявляться неизбежные и безошибочные симптомы: лучевая болезнь. По прошествии нескольких недель все трое скончались.
Мужчин похоронили в свинцовых гробах с запаянными крышками. Даже лишенные жизни, их тела насквозь были пропитаны радиоактивным излучением.
Многие герои шли на подвиги ради других, имея лишь небольшой шанс выжить. Но эти трое мужчин знали, что у них не было никакого шанса. Они вглядывались в глубины, где их ждала верная смерть. И погрузились в них.
Их звали Алексей Ананенко, Валерий Беспалов и Борис Баранов.
Три человека, спасшие миллионы


Запізно, але краще так, ніж ніколи. Потурбуватися про сім'ї, нагородити посмертно, пам'ятники та вулиці на честь цих людей.

То по кому ж подзвін???



Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,
Заскоєний гріх розіп'ята живцем,
Прип'ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.
І тихо ступає життя у полин,
І лине Чорнобильський дзвін.

А. Багряна

ВШАНУЙМО ПАМ’ЯТЬ ТИХ ХТО НЕ ДОЖИВ!
ПІДТРИМАЙМО ІЩЕ ЖИВИХ!

Ще одна жертва Чорнобиля

Чергова жертва чорнобильської мафії: померлий пенсіонер Геннадій Конопльов, який голодував у Донецьку - не був навіть чорнобильцем по своєму статусу. Чому тоді він голодував? З простої солідарності чи тому, що це непогано оплачувалось? На жаль, все будується на здогадках, тому що місцеві журналісти не мають охоти провести час безпосередньо в середовищі голодуючих, щоб проконтролювати процеси протесту і їх моральну сутність.
В першу чергу хотілось би знати, чому така обмеженість інформації про які суми грошей йдеться, як і досить красномовним є раптова відсутність в протестних акціях чорнобильців так званих афганців, що не так давно пліч опліч з тими ж чорнобильцями штурмували Верховну Раду. Явно видно, що "афганці" та інші ветерани УБД (учасники бойових дій - ред.) домоглись свого - урвали ласий шматок з бюджету країни  і втекли в кущі, щоб в спокої зжерти власну здобич, яку їм надали налякані нардепи з умовою більше не бушувати та не допомагати чорнобильцями, бо в когось треба відібрати оте бабло, а в простих українських пенсіонерів відбирати реально вже нічого, чого не скажеш про незліченну кількість фальшивих пільговиків з чорнобильської мафії. Давно відомий факт, що особливо за останні 15 років величезна кількість державних службовців і тому подібної номенклатури перед виходом на пенсію раптово ставала "чорнобильцями" з надвисокими соціальними виплатами. І про це чудово знають в Уряді України та Адміністрації Президента, як і чудово розуміють, що таку кількість паразитів прогодувати стає просто неможливо фізично.
Недолуга пенсійна реформа може закінчитись глобальною катастрофою Пенсійного фонду, якщо гроші будуть і далі "дерибанити" без належного контролю за їх справедливим розподілом. Принаймні сучасна ситуація з пенсіями абсолютно не стимулює молоде покоління ставати активними платниками пенсійних внесків, а без того ніякі псевдореформи з підвищення віку виходу не пенсію не призведуть до належного справедливого матеріального забезпечення більшості пенсіонерів країни на противагу зажерливій елітній меншості пенсіонерів з чиновників, нардепів, ветеранів-"силовиків" та УБД, чорнобильців тощо. З цього приводу варто нагадати давні знамениті слова ще претендента в президенти України Віктора Януковича: "Эти козлы мешают нам жить" - тепер вже президент України Віктор Янукович повинен визначитись хто саме є всі оті козли і належним чином з ними розібратись.
На завершення: висловлюю співчуття рідним померлого пенсіонера-"псевдочорнобильця" Геннадія Конопльова, що намагався підзаробити таким небезпечним шляхом участі в акції протестного голодування.

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне

100%, 25 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Велетенські дикі звірі розгулюють в лісах Чорнобиля!

Велетенські дикі звірі розгулюють в лісах Чорнобиля!

Завдяки цій людині світ дізнався, які тварини живуть в 30 кілометровій зоні Чорнобиля.

Сергій Лущак - герой сьогоднішньої розповіді.

Ця людина є заступником директора міжнародної радіоекологічної лабораторії та начальником відділу радіоекологічних досліджень.

Вже декілька років Сергій проводить фотозйомку дикої природи Чорнобиля. У цій зоні з'явилися тварини, які зникли з цих місць до аварії. Фотографії Сергія це підтверджують.

1. Ось на цьому фото Сергій встановлює фотоапарат, так звану фотопастку 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 1 2. Це чорна лелека, яка занесена до Червоної книги 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 2 3. Підорлик малий — так само занесений до Червоної книги 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 3

4. Шоу перед камерою — журавлі танцюють 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 4 5. Самка Рисі і її дитинча 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 5 6. Ведмеді! Їх в цих місцях не бачили понад 100 років! 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 6

7. Кабан і його грязьові ванни 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 7 8. Єнотовидні собаки вийшли на прогулянку 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 8 9. Лосиха з лосенятами 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 9 10. Оленятко з мамою 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 10 11. Нерівний бій 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 11 12. Вовк зі своїм трофеєм — ногою оленя 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 12 13. Який велетенський зубр! 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 13 14. Щасливе сімейство 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 14 15. Коні Пржевальського були завезені сюди в 90-х рр. 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 15 16. Видра 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 16 17. Серйозна компанія зібралась 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 17 18. Люди та тварини зняті однією камерою, але змонтовані разом для наочності 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 18 19. Краще не зустрічати такого вепра в лісі один на один 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 19 20. Який вовк! 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 20 21. Неймовірні роги 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 21 22. Хороша кицюня 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 22 23. Восьмирічний олень 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 23 24. Тварини виявили камеру на дереві 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 24 25. Ой! А хто тут? 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 25 26. Подивіться які у мене ноженьки! 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 26 27. Тепер сюди приїжджають експедиції біологів, які реєструють тварин 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 27 28. Сергій Глущак робить все, щоб Чорнобилю присвоїли статус заповідника 25+ фото з лісів Чорнобиля. Приховані камери роблять вражаючі фото! - 28

Наскільки все ж таки мудрою є природа. За настільки малу кількість років вона зуміла відновити все те, що знищила людина ...

Реквієм

Ось який запис зроблено у моєму щоденнику 20.04 1986 року:

«Зараз роздасться грім!
І весь світ заллється сльозами!
Він очиститься від пороху,
і знову народиться у чистоті новий світанок».

Не знаю, що саме спричинило цей запис: певні атмосферні умови, тодішній стан душі чи завдання написати сценарний етюд (саме тоді я навчалась у інституті), але побачивши нещодавно цей запис, я трохи збентежилась. Бо 26.04.1986 року світ таки залився сльозами від вибуху Чорнобильської атомної електростанції, а от чи очистився від пороху, не відомо.

Після закінчення інституту, у 1989 році, я влаштувалась працювати на Українську Знак пошани студію хронікально-документальних фільмів. Саме ту кіностудію, творчий коллектив якої першим відгукнувся на події в Чорнобилі. Адже одразу після вибуху в Зону терміново вирушила знімальна группа на чолі з режиссером Володимиром Шевченком, щоб навіки документально закарбувати кадри жахливої трагедії. Було відзнято безліч унікальних метрів плівки. І на світ з’явився фільм «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів».

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%E2%80%94_%D0%A5%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D1%82%D0%B8%D0%B6%D0%BD%D1%96%D0%B2

Цей фільм згодом (1988 року) було відзначено Державною премією СРСР. Але Володимир Микитович Шевченко не дожив до того дня, коли йому присуджували звання Лаурета, він помер від лейкемії. Так само, як згодом один за одним йшли у другий вимір інші учасники зйомок: освітлювачі, механіки, звукооператори, адміністратори… Пам’ятаю, як кожного дня, піднімаючись угору по вулиці Щорса на кіностудію, закрадалась підступна думка: невже і сьогодні висітиме некролог… Кожен із тих людей, хто помер від «чорнобильської хвороби», міг відмовитись від зйомок, він міг сказати, я надто ціную власне життя, щоб марнувати його, слухаючи, «як звучить радіація» ( у фільмі є епізод, в якому записано звук радіактивного випромінювання над реактором)… Але ніхто з тих, хто пішов із життя через ті зйомки, не відмовився від поїздки у Зону.



Сьогодні в Інтернеті поширена інформація, що власником фільму "Чорнобиль. Хроніка важких тижнів" є кінокомпанія Україна.
Неправда, фільм знятий на Київській студії хронікально-документальних фільмів. У мене записано інтерв’ю з одним із операторів фільму Віктором Кріпченком. І він мені відповів на запитання:

- Чому Ви там сиділи в реакторі по дві години?
- А що було робити? Треба було зняти кіно.

«Треба знімати кіно» – ось дeвіз кінодокументалістів, і вони йшли і знімали безцінні кадри, які сьогодні запопадливі люди розтиражували і підраховують прибутки з їхнього такого неприбуткового ентузіазму...
Але чомусь ті, хто хоч раз потрапляв у Чорнобильську Зону, вже не могли забути побаченого.
У 1993 році я працювала асистентом режиссера у фільмi «Межа» Ролана Сергієнка. Фільм був присвячений творчості Миколи Бажана, і тому майже приклеєним у стрічці виглядає кінцевий епізод, у якому режиссер розповідає про хворобу дівчинки з Чорнобильської зони. Проте цей епізод звучить у картині, як Реквієм «епосі щасливого соціалізму», яку штучно створювали для жителів соціалістичного простору її керманичі, долучаючи до цього і митців, письменник Бажан серед яких. Поява цього епізоду у фільмі звичайно спричинена роботою Ролана Сергієнка над фільмами «Дзвін Чорнобиля» (1986—1989, 3 с), «Поріг» (1988), «Наближення до Апокаліпсису: Чорнобиль поряд» (1990) про Чорнобильську катастрофу, які створив Майстер до фільму «Межа». Взагалі, зйомки документальних фільмів про аварію на ЧАЕС стали майже авторським кредо Р. Сергієнка. Крім зазначених, він сфільмував такі картини, як «Чорнобиль. Тризна» (1994), «Сповідь перед учителем» (1995), «Чорнобиль. Післямова» (1996, авт. сц.). Ці фільми також про Чорнобильське лихо.
Колись мені хотілось написати дисертацію на тему: "Сталкерство українських документалістів у Чорнобильській зоні». Адже, погодьтесь, це стійка аналогія зі сталкерством. Тому що той, хто потрапляв у Чорнобиkьську зону на зйомки перший раз, вже не виходив звідти... У тих людей це вже було, як маніакальний синдром: піти у Зону і зняти побачене. Вони помирали один за одним, але йшли і знімали.
Наприклад, Віктор Кріпченко і Володимир Таранченко - оператори "Хроніки важких тижнів» - вони знімали фільм за фільмом, вони не полишали цього об’єкта, поки могли... Режисер Володимир Шевченко помер майже відразу після зйомок, а оператори об’єднались і робили фільми. У їхньому доробку такі фільми, як «Невиданий альбом» (1991), «Оглянься з осені» (1992), «До отчого порогу» (1997) присвячені Чорнобильській зоні і наслідкам катастрофи.
Так само режисер Георгій Шкляревський зняв ряд фільмів про Чорнобильську зону: "Мітинг", "Тінь саркофага" • «Таємничий діагноз» (1990), «Зона тривоги нашої», «Чорнобиль — роки і долі» (1996, авт. сцен.), «Зона — десять років відчуження» (1996), й інші. Значну частину з них він знімав із оператором Ніною Степаненко.
Майже кожен із кінематографістів студії "Укркінохроніка" долучився до зйомок фільмів про Чорнобильську катастрофу. Це і І.Гольдштейн, і А.Сирих, і Ю. Терещенко, і С.Буковський, і Л.Воронянська, і В.Піка, і В.Шувалов і багато інших [майже кожен (!)].
Кінематографістів у Зону тягнуло побачене: зруйнований реактор, обвуглений ліс навкруг реактора, писклявий пронизливий звук високого радіоактивного фону…
Але не тільки кінематографісти не виходили із Зони, раз потрапивши туди, а й журналісти, фотографи. У В. Кріпченка й В. Таранченка є такий фільм "Невиданий альбом" про фотографа, що майже жив у зоні і знімав безцінні кадри.
Взагалі, Чорнобиль вабив творців зображальних мистецтв із самого початку - від першого, закладеного каменю. Наприклад, в Архіві кінофотофоно документів є кадри кінолітопису, в яких зафіксовано риття котловану, закладення фундаменту, радісні обличчя будівників станції, урочисте відкриття ЧАЕС тощо. Архівні кіноматеріали налічують різнопланові сюжети у кіножурналах, розмаїті фільми, від науково-популярних і документальних до навчпьних.
Той самий В. Кріпченко знімав відкриття ЧАЕС і розрушений реактор після вибуху. Хтось, може, скаже: Парадокс!, інший – Збіг!..

Це сьогодні, коли Українське документальне кіно майже вмерло, той, хто сидів у зручних кабінетах і зміг використати вдало ситуацію, сколотивши собі такий-сякий капітал, може закинути нашим кінодокументалістам: Чому ви не торгувалися, коли усі хапали все, що криво лежить, треба було виторгувати долю для свого кіно.
Та, мабуть, не могли документалісти торгуватись у той час, коли кожен запопадливець хапав все, що криво лежить, бо треба «було знімати кіно»…

© Риженко Тетяна,2010

Чорнобиль. Згадати ВСЕ!

26 квітня 2011 року виповниться 25 років з тих пір, коли в Україні відбулася масштабна техногенна катастрофа сучасності - аварія на Чорнобильській атомній електростанції.

У 1986 році вночі 26 квітня на 4-му енергоблоці станції в результаті серії теплових вибухів був зруйнований реактор.

Це трагічна подія в житті кожного Українця. Співтовариство «ВАРТА» просить долучитися до акції «Згадати ВСЕ» та додати до аватарки тематичну стрічку!

Роковини Чорнобилю

Як мені житиСеред людей?Бога гнівити,Тішити себе...Думкою – отрутою,Земною спокусою,Силою неправедною,Душею пустою...Знати, що ніхто не чуєЙ не розуміє,І ніколи того стануНе збагне...Приспів:Я давно не видів щастя,Коло мене люди плачуть,Їм нічого не порушує безумства думок...Я живу як усі, світа білого не бачу,Мене б’ють по лиці й пізнають на вулиці!Іноді мені здається, що невдовзі минеться,І я пробуджуся в іншому світі,Щасливий,Заспокоєний,Вродливий, закоханий,Ясний усім, впевнений в собі. Рибу в річках,Кохання в очах дівчатВижу я, сучкар від сучкаІз древа Чорнобиля...Ховаюся в натовпіУ великих містах,Лишаюся сам-на-самВ ефірному просторі...

Фотопастка відкрила таємницю....

У Чорнобилі протягом багатьох років камери фотопасток знімали дику природу біля Чорнобиля. Завдяки цьому світ дізнався, наскільки різноманітний тваринний світ в 30-кілометровій зоні .

Фотопастку встановив заступник директора Міжнародної радіоекологічної лабораторії, начальник відділу радіоекологічних досліджень Сергій Гащак.

Завдяки знімкам було встановлено, що в Чорнобилі знову з’явилися рідкісні червонокнижні види, які зникли в цих краях багато років назад.

Занесений до Червоної книги чорний лелека з будматеріалами для гнізда.

[ Читати далі ]

Минуло вже 29 років від дня Чорнобильської аварії



Світла пам’ять кого вже немає, вдячність та пошана всім учасникам ліквідації наслідків аварії
на Чорнобильській атомній електростанції.
Прикладом мужності та патріотизму є ті, хто першим прийняв на себе удар аварії,
хто, ціною власного здоров’я працював в зоні радіаційного забруднення.


Страницы:
1
2
4
предыдущая
следующая