Жінкам  для  роздумів

Як програміст я починала свій шлях у відділі автоматизованого неруйнівного контролю в Інституті електрозварювання ім. Є. О. Патона. Звучить непрезентабельно, але цією роботою я пишаюся донині. Ми там робили дуже класне і якісне обладнання, яке встановлено на світових заводах по виготовленню газопровідних труб і залізничних коліс. Софт, який ми писали, багато в чому перевершував свої аналоги. Це була захоплююча робота, з цікавими відрядженнями і першими успіхами як розробника.
Моєю першою IT-компанією був EPAM. Я закінчила факультет електроніки КПІ. У резюме у мене було написано про досвід роботи в ІЕЗ ім. Є.О. Патона і ще був один фріланс проект. Цим все сказано. Людей з держпідприємств не хочуть брати, так як, вважається, що вони не йдуть в ногу з технологіями, не знають процеси, не вміють спілкуватися з бізнесом і т.п. Але, незважаючи на це, мене взяли на позицію Middle .NET developer. З цього і почалася моя кар'єра в IT.
Мені здається, що упередженого ставлення до дівчат-програмістів немає. В IT дівчата в основному займають позиції QA (забезпечення якості - Авт.). Але попит на програмістів великий - якщо є бажання і амбіції, то можна отримати будь-яку позицію. Особисто для мене складність при пошуку роботи одна - невпевненість в собі і страх невдачі, але з роками це проходить.
Одного разу мій тім-лід мені сказав: «Я взагалі дівчат не беру», так що я стала винятком. Ще він говорив: «Дівчата не вміють зупинитися і просто відкласти завдання, якщо у них щось не виходить». І я з ним згодна, це наша проблема. З іншого боку, завзятість - хороша риса, якщо ви хочете досягти поставленої мети. Взагалі, розібратися дівчині в коді під силу, просто методи інші. Посидючість, уважність, скрупульозність. Дівчина просидить на годину довше, але розбереться.
На роботі у нас все більше і більше дівчат-програмістів. Хоча знаю компанії, де їх немає. Але я нікого спеціально не агітую поповнити ряди програмістів, просто розповідаю подругам не в IT, як це круто.
Мені подобається IT, тому що, перш за все, це цікаво. При цьому буде тобі цікаво, чи буде тебі «драйв», часто залежить від тебе, адже є можливість вибору. Зараз багато компаній і проектів, технології різні і завжди можна щось змінити. Люди навколо тебе з широким кругозором, багато бачили і знають. Також IT в Україні дозволяє чесно заробляти хороші гроші.
У класичному визначенні цього слова я не гик. Але я захоплююся гаджетами, фантастикою, наукою, обожнюю наукові музеї, де можна все чіпати.
Народження дитини вплинуло на мою роботу - стало набагато складніше. Але, на щастя, компанія дозволила мені працювати на півдня і віддалено. Часто їжджу у відрядження, беру маму і дитину з собою. Мама мені допомагає.
Мені хотілося б попрацювати з Себастьяном Трунов. Він заснував навчальний портал Udacity і працював над розробкою безпілотного автомобіля Google. Розумна людина, яка просто чудово пояснює свої думки. Я думаю, працювати з ним було б дуже цікаво і комфортно.
Крім роботи, захоплююся сноубордингом і кайтсерфінгом. З дитинства граю в настільний теніс.
Для тих, хто хоче стати програмістом, я запропонувала б такий план:

1. Пройти курси на Coursera : веб-дизайн, алгоритми, бази даних, розробка комп'ютерних ігор, машинне навчання.

2. Зрозуміти, що цікаво, і спробувати зробити маленький проект.

3. Багато читати по темі, або, ходити на конференції.

4. Ходити на співбесіди і не боятися, що відмовлять.

Можна ще пройти шлях від QA або QA-автоматизатора до програміста.
Я зрозуміла, що можу стати програмістом, коли розібралася з покажчиками на мові програмування С. А взагалі досить прослухати початковий курс з мови програмування і написати «хрестики-нулики».
До вершини кар'єри програміста є кілька шляхів. Перший шлях - ти робиш щось круте разом з такими ж крутими, як і ти. Наприклад, пишеш алгоритми в NASA для обробки даних з телескопа Hubble, або просто «опенсорс», і твої алгоритми використовують в NASA.
Другий - досвід роботи програмістом дозволив тобі втілити в життя свою бізнес-ідею. Якщо перші два варіанти не для тебе, то твоя вершина - хороший досвідчений розробник, архітектор, тім-лід.
Я поки в роздумах. Намагаюся більше спілкуватися з бізнесом, щоб не просто писати код, а розуміти, навіщо я це роблю. Можливо, в майбутньому це допоможе перейти до другого варіанту.

Я трохи цікавилася програмуванням ще в школі, але не думала займатися цим серйозно. Більше цікавилася економікою. Але коли вступала до університету, про всяк випадок подала документи також на факультет інформатики та обчислювальної техніки (ФІОТ) в КПІ. А коли пройшла на обидва факультету, чомусь вибрала ФІОТ. Про це спонтанне рішення до цього часу не шкодую.
Коли була на першому курсі, друг порадив мені вчити системи управління базами даних і підказав місце, де він фрілансить. Я пройшла туди співбесіду і вже влітку після  початку сесії теж трохи фрілансила. Другу дуже вдячна: якщо до цього у мене була деяка невизначеність з приводу того, що я роблю на своєму факультеті і куди рухатися далі, то після цього з'явилися більш конкретні цілі.
Основна складність - бути програмістом, а не «дівчиною-програмістом». Упереджене ставлення до дівчат присутнє, але воно позитивне. Але тут, як і багато в чому іншому, все залежить від людини. Часто навіть, навпаки, команда рада взяти дівчину-програміста. І я вірю, що будь-яка розумна дівчина при бажанні зможе програмувати.
Іноді на початку знайомства моя професія виробляє «вау-ефект». Одного разу мене навіть запитали, чи не ставилися до мене з потураннями на колишній роботі.
Коли зустрічаються дівчата-програмісти, про що б вони не стали говорити на початку, закінчиться все розмовами про програмування. Особисто я не називаю себе гиком, хоча, можливо, в чомусь схожа на гику, тому що іноді складно повністю переключитися після роботи. Наприклад, у всьому, що стосується жіночої логіки - це звичайно не про мене, я досить логічна. Також в дні, коли програмуєш і / або читаєш щось з програмування більше 10 годин на добу, починаєш повсякденні ситуації обговорювати в термінах програмування.
Є стереотипи про неохайних і неспортивних програмістів-інтровертів. Згідно цього стереотипу, вони нічим, крім коду та коміксів «Зоряних воєн» або «Зоряного шляху» не цікавляться, а здатності до програмування або бажання цим займатися є тільки у таких людей. Напевно, дівчата просто бояться за це братися, бо вчитися необхідно багато і постійно. Але ситуація однозначно змінюється. Стає очевидним, що програмісти - це дуже різнобічні особистості з широким колом інтересів. А дівчата все частіше йдуть на технічні спеціальності. Напевно, матеріальна складова теж грає роль, і дівчата вирішуються вчити програмування хоча б заради хорошої роботи.
Мені в IT цікавить саме програмування. Це досить творчий процес, як складання конструктора, як рішення задачі, як пошук найкращого рішення. Хоча є і своя рутина, звичайно. І дуже подобаються люди, з якими працюю. У них завжди є чому навчитися, з ними цікаво спілкуватися і не тільки про роботу. На даний момент є мрія - дорости до архітектора. І приклади для наслідування - колеги по роботі. У нас дуже крута команда.
Я читаю, дивлюся фільми, ходжу на виставки, в театри, кіно, походи, спортзал, зустрічаюся з друзями. Найбільше люблю подорожі, але хто ж їх не любить.

 14 років мої батьки-програмісти показали мені основи програмування і мене захопило, скільки всього можна зробити. Я ходила і уявляла, як можна запрограмувати мікрохвильовку, пральну машину і навіть трохи кішку. Тому при виборі університету вже не бачила для себе інших варіантів: закінчила Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту за спеціальністю «Програмне забезпечення автоматизованих систем».
Першу роботу я отримала досить несподівано, через викладача англійської. На одному із занять вона сказала, що її друг шукає програміста. Я подзвонила і виявилося, що ця людина - викладач на курсах вSoftServe. Після них мене і взяли.
Багатьох співробітників забавляє сама ідея, що у них є дівчина-програміст. Було кілька випадків, коли співробітники ставилися спочатку з підозрою, але потім зараховували все-таки до категорії «людей», і далі все було добре.
Якщо у роботодавців були сумніви, то я про них не знаю. Але три з чотирьох співбесід для мене завершилися пропозицією роботи.
Був кумедний випадок, коли проводили співбесіду двох осіб на одну позицію - хлопця і мене. Сказали команді, що  все одно, кого з нас вибрати, тому що рівень приблизно однаковий, але команда закричала, що беремо дівчину. Мене і взяли.
Є враження, що ти будуєш свій маленький світ в коді, і там ти - бог. Мені подобається моя робота тому, що це просто цікаво. Крім того, навколо багато приємних людей, які думають так само, як і ти.
Не можу назвати себе гиком. Швидше, в побутовому відношенні я просто хочу, щоб все працювало.
Найбільше я б хотіла застосовувати свої знання в сфері, яка буде корисна в «реальному світі» і поліпшить звичайну рутину, з якою ми стикаємося щодня. Наприклад, оптимізувати чергу в лікарню, бюрократичні процедури, автоматику для автомобілів, яка відстежує стан дороги і дає якісь рекомендації по траєкторії і т.д.
Крім роботи, захоплююся всім потроху. Люблю їздити кудись, де можна багато фотографувати, кататися на лижах, захоплююся стрибками з парашутом.
Можна пробувати стати програмістом, якщо тобі цікаво шукати в речах якісь закономірності, проводити багато часу, розбираючись в чомусь, довго радіти, що після трьох днів безперервної роботи у тебе нарешті вийшло, вирішувати логічні і математичні завдання. І найголовніше - треба бути готовим до того, що те, що ти знаєш, постійно застаріває, і необхідно постійно вивчати щось нове.
Отримання вищої освіти з IТ-спеціальності для мене виявилося втраченим часом. Мені здається більш правильний шлях в IT - піти на якісь річні або дворічні курси, а «вільний» час використовувати для отримання досвіду.

Ніколи не замислювалася про роботу розробника, так як вважала, що для цього потрібно як мінімум профільну освіту. Після витрачених 7 років на економічну освіту почуття відповідальності за витрачені сили і час ще кілька років мотивувало мене знайти себе як фахівця в цій сфері. Певні успіхи в роботі і просуванні вгору по кар'єрних сходах приносили тимчасове задоволення. Але думка про те, що такого роду діяльність може стати моїм способом життя назавжди, все більше навіювала тугу і почуття того, що я ніяк не можу реалізувати себе в житті.

Той самий вирішальний момент настав, коли я повністю втратила ентузіазм на черговому місці роботи. Від друзів і знайомих, які вже працювали в сфері IT на різних посадах, я дізналася про специфіку роботи і взагалі про можливості в цій сфері. Вирішила спробувати.

Абсолютно все вивчала сама. Почала з HTML, CSS і роботи c Photoshop. Чим далі вникала в тонкощі розробки, тим більше мені хотілося все глибше осягнути сам алгоритм роботи web-додатків, сайтів. І тоді прийшла думка спробувати вивчити ще й PHP. Я займалася вдома, поєднуючи все з роботою контент-менеджера.

Період мого самонавчання був досить довгим - більше року з перервами. Велику роль зіграла підтримка моєї коханої людини, рідних і близьких мені людей, друзів в сфері IT, які всіляко намагалися мені допомогти зрозуміти незнайомі технології і вселяли впевненість, коли опускалися руки після чергової спроби вирішити якусь складну для мене завдання.

Першу роботу отримала не «тому що», а «всупереч». Постійно відправляла резюме, намагалася виконувати тестові завдання, ходила по співбесідах. Всі вони закінчувалися провалом, але все більше допомагали мені зрозуміти, яких знань мені не вистачає. І, нарешті, в один прекрасний день мені відкрила двері одна невелика харківська web-студія, де були готові взяти початківця розробника і виростити його під свої вимоги. Мені пощастило потрапити в команду розумного і досвідченого технічного керівника, який повірив в мене і допомагав розвивати мої технічні навички.

У мене до дівчат з IT - тільки почуття поваги. Таку думку, що IT-сфера, а зокрема, розробка - світ чоловіків, де до дівчат складається упереджене ставлення, у мене було рівно до того моменту, поки я не потрапила в цю сферу. На своєму досвіді я переконалася, що до кандидата на посаду або співробітнику складається відношення в залежності від рівня його професіоналізму, рівня відповідальності та інших людських якостей. Сама я прагну до того, щоб мене завжди сприймали з професійної точки зору.

Серед моїх знайомих і в моїй компанії стає все більше дівчат: QA, FE-розробників, web-дизайнерів, менеджерів проектів. Я публічно не агітую йти в IT, але при можливості ділюся своїми позитивними враженнями про роботу і привожу в приклад цю сферу зайнятості як хороший варіант реалізації себе.

У мене була мрія - знайти себе в житті як фахівця, і я дуже щаслива, що вона збулася. А тепер у мене тільки цілі - щоразу нові, пов'язані з освоєнням нових технологій і вдосконаленням своїх навичок. Так, якщо говорити про web-розробці, то, вважаю, що вершиною кар'єри є наявність достатнього багажу знань і досвіду для управління командою розробників, технічного курирування і архітектурного проектування високонавантажених проектів.

Я захоплююсь спортом. Так як специфіка зайнятості має на увазі в основному сидячий спосіб життя - обов'язково потрібно хоча б кілька разів на тиждень виконувати фізичні вправи для зміцнення м'язів.

Якщо ви вирішите стати фахівцем в IT-сфері, мало буде просто закінчити будь-які курси або вивчити матеріал будинку. Потрібно спробувати створити щось своє, наприклад, написати хоча б блог. Нехай ваш код буде далекий від досконалості, але важливо довести роботу до кінця і відчути, чи отримуєте ви задоволення від того, чим займаєтеся, що ви відчуваєте, коли те, над чим ви працювали - починає працювати теж.

Доведеться відкласти в сторону звичні справи, менше проводити часу з друзями, особливо спочатку, і як би це не звучало - скоротити, розподілити домашні обов'язки. Будьте готові, що не всі друзі і близькі люди розділять і зрозуміють ваше прагнення. Тому що тепер буде корисніше не пекти пиріжки, а читати технічну документацію :).

Чи щось типу "Довго дивлячись на красиву дівчину можна побачити, як вона виходить заміж" 

)) забавно)) 

В цілому якщо ви шукаєте тут загальну думку - її не буде. 

Отже, далі. 

Є таке поняття як стадне хоббі - приклад - хтось в певній компанії починає чимось займатися, грати на гітарі, наприклад.

Інший, з тої ж компанії, який в житті не хотів грати на ній і не думав про це, починає також, бо типу круто. 

І так от починається ланцюгова реакція. 

Я в своїй анкеті згадав поняття "Станде хоббі" - оце воно і є. 

Я не люблю таке. 

Так, звичайно іноді поки не спробуєш, не зрозумієш чи треба воно тобі взагалі, але все ж. 

А взагалі цікаво стало останнім часом як дівчата дивляться на деякі речі. 

Наприклад, як виявляється розхваляння себе не таке вже і привабливе для дівчат (очевидно, чи не так? ) 

А взагалі - це бардак, а не пост. 

Ідіть краще спати)) 

Надобраніч:)