Який кінець літа без спеки? Липень і серпень — найспекотніші місяці. Висока температура задовбала. Хоча на фоні війни, мобілізації, родинних сварок нестерпна спека сприймається не так дратівливо, як у попередні роки. Але тенденція до потепління помітна.

В кімнаті знову цілодобово +29 - +30,5 градусів. Тож навіть за відсутності повітряних тривог все одно не спиться. А якщо не провітрювати або зачинитись, то взагалі, як в парилці.

Зрозуміло, що за такої погоди швиджко пітнієш. Соляні копальні працюють на повну і виводять з потом зайву сіль. Від того стаєш брудним і липким.

Про чергове спекотне літо я б може і не написав, але цьогоріч став налягати на воду. Особливо смакує столова і мінеральна газована вода. Ще один спосіб охолодитися, який, правда, не полюбляє горло, — морозиво. Цього сезону без незвичностей.

Раніше втамовував спрагу мінералкою з евкаліптовими льодяниками. Зараз міцних карамельок нема. Та й не хочеться. Сподіваюсь, що на початку осені прийде довгоочікувана прохолода. Але прогноз погоди не радує.

Здається, наприкінці 2020-го або 2021-го переживав, що із завершенням впорядкування інтернет-магазинів і написанням описів категорій закінчаться завдання по роботі і буду сидіти без грошей і без діла. Вважав, що поточних завдань не вистачить для більш-менш прийнятного (для мене) заробітку. Як же я помилявся. Виявляється, що поточних завдань багато. І новинок купа. Є що робити на півтора місяці наперед. Не знаю, де взяти час для ведення блогів. Про відпустку взагалі не кажу, хоча раніше стабільно 2-3 тижні гуляв.

Зайнятість, звичайно, добре. Але я люблю, коли завдання надходять поступово, а не навалюються одразу. Плюс — сварки в родині відбирають сили і час і заважають по роботі, оскільки треба більше думати про побут. А ще мене напрягає, коли є незакінчені завдання. Простіше, коли знаю, що буде що робити, але то будуть нові завдання, якіневідомі. Ці почуття можна порівняти з пішоходом, який йде перед тобою: начебто і не заважає, але підсвідомо хочеться обігнати. Так і з роботою: хочеться зробити все якнайшвидше, однак це нереально. А полегшення наступає лише тоді, коли все зробив.Ось і зараз займаюсь блогом, а нервую через те що є незавершені завдання.

Ноут, зараза... За тиждень простою розряджається на 10%. Невже так і повинно бути?! По-моєму, це швидке розрядження батареї. А що ж буде за місяць? Розрядиться наполовину?

Можна було б звалити на неточне відображення рівня заряду, але це стосується лише часу роботи на зарядці.

Початок тижня ну такий... Мамі було погано, ледве збили тиск. Батьки роблять так, щоб мене більше рознервувати (є бзіки). На роботі завалили завданнями. Нічого знімати для блогу. Плюс — спека, яка теж нервує.Тому вирішив вжити алкоголь. Вибрав сидр. Шо сказати...  2 роки не пив спиртне. Згадав докарантинне життя.

На смак. Сидр, як сидр. П'янить. Ефекту вистачає надовго. Але у спеку краще не пити, бо розболілась голова.

А щоб було веселіше зламались окуляри. Так що не зможу працювати.

UPD: Надодачу вночі викнулась електрика. В половині міста не було світла.

UPD: З замовленням окулярів вдалося домовитись.

UPD UPD: Замовили слабші окуляри (важко буде в них). А старі ХЗ коли поремонтують.

Цієї ночі було гучно. Аж скло здригалось. Причому бабахкало багато раз. Давно так не було.

Ну а новина про прорив дамби просто ошелешила. Цікаво, як відреагує світова спільнота?

Давно не ходив так далеко, а оце прогулявся. Точніше, сходив, бо "прогулявся" — це з розважальною метою, а я ходив по справам. Тому було хвилююче. Та й сам "вихід в люди" після затвірництва, свого роду, стрес. На вулиці гарно. Навіть деякі квіти ще доцвітають. Хіба шо дуже вітряно і прохолодно після злив, які були напередодні. Людей повно. І чоловіків теж, хоча, в основному, або діти і молодь, або пенсіонери.

Звичайно, були спокуси дістати смартфон і пофоткати, але якось втримався.

Що ще сказати... Після "походу" теж були приводи понервуватись, тому що не люблю копирсатись у налаштуваннях, але автономність того вимагає. Щось дуже тупив (мабуть старію).

На роботі не захотіли підвищувати оплату, хоча електроенергія здорожчала майже вдвічі. Мабуть, справи в офісі йдуть не дуже гарно. Бо і платять пізніше, ніж зазвичай. Напевно, попит знижується. Це погано, оскільки трапляються завдання, які вимагають багато часу. Та й не додає натхнення. Й так останнім часом нічого не хотілось, а тепер і поготів.

----

Мама давно не виходила на вулицю. Правда, пів року тому був вихід на двір. І ось нещодавно несподівано прогулялась. В принципі, нічого незвичного, але з минулого року це як незвична подія. Й то, дається з великим трудом, тому що з віком здоров'я не додається, а навпаки.

----

Читав про зміни в місті.Біля залізничної станції замість МАФу поставили капітальний кіоск. Причому так, що ширина тротуару набагато зменшилась. В Фейсбуці піднімали галас, але було схоже на договорняк, коли начебто противники, а фактично нічого не змінюють. Зрозуміло, що попри обурення громадськості новий кіоск, побудований з порушенням правил, не будуть.

Ще одна новина теж пов'язана з хаотичною забудовою. Дитячий майданчик з бюветом перебудують під кіоски. Майданчик для дітей залишать, але потіснять, а ось бювету не буде. Роблять з нашого міста базар-вокзал:(

Як "планові" ремонти, так аварійні відключення. Щотижня перебої з електропостачанням. Сьогодні ввечері знову пропав струм. Причому під час роботи за комп'ютером (що чудово). Потім дали світло. Але через півгодини воно знову зникло. У мене просто нема слів. А ще ж обіцяють повернення стабізізуючих відключень! Браво, ДТЕК! Браво! Відправив скаргу, але відповіді не читаю, бо вони спроможні лише на формальну відписку. Вияснив, що проблема не в багатостраждальній місцевій підстанції, а на магістральних мережах. Автовідповідач ДТЕК відповів, що аварійні вимкнення у багатьох районах Київщини. А чому тоді ніде про це не написали? В новинах теж тиша.І ще ж анонсували підвищення вартості електронергії.

Для компа і холодильника постійні аварійні вимкнення навряд чи корисні. Думаю, що мабуть-таки доведеться ризикнути і купити ДБЖ (джерело безперебійного живлення). Правда, мама відмовляє. Але куди діватись? Мені й працювати треба. Та й розваги теж залежать від електрики.

Почуваюсь, як витиснутий лимон. Вдома сварок стало менше, але докори все одно трапляються. Нічні повітряні тривоги не дають виспатись. По роботі нічого не хочеться робити. Не знаю чому. Просто настрій неробочий. Мабуть, далося взнаки, що січень-лютий-березень-квітень були авральними і потрібен перепочинок.

З цікавого — кицька облюбували стіл на кухні. Виганяли — не допомагає. Проте почала їсти борщ і яєшню. Щось дивне коїться.

З останніх новин, які зацікавили — партизани у Бєлгородській народній республіці. Не знаю, як прокоментувати, але новина приємна.