Такий посуд можна виготовляти з пшеничної соломи та крохмалю. Він не має обмежень у функціональності й стане вдалою альтернативою пластиковому.  Після використання посуд із соломи може перетворюватися на добриво. Як Вам ідея для бізнесу? 

Мінімальна зарплата від 20 до 75 тисяч, це-максимальна від «Наддержавної Королівської Служби» .

- Ось хочу сказати твердо бо це Закон ,що надійною гарантією та сильним фундаментом для «Центрально Карпатської Країни» є відкриття мого Королівського Банка ,це дасть досконалий економічний розвиток та дуже високі стандарти в країні ,тобто «Наддержавні Стандарти».

- І тому надійна і гарантована мінімальна зарплата при відкриті «Наддержавного Королівського Віп-Банка» та Наддержавної Королівської Служби , від 20 тисяч чистими з (відрахуванням зарплатного податку) до 75 тисяч , це то саме що у гривнях ,зарплата є зростаючою на протязі 2 років роботи любого працівника .

- Якщо 2 посади будуть в деяких осіб то 100 тисяч максимальна заробітна оплата . Перший квартал 20 тисяч чистими ,а через півроку , тобто 6 місяців 40 тисяч зелених ,через 1 рік роботи 50 тисяч і т.д.

Sluzhbova stattia vid onlain pres-sluzhby «Nadderzhavnoho Korolivstva»

Постараюсь бути максимально короткою.

Якщо в кого нема храму в селі - вони приїдуть. Бо бабло втрачати не можна.

http://bigkiev.com.ua/content/u-kieva-pribavilos-elektromobilnosti

По данным Ассоциации европейских производителей автомобилей, Украина занимает первое в мире место по темпу роста продаж электромобилей. За год продажи выросли в 3,4 раза до 1600 единиц. Для сравнения: в первом полугодии 2017 года в нашей стране было продано более 43 тыс. новых автомобилей, оснащенных двигателями внутреннего сгорания

Внимательно наблюдая за потоком автотранспорта на дорогах Киева, замечаешь, что в городе на самом деле стало больше электрокаров или автомобилей с гибридными двигателями. Хотя не так много, конечно, как подержанных машин с литовскими номерами.

Как минимум две службы такси уже перевели свой автопарк на электрическую тягу.

«Я бы сравнил это с автомобилями Daewoo в середине 90-х, они тогда все чаще появлялись в потоке. Первый современный электромобиль появился в Киеве в 2010 году, был привезен из США. В 2014 году группа энтузиастов совершила первый автопробег на электромобилях по маршруту Киев – Ровно - Киев, тогда для подзарядки использовалось оборудование на заправочных станциях ОККО. Спустя год харьковская компания Autoenterprise начала в массовом порядке устанавливать зарядные станции по всей Украине. Отмена в 2016 году таможенной пошлины на электромобили подогрела спрос на подобный транспорт», – рассказывает «Большому Киеву» генеральный директор компании ЕlectroСars Александр Кравцов.   

«Это было летом 2014 года, мы возвращались из зоны АТО, были тогда волонтерами. По дороге возникла идея приобрести несколько электромобилей – в сентябре они уже были в Украине. Сначала для себя, а потом и для других клиентов», – воспоминает о зарождении бизнес-идеи Кравцов.

ЕlectroСars занимается продажей электромобилей, зарядного оборудования, сервисом и обслуживанием Nissan Leaf в Киеве. Недавно компания установила зарядную станцию Supercharger, которая заряжает аккумуляторную батарею за 40 минут.

Существует три вида подзарядки электромобилей – от обычной розетки сети 220 В, станции второго уровня (Level 2) и Supercharger. Оборудование для подзарядки в домашних условиях стоит 500-1000 грн и позволяет полностью зарядить автомобиль за восемь часов. Стоимость Level 2 – от $500 до $1000, а на зарядку уходит два-три часа. Цены на Supercharger начинаются от $25 тыс. Времени на зарядку уходит 40-50 минут.     

«Все желающие в порядке живой очереди могут бесплатно зарядить у нас батарею на Supercharger. Правда, пока только в рабочее время, когда есть персонал. Но осенью мы планируем перенести ее на парковку возле офиса, сделать услугу платной», – утверждает Кравцов.

Дешевле только пешком

Сегодня, согласно данным интернет-сервиса Plugshare.com, в Киеве существуют 182 точки, оборудованных для подзарядки батареи электрокара. Более того, анализ данных сервиса показывает, что в Украине больше зарядных станций, чем в соседних Беларуси и Польше. Например, в Минске только девять станций зарядки, в Варшаве – 35, в Москве – 51.

Единый тариф на услуги зарядки отсутствует. К тому же, большая часть станций Level 2 располагается на парковках ресторанов, гостиниц, кафе, магазинов или торговых центров, где клиент получает возможность пополнить заряд своего транспортного средства бесплатно.

«Электромобилем пользуюсь. Бесплатные зарядки у ресторанов устанавливаю. Все прекрасно», – рассказывает «Большому Киеву» владелец Семьи ресторанов Дмитрия Борисова.

На платных зарядных станциях стоимость одной минуты зарядки варьируется от 1 до 4 грн, в зависимости от типа зарядного устройства. В домашних условиях подзарядка электромобиля также не нанесет большого ущерба семейному бюджету. Например, батарея Nissan Leaf (при запасе хода около 160 км) имеет емкость 24 кВтч, а Tesla Model S (от 400 км) – от 75 кВтч. При стоимости одного кВтч в 1,68 грн, эксплуатация автомобиля получается дешевле, чем с газовой установкой. А если у автовладельца установлен двух- или трехзонный счетчик учета электроэнергии, то по ночному тарифу один кВтч будет обходиться от 40 копеек.

Еще один представитель ресторанного бизнеса председатель совета директоров Холдинга эмоций «!Fest» Андрей Худо рассказывает «Большому Киеву», что более двух лет пользуется электромобилем.

«Я пользуюсь своей Tesla Model S P85D с апреля 2015 года. Это совсем другая философия езды, поэтому на будущее, думаю, буду и дальше пользоваться электромобилем. Конечно, сейчас, учитывая запас езды номинальных 400 км (при скорости 100 км/ч), это все-таки вторая машина в семейном гараже. На большие дистанции, более 800 км, все-таки ехать лучше на том же дизельном авто. Но когда решится проблема запаса хода на 1 тыс. км, то это будет автомобиль, у которого нет минусов», – говорит он.

По словам Худо, за время эксплуатации транспортного средства серьезных поломок не возникало. Но есть серьезный недостаток – отсутствие в Украине фирменных станций обслуживания Tesla. Ближайший сервис находится в Вене и Берлине. Но и здесь все не так просто. По словам Богдана Головатюка из TeslaServiceKiev, если на официальном сервисе в очереди на обслуживание будет стоять «европейская» Tesla (купленная у европейского дилера), то «американке» (приобретенной в США) придется пропускать вперед себя машины, купленные в Европе.

«Я лично видел на парковке в Берлине очереди из «американских» Tesla. Думаю, что там можно зависнуть на пару месяцев. Учитывая, что почти все Tesla в Украине заокеанского происхождения, стоит подумать об официальной гарантии. Мы выполняем все работы по ремонту и обслуживанию данных автомобилей, но со своей гарантией», – говорит Головатюк.

Бизнес на энтузиазме

В настоящий момент продажей электромобилей в Киеве занимаются около десяти компаний, а также официальные представительства Mitsubishi, Hyundai и Renault. Любой желающий может взять для тест-драйва автомобиль при наличии водительского удостоверения и стажа более двух лет.

В ближайшем будущем в столице должна появиться услуга Сarsharing для электромобилей. Речь идет о краткосрочной аренде транспорта с поминутной или почасовой его оплатой. Как объясняет «Большому Киеву» руководитель программы ЕсоСarsharing харьковской компании Autoenterprise Алина Савкова, в сентябре первые сто электрокаров будут доступны для краткосрочного проката в Харькове. После того как бизнес-модель пройдет обкатку, сервис станет доступным в Киеве.

«Сейчас разрабатывается мобильное приложение, тестируется. Любой пользователь сможет зарегистрироваться, заключить договор аренды и получить доступ к парку электрокаров. То есть, придя на станцию, можно выбрать автомобиль, с помощью приложения открыть его и получить в пользование. По окончании транспортное средство необходимо вернуть на подобную станцию. Кроме того, клиент может оценить состояние электрокара, заряд его батареи. Стоимость одной минуты пользования обойдется в 1,99 грн, но если прокат больше часа – цена будет меньше», – рассказывает Савкова. По ее словам, в Киеве планируется эксплуатировать по услуге Сarsharing сто электромобилей, но в случае повышенного спроса компания их количество увеличит.

«Если говорить об инфраструктуре для электромобилей, то думаю, что город готов к подобному транспорту. Другое дело, что это пока не бизнес, а так — развитие на уровне энтузиазма. Пока нет большого спроса на зарядные станции, потому что небольшое количество электромобилей в личном пользовании. Думаю, через несколько лет все поменяется в лучшую сторону», – утверждает Кравцов.

Зачастую собственники электромобилей заряжают свой транспорт в домашних условиях. «Большой Киев» встретил на одной из зарядных станций владелицу электрокара, которая представляется Екатериной. По ее словам, транспортное средство пока используется как второй автомобиль в семье.

«Для города это отличный вариант, но относительно небольшой запас хода, не позволяет использовать его для дальних поездок. Я бы сказала, что сейчас это транспорт для студентов или пенсионеров – людей, у которых есть лишнее время, например, ждать два часа, пока зарядится батарея. Когда станции будут каждые 50 км, а запас хода более 500 км, тогда начнется бум», – говорит она.

Плюс и минус

Если говорить о преимуществах электромобилей, то это прежде всего экологичность и экономность. Они не производят вредных выбросов в атмосферу, не создают шума. Коэффициент полезного действия электродвигателя более 93%, а система рекуперации энергии за счет торможения позволяет частично подзарядить батарею. Подобная система рекуперации кинетической энергии (KERS) используется на болидах Формулы-1. Электрокар не расходует заряд, простаивая в уличных заторах, в отличие от двигателей внутреннего сгорания.

Из недостатков следует упомянуть стоимость электрокара и проблему будущей утилизации отработанных аккумуляторных батарей. На сегодня самым доступным является Nissan Leaf, который стоит от $12 тыс. Отметим, что образцы китайского автопрома пока не принимаются во внимание, их количество, как и опыт эксплуатации пока не дают возможности судить объективно.

В конце 2016 года Министерство инфраструктуры декларировало возможность отмены НДС, акцизного и пенсионного сборов при покупке и регистрации электромобилей. Законопроект об отмене НДС был внесен в Верховную Раду, но застрял в парламентских комитетах. Для сравнения, правительство Франции субсидирует сумму в €6,3 тыс. на покупку электромобиля, в Испании – € 5,5 тыс., Германии – €4 тыс., Ирландии – €5 тыс. плюс отмена налога с продажи. Кроме того, ряд правительств стран Европейского союза рассматривает вопрос запрета на продажу автомобилей с ДВС уже через десять лет.

Італієць, що відкрив у Запоріжжі кафе з україномовним обслуговуванням: “Я не очікував аж такого напливу клієнтів”

Тратторія “Fabrizio”, яка нещодавно відкрилась у Запоріжжі, стала відома завдяки ситуації з мовою обслуговування.

Як розповідає 061.ua, заклад став відомим абсолютно випадково: раніше на цьому ж місці був ресторан під назвою “Африкана”. Коли італієць Фабриціо орендував приміщення і вирішив відкрити на його місці італійську тратторію, він вирішив залишити персонал “Африкани”, пообіцявши підвищення зарплати, але поставив умову – обслуговувати клієнтів українською. Офіціантів така вимога обурила, і на роботі вони не лишились.

Син Фабриціо розказав про цей випадок своєму другові, той запостив це в Фейсбук. Далі подію підхопили ЗМІ.

“Я вже багато років підтримую Україну та українців у їхньому пориві до свободи та прагненні до Європи. Ще в Італії, через волонтерські організації діаспори, я допомагав українським бійцям на фронті. Тому не бачу нічого дивного, що персонал українського кафе має говорити українською…”, – розповідає власник кафе журналістці 061.ua.

“Коли закрилась “Африкана”, ми почали говорити з існуючим персоналом, – підхоплює Микита. – Справді сказали, що можливе підвищення зарплатні. Але єдина умова – щоб бармен і офіціанти обслуговували клієнтів українською. Одразу після цього почалося неймовірне обурення.

Вони почали мені ставити свої умови, і сказали “Мы бы пришли к вам, если бы не вот это требование насчет украинского языка”.

Тобто фактично ми їх не звільняли, а просто не взяли на роботу. І мова була не єдиною причиною, вони не підходили нам і по інших параметрах.

“Я вважаю, що в Україні проблема з мовою – штучна, – додає Фабриціо, – У нас були тотожні проблеми в районі Тіроло в Італії, де велика частина населення говорить німецькою. Але навіть в Тіроло, де в сім’ях говорять німецькою, діти в школах говорять італійською. Мене дивує, що в Україні народ поділений по мові. У нас в Італії сотні різних діалектів, але всі знають італійську мову”.

Інший персонал знайшовся дуже швидко.

“Коли відкривались, ми не розраховували, що відразу буде наплив відвідувачів. Ми орієнтувались на те, що заходитимуть люди, які тут близько працюють та живуть. Думали вже трохи згодом, коли повністю приведемо заклад до ладу і “наб’ємо руку”, зробити якусь рекламу, – говорить Микита.

Але після посту про українську мову, фактично в той же день, до нас повалили клієнти. На другий день нам замовили два банкета. Було таке, що пара стояла на вході і чекала, поки звільниться столик

http://language-policy.info/2017/07/italijets-scho-vidkryv-u-zaporizhzhi-kafe-z-ukrajinomovnym-obsluhovuvannyam-ya-ne-ochikuvav-azh-takoho-naplyvu-klijentiv/#more-4402

Скасування печаток: нові правила ведення бізнесу в Україні



Які нововедення внесла Рада для підприємців законом про використання печаток

Верховна Рада України підтримала в другому читанні законопроект №4194 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними-особами підприємцями".

За законопроект Владислава Голуба та Олени Сотник після кількох невдалих спроб таки проголосували 226 нардепів.

Законопроект є резонансним в українському законодавстві, адже його норми передбачають повне скасування печаток. Зазначимо, що законопроект стосується не всіх громадян, а лише суб’єктів господарювання. Тобто тієї фізичної або юридичної особи, яка займається діяльністю з виробництва, реалізації, придбання товарів та іншою господарською діяльністю.

Законом передбачається виключити використання печаток у взаєминах суб'єктів господарювання з державними органами та органами місцевого самоврядування.

Скасовано норму "немає печатки - недійсний"

Згідно із змінами до закону використання печаток тепер не обов’язкова вимога для визнання документа чи угоди дійсними. Ба більше, виключається навіть можливість визнати такий документ недійсним у зв'язку з відсутністю печатки.

Цікаво, що відтепер державні органи або органи місцевого самоврядування не мають права вимагати наявності печатки на офіційних документах.

За порушення цієї норми тепер передбачається адміністративна відповідальність. Також за відмову прийняти документ без печатки передбачено штраф 50 - 100 неоподатковуваних мінімум (850-1700 грн).

Копія без печатки

Щоб вважати дійсною копію документа, яка подається, достатньо підпису уповноваженої особи суб'єкта господарювання або особистого підпису фізособи-підприємця. Орган не має права вимагати нотаріального посвідчення у разі, якщо така вимога не встановлена окремим законом.

Також пропонується скасувати відповідальність за порушення правил виготовлення, порядку обліку і зберігання печаток та штампів.

А у Цивільному кодексі замість короткої статті про те, що суб'єкт господарювання "може мати печатку" пропонується її нова редакція, згідно з якою суб'єкт господарювання "має право" використовувати в своїй діяльності печатку.

Окрім того із закону виключили норму, що "обов’язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін".

Довіреність за підписом

Раніше у законодавстві України передбачалося, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи з прикладенням печатки (за наявності). За новою редакцією довіреність видається теж від від імені юридичної особи, але вже без печатки.

Відзначимо, що законом № 1206-VII був введений перехід від обов'язкового до добровільного використання печаток юридичними особами. При цьому існує ціла низка законів, які роблять відбиток печатки обов'язковим реквізитом вийняткових документів.

До того ж, в господарській та правозастосовчій діяльності відбиток печатки часто помилково сприймається як доказ наявності повноважень у особи, яка підписала документ. Законопроект покликаний вирішити ці та інші проблеми.

Розробники закону прогнозують, що внаслідок прийняття закону суб’єкти господарювання отримають реальну можливість здійснювати господарську діяльність без використання печаток.

Також буде зменшено правову невизначеність у сфері використання печаток, що, у свою чергу, призведе до зменшення кількості спорів з цього питання. І взагалі взаємодія суб’єктів господарювання та державних органів буде спрощеною.

Наголошується, що проект закону не стосується прав та обов’язків громадян, які не здійснюють господарську діяльність.

Законопроект почне діяти через три місяці після його публікації. Поки його ще повинен підписати спікер і президент.

Наталія Марченко, 26 березня, 2017 р.
http://espreso.tv/article/2017/03/26/skasuvannya_pechatok_novi_pravyla_vedennya_biznesu

Догана бездоганності ОСББ

В мене були сумніви, чи можна про це розповідати, бо журналісти, як адвокати чи лікарі, можуть знати багато, але не все мають право розголошувати, особливо якщо це стосується когось приватно, зокрема його бізнесову таємницю. Водночас і мовчати не можна, коли це стає надто вагомою темою. Одного часу я активно досліджував тему комунального господарства в Україні і, зокрема, тему ОСББ (Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку).  http://blog.i.ua/community/662/1974822/
В той час я познайомився з чоловіком, який розповів мені про унікальну людину-реформатора і його досягнення в цій комунальній сфері, але суто по-секрету і далі ви здогадаєтесь чому. Так само я знаю приблизну схему, а не реальність як таку, бо то відбувалось в іншому місті, але для мене то була вражаюча інтелектуальна знахідка. У нас зараз (як і завжди!) є чимало базік, що на словах палаци з повітря збудують, але якщо постає запитання: Чому ж коли ви (вибачне на слові: с-с-суки!) був при владі і параді, то самі нічого не зробили?! Чому не вирішили проблемне питання так, щоб ми про нього більше і не згадували? – відповіді конкретної немає, або ж безпомічно розводять руками, що ситуація не дозволяла і лякала тощо. Маю, зокрема,  на увазі занадто балакучого екс-міністра комунального господарства Кучеренка і ще більшу «народну захисницю» щодо газу та комунальних тарифів екс-прем’єр-міністра Юлію Тимошенко, щоправда захисницю після втрати посади, а не під час свого прем'єрства. Також на противагу негативним прикладам назву унікальну людину, царство їй небесне, – Георгія Кирпу, який чи не єдиний рухав, будував і відкривав у часи, коли все довкола в Україні зупинялося і закривалося, а далі – руйнувалося і розкрадалося. Тобто одні в найгірші часи у жахливих  обставинах могли робити і зробили, а інші – не змогли і не зможуть ніколи. Висновки з того робить самі.
Герой моєї розповіді був інженером-будівельником, що лишився без роботи у кризові 90-ті роки псевдо-реформ Леоніда Кучми, коли в державі Україні майже все встало на «мертвий (в буквальному розумінні цього слова і вислову!) якір», особливо ж – будівництво припинилось повністю. Розпочинав «човником»-торгашем до Туреччини, а тоді трапилась нагода під замовлення будувати приватні котеджі ясно що не простим людям, під час чого завів потрібні знайомства, щоб змогти відкрити власну будівельну фірму, яку зайве не опікали владні установи з податкової та прокуратури і їм подібні рекетири при владі, а ще тоді можна було знайти земельні ділянки під забудову в досить прийнятний спосіб. Хто знається на темі – той все зрозуміє, а хто не знає, тому не пояснити в двох словах, а довго – ніколи. Після кількох вдалих оборудок з котеджами та окремими багатоповерховими будинками він, можливо, перший вийшов на проект побудови наразі вже поширеного будівництва комплексу, або інакше: цілого кварталу. Зараз у Львові такого багато, але не чув про інше, що було головним в задумі цього будівничого, про що і хочу розповісти.
Використати тему Закону про ОСББ в якості «фірми-прокладки» здогадались чимало бізнесменів, які будували багатоквартирний дім, приватизували на підставні особи квартири, створювали власне ОСББ і обирали-призначали його керівництво, після чого продавали квартири справжнім власниками, але при цьому по-суті примушували їх ставати членами вже діючого псевдо-ОСББ за фактом його існування. Реально будинок обслуговувався  найближчою з житлово-комунальних контор чи подібною організацією, з якими укладався від імені правління ОСББ відповідний договір, що було вигідно для керівництва комунальних підприємств, як значний додатковий прибуток при тій самій рабсилі і ресурсах. Таким чином гроші з мешканців будинку збирало псевдо-ОСББ, з того всього 20-40% лишало собі, а інше переказувало на рахунок комунальників і так до безкінечності. Чистий прибуток до кишені власника забудови на тривалий час гарантовано без зайвих витрат. Зокрема таким чином у Києві діяли будівельні фірми підпорядковані олігарху Живаго і не тільки його. Власне тут і проявилось найогидніше звіряче обличчя Закону про ОСББ, тому що правління цього колгоспу обрати простим співмешканцям будинку є досить важко, а переобрати – майже неможливо. Саме тому у новобудовах комунальні послуги завжди дорожчі за середній рівень по місту. Причому навіть за чесного утворення  і керівництва ОСББ, що мене особисто дивує, але то інша розмова.
Одразу зазначу, що не маю зайвого захоплення перед цією людиною, якої ніколи не знав, як не обожнюю надто Георгія Кирпу, з яким довелось безпосередньо бачитися кілька раз. Річ у тому, що на моє тверде переконання ще з армії: керівник не має бути добрим і альтруїстом, а має бути розумним і справедливим. Цього достатньо! Я поважаю людину, якщо вона справу вміло робить з прибутком, людям дає заробити і собі особисто добрий шмат залишає цілком заслуженого бабла (грошей). Так, добрий керівник часто є жорсткою і навіть жорстокою людиною, але це обумовлено всім стилем його роботи і посади, а точніше – з сукупності домовленостей, зобов'язань,   відповідальності та ризиків. Я не уявляю ситуації, щоб людина була доброю і стала багатою завдяки бізнесу. Бізнес – то є війна, нехай і економічна, а на війні головним є вижити і залишитись людиною, ну і, звичайно, – перемагати. Проте залишитись  Людиною для керівника завдання не з простих. Такою справжньою людиною  я вважаю героя моєї оповіді, який загинув під час відпустки кілька років тому, коли займався дайвінгом і досліджував з друзями уламки затонулого корабля. Його бізнесу я вже якоїсь значної шкоди не зроблю, розповідаючи про його унікальні знахідки в системі ОСББ, хоча по-суті то є антитеза існуючому закону. І гарна догана бездоганності цього закону про ОСББ, який аж занадто чомусь популяризують і майже не критикують в ЗМІ.
Тепер почну про головне: ним було збудовано чотири дев’ятиповерхових будинків на чотири під’їзди у вигляді чотирикутника (каре), посередині спортивний і дитячий майданчики, кілька продуктових «мапів» (магазинчіки) і кнайп (кафе), а найголовніше – збудовано окрему централізовану систему опалення та водопостачання. Ви скажете: – Ну і що тут дивного? Отож бо і воно, що всі так вважали: звичайна котельна і не більше. А воно зовсім незвичайна. Зрозуміло, що тут прийшлось людині чимало обмізкувати і ризикувати, бо тоді термальне тепло було для України диковинкою як, врешті, і зараз. Під час будівництва котельні були запрошені фахівці (недешеві!), які пробурили глибинні шурфи і встановили апаратуру термального теплопостачання. Ще на належній відстані було зроблено артезіанські свердловини, які було об'єднано в єдину автоматизовану систему з двома середньої потужності газовими котлами. Також було облаштовано на даху котельні сонячні батареї, а в середині акумуляторний відсік та ще два дизельні електрогенератори: один меншої потужний для аварійного підключення і другий досить потужний на випадок відключення централізованого електропостачання від міста для всього комплексу, бо ж все на електриці функціонувало. Також було прокладені мережі централізованого водопостачання,  водовідведення (каналізація) і газопостачання. Але самі будинки не були газифіковані, а все в них було виключно на електриці і то було дуже мудро з кількох причин: по-перше, ніхто з жильців апріорі не міг самостійно встановити собі автономне опалення; по-друге, це значно зменшувало залежність від різних контролюючих інстанцій по-газу; нарешті, по-третє, гарантувало високий рівень безпеки у багатоквартирній будові від вибухів побутового газу і пожеж. Досить і досить важлива річ, що завжди гарно сприймається мешканцями, як і для промоції при продажі квартир добре діє. Здавалось на перший погляд, що нічого особливого в тому немає, але давайте уважно придивимось і підрахуємо.
Одна справа: збудував, продав, прибутки зібрав і забув. Інша справа, якщо  після продажу доходи далі продовжують надходити, але не як у фірм-«прокладок» типу псевдо-ОСББ, а як все нормально якісно своє комунальне забезпечення. Звичайно, що була певна «хімія», коли створювались і функціонувало це своєрідне приватне ОСББ,  але інакшого наше українське законодавство не дозволяло, тому що управляючі компанії дотепер є тільки на папері в якості законопроектів. Тут все було досить законно! В кожному будинку до половини квартир продавалось, ще частина здавалась у довготермінову оренду, а ще інша частина йшла на по-добову здачу. Тобто частка квартир забудовника була достатня для обрання правління ОСББ, отже всім тим господарством по будинку займався офіційний голова правління ОСББ, а насправді – призначений забудовником управляючий, якому виділялась службова квартира і досить непогана зарплатня з гарними бонусами від прибутку. Маю зазначити, що демпінговими цінами тут не займалися, щоб не нажити ворогів, але в цілому ціни були середні за ринковими, при досить значних внутрішніх пільгах. Можна було мати нижчі розцінки за комуналку, але тоді це б викликало непотрібну підозру та зацікавленість різними інстанціями, чого не хотілось. Врешті, все було досить прибутковим навіть за низьких тарифів на газ, а коли тарифи почали шалено зростати – це стало просто «золотою жилою»! Додам, що кому потрібно – грошики заносили, бо то традиція в українців – «засіяти» в кабінетах чиновників, щоб як у нас кажуть: «Не треба від держави допомоги – головне, щоб не заважала». Мусів бути як всі на той час, щоб не постати під прицілом в переносному і прямому значення цього слова. Всіляке бувало. Повторюсь, що не роблю свого героя таким вже Героєм – я просто  втішався з того, що не просто когось з людей наших тупо обкрадають, а чесно розумом гроші хороші заробляють! Люди сплачували ті самі гроші, що і всі! Просто на газові котли приходило нагріта термальним теплом вода і її тільки підігрівали на потрібний градус та запускали в систему, а гроша рахували як за нагріту воду за розцінками, що і в усіх котельнях міста. Нечесно? Чому? Хіба втрати з тепломереж, які ми  так само оплачуємо, є чесно? Отож…
Скажу відверто, що коли зустрічаю подібні схеми збагачення, то щиро захоплююсь ними. Просто я мав надто багато справ зі справді геніальними схемами розкрадання бюджетних коштів, тобто обкрадання нас з вами. Чомусь багато хто вважає, що держава і її бюджет щось далеке від нього особисто, тоді як насправді це все наші з вами гроші – наші гроші! Власне тому я і поважаю людей, які стають багатими не торкаючись до бюджету держави. Вкрасти, звичайно, також треба вміння, але честі в тому немає, а тут чоловік просто додавав до основного централізованого джерела ще свою вироблену воду, тепло- та електроенергію і навіть послуги безпеки та кабельного телебачення – все чесно і достойно! Молодчина! Шкода, що мало таких у нас розумників. Зовні все так просто начебто виглядає: у кожного власника квартири його домофон окрім прямої дії впускати до під’їзду мав додаткову функцію внутрішнього зв'язку з операторами і будь-яку свою проблему чи потребу жилець міг миттєво їм передати, а ті так само швидко доводили все потрібному управляючому в цілодобовому режимі, бо ж той тут і жив в цьому будинку! Далі всі проблеми оперативно вирішував сам управляючий без додаткових коштів з мешканців будинку, окрім серйозних ремонтів, але то інакше не буває. Всі були задоволені, жили тихо і мирно, чого і всім іншим бажаємо.   
На завершення ще дещо так чисто раціональне: у так званій «котельні» все було автоматизовано, але і оператор про всяк випадок мав чергувати, щоб в разі чогось надзвичайного міг зреагувати, або передзвонити кому потрібно. Причому навіть оператори не знали про систему термального водопостачання та артезіанські свердловини! А навіщо їм те знати? Головне для них було знати, які коли кнопки на диспетчерському пульті натискати. Тільки спеціаліст з налаштування всієї тої автоматики все знав, а я його знав і сподіваюсь – не здав. Так от щоб оператори не сиділи дурно коло тої автоматики, цей чоловік порадив, а той забудовник його послухав щодо внутрішньої мережі з домофонів, а ще наставив відеокамер по периметру будинків і навіть у під'їздах на поверхах. Камери були об'єднано в єдину систему, вони йшли до запису на комп'ютери і виходили на цілу стіну моніторів перед операторами, які, в разі потреби, переключали відеоспостереження, тобто так би мовити «вели потрібний об'єкт» і одночасно, за потребою, викликали охорону. Вона також була своя, бо за безкоштовне користування місцевим тренажерним залом мешканцями мікрорайону «спортивної статури» існувала своєрідна такса охороняти місцевість «за викликом», що всіх влаштовувало: тут живу, тренуюсь і охороняю. Просто і розумно! Головне: правильна організація! Тоді є спокій і порядок. І задоволення від життя. Зрозуміло, що в дуже особливих моментах викликали поліцію чи там рятувальників. Водночас де б господар не мандрував, він завжди міг увійти в Інтернеті на свій сайт і його засекречену функцію аби переглянути відеокамери і простежити, що там у нього робиться в це час. І реагував моментально. Або пізніше. Або не було потреби йому втручатися, раз без нього гарно справлялись. Але він знав усе – техніка все фіксувала…
Більше додати не маю чого, хоч і певен, що було в такого чоловіка (на жаль, не маю права оприлюднити хто це і де це) багато інших задумів та досягнень, але розповів те, що про нього знав. І то взнав випадково в приватній розмові. Хочеться дуже, щоб такого позитиву було побільше у нас в Україні, як і на користь людей в більшому обширі це діяло, але то залежить він самих людей: не будьте наївними простаками і не мрійте, що хтось вам зробить добре за так – ніколи не зробить! Популізм – це система гарних, але брехливих за виконанням обіцянок заради того, щоб тільки дорватися до влади. І оте скигління: – А ми йому повірили…– залишіть немудрим, бо вірити можна тільки в Бога і в себе! Ставайте самі мудрими і самі робіть щось подібне до того, що зумів зробити цей чоловік. Будьмо!

Богдан Гордасевич
м. Львів, 04.12.2016