Така солодка мить весни…

Торкнеться променем надії
І в серці давня ніжна мрія,
Зуміє знову розцвісти…

Така солодка мить весни…

Наповнена казковим зіллям,
Вливає в серце божевілля
Й натхнення здійснювати сни…

Така солодка мить весни…

Її я б до останку пила,
Я б нею малювала крила,
Сповиті сонечком ясним.

Така солодка мить весни…

Наповнена надії, світла.
Ввірветься в серце непомітно
Й заполонить усі думки.

Така солодка мить весни…

Любов’ю ніжно озоветься,
Загубить в казці нас, всміхнеться
І стане дотиком руки…

Така солодка мить весни…

У серці, що кохає,

Народжується сонце,

Що світ весь зігріває,

Є щастя охоронцем.

У серці, що кохає,

Народжується пісня,

Над Всесвітом лунає

Мелодія велична.

У серці, що кохає,

Народжується світло,

Що душу повертає

В той край, де завжди літо.

У серці, що кохає,

Народжується ласка,

Така, що меж не має,

Як безкінечна казка.

У серці, що кохає,

Народжується ніжність.

Від неї розквітає

Серед зими підсніжник.

Кохання все здолає,

То дар великий Бога.

У серці, що кохає,

Є паростки Любові.

В цей день лютневий, в світлую годину

На землю Ангел із небес прилинув.

Господь в опіку душу йому дав,

А він із радістю служіння це прийнЯв.

Повів її він по життя дорозі,

Завжди він поруч – в радості й тривозі.

Від бід борОнить і упасти не дає,

Щодня наснаги й сили додає.

У долі випало твоЇй терпінь не мало,

Не один раз життя у крайності кидало.

Розчарування, втрати, біль ти зміг пройти,

Зумівши в серці щиру віру зберегти.

Нехай надалі тебе Ангел зберігає,

Господь любов’ю твоє серце зігріває,

Усе тепло твоє сторицею воздасть,

І все, що просиш ти в молитвах своїх, дасть.

А я тобі простори серця подарую,

У кольори кохання світ твій розмалюю,

Нехай сто літ тобі зозуля накує,

Я Богу дякую, що ти на світі є.