Шановний Валерію Івановичу!
Нам стало відомо, що на території України, Службу Безпеки якої Ви
очолюєте, почастішали випадки вшановування, шляхом встановлення
пам’ятників, відкриття музеїв, наіменування вулиць, населених пунктів,
навчальних закладів та сільськогосподарських підприємств, проведення
тематичних вечорів, урочистих концертів, мітингів та інших масових
заходів, шляхом вивчення творів та розповсюдження портретів (в тому
числі й через друк на банкнотах національної валюти), колишнього
державного злочинця, націоналіста і ксенофоба, Шевченка Тараса
Григоровича.
Так звана творчість вищеозначеного Тараса Григоровича – це суцільний
потік ксенофобії, агресивного націоналізму, анархічного мілітарізму та
прямих закликів до фізичного знищення українцями представників інших
національностей без розбору. При цьому пан Шевченко культивує, а скоріш
за все – явно пропагує, використання різних типів холодної зброї. В
якості прикладу можемо навести фрагмент одного із його текстів:
За що ж боролись ми з ляхами?
За що ж ми різались з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра?? Засівали,
І рудою поливали…
І шаблями скородили.
Особливо небезпечними, на наш погляд, є твори, в яких автор занадто
реалістично і правдиво описує стан сучасної України. Ось один із уривків
вірша “Розрита Могила”, в якому цей писака, фарбомаз, цей кар’єрист,
вискочка, колишній кріпак, який хитрощами та інтригами потрапив у вищі
кола столичної еліти, принижує громадян України зневажливим звертанням
“нерозумний сину”:
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю…
…Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває…
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати.
Як бачимо, автор ніяк не може утриматися ні від ксенофобської
риторики, ні від образ на адресу людей, які не словом, а ділом сприяють
побудові нової країни на теренах колишньої – архаїчної і безпорадної –
України!
Особливу увагу просимо звернути на писання Тараса Григоровича, в яких
він, на власному прикладі, не лише заохочує до протиправних дій,
спрямованих на революційні зміни в державі та встановлення соціальної
справедливості:
Ой виострю товариша,
Засуну в халяву
Та піду шукати правди
І тієї слави…
…Та спитаю в жидовина,
В багатого пана,
У шляхтича поганого
В поганім жупані
І у ченця, як трапиться,
Нехай не гуляє,
А Святе Письмо читає,
Людей поучає,
Щоб брат брата не різали
Та не окрадали,
Та в москалі вдовиченка
Щоб не оддавали.
але й викладає план розгортання цих масових протиправних дій, вказує
на основні джерела соціальної напруги й нестабільності та відверто
називає імена зачинщиків:
Задзвонили в усі дзвони
По всій Україні;
Закричали гайдамаки:
«Гине шляхта, гине!
Гине шляхта! Погуляєм
Та хмару нагрієм!»
Зайнялася Смілянщина,
Хмара червоніє.
А найперша Медведівка
Небо нагріває.
Горить Сміла, Смілянщина
Кров’ю підпливає.
Горить Корсунь, горить Канів,
Чигирин, Черкаси;
Чорним шляхом запалало,
І кров полилася
Аж у Волинь. По Поліссі
Гонта бенкетує,
А Залізняк в Смілянщині…
З метою возвеличення націоналістичних ідей та героїзації державних
злочинців, підданих анафемі ще за велінням відомого гуманіста і
просветителя Петра Першого, добродій Шевченко Т.Г. звертається зі своїми
“батьківськими повчаннями”, написаними в дусі кращих зразків
гебельсівської пропаганди, до всіх псевдопатріотів України. При цьому
тексти явно спрямовані на розпалювання міжнаціональної ворожнечі та
людиноненависницьких настроїв, так як під виглядом “патріотичних
закликів”, ховають у собі пропаганду і вихваляння націоналізму,
колабораціонізму та ксенофобії:
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого. Кричите,
Що Бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!..
…Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших… і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані Раю.
Немає й Бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..» — «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»
«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав’яне».
«Слав’яне! слав’яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
Так і претесь… І всі мови
Слав’янського люду —
Всі знаєте. А своєї
Дастьбі… Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, —
Отойді ми заходимось!..
Все розберіть… та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
То й побачите, що ось що
Ваші славні Брути:
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани
Ясновельможнії гетьмани.
Правда!.. правда, наїдались.
А вам тепер вадить.
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров’я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров’ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить, —
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,
І вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
Просимо також звернути увагу на блюзнірське заперечення паном
Шевченком, цим німецьким наймитом, таким собі козачком – натирачем
енгельгардтівських чобіт, найновіших тверджень сучасної української
історичної науки. Більше того, “вельмишановний” Тарас Григорович ще й
безпідствно ображає усіх тих, хто ці історичні твердження проголошує, і
погрожує цим чесним людям розправою:
«Гайдамаки не воины —
Розбойники, воры.
Пятно в наший истории…»
Брешеш, людоморе!
За святую правду-волю
Розбойник не стане,
Не розкує закований
У ваші кайдани
Народ темний, не заріже
Лукавого сина,
Не розіб’є живе серце
За свою країну.
Ви — розбойники неситі,
Голодні ворони.
По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом
Торгуєте? Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!.. Дуріть Дітей
І брата сліпого,
Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть Бога.
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.
Викладені вище тексти зневажають пам’ять числених жертв, які
здійснювали злочини проти українського народу впродовж всієї історії
його існування.
Враховуючи все, викладене вище, просимо Вас хоча б забезпечити виконання Конституції України.
