А день пішов… як в воду канув.
А ніч чомусь така без меж.
І я запитую:"Кохана,
Чи ж ти сумуєш зараз теж?"

Чи також ти чекаєш дива?
А врешті, що таке дива?
Це ж бо іллюзія зрадлива,
Яка в уяві лиш бува?

А може ми оце з тобою
Живем в тім світі лиш напів?
Любов братається з журбою
Уже впродовж століть… віків…

February
           Лютий

I threw your keys in the water, I looked back
            Щойно кинувши твої ключі у воду, я озирнулася.
They'd frozen halfway down in the ice
            Вони вмерзли в лід на півдорозі до дна.
They froze up so quickly, the keys and their owners
            Завмерли так миттєво... І ті ключі, і ті, кому вони належали.
Even after the anger, it all turned silent
            Навіть де щойно вирував гнів, все вляглося,
And the everyday turned solitary, so we came to February
            і будні наповнилися самотою, ось так ми підійшли до лютого.

First we forgot where we'd planted those bulbs last year
            Спершу забули, де ми посадили ті цибулинки минулого року,
And then we forgot that we'd planted it all
             далі забули, що ми взагалі щось садили,
Then we forgot what plants are altogether
             потім забули, які взагалі бувають рослини,
And I blamed you for my freezing and forgetting
              і я дорікнула тобі за цей холод і забуття,
And the nights were long and cold and scary, can we live through February?
              і ночі стали довгі, холодні і тривожні... Чи зможемо ми пережити лютий?

You know I think Christmas was a long red glare
              Знаєш, здається різдво було довгою червоною загравою,
Shot up like a warning, we gave presents without cards
              що зайнялася, немов попередження,
              а ми робили подарунки без візитівок.
And then the snow, and then the snow came
              А потім був сніг, безупинно падав сніг,
We were always out shoveling and we dropped to sleep exhausted
              ми весь час на дворі махали лопатами, зморені падали спати,
Then we wake up, and it's snowing
              прокидалися, але все сніжило і сніжило...

And February was so long that it lasted into March
              А лютий був такий довгий, що тривав і у березні,
And found us walking a path alone together
              і застав двох нерозлучних чужих, що йшли стежкою.
You stopped and pointed and you said, "That's a crocus"
              Ти спинився і показав: Ось крокус,
And I said, "What's a crocus?", And you said, "It's a flower"
              я запитала: Що таке крокус?, ти відповів: Це квітка!
I tried to remember, but I said, "What's a flower?"
              я намагалася пригадати, але тільки і спитала: Що таке квітка?
You said, "I still love you"
              Ти сказав: Я все ще кохаю тебе.

The leaves were turning as we drove to the hardware store
              Ту сторінку було остаточно перевернуто,
              коли ми погнали до крамниці з усяким залізяччям,
My new lover made me keys to the house
              де мій новий коханий придбав мені ключі від дому.
And when we got home, well we just started chopping wood
              А діставшись додому, (що б ви подумали?)
              ми почали заготовляти дрова,
Because you never know how next year will be
              бо ніколи не знаєш, яким буде рік наступний...
And we'll gather all our arms can carry, I have lost to February
              І ми далі нарощуватимем всю нашу зброю,
              яку я втратила у битві з лютим.
                                             
                                                   27.03.2015
Слухати

1. Уделять вашему партнеру недостаточно внимания

Если вы привыкли проверять почту или вести переписку с друзьями, пока ваша вторая половинка скучает в той же комнате, это сложно назвать совместным времяпровождением. Рано или поздно вы просто перестанете общаться, вам будет сложно отложить все свои дела и поговорить со своим партнёром. Старайтесь всегда уделять друг другу достаточно внимания.

2. Скупиться на комплименты

Никогда не бывает слишком много комплиментов. После того как отношения созревают, многие пары начинают реже говорить друг другу приятные слова. Не прекращайте поддерживать вашего спутника. Ничто так не прибавляет уверенности, как тёплые слова любимого человека.

3. Соревноваться

Постоянное соперничество может привести к тому, что вы будете вести себя скорее как родственники, а не пара. Запомните, в романтических отношениях не нужно искать справедливости. Прекратите подсчитывать, кто из вас больше сделал полезного за последний месяц, лучше акцентируйте своё внимание на том, что вы можете дать вашему партнёру, а не только требовать.

4. Пускать слова на ветер

Доверие – это основа любых отношений. Давайте только те обещания, которые на самом деле сможете выполнить. Всегда держите ваше слово.

5. Говорить больше, чем слушать

Во время разговора научитесь больше слушать, чем говорить. Чаще всего люди забывают об этом, и вместо того, чтобы прислушаться к собеседнику, начинают перебивать и навязывать свою точку зрения.

Будьте внимательны к вашему партнёру. Сначала выслушайте его мнение, затем делитесь своим. Данный подход приведёт к тому, что вы начнёте лучше понимать друг друга, и у вас будет меньше причин для ссор.

6. Невнимательно слушать

Если во время разговора собеседник всё время молчит, это ещё совсем не означает, что он внимательно слушает. Чтобы лучше понять своего спутника, не забывайте задавать уточняющие вопросы. Избавьтесь от всего, что вас отвлекает. Покажите, что вам действительно очень важно то, о чем он говорит.

7. Относиться к отношениям, как к чему-то второстепенному

Как правило, у большинства пар отношения находятся на первом месте лишь в самом начале их развития. Но затем появляются новые заботы: дети, работа, друзья, которые начинают лидировать в вашем списке приоритетов. Запомните, чем менее значимы для вас становятся отношения, тем вероятнее, что в ближайшее время они закончатся.

8. Постоянно критиковать

Регулярно критикуя вашу вторую половинку, вы можете моментально разрушить отношения. Если вы будете каждый раз говорить своему спутнику, что он делает что-то не так, то между вами в скором времени появится огромная пропасть. Старайтесь высказывать своё мнение как можно тактичнее и меньше критиковать.

9. Придираться друг к другу

Такая вредная привычка может испортить даже самый крепкий союз. Вполне нормально попросить своего партнёра что-либо сделать для вас, но не нужно донимать его придирками, если получилось не так, как вы хотели. Относитесь к вашему спутнику, как к взрослому ответственному человеку, а не как к ребёнку, которого нужно воспитывать.

10. Пытаться изменить друг друга

Попытка изменить вашего партнёра закончится неприятными последствиями для вас. Направьте всё внимание на изменение собственного поведения и отношения к недостаткам партнера, возможно, тогда и ваш спутник захочет измениться вместе с вами.

Скоро моя сім'я поповниться маляткою.

Буває, повертаєшся ти пізно ввечері, дуже пізно. І пив ти багато, з різними людьми, різні напої, було весело дуже. Спочатку. А потім ти повернувся додому п'яний, не став нічого пояснювати дружині, просто роздягся і впав в ліжко. І ось ти засинаєш, чуєш, як вона вішає твою куртку на місце, як ходить по квартирі і розумієш, що завтра вранці буде скандал, будуть неприємні питання.. морщиш від цього ніс і засинаєш. Точніше відключаєшся. А прокидаєшся уранці, ще очі розплющити не встиг, а розумієш, що голова – розколюється, у роті – пустеля, населена кішками, в шлунку – нудота, а ще зараз має відбутися скандал, і потрібно вигадувати пояснення щодо вчорашньої вечірки, причому красиве пояснення, а не правдиве, тому що слова "просто зустрілись ми з хлопцями і вирішили випити пвика після роботи, а потім понеслося."… не канає, і від цього комплексу думок і відчуттів розплющувати очі не хочеться.. але ти чуєш шерех, розплющуєш праве око, а на ліжку сидить вона і простягає тобі склянку соку з шматочками льоду, а в іншій руці пігулка від голови, і посміхається вона тільки трохи докірливо, і ти посміхаєшся у відповідь, розумієш, що скандалу не буде, п'єш холодний, дуже холодний сік, ковтаєш пігулку і розумієш, що ось воно. Щастя.

А ще буває, прокидаєшся ти вранці біс-зна-де, бо гуляв ти цілу ніч, а в компанії друзів після четвертої чарки комусь в голову, прийшла думка, що без дівчаток нудно, і усі відразу почали дзвонити і писати sms, і звичайно, ніхто не зміг нічого путнього видзвонити, тому усі дружно вивалилися на вулицю, і пішли «козу водити», а в якомусь ресторані гуляла компанія тіток бальзаковского віку, а ви вже усі були настільки п'яні, що почали їх кадрити... а в тобе звідкись узялось неймовірне мистецтво красномовства, ти говориш якійсь розфарбованій тітці із здоровенною родимкою на носі, що вона навіть дуже і дуже, і п'єш за її здоров'я… а потім п'єш ще... а потім пам'ять прихильно відмовляється записувати у себе всі ті танці і інше ганебне неподобство, яке ти витворяв... і у результаті ти прокидаєшся біс-зна-де, зовсім голий, дивишся на те, що спить поряд з тобою і трохи не сивієш від жаху, від мозку в пам'ять довбається запит "а чи був секс?! Блі-і-ін то був секс чи …?", пам'ять прихильно видає тобі фрагмент вчорашнього, і ти радісно, але дуже тихо, прагнучи не розбудити чудовиська, збираєш речі і тікаєш звідти, посміхаючись – сексу не було, ти був п'яний, у тебе не встав! І ти розумієш, що ось воно Щастя.

А ще буває, приїдеш з друзями відпочити в якийсь студентський табір чи  на базу відпочинку. Ну і звичайно, п'єш з ними палену горілку, тому що ви бідні студенти, але це зовсім неважливо. І неподалік будиночок, де ви вже з ранку примітили чотирьох симпатичних дівчаток, і навіть встигли з ними познайомитися, і ось до вечора ви приходите до них, ви смієтеся, ви п'єте, розбиваєтеся на парочки, потім йдете до річки, тому що тепло, тому що літо, і ти цілуєш її, а вона відповідає, а ти запускаєш руку їй під майку, а вона не проти, а ти запускаєш руку їй в трусики, а вона трохи ширше розставляє ноги... і ви години чотири дико трахаєтеся в усіх можливих позах на березі нічної річки, і повний місяць яскраво освітлює ваші тіла, а вона дозволяє тобі усе і навіть більше, і вона довіряє тобі, тому що презерватив залишився в твоїх шортах, та і неважливо це, адже видно, що вона – дівчина пристойна, не шалава якась, а тобі просто напрочуд пощастило, бо ти красень і обаяшка. І ось нарешті вона одягаєтеся, ти ведеш її назад, але дороги ти не пам'ятаєш, ви потрапляєте в кропиву, обпікаєтеся, смієтесь, адже це неважливо, добираєтеся до будиночка і ти цілуєш її на прощання і йдеш до друзів. І ось ти приходиш до них, вони сміються, наливають тобі горілки, хвалять, шанують, ти випиваєш цю склянку, дивлячись на повний літній місяць, на друзів і розумієш, що ось воно Щастя.

А через тиждень ти помічаєш, що на твоєму тілі з'явилися якісь дивні червоні плямочки, і кількість їх росте, вони збільшуються в розмірах, майже не сверблять і ти розумієш, що за останній час у тебе тільки була та, що з нічного пляжу. Ти згадуєш і презервативи в шортах, і власну дурість, і ще розумієш, що усе, аллес, потрібно йти до венеролога, тому що на анонімний кабінет грошей у тебе немає. І ось ти заходиш, боїшся торкатися стін, тремтиш як осиковий лист незважаючи на спеку, входиш до лікаря, а він – страшний такий горбань, який прямо запитує, : "Й-б кого-нить"? і ти, трохи офігівши від медичної термінології, говориш, що так. І ти здаєш аналізи і тобі велять повернутися за годину за результатами. І ось ЦІЛУ ГОДИНУ ти ходиш навколо лікарні, думаєш, що життя скінчилося, що віднині – тільки, мля, з гумками, і яка взагалі ганьба, і який же ти ідіот, і лікуватися довго, а раптом СНІД, це ж життя кінець, а що мама скаже, якщо раптом дізнається, жах, жах... і ось ти ходиш-ходиш, година триває нестерпно довго, і нарешті ти входиш в той кабінет, а мила тітонька-медсестра бере якийсь листок з твоїм ім'ям і показує, а там великий штамп "НЕГАТИВНА". І ти так боязко перепитуєш: "негативна – це що означає"?, а тобі говорять, мовляв, це добре, усе у тебе чисто, а висип – це кропивниця, чи не потрапляв ти в кропиву за останній час? І ти починаєш по-ідіотски посміхатися, не менш по-ідіотски киваєш, тітонька починає писати тобі якісь рецепти на ліки від кропивниці, а ти кусаєш кулак, щоб не засміятися і не заволати в голос і розумієш, що ось воно Щастя.

А ще буває, виходиш вранці з дому і йдеш на роботу. І у вухах у тебе плеєр і грає там щось бадьоре таке, ранішнє, ну або там "Львівське радіо" говорить, ведучі обговорюють щось смішне. І ранок такий туманний, ні вітерця, прохолодно, але тобі пофіг, бо тепла куртка. І ти йдеш, думаєш, що сьогодні багато важливих і потрібних справ, і робота тобі подобається, і гроші вона добрі приносить, а ввечері у тебе зустріч з друзями, а потім тебе дома чекатиме твоя люба дівчинка, а вже Новий Рік і ти знову даруватимеш подарунки дорогим тобі людям, а вони тішитимуть тебе своїми подарунками, а ще тобі подзвонили учора, після чого ти посміхаєшся, а ще кохана написала знову дивні вірші і ти за нею скучив, а до початку робчого дня ще півгодини, а погода така, що хочеться гуляти і ти вирішуєш прогулятися пішки і помріяти.

І ось ти йдеш, і тобі не потрібно поспішати, ти посміхаєшся і розумієш, що ось воно – ЩАСТЯ!!!

Я вже не блаженствую, коли ми кохаємось, ба мені навіть байдуже. Це вже – механіка. Це виглядає навіть гірше, аніж з випадковою жінкою, гірше аніж навіть з повією...

Так сталося.

Факт.

Я тебе не хочу!

Звичайно, я не розлюбив тебе. Так не буває.

В усякому разі, не буває так швидко. Особливо з чоловіком, який вибирав тебе довго, ретельно, дуже уважно, критично... вибирав з тисячі! Одну єдину. Най-най-най…

І ти для мене така. Була, є… і, сподіваюся, будеш.

Ось хіба що...

Ти така ж красива, а може, навіть і краща. Доглянута, зріла, упевнена в собі жінка. Ти розумниця, і я ніколи не бачу тебе з моторошною зеленою маскою на обличчі, в халаті жахливого кольору, з немитою головою.

І я тобі вдячний за те, що ти мене шануєш і бережеш від цих гнітючих картин. Проте на пошані не базується пристрасть!

Що ж з нею сталося?

Ти даремно плачеш, рідна... Немає у мене коханки, я не розважаюся в саунах, не бавлюся з випадковими дівчатами. Зрозумій, я переріс це, мені це не цікаво. Мені потрібна ти. Ніжна, чуттєва, солодка дівчинка, моя і тільки моя.

Але де ж вона?! Агов, а-а-а-аг-о-о-ов!

Мене зустрічає незалежна, амбітна, зухвала красуня. Тягнуся губами для абсолютно природного вітального поцілунку. Ти, як завжди, встигаєш ухилитися, і замість м'яких соковитих губ я клюю тебе в щоку. Натикаюся на штучний запах. На штучний смак.

"Як пройшов день, кохана"? – запитую, поки ти закидаєш в мікрохвильову піч напівфабрикати. З тугою думаю, який біс мене смикнув купити цей пекельний агрегат і тим самим позбавити нас принад домашньої кухні? Бачу по твоїй напруженій спині, що ти знервована, розгнівана. Підходжу і обіймаю. Мої руки звично ковзають по стегнах, на живіт, до грудей. У тебе такі гарні груди! Хочу поцілувати твою потилицю, заритися в м'яке запашне волосся...

Але що це?! У ніс уривається суміш хімії і парфюма, немов павутина з тонких металевих лозин. Що з твоїм волоссям? Ах так. Вибач. Зачіска. Лак. Гель. Не продовжуй…

Але усе це ще можна було б пережити. Ти стежиш за собою, це похвально! Ти чудова. Але у той момент, коли я пещу тебе, крижаним тоном вимовити: "Ти знову забув купити котячий корм"? – це вже серйозна помилка. Це взагалі найглобальніша помилка: майже щодня зустрічати мене претензіями.

По дрібницях. Адже очевидно, що ти могла б подзвонити і нагадати. Але тобі набагато приємніше мені докоряти. Можливо, тебе це здивує, але твоє моральне "пиляння" вбиває мене – передусім як чоловіка.

Ніхто не любить почувати себе винуватим. І коли це перетворюється на систему, я починаю чинити спротив.

Не треба намагатися мене виховувати, як цуценя!

Я не хлопчисько, я переріс щоденне вичитування матері. А ти стаєш такою ж як вона...

А пізніше… пізніше буде зовсім пізно.

Я перестану навіть прагнути тобі догодити.

Сенс?

Адже ти обов'язково знайдеш причину мені докорити. Не бачу бруду на робочому столі… Забув купити хліб…

Але я чоловік! Я обов'язково щось забуду, чогось не побачу. Я такий, який є. Я доросла людина, що сформувалася вже давним-давно, ще до зустрічі з тобою. І або ти мене приймаєш таким, або…

Якийсь час я справлявся. Рутинно і нудно. Чесно виконував подружні обов’язки. І це замість того, щоб літати! Кохатись!

Я намагався таким чином примирити тебе зі своїми недоліками.

Але тепер... пробач.

Після того, як ти стала влаштовувати показові виступи у вигляді усунення мене від тіла, щось усередині мене обірвалося.

Померло. Тому що ти посміла усю нашу божевільну пристрасть, увесь приголомшливий еротизм злягання, гармонії наших душ і тіл використовувати у вигляді батога і пряника!

І ти неначе перестала бути рідною.

І я вже не блаженствую.

Це вже - механіка. Це те, що може дати будь-хто.

Чи можливо усе реанімувати? Напевно, так. Адже оскільки я ще досі шукаю слів для пояснень, значить, ще жадаю розуміння.

Значить, ще щось жевріє усередині. Надія зникає останньою…

Хоч бачу – его перемагає.

P.S. L

Crucifiction Lane
        Стежкою самозневаги

(Trower  Reid)

You'd better listen anybody, 'cos I'm gonna make it clear
        Краще не слухай мене, бо я хочу пояснити ось що:
that my life is unimportant; what I've done I did through fear
        моє життя нікчемне, все що я вчинив, я чинив через страх.
There's a river running through me on its tide I tried to hide
        Є одна ріка, що тече крізь мене - на її хвилях я пробував сховатися,
nonetheless I could not shake it, and in the end it swept aside
        але не зміг збурити її, і врешті решт вона відкинула
all my feeble unimportance. I can't say it, never mind
        всю мою хвору нікчемність... важко це висловити... втім пусте.
Can't you hear me mother calling you I'm cold, I'm deaf, I'm blind
        Не чуєш відповіді, коли кличеш, мамо, бо я байдужий, глухий, сліпий.
And if only 'cos you're lucky, we both know that's no find
        І коли нам не можна це визнати, тільки щоб ти й далі була щасливою,
I did think I'd be an actor. What I am I'll leave behind
        я подумав, що міг би стати актором. Я відмовлюся від себе справжнього.
 
You'd better listen anybody, 'cos it's me and you --that's it
        Краще слухай кого завгодно, бо це я і ти, і нам треба саме так,
and in case you find your maker perhaps you'll plead for us a bit
        і якщо ти знайдеш свого творця, то може трохи поклопочеш за нас обох.  
All my sick is in my stomach, all my sweat is clearly fear
        Вся моя хвороба при мені, а що упрів, то без сумніву через страх,
and if you could see inside me I don't think you'd have me here
        і якби ти могла зазирнути мені в нутро, гадаю, ти б мене тут більше не бачила.
Tell the helmsman veer to starboard, bring this ship around to port
        Скажи стерновому, хай поверне цей корабель назад у порт,
and if the sea was not so salty I could sink instead of walk
        і якби море не було настільки солоним, я б потонув, замість йти по ньому,
And in case of passing strangers who are standing where I fell
        і якщо вам трапляться диваки, хто перебуває в тому ж стані, що і я,
tell the truth you never knew me, and in truth it's just as well
        скажіть правду: ви ніколи не знали мене. І мабуть це справді добре.

                                                                   23.08.2014

СЛУХАТИ

Мабуть, кожен Мужчина не раз у житті задавав подібне питання...