хочу сюди!
 

Наташа

49 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 44-53 років

Замітки з міткою «поезія»

Заповіт Р.Кіплінга українські переклади

оригінал та російські переклади + "Заповіт арійської людини" в моїй замітці - http://blog.i.ua/community/1826/209094/ Дослівний переклад

Якщо ти можеш зберігати голову, коли всі довкола Втрачають її і докоряють цим тобі, Якщо ти віриш в себе, коли всі в тобі сумніваються, Але дозволяєш їм їхній сумнів, Якщо ти можеш чекати і не стомлюватися від чекання, Чи, будучи оббреханим, не вдаватися до брехні, Чи, будучи зненавидженим, не ненавидіти, І не виглядати надто гарно, і не говорити надто мудро;

Якщо ти можеш мріяти і не робити мрії своїм господарем, Якщо ти можеш думати і не робити думки своєю метою, Якщо ти можеш зустріти Тріумф і Крах І знати, що вони є тим самим, Якщо ти можеш слухати, як правду, що ти сказав, Перекручує шахрай, щоб зробити пастку для дурного, Чи дивитися, як речі, яким ти віддав життя, зруйновані, І схилитися, і будувати спрацьованими до краю знаряддями.

Якщо ти можеш зібрати в одну купу все, що здобув, І рискнути цим, поставивши на одну карту, І програти, і почати спочатку, І нікому ні слова не казати про свою втрату, Якщо ти можеш примусити серце, нерви, м’язи Служити тобі задовго після того, як вони знищені, І так триматися, коли в тобі нема нічого Крім волі, котра каже їм: “Триматися!”

Якщо ти можеш розмовляти з юрбою і не втрачати благородства Чи йти з королями і не втрачати посполитості, Коли ні вороги, ні люблячий друг не можуть завдати тобі болю, І якщо люди рахуються з тобою, але не занадто, Якщо ти можеш наповнити невблаганну хвилину З шістдесятьма секундами вартості дистанції бігу, Твоя земля і все, що на ній, І – що більше, ти Людина, мій сину.

всі українські переклади взято в блозі у tin_tina : ТУТ

Лист до сина (Переклад В.Стуса)

Якщо ти бережеш залізний спокій Всупір загальній паніці й клятьбі, Коли наперекір хулі жорстокій Між невірів ти віриш сам собі, Коли ти вмієш ждати без утоми, Обмовлений, не станеш брехуном, Ошуканий, не піддаєшся злому, І власним не хизуєшся добром;

Коли тебе не пограбують мрії, В кормигу дум твій дух себе не дасть, Коли ти знаєш, що за лицедії – Облуда Щастя й машкара Нещасть, Коли ти годен правди пильнувати, З якої вже зискують махлярі, Розбитий витвір знову доробляти, Хоча начиння геть уже старі;

Коли ти можеш всі свої надбання Поставити на кін, аби за мить Проциндрити без жалю й дорікання – Адже тебе поразка не страшить, Коли зотлілі Нерви, Думи, Тіло Ти можеш знову кидати у бій, Коли триматися немає сили І тільки воля владно каже: “Стій!”

Коли в юрбі шляхетності не губиш, А бувши з королями – простоти, Коли ні враг, ні друг, котрого любиш, Нічим тобі не можуть дорікти, Коли ти знаєш ціну щохвилини, Коли від неї геть усе береш, Тоді я певен: ти єси людина І землю всю своєю назовеш.

sovershenstvo Якщо... (Переклад М.Стріха)

Якщо спокійний ти перед юрбою Де зведено на тебе поговір, Зневірений, залишишся собою, І зрозумів тягар чужих зневір; Якщо навчився ти терпляче ждати, Поміж брехні самому чесним буть, Не прибирався у святецькі шати І люттю не відплачував за лють;

Якщо ти мріям не віддавсь на ласку, Якщо ти владар пристрастям своїм, Якщо приймаєш Успіх та Поразку І знаєш, що ціна та сама їм; Якщо слова твої, немов приманку, Негідник перед дурнем вихваля, І знищено твій труд весь до останку, - А ти зумієш все почать з нуля;

Як все, твоїми створене руками, Зробити зможеш ставкою у грі, Програть і знову працювать роками, Не згадуючи програші старі; Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили, Служить тобі, як їх уже й нема, І вистоїш, коли бракує сили І залишилась Воля лиш сама;

Як ти шляхетний між простого люду, Як ти простий і серед королів, Якщо на тебе не зведуть облуди Ні ворог твій, ні друг твій поготів; Якщо, забувши біль, поразку, втому, Свій шанс єдиний зможеш віднайти, - Твій, сину, світ, і все, що є у ньому, Та більш того – тоді Людина ти!

~~~~~~~~~

Якщо... (Перклад Є. Сверстюка)

Як вистоїш, коли всі проти тебе – Упали духом і тебе кленуть, Як всупереч усім ти віриш в себе, А з їх невіри також візьмеш суть; Якщо чекати зможеш ти невтомно, Оббріханий – мовчати і пройти Під поглядом ненависті, притому Не грати цноти, ані доброти;

Як зможеш мріять – в мрійництво не впасти, І думать – не творити думки культ, Якщо Тріумф, зарівно як нещастя, Сприймеш як дим і вітер на віку; Якщо стерпиш, як з правди твого слова Пройдисвіт ставить пастку на простих, Якщо впаде все, чим ти жив, і знову Зумієш все почати – і звести;

Якщо ти зможеш в пориві одному Поставить все на карту – і програть, А потім – все спочатку, і нікому Про втрати й слова навіть не сказать; Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили Служити ще, коли уже в тобі Усе згоріло, вигасло – лишилась Одна лиш Воля – встоять в боротьбі;

Як зможеш гідно річ вести з юрбою І з Королем не втратиш простоти, Якщо усі рахуються з тобою – На відстані, яку відміриш ти; Якщо ущерть наповниш біг хвилини Снагою дум, енергією дій, Тоді весь світ тобі належить, сину, І більше: ти Людина, сину мій.

~~~~~~~~~~

Коли... (Переклад М. Левіної)

Спокійним будь, коли всі шаленіють І за шаленство ще й тебе клянуть; Коли ніхто тебе не розуміє – Звіряйсь на себе і спокійним будь; Чекаючи, не виснажись від втоми; Ошуканий, не вдайся до брехні; Не видавайся янголом нікому І не зважай на вигуки дурні;

Свої думки завжди обстоюй тихо, В безодню марних мрій не поринай, Готовий будь зустріти Щастя й Лихо – Вони ж близнята, це ти добре знай; Тримайсь, коли твої слова злочинно Перевертають підлі брехуни; Коли ж усе, що ти створив, загине – Перепочинь і знову розпочни;

Будь здатен все найкраще, що ти маєш, На стіл покласти, взятися до гри, І не шкодуй, коли ти все програєш, - Докупи сили і думки збери; Умій примусить Серце, Нерви, М’язи, Позбавлені снаги, тобі служить, Коли душа згоряє вся одразу, І тільки Воля каже: “Треба жить!”;

У натовпі собою залишайся, А з королями гідність зберігай, Ні ворогу, ні другу не піддайся, Надмірної поваги не шукай; Нехай секунда кожна у хвилині Тебе веде до вірної мети – Тоді весь світ до ніг твоїх полине, І це не все – тоді Мужчина ти!

(хоча, як на мене краще було б сказати - тоді Людина ти!)

Трагічна ніч з 3 на 4 вересня Василя Стуса 29-ть років тому

4 вересня - 29-та річниця загибелі Василя Стуса в катівні СРСР, а вже знову зловісна нога окупанта топче святу стусову землю, де він зростав поетом і українським патріотом - землю Донбасу! Московський зайда захопив його університет, оселився у гуртожитках замість студентів, заборонив вкотре українське слово як небезпечне для нього більше за усіляку зброю. Та слово Великого Поета Василя Стуса ніхто і ніщо не спроможно знищити! Воно є і буде з нами!



Борітеся — поборете! Мені
Тарас порадив у безсонній ночі,
Коли, немов сонця, горіли очі
Й пашіло тіло в їхньому вогні.
Мені ти радиш наяву і в сні,
Аж доки я не виповнюсь зневірою,
Хоч тішуся надією: увірую
У боротьбу— нехай в далекім дні.

Борітесь — так! Не думайте про смерть,
Горіть в огні єдиного бажання,
Вам карбувати на своїх скрижалях:
Постань на прю, на боротьбу, на герць.
Борітеся — поборете! Постань
Уярмлений, знедолений, закутий,
Порви важкі заіржавілі пута
І грізним громом з піднебесся грянь!

Борітеся — поборете. Мені
Тарас порадив, коли ніч безсонна,
Тривогами і зорями розповнена
Спинилась мовчки при моїм вікні.
Борітеся — поборете. В огні
Пашіє голова моя жертовна,
На все готова і на все вготована,
Чекає одчайдушної борні.

Борітеся — поборете. Чому ж
Стихає крик і непогідь заходить
Крилом похмурим з півночі, і бродить
Забродою твій войовничий муж?
Чому ж посеред довгого мовчання
Вчуваєш тільки криці затихання

Василь Стус



Вічная пам'ять, дорогий поете, вірний син України і її правдивий Герой - Василь Стус. 
 Ми не здамося, бо ти з нами!
Смерть московським окупантам!


100%, 23 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Езотерична філософія геометричного життя

Закрита простором
У вакуумній клітці.
Квадратним Господом,
Мальованим на стінці.

Округлим м’ячиком
Я б’юся головою.
Поманиш пальчиком
Піду я за тобою.

Трикутним розумом
Збагнути я не можу
Во імя Господа,
Чи Будди, чи другого?

Пустими мріями
Шукаючи пустого.
Твоїми крилами
Руйнуючи святого.

У формі хаоса
Я буду будувати.
Фортецю Теоса,
В якій лишень квадрати.

2007-й. Мій:)

Тарасова ніч





На розпутті кобзар сидить
Та на кобзі грає;
Кругом хлопці та дівчата —
Як мак процвітає.
Грає кобзар, виспівує,
Вимовля словами,
Як москалі, орда, ляхи
Бились з козаками;
Як збиралась громадонька
В неділеньку вранці;
Як ховали козаченька
В зеленім байраці.
Грає кобзар, виспівує —
Аж лихо сміється...
«Була колись гетьманщина,
Та вже не вернеться.
Було колись — панували,
Та більше не будем!
Тії слави козацької
Повік не забудем!

Встає хмара з-за Лиману,
А другая з поля;
Зажурилась Україна —
Така її доля!
Зажурилась, заплакала,
Як мала дитина.
Ніхто її не рятує...
Козачество гине;
Гине слава, батьківщина;
Немає де дітись;
Виростають нехрещені
Козацькії діти;
Кохаються невінчані;
Без попа ховають;
Запродана жидам віра,
В церкву не пускають!
Як та галич поле крив,
Ляхи, уніати
Налітають,— нема кому
Порадоньки дати.
Обізвався Наливайко —
Не стало Кравчини!
Обізвавсь козак Павлюга
За нею полинув!
Обізвавсь Тарас Трясило
Гіркими сльозами:
«Бідна моя Україно,
Стоптана ляхами!»
Україно, Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько!
Де поділось козачество,
Червоні жупани?
Де поділась доля-воля,
Бунчуки, гетьмани?
Де поділися? Згоріло
А чи затопило
Синє море твої гори,
Високі могили?
Мовчать гори, грає море,
Могили сумують,
А над дітьми козацькими
Поганці панують.
Грай же, море, мовчіть, гори!
Гуляй, буйний, полем!
Плачте, діти козацькії,—
Така ваша доля!
Обізвавсь Тарас Трясило
Віру рятовати,
Обізвався, орел сизий,
Та й дав ляхам знати!
Обізвався пан Трясило:
«А годі журиться!
А ходім лиш, пани-брати,
З поляками биться!»

Вже не три дні, не три ночі
Б'ється пан Трясило.
Од Лимана до Трубайла
Трупом поле крилось.
Ізнемігся козаченько,
Тяжко зажурився,
А поганий Конецпольський
Дуже звеселився;
Зібрав шляхту всю докупи
Та й ну частовати.
Зібрав Тарас козаченьків —
Поради прохати:
«Отамани товариші,
Брати мої, діти!
Дайте мені порадоньку,
Що будем робити?
Бенкетують вражі ляхи -
Наше безголов'я».
«Нехай собі бенкетують,
Нехай на здоров'я!
Нехай, кляті, бенкетують,
Поки сонце зайде,
А ніч-мати дасть пораду,—
Козак ляха знайде».

Лягло сонце за горою,
Зірки засіяли,
А козаки, як та хмара,
Ляхів обступали.
Як став місяць серед неба,
Ревнула гармата;
Прокинулись ляшки-панки —
Нікуди втікати!
Прокинулись ляшки-панки,
Та й не повставали:
Зійшло сонце — ляшки-панки
Покотом лежали.

Червоною гадюкою
Несе Альта вісти,
Щоб летіли крюки з поля
Ляшків-панків їсти.
Налетіли чорні крюки
Вельможних будити;
Зібралося козачество
Богу помолитись.
Закрякали чорні крюки,
Виймаючи очі;
Заспівали козаченьки
Пісню тії ночі,—
Тії ночі кривавої,
Що славною стала
Тарасові, козачеству,
Ляхів що приспала.

Над річкою, в чистім полі,
Могила чорніє;
Де кров текла козацькая,
Трава зеленіє.
Сидить ворон на могилі
Та з голоду кряче...
Згада козак гетьманщину,
Згада та й заплаче!»
Умовк кобзар, сумуючи:
Щось руки не грають.
Кругом хлопці та дівчата
Слізоньки втирають.

Пішов кобзар по улиці —
З журби як заграє!
Кругом хлопці навприсядки,
А він вимовляє:
«Нехай буде отакечки!
Сидіть, діти, у запечку,
А я з журби та до шинку,
А там найду свою жінку,
Найду жінку, почастую,
З вороженьків покепкую».

Тарас ШЕВЧЕНКО
[6 листопада 1838,
С.-Петербург]

А я тебе люблю...





Недумано, негадано
забігла в глухомань,
де сосни пахнуть ладаном
в кадильницях світань.
Де вечір пахне м'ятою,
аж холодно джмелю.




А я тебе,
а я тебе,
а я тебе
люблю!

Ловлю твоє проміння
крізь музику беріз.
Люблю до оніміння,
до стогону, до сліз.
Без коньяку й шампана,
і вже без вороття, -
я п'яна, п'яна, п'яна
на все своє життя!





типу вірш

Зимове…
За що люблю я зиму?
За сині тіні сутінкові,
За білі віхоли ранкові,
На склі малюнки крижані
Пухнастий килим на землі.

Чому в душі так зимно?
Вже сяють вогники святкові,
Купую кульки кольорові,
Дзвенять десь дзвоники різдвяні…
А в серці лід усе не тане…

Різдво чарівне свято!
Це день народження Любові,
Пісні повсюди пречудові,
Очистять крила святі дні
І повернуть вогонь душі!
16.12.2018

Дитинство

Був світ безмежним і чудовим, Мить невловима – вічність ціла,        Небес та сонця тиху мову До лук, озер я розуміла. Світ зачарований, широкий, Неначе книжку, я читала, Побожно сторінки гортала… Дитя, пізнайко яснооке!.. 04.02.2011 
© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299661

© Stepans’ka Marina (SMG)

Помолись за меня, помолись!..

   Помолись за меня, Помолись -
В бой идём за Любовь и за Жизнь,
За святую Красу Бытия,
В бой за счастье планеты Земля...
...За детей, за родных, за друзей,
За седых от беды матерей...
Помолись за меня, помолись -
В бой идём за бессмертную жизнь.
   Плечо друга, свет искристых глаз,
Что без страха глядели не раз
На звериные пасти врагов,
Жизнь спасая из бездн и оков.
   О, бесстрашные дети Христа! -
По плечу вам Отца Высота,
Вам не ведом уют и покой...
Вечный Свет, вечный Путь, 
          Вечный Бой!..  

      О.Райдуга     11 вересня 1999 р.
           В день Усікновення глави Іоанна Предтечі
                  ...давно забутий вірш полонив актуальністю в нинішній час...
                                 До Вашої уваги, люди

Двох сердець биття

Обійми… Близькість

Двох сердець, биття

Споріднене, співзвучне;

Не дует – вже соло!

Твій вдих –мій видих,

Вдих мій – видих твій;

Перетікання…

Груди до грудей – злиття…

Енергії потік потужний,

Квінтесенція життя.

 

13.12.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

Любов подарує нам крила

Слова я твої, моя мила.
Іздалеку дуже почув.
Мені ти хотіла намисто
Дарунком віддати із снів.
Мене ти жадала кохати,
І сонечком бути ясним.
Пісні колискові співати...
Як хочу... почути той спів!
Як хочу з тобою радіти,
А Смуток й Печаль відганять...
І літо з тобою зустріти,
І разом з тобою літать.
Любов подарує нам крила...
І вітром підніме до зір…
Ok! будем разом щасливі,
Стрибнем … у Любові цей вир?!