Порахуй все що можеш і ні, сиві хмари та зорі на небі, порахуй все що навіть не треба і на пам'ять вузли зав'яжи. Може завтра, а може завжди рахуватимем дні і години, що лишились до щастя хвилини, яка відлік веде від біди. Все проходить і це все мине, що плекалось у довгім чеканні, порахуй і моменти кохання, навіть хвилі швидкої води. Математики дивна хода заворожує стукотом серця і колись поєднаються в герці сила...

Читати далі...

Жорж ДикийПРОРОЧЕ Б. Г.У спогадах краси нема –там є прозріння! Чимало випито вина –а де везіння?Моя чи ні у тім вина –знати не хочу! Водичка поряд є питна –чуття злоскочу...Красою сповнене життя…А що я бачу?Хто не цінує почуття –тим не пробачу!І може я і не герой, щоб бити пику! В душі я лицар і ще той –як в лева рику!Сховаю в усмішці оскал свій кровожерний... Мені не здобич цей шакал –я честі ревний!Хай брешуть лиси на щити червена граду... Ми йдемо...

Читати далі...

Коли сонце над моїм буттям сідало,і за обрій забирало мої мрії,твоя зірка променисто засіяла,як дарунок божевільної надії.Коли сутінь наді мною опустилась,дика ніч заполонила все без міри,твоя зірка, яка впевнено світилась,стала променем зростаючої віри.Коли морок поступився місцем ранку,і в тумані зникли тіні випадкові, твоя зірка ніжним променем світанку,дарувала теплий затишок любові.Олександр Чалий © 05.05.2006

Блукаючи по лабіринту долі.У пошуках супутника життя,Ми всі завжди виконуємо ролі,Спираючись на власні відчуття.А лабіринт дає свої маршрути,свої дороги, тропи і стежки,І кожен має змогу повернути,А є такі, що підуть навпрямки.У одного — маршрут іде казковий.У іншого — складний і небезпечний.Хтось може заблукати в тупиковій,а де-хто забреде і в суперечний.Не з кожного маршруту вийде пара,Не кожна пара дійде до весілля,у одного в душі лишилась рана,у іншого не вистачить терпіння.Та лабіринт...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Никогда и нигде…Ни за неба бескрайним покровом, Ни в прозрачной воде,Ни за добрым и ласковым словом,Ни в огнях под крылом,Ни за пахнущим влагой туманом,Не найти мне свой дом,Скрытый жизнью за самообманом.Не найти мне тебя,Не увидеть и даже не вспомнить,Твои искры огня,Обещали мне сердце заполнить,Мои чувства горят,Тлеют вены в краснеющей коже,Что-то тихо шипят,Но теперь это вряд ли поможет.Я воздвиг этот сад,В нём годами высаживал вишни,Тихий ласковый ад,Та фантазия...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Насамперед постає запитання: а кому це потрібно? Випущена невеликим тиражем перша книжка розійшлася в бібліотеки, школи району, можливо, хтось нею і цікавиться, але простежити це важко. Зате про інтернетівські варіанти досліджень з історії Радивилова і Волині, завдяки лічильникам, встановленим на сайтах, достеменно знаю: їх проглянули тисячі людей. Знайомі і малознайомі юнаки та дівчата підходили й казали, що мої напрацювання допомогли їм у написанні студентських...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Минуло п’ять років, як покинув цей світ відомий письменник-гуморист Ростислав Солоневський, чия біографія була пов’язана і з Радивилівщиною. Нещодавно я побував на його могилі в Клевані, адже значну частину життя він провів саме в цьому селищі на Рівненщині. У молодості Ростислав Солоневський працював учителем Хотинської школи (на Радивилівщині), затим не раз приїздив у Радивилів і Радивилівський район, зустрічався тут зі школярами, поклопотався про...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Автобіографія від Володимира Ящука Народився я 1 грудня 1951 року в селі Надчиці (Млинівського району на Рівненщині), точніше – на хутірці поблизу села Мальоване, який належав до Надчиць і де батьки тимчасово квартирували. Уже ставши старшокласником, я побував на тому обійсті при розгалуженні доріг з села Мальоване до Надчиць і Новоукраїнки, побачив дім на пагорбку, доволі просторий, у якому зробив перші кроки. Приїздив до тієї хати, уже напівзруйнованої та нежилої, ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Реальность ждёт натянутой стрелой,Когда её запустят в бесконечность,И голоса святых поднимут вой,Про вечную любовь и человечность.Когда кровавый дождь через века,Прольётся на страницы мемуаров,Вновь закипит багровая река,От пламени космических пожаров.Взорвутся звёзды, полыхнут пути,Реальность разлетится на осколки,Увидят все, что было взаперти,Как в этих шкурах веселятся волки.Скользнёт надежда грубо по рукам,Когтями миллионов диких кошек,Мир тихо распадётся по кускам...

Читати далі...

Усе повторюється. Навіть назви. Які ліниві люди. Гине одна цивилізація, друга гине, а їм усе жарти: [Приєднана картинка] І до чого додумалися! Не поймеш... Ось так і життя. Усе ніби гаразд, а тоді – сюрприз! От я і думаю, це все системно. Усе системно... Навіть казка про Бабу Ягу та її чарівне дзеркало. Ну, не могли нам прямо так і сказати, що були вже такі технології, так і називалися навіть. От![Приєднана картинка]Яблуко, яблуко!Цей фрукт ще з Рая знан...

Читати далі...