І так зрада національних інтересів відбулася. Слуги народу наплювали на думки народу і більшістю проголосували у ВР за продаж сільськогосподарської землі.

Щоб уяснити хибність такого рішення давайте повернимось до історії цього питання.

Український народ ще з кінця 19 сторічя потерпав від несправедливого розподілу землі . Панські землі обробляли наймити, які ледь виживали від урожаю на крихітних клаптиках своєї землі і платні за працю на панських ланах. Тому коли більшовики проголосили “земля крестьянам” за нимі пішли маси народу і почалась громадянська війна за переділ власності.. Потім було встановлено що земля належить державі і вона відається в бестрокове користування колгоспам.. Після встановлення незалежності України в1991році і прийняття Конституції в1996 році було визначено що земля належить народу України., тобто стає публічною власністю і розподіляється в користування громадами. І ось шахраї з бригади Кучми в порушення Конституції прийняли акти про передачу у власність земельних паїв тим хто на той час працював в колективних господарствах. А це не можна було робити бо власник любого майна дійсно може користуватися сам, здавати в аренду, продати, купити.  Саме тоді був закладен порох під спокій, безпеку, і життя селян. Така процедура порушувала також соціальну справедливість до тих громадян держави які з рпізних причин покинули працю в селі.

Зараз же, під цей порох, своїм рішенняі ВР піднесла запал до майбутніх вибухів в супільстві Почнеться велике розшарування на селі, село почне швидко зникати, можливі великі завезення мігрантів і як наслідок розпад нації з великими потрясіннями.

. Що ж потрібно було робити щоб цього не сталося

Вже писав і повторюю, в документах на паї потрібно зазначити що це акт дає право на управління сільскогосподарською. землею- тобто використовувати самостійно, здавати в арендду, повертати в управління громаді чи державі,.якщо управитель далі управляти не взмозі. При цьому законодавчо треба визначити порядок конкурсу на аренду землі строком не ментьше 7 років і не більше 35 років і усі вимоги до орендаря по сівозміні, єкології, соціальним внескам і арендної плати. Саме публічний конкурс оренди в громаді дозволить отримувати достойну орендну плату і обирати найбільш ефективного орендаря.

Таким чином народна земля буде використовуватись найбільш єфективно і надійно. А розмови про залучення інвестицій потрібно вести в тісній увязці зі станом кредитування в країні, Бо ніякий бізнес не може розвинутись, якщо кредит дають тільке під 25% річних і вище Такий високий процент пов'язаний з високими ризиками неповернення і корупцією, тому що правоохоронна система належно не працює. А продож найвищої цінності нації-землі це невігластво, і шахрайська допомога світовим фінансовим магнатам яку на бачимо на прикладі Аргентини, Бразилії Парагваю.Таким чином ми знову упираємось в невиконання економічного закону доброчесності і головного закону- Конституції України.

Всі ці аргументи слуги народу на чолі з презом проігнорували, бо їх мета -швидко все розпродати і втекти непокараними. Але з давних давен діє правило -якщо слуги не підкорюються господарю то іх наказують поркою і вигоняють.

14.11.19

Некоторые ответы и категоричные высказывания, на толкнули на размышление.

Говорю сразу и большими буквами: "ДАННЫЙ ПОСТ, НЕ СОЗДАН ДЛЯ ТОГО, ЧТО БЫ КОГО ТО УНИЗИТЬ И КОГО ТО ВОЗВЫСИТЬ. ПРОСТО РАЗМЫШЛЕНИЕ, В КОТОРОМ, ЛЮБОЙ АДЕКВАТ, МОЖЕТ ПРИНЯТЬ УЧАСТИЕ!!!".

Имея опыт проживания в мегаполисе и в селе, я могу сравнивать, на собственном опыте. 

Город.

Вроде как, комфорт, удобства, больше свободного времени, для так называемого, интеллектуального развития. Цивилизация, со всеми вытекающими: интернет скоростной, телевидение насыщенное, товары и услуги, точнее, ассортимент шире и т.д.

Село.

Минимум удобств, отсутствие свободного времени (если Вы конечно, не живете в селе как в городе - ни хрена не делая: ни пахая огород, ни заводя хозяйства и т.д.)... Отсутствие цивилизации, удобств, молодежи и т.д.

Теперь попробуем проанализировать:

На первый взгляд, выбор, очевиден. Но, на улице 21-й век, а он, дает свои преимущества:

  - Скоростной интернет, спутниковое телевидение, курьерская доставка с интернет магазинов - уже не проблема в любом селе

  - Уют и комфорт, тоже не проблема, мало того, обслуживание комфорта - на много дешевле чем в городе, но, создание этого комфорта - очень дорогое удовольствие (завести воду, гарячую воду, вывести туалет и ванную, и т.д.).

  - Как бы кто не говорил о том, где труд тяжелее, в селе, все таки, этот труд заберет много времени и сил. Особенно если Вы заведете живность, ей Вы не объясните, что хотите выходной, заболели или устали, а уж об отпуске, придется забыть (речь не идет о крупном фермерстве, где у Вас работает персонал. это совсем другая тема и к простому сельскому обывателю, она не относится, так как требует больших капиталовложений. Это уже не жизнь в селе, а бизнес).

  - несколько явных преимуществ, которые тяжело оспорить: 1) есть у Вас деньги или нет, голодными Вы не будете. 2) в отличии от городских властей, когда подавать воду и какую, когда начинать и заканчивать отопительный сезон - решаете только Вы.

  - Очень популярная тема: Образование. Модно говорить о том, что в городе, есть лицеи, курсы, колледжи и т.д. Если Вы собираетесь издеваться над ребенком, создавая из него гения - да. А если нет, то напомню, программа МОН - одна для всех. Что в лицее, что в школе, базовый уровень знаний, должен быть одинаков. В лицее, Вам дадут больше программу, а в сельской школе, ребенок лучше выучит базовую программу (5 детей в классе, волей или не волей, заставят учителя, чаще обращать внимание на ребенка). В конечном итоге, ЗНО, все будут писать одно и то же. Очень прошу, не писать абсурда о том, что много знаний - это полезно. позволю себе напомнить, что олимпиаду по информатике (год точно не помню) выиграл мальчик с забитого села. Когда его спросили, что он сделает с призовыми деньгами, он ответил: "куплю себе компьютер, я его не видел". Ребенок учится не тогда, когда лицей крутой, а когда учиться хочет. А все этому способствующее (скоростной интернет, связь и т.д.), при желании, в любом селе.

  - Еще одна актуальная тема: Работа. Имея руки, ноги, голову - малый бизнес открыт в любых отраслях и видах деятельности. Кто, все таки, от бизнеса далек, в наше время, основой многих профессий, является компьютер. Компьютер и интернет, как мы выяснили, в селе не проблема. Да и у меня, достаточно примеров людей, которые живут в селах и это им не мешает работать в компаниях: юристами, экономистами, бухгалтерами, программистами и т.д.

Вывод:

А вот выводы, хотелось бы почитать от читателей. Может я что то упустил, для полной картины. Давайте к выводу, придем вместе.

Не про пуціна й Украйну. 

Абсолютно можливо, якщо нуль - це хоч якийсь двір, з хоч якоюсь хатою і хоча б 50 соток землі.

В моєму житті так склалося, що прийшлось зіткнутися з "безкоштовною онкологією".
Після того, чомусь, згадалося дитинство. Точніше, літо в селі.
От і вирішив - ну його.... той Київ, да і не вмісто ж їхати... який тоді сенс їхати з Києва?!?
Поїхав в стару хатку, подалі від Києва, що від бабусі залишилась.
Я не мав на меті ставати фермером.
Але, і жити в селі, і занедбати замлю - також не логічно.
Почалося все з того, Що гріх мати землю і купувати овочі та фрукти.
Вийшов пару раз на базар, побачив в яку ціну яйця.... прозрів... І вирішив, що кури, сильно мене не напряжуть.
І пішло поїхало.

Я не був впевнений, що я залишусь тут назавжди тому, вкладати особливих коштів не збирався.
З"явився спортивний інтерес: "А чи можливо те знуля, да те з нуля і т.д."
Щось розсадив, щось посадив, щось розвів, щось подарували, не викинеш.... і т.д.
Не очікувано і не гадано, когось пригостив, комусь показав і люди почали просити.... все більше і більше... так і почалось розширення.

Лінь - двигун прогресу.
Нажаль, навіть в селах.
Коли я почав реально тут жити і бачити, що навіть варення, вже самі для себе, закривають з крохмалом.... тушонку, з кістками.... а птицю, переважно, люблять бройлерську, що на хімії бистро виростає..... Тоді я зрозумів, чому люди просять продукти і доплачують за те, що там не буде забагато хімії.

Тому, в данній групі, буду ділитися, якщо комусь цікаво, початковим досвідом.
На який форум не заглять, кругом пишуть, що для життя в селі потрібна купа грошей.
То правда, але, якщо вони у Вас є. А якщо нема купи грошей, а все одно хочеться, то твердо і аргументовно можу сказати: "Це можливо"... Просто, піде більше часу.

Якщо, Ви маєте власний досвід такого починання - пишіть, діліться.
Якщо, Вам цікавий мій - запитуйте, поділюсь.

Сколько она стоит?

Стоимость одного цикла выращивания картофеля (при расчете использованы средние расценки по региону) 

Смета:Картошка на посадку- 3 ящика, 50 – 60 кг. Допустим, она своя, и «ничего не стоит» - считаем по одной гривне за кг :50 грн.

1.Вспашка огорода(3 сотки):

1.1 Кланяться в пояс соседу, 

просить мотоблок, дрожать, чтоб он не сломался, а, возвращая, заправить дополного(3 л. По 10.50 – 30 грн)полдня работы – 100 грн.

1.2.Нанять копателей – 200 -300 грн плюс обед плюс бутылка.

1.3. Самому копать – один день два человека = 300 грн (минимальная оплата труда в регионе составляет от 150 грн.Человек/8 часов.)или два дня самому. 

2. Удобрения.

Сумма затрат: 1 500 грн ($187,5)

http://brednev.com/index.php/blog

На зупинці 

Сільська автобусна зупинка Багато всяких функцій має: Немов малесенька хатинка Стрічає всіх і проводжає, Той сів на лавці відпочити, Чи може дощик переждати, Цей став, щоб ляси поточити, Або об‘яву почитати… Прийшла сюди і Ковалиха Провести сина із сумками, До когось гомоніла стиха – Ділилась стомлено думками: – Оце приїхав син у гості, У місті ще невістка й діти… Сумки важкі, аж ниють кості… Та хай везе! А що робити! Казала б ще про сина свого, Бо страх хвалитися хотіла, Але по розкладу з-за рогу Маршрутка враз прогуркотіла. – Пойду в багаж сдавать, мамаша, – Синок промовив на прощання, – А то тяжолая поклажа. Звоні почащє! До свіданья! – Їдь з Богом! – пролунало тихо… Маршрутка зникла вже за рогом. Понесла сором Ковалиха, Більш не озвавшись ні до кого. Незручно Ковалисі бідній. Бодай і ворог не діждався, Щоб раптом син до нього рідний Чужою мовою озвався. І людям теж незручно стало, Десь повно справ у всіх взялося. Тож кожне в справах тих помалу У різні боки потяглося. На лавці тільки рідна мова Ще довго в самоті сиділа.  Зітхала тяжко, калинова, Немов заплакати хотіла…

Тетяна Чорновіл

 Драсте вам господа блогерры, блогерши и блогастики. Закончилась моя поездка в славный город Одесса. Впечатления конечно достаточно интересные. Есть плюсы, есть минусы. Я ща расскажу в кратце, а потом полный атчод.
 Вобщем город меня очень порадовал. Красивый. Старые, фотогеничные здания. Симпатичные девачки. Камрад Злой провел мне экскурсию по старому городу, посидели на Дерибасовской поглядели и обсудили девок. Посетовали что не пьем, потому и сидели как два дурака трезвые :) А в остальном.. в остальном все ок. Дали буде...
ЗЫ: Чуток фотак



Подушке безопасносте!!! ЫЫЫ! (Обнаружена Злым)



Чикаладко



Степная коротконогая (с) Злой



Ми-ми-ми-мииии... просто няшечка!



Сопчах младшайа! Как она там выеживалась.. и ношку подымет.. и попку оттопырит.. и гупку надует!! Ух!!



 

Карпаты. Поездка в горы
Карпаты. Дача в горах
Карпаты. Маршрут "Зеленица"
Карпаты. Маршрут "Вышки"

Выехав с дачи и за 40 минут проехав 7 км по дорогах описанных в части "Карпаты. Поездка в горы" -  "Сузука" прибыла в "цивилизацию". Местное глухое село.

Вид на речку  с мостика перед селом.

Еще один пейзаж с моста[ Читать дальше ]