Мабуть, у кожної людини є у світі місця, до яких линеш сердцем все своє життя. Є такі місця і у мене. Поки що я намагаюся бувати там щороку, зарядитися енергією на наступні півроку-рік. Одним з таких місць є моя Мала Батьківщина - невеличке село у Чернігівському Поліссі на кордоні з Білоруссю - Мощенка. Саме тут я народився і провів щасливі перші роки життя. Цього року я їздив туди на травневі свята, зібралися ми там усі - 5 онуків, як колись у далеких 80-х. Щоправда причина була досить сумна - річниця з дня смерті дядька, але за інших обставин зібратися було б практично не можливо. Пом’янули, домовилися про встановлення пам’ятника, допомогли бабусі по господарству. Побачилися з двоюрідними братами та сестрами, поспілкувалися, бо життя трохи розкидало нас по суміжних державах.
Якраз перед нашим приїздом на стовпі між 4-ма жилими дворами на нашій вулиці лелеки почали будувати гніздо. Цікаво було спостерігати за тим, як вони, зносячи по гілячці вже за пару днів заклали міцний фундамент майбутнього гнізда. Дивні вони, на мене з фотоапаратом дивилися з підозрою, значить, не дуже довіряють людям, а вибрали найбільш жилу ділянку на вулиці. Сусід гордий тим, що вони обрали саме його стовп, хоч і сміття вони наносили добренько і всю лавку загадили. Односельці збиткуються, що ще й дитинча йому у дзьобі принесуть, хоча він вже пару років як вдівець і має п’ятеро дорослих дітей та пару онуків, що живуть окремо.
За ці кілька днів часто їздили за село, де колись бігали босоніж, збирали гриби та суниці, пасли корів. Згадували різні епізоди свого дитинства. Можливо хтось буде сперечатися, але я точно впевнений, що ландшафти Полісся є одними з наймальовничіших на Землі. Особливо навесні, коли квітне все живе навколо, рожево-білим маревом розквітають яблуневі сади та жовтіють килими з кульбаби.
Як сказав мій брательник: "Жалко тех людей, что живут здесь постоянно, им некуда приехать и отдохнуть душой". Дійсно, роботи в селі практично немає, поля заростають березами, ферми руйнуються та розбираються на будматеріали, чоловіки спиваються потроху, молодь їде у райцентр, Чернігів, Київ. Шкода, бо село потребує міцних рук, толкових голів, добрих хазяїв. Ходять слухи, що багато земель викупили російські та київські багатії, хочуть будувати ското-ферму та будинок відпочинку в лісі. З одного боку і жалко, що цим може порушитися та тиша і спокій, що зараз панує на тих порослих лісом пагорбах, з іншого, вселяє надію, що при умілому та бережливому природокористуванні у селі відновиться інфраструктура, з’являться робочі місця. Про одне тільки мрію, щоб нові хазяї любили та берегли цей куточок рідної мені землі так, як би це зробив я.

Коли у село приходить вечір, парубки та дівчата миються та збираються у клюб. Хлопці надівають самі нові спортивні штани, рубашку заправляють у штани, вдягають красиві туфлі і йдуть у центр. А самі модні пацани їдуть у клюб на міциклєті чи на машині.
Дівчата збираються повільніше: їм ще треба зробити макіяж розмалювати обличчя, і надухатися справжніми хранцузькими духами, які вони купили в суботу в райцентрі за п'ять гривень. Якщо вже пізно, і мамка вже спить, то можна навіть достать із шкафа саму коротку юбку, що ледве закриває труси.

У клюбі нічого хорошого немає, але йти туди нада, бо других гульок у селі немає. Голівуд - не вщьот.А якщо ти у клюб не прийдеш, то завтра у тебе спитають: "тю, а чого ти у клюб не прийшов вчора" - це тіпа попуск.

У клуб приходити раньше одинадцяти вечора не модньо: з десяти тут тусуються тільки дівчатка 12 років, якім нада до півночі прибігти додому, бо татку зранку надає лозинякою по жопі. Таких дівчат називають "сцикухами". Інколи вони випивають на трьох пляшку самогону і валяються під клюбом.
А після одинадцяти в клубі починаються справжні гулянки.

Головна гульня у клюбах - це танці. На танцях крутять Руки верх, Корні і Любе. Дівчата танцюють в кружочку, а хлопці сидять на заборчику біля клюбу. Єслі хлопець танцює, значіть він п'яний чи танцює мєдляк.
У продвинутих клюбах раз в тиждень крутять кіно. Кіно крутять старе, тому шо оборудованіє ще з совєцькіх врємьон осталось. У самих продвинутих клюбах єсть відік, який стоїть у маленькій комнаті, і єслі дивляться відік, то в команту набивається людей більше, чім в кієвське метро в час пік.
Приєжжі чи самі модні мєстні грають у більярд- більярд стоїть три гривні, а це дуже дорого. Нормальний пацан лучше за 4 гривні купить бутилку самогона.

Якщо в когось день народження/родини/христини/зарізали свиню, то винуватець виставляється: приносить трилітрову банку самогону, шмат сала, огірки-помідори. П'є пів-клюба. У кожному селі є пасажир, що кожен день напивається і спить на східцях клюбу. Але його всі люблять і навіть не б'ють.

А у продвинутих селах ще курять коноплю.

Самий модний чувак - завклюб. Він рішає яку музику крутить на діскотєці і коли закривать клюб. Завклюба і його дружбанів нада уважать і наливать їм по сто грам.

У гарних клюбах кожен вечір закінчується дракою. Якщо у своєму селі нема кому дати в пику, то хлопці беруть у колгоспі бортовий ГАЗон, трактор чи підводу, і їдуть в сусіднє село - там бити можна всіх. Якщо транспорт не знайшли, то можна просто побити шибки у своєму клюбі.

Після закриття клюба модні пацани на міциклєтах і машинах розвозять самих симпатичних дівчат: кого додому, а кого спочатку у гречку, а потім додому. А немодні пацани і дівчата роблять те ж саме, тільки пішки.

Я уже печально говорил что профукал 100 куриных яиц. Подозреваю что выбрал некачественные яички и видимо от очень молодых курочек, хотя крови уже не было. Петушков по соотношению хватает. Температурный режим соблюдал жестко. Вот вопрос - как вы выбираете до закладки яйца. И второй вопрос - может есть какие тонкости? Литературы я перечитал много, но что-то не пошло у меня. Поделись кто в курсе...

   Довелось мені в дитинстві  переїхати з села в місто. Згадую період переїзду. Був для мене досить важким. Я не хотіла жити в місті. Все повторювала: "Що я там буду робити? Там нудно!". У мене були сотні аргументів. Дитячих. Нині смішних.

Предыдущий пост

Теперь рассмотрим  куда мы попали))) Знакомимся с Рыбачьим. .


 Начало конечно с лаваша)))

Проход с делового центра Рыбачьего к пляжу.

Собственно сам деловой центр)))

Главный перекресток деревни.

Как и во всех курортных поселках-городах центр это улица набережной.

Еще один проход к морю.

Улица возле моего отеля. Влево...

...и вправо.

Вид на пляж с веранды возле отеля.

Вечерний пляж.

Торговый пуп Рыбачьего.

Улица на которой практически одни магазины.

Есть в Рыбачьем и многоэтажки в глубине поселка.

Проулок. Естественно все кругом сдается.

Экскурсионный автобус однако))

Автостанция Рыбачьего.

Пробка в центре вызванная проездом Камаза)))

Еще немного пляжа.

И конец главной улицы.

Красивые деревья на противоположном конце главной улицы.

Еще немного главной улицы.

Радует наличие мусорников на главной улице, на видном месте.

Все таже центральная улица. За мопедом очередь за чебуреками. Чебуреки готовят при вас. Но соль не в этом...а в начинке...чебурек с бананом в качестве начинки пробовали?))) Тогда вам сюда, ибо любовь к Чебурекам в Крыму не знает границ)))

Еще улочка.

Злых кабриолетов УАЗ в Рыбачьем десятки. Они возят по экскурсиям в близлежащие горные массивы.

Салатовое "что-то" - такси в Рыбачьем.

Заведения строят из чего попало)))

Улица Рыбачьего.

Река Рыбачьего)))

"Фирменные магазины" Массандры на каждом углу)))

Мусора никто не стыдится, им гордятся потому он постоянно на видном месте. Эта улица ведет к целой группе недешевых эллингов на берегу.

В Крыму была обнаружена аномалия. Пустые бутылки валяются десятками-сотнями просто везде где мы были, не обошла эта участь и Рыбачье. Это в Киеве плохо живут, собирают бутылки, а в Крыму одни миллиардеры))).

На самом выезде с Рыбачьего продается Автомобиль)))

Ну и под конец еще один саундтрек с "Райской дискотеки". Как же он меня достал... в январе в Египте он гремел везде... а теперь в августе в Крыму...Валера я ненавижу тебя!!! Отдайся ты наконец этой злой бабе!!! Пусть больше не пишет песни.

Продолжение

У меня есть сосед... Чудаковатый мужик во всех отношениях. Переехал недавно из города в село, решил видимо разбогатеть на поприще фермерства. А так как мало представлял, что есть сельское хозяйство, то просто пытался подражать тем, кого считает знатоками. Хотя это тоже вопрос спорный. Но суть не в этом. Накупил он себе всякой живности и теперь это все гуляет у него во дворе вперемешку и, как ни странно, требует еды. То есть, оказывается, всю эту живность еще и кормить надо, как выяснилось.Недавнее его приобретение три теленка. Сначала они бродили по саду, объедали траву и деревья, но этого надолго не хватило... И вот, прошлой ночью во дворе соседа включается свет и слышен какой то непонятный шум и крики. Бедняга орал как раненый бизон и  десятиэтажные перлы словесности оглашали ночное небо. Ну..соседи повыскакивали, думали, что какие то боевые действия начались.. Оказалось.. ночью голодные теленки зашли в дом,  ввиду жары двери не закрываются, и подойдя к спящему "фермеру" взялись его облизывать... Он спросонья не разобрался, думал бандиты-маниаки покушаются на его честь и достоинство и с воплями выбежал на улицу, а перепуганные телята продолжали разносить все в доме. Маленькое ночное шоу.