хочу сюда!
 

ПРЕ мудрая

43 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 45-58 лет

Заметки с меткой «село»

ЛУКА (Село і люди)

По-сусідству з нами в селі, через забор (даже не через забор, а просто через сєтку і малинові кущі) жив Лука Олексійович Іваніщенко. Герой Соціалістичної праці, депутат Верховної Ради УРСР. Голова нашого колгоспу “Радянська Україна”…

Важив Лука Олексійович кілограм двісті… Внєшнє він був похожий на Юрія Антонова. За умови, якщо останньому добавить кілограм дев’яносто і мудрості во взгляді

Поміж нашими городами мій батько вирив колодязь. Обичний. З відром на цепу. Вода там була холодна і добра. І одного разу Лука даже возив її на з’їзд Компартії у Київ. Бо “Пер’є” і “Евіану” тоді ще у нас не було… І ми всі знали, що по телевізору Щербицький п’є нашу воду… А коли 19 серпня 1991 року почався путч і по теліку показали гекачепістів, то в селі всі думали, що все вернеться до старих часів. А Лука відразу сказав: Серуни! Нічого у них не вийде…

В останні дні існування Радянського Союзу, Лука (як його називали всі позаочі) на роботу вже не ходив. Він сидів у себе в саду в трусах і в майці, їв вишні і читав газету, або просто дрімав на лавці… А раніше він, впродовж більш як сорок років, вставав щодня о 4-й ранку і об’їжджав всі поля і ферми. Через це колгосп наш був багатий і продвинутий.

У нас навіть був свій “діснейленд” – справжнє велике “чортове колесо” і всякі артакціони з діскотєкою… Через це до нас на вихідні з’їзжалося піврайону. Щоб побухать, покататься на колесі, поблядувать, потанцювать і трохи побиться ради розминки і рухливості члєнов… Також про Луку (і про колгосп) одного разу написали цілу книжку. Вона називається “Осінь пахне медами”)… Ще Лука мав машину “Волга”, іноді ходив на полювання і на рибалку, розводив бджіл… Загалом, - типовий феодал селянського типу…

В городі у Луки була глибока копанка. Я туди по ночам ходив красти рибу. Зимою, коли копанка замерзала, то для риби прорубували ополонку і вночі до неї спливалися карасі і коропи… Я світив фонариком і ловив рибу підсакою… Одного разу опівночі мене Лука піймав за цією процедурою… “Що Вітя, клює?” – спитав він мене внізапно за спиною, так шо я мало не всцявся з переляку… Та, такоє, кажу, Лука Олексійович, - не особо… Дінамітом, - каже, - треба було… Пішов, нічого більше не сказав…

Вже в незалежні часи Лука вирішив устроїть цивілізовану рибалку для всього села… Для цього в руслі старої і майже висохлої річки, на берегах якої росли старі вільхи і очерет, кілька екскаваторів вирили глибоку і широку канаву, довжиною, мабуть метрів п’ятсот і шириною метрів 15. Лука хотів щоб люди пасторально сиділи з вудками на березі і ловили рибу. Потім в цю річку завезли кілька тон риби… Щоб надовго хватило… Але сільські люди существа прагматичні і не дуже сознатєльні… То в першу ж ніч цю рибу ловили сєтками, неводами, ятерами, глушили, заганяли і били електропідсаками. Це було справжнє рибне АТО. Так що до ранку не залишилося у річці жодного карасика… А вранці всі понесли улов на базар продавать… Але продавать його не було кому, бо у всіх була риба і так… В общим получився переізбиток ринка і риба пропала… А Лука сказав: ну вас к їдрованій матері в таком случаї…

Ще у нас був великий колгоспний ставок з горою посередині, яка називалася Мацькова… Пізньої осені ставок спускали через шлюз і виловлювали рибу… А ми, понятноє дєло, ходили рибу ворувать… Одного разу у величезній калюжі я руками піймав 20-кілограмового коропа… Він возив мені по воді, як кінь, хвилин двадцять, а я сидів на ньому верхи… Рибо-родео, так сказать… Я виграв, а сазан програв…

Коли я був зовсім малий, то Лука з якоюсь делегацією поїхав аж у Австралію. Звідти він привіз ананас, і дав мені великий кусок. Я його ззів і рішив: буду головою колгоспу, бля буду…

Ще у Луки була жінка – тьотка Галька. Вона працювала в бібліотеці. Раз вона здала на права і рішила їздить на машині, щоб буть крутою. То їхали вони з Лукою за селом якось зимою і був голольод. І машина з тьоткою Галькою за кермом слєгка перечипилася і упала з мосту в річку та перекинулася. На щастя морози тоді були такі, що річка промерзла до дна… Коли вони вилізли з машини, то Лука сказав: ну нічого-нічого, всякого бува, не розстраюся… А ти хоч права взяла? – Взяла-взяла, каже тьотка. – А покажи, каже Лука… Він взяв ці права, розірвав їх на мєлкі часті і викинув у сніг… Щоб я тебе каже, блять, за рульом більше ніколи не бачив… То вона більше й не їздила…

Лука одним з перших второпав настання ринкових часів і встиг цивілізовано “розколгоспитися”. Замість колгоспу “Радянська Україна” з’явилося КСП “Міжгір’я” (Януковича тоді ще ніхто не знав)… Лука купив кілька комбайнів американського виробництва “Джон Дір”… Комбайнером в колгоспі працював механізатор Коля. Він був мовчазний, відлюдькуватий і некомунікабельний… Одного серпневого дня, при температурі повітря за тридцять градусів, Коля внізапно прийшов на роботу у кожусі, в шапці і в валянках… Сів у комбайн і поїхав косить якесь збіжжя… Кроме того, він періодично зупиняв машину, вилазив, присідав і пробігав кілька кругів навколо комбайна… Колєги рішили, шо Коля йобнувся… Але оказалось, шо в комбайні був на повну потужність включений кондиціонер. Коля не знав що таке кондиціонер і не понімав чого йому так холодно, а спитать стіснявся… Пізніше він признався: я думав каже, шо заболів… Постоянно мене морозить…

Всередині двохтисячних ринково-господарська чуйка підвела Луку Олексійовича. Він постарів і втратив частину хитрості, як Акелла… Словом якісь проходімци розвели Луку на гроші… Тобто – бабки взяли, а комбайнів не поставили, втекли з грошима… Лука намагався їх шукати, та де ж їх знайдеш… Ця історія, його, мабуть, і підкосила остаточно… У 2005-му він помер… Недавно я заходив на кладовище, підійшов до могили. Пам’ятник був побитий. Якісь долбойоби вже вкотре громлять його за якісь свої старі рахунки… Не можна так робить… Це неправильно…

А ще у Луки Олексійовича є син Славко. Старший від мене… Він теж був якийсь час головою колгоспу, але щось не пішло в нього, не передалося… Зато він навчив мене курить, пить і матюкаться… Сан-сей, так сказать, наставник… Одного разу ми пішли з Славком до баби Секліти різать свиню… Ну я про це іншим разом розкажу…



Новости из села.

Более недели назад приехал заказчик из областимного лет сотрудничаем.Толковый и работящий мужик.Спрашиваю,как мол дела?

-На букву Х.

-Как на самом деле с урожаем?

-Врунам из телевизора не верь;все площади были засеяны,свободных не было.По зерновым погода благоприятная и урожайность не хуже прошлогодней.Но соберут ощутимо меньше.

-Почему?

-Нас нагибают,чтоб мы больше зерновых сеяли,но мы обманываем и сеем больше подсолнечника-выгодней.Пшеница в прошлом году продавалась по 1200,сейчас 2000.А топливо и запчасти подорожали сильнее и рентабельность упала.Кроме того никто не устранил посредников с зернопотока и они зарабатывают больше нас.Подсолнечник далеко не везде даст сильный урожай,разные погоды были.

-Ясно.Как вообще?

-Дерут нас все власти всю жизнь!Требуют и забирают однодневную зарплату на армию,то и дело требуют перечислить на форму,бронежилеты и прочее.В армию это не попадает:односельчан позабирали,так ничего не выдали,мы скинулись и купили бронежилеты,форму и обувь,Один вернулся калекой,лечим за свой счёт.Посылали передачи своим воюющим-разворовывается и не доходит.Такое дело.

-Многих забрали?

-До этого не так много,а сейчас проводят облавы,хапают и отправляют.Не весело.Думаю зимой нам первым отрубят газ,будем вырубать лесопосадки.Кому мы нужны?

-Никому.Да и мы здесь тоже не нужны.

-Вот тож и оно!Держись!

-ты тоже держись!

Здрастуй, робота!

Закінчилась відпустка, а я нічого не встиг.... unsmile

Але час не назвеш змарнованим. Навіть декілька фотів зробити зумів






















5%, 1 голос

25%, 5 голосов

20%, 4 голоса

10%, 2 голоса

35%, 7 голосов

5%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

«Чужая земля» или здесь была деревня... Часть 3

Системно-векторная психология / История, общество, народ, менталитет

Фундамент демографии, кровь с молоком, рабочие руки народа - люди с мышечным вектором. Не способные по природе своей к самостоятельной организации процесса труда, после  разрушения колхозов, совхозов мышечники скатились в алкоголизм, лишенные ориентиров. Отними у человека, рожденного для физического труда, возможность реализоваться, и что получается в итоге? Про главные угрозы для демографии и  для всего государства в общем:  «Чужая земля» или здесь была деревня... Часть 3: «Симбиоз» рабочего класса и крестьянства

«Чужая земля» или здесь была деревня...

Как процветании, так и разрушение зависит от того, что в головах, в мыслях. От людей. И чем больше несчастен человек, чем больше его нехватки, тем больший вклад он делает в деструктив, не получая от этого удовлетворение своих потребностей, но находя облегчение. Статья на тему Внутриполитическая оптимизация как способ дробления государства


Из города в село. Жизнь на своей земле.

Доброго времени суток! Мне 21 год. Я хочу жить на своей земле в сельской местности. Не важно маленький поселок это или большое село . Я не анастасиевиц , родился в большом городе, одно время жил в свое время в частном доме . После него понял что хочу свою жизнь провести ради себя и детей(будущих) подальше от городской суеты и общепринятыми ценностями мегаполиса. Ищу девушку , женщину разделявшие мои интересы, любящая детей, животных , трудолюбивая. Если заинтересовал , пишите в личные сообщения. Всем спасибо. Если вы знаете хорошие села в Украине , просьба отписаться в ЛС=) 

Из города в село. Жизнь на своей земле.

Доброго времени суток! Мне 21 год. Я хочу жить на своей земле в сельской местности. Не важно маленький поселок это или большое село . Я не анастасиевиц , родился в большом городе, одно время жил в свое время в частном доме . После него понял что хочу свою жизнь провести ради себя и детей(будущих) подальше от городской суеты и общепринятыми ценностями мегаполиса. Ищу девушку , женщину разделявшие мои интересы, любящая детей, животных , трудолюбивая. Если заинтересовал , пишите в личные сообщения. Всем спасибо. Если вы знаете хорошие села в Украине , просьба отписаться в ЛС=) 

Системный кинозал / Никита Михалков «Чужая земля»

Системно-векторная психология
Загадочная русская душа

В фильме Никиты Михалкова «Чужая земля» показана гибель типичной русской деревни. Режиссер задается вопросом, почему так происходит, какие изменения в социуме привели к этому, как найти направление развития прекращающего свое существования сельского хозяйства на селе, и возможно ли такое Об этом и о той самой загадочной "русской душе" в статье: «Чужая земля» или здесь была деревня... Часть 1: Загадочная русская душа