хочу сюди!
 

Юлия

42 роки, рак, познайомиться з хлопцем у віці 30-50 років

Замітки з міткою «референдум»

"І ти з ними, Юля?" Або – хто є проти "ринку землі"!?

Мене зовсім не дивує антидержавна позиція більшості опо-блошників відносно "ринку землі".
Що візьмеш з цієї деструктивної путінської агентури та професійних політичних провокаторів?
Така підривна антиукраїнська робота є програмною для цих москальських підстілок, колаборантів або й зовсім відвертих зрадників.

І хіба що останній політичний дурень, не розуміє чому саме демагогічні путінсоси так завзято протидіють впорядкуванню земельних відносин в українській державі…

А от Юля?
Чому ВОНА приліпилася до оцієї підривної, зрадницької компашки? Чому Юля підтримує українську земельну мафію, не зрозуміло. Хоча частково і з Юлею теж таки ясно))))
Бо я пам’ятаю, як ще в далекому 2008 році наша, тоді ще тигрЮля – в ранзі прем’єр-міністра, почала активно впроваджувати в Україні початки ринку землі.
І тоді, хоча й частково – їй це вдалося зробити. За таку роботу – Юлі велика дяка від народу!

Тоді, коли б не розмазня і політичне одоробло Ющенко, який відсторонив Юлю від прем’єрства – ВОНА обов’язково довела справу до завершення і ще в 2008-09 роках, ввела би в обіг оцей клятий "ринок землі"!
-------------------------------------------------------
До речі, як доволі древня людина я пам’ятаю як ще в 1996-97 роках при президенті Кучмі, робилося т\\зване розпаювання українських земель.
Як ще в той час, партійні й чиновні земельні злодії – лякали український люд страшилками про "тотальну скупку земель чужоземцями-марсіанами".

Памятаю як, коли, чому і ким – накладалися численні мораторії на спроби ввести в дію вкрай необхідний державі і людям, закон про "ринок землі".
І як замість законного обігу українських земель – в "сіру" та в "чорну", без сплати будь яких податків та зборів – наша земельна мафія, десятиліттями розкрадала й донині безкарно розкрадає земельні паї та присадибні ділянки мільйонів померлих співгромадян!

Як страшилками про інопланетян, які нібито прилетять і враз захватять українську землю – нинішні земельні магнати, десятиліттями залякували й обманювали довірливих людей.

Як вони громогласно словоблудили й елементарно дурили люд і в той же час, самі крадькома-потихеньку за 100-150 гривень, збирали в простакуватих або ж убогих українців їхні паспортні дані.
І як потім, використовуючи ці дані – наші, нині відомі всьому світу земельні латифундисти – скуповували або зовсім по бандитські, привласнювали українську землю!




Тобто, нинішні сотні тисяч гектарів української землі у власності латифундистів-олігархів – це є результат багаторічної облудної земельної політики держави і беззаконного земельного злодійства минулої влади!

Розумному досить!
Бо очевидно і безперечно те, що нинішня жорстока політична атака на Зеленського йде тому, що нашій земельній мафії треба ще років на десять затягнути, замулити чи хоча би ще на рік-два-три – зняти з розгляду питання законного обігу українських земель.

Тобто, ще років 5-10-ть такого бандитського земельного "мораторію" і ринок землі Україні, вже не буде потрібен)))

Бо всю українську землю, буде вже розкрадено якраз тими "патріотами", які зараз так істерично скандують Зеленському "ганьбу" і "дайош референдум")))
---------------------------------------------------
Тому я проти всеукраїнського референдуму про "ринок землі"!
Ні ворожа опо-блошна агентура, ні є-солідарні політичні саботажники, ні ображена за неувагу Юля, ні агресивні ляшкоподібні проститутки..... не мають права втягувати державу у вир безкінечної референдумної демагогії.

Бо Україна потоне в цьому, викопаному нашими ворогами або ж недалекими політичними дурнями, антидержавному вирі!

Тільки той хто постійно живе на своїй землі, хто там щоденно й тяжко працює - тільки той має право вирішувати що робити із цією, богоданною землею!

І не треба бути простаками й давати себе дурити подібним "референдумом", щоб таким недолугим чином, підігрувати вітчизняній земельній мафії та ворожій путінській агентурі.

Пересторога громадянам, які щиро ведуться на провокативні популістичні мантри опоблошних московських підстілок та прилиплої до їхньої зрадницької зграї ображеної Юлі – будьте розумними, не ведіться на дешевий популістичний обман.
Бо такий "референдум" – це брудна політична гра й примітивний обман народу…

зі... кидай цю жадібну зграю, Юля!
Бо вона доведе до могили як твій політичний, так і харизматичний рейтинг.......

…поширення бажано…

18.11.19

Із 27-ю річницею референдуму за Незалежність України

Ми йдемо своїм шляхом - Президент привітав українців із 27-ю річницею референдуму за Незалежність України

1 грудня 2018 року - 14:21

Ми йдемо своїм шляхом - Президент привітав українців із 27-ю річницею референдуму за Незалежність України

Президент Петро Порошенко звернувся до українців з нагоди 27-ї річниці Всенародного референдуму за Незалежність України. «1 грудня 1991 року ми переконливо відповіли на одне із найважливіших питань в нашій історії: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». «Так!» - вигукнули тоді понад 90%», - наголосив Президент.

Він підкреслив, що рішення про державну самостійність набрало більшість голосів в усіх регіонах, включно з Кримом та Севастополем.

«Юридично вийти із складу імперії було не так складно. Куди важче виявилося позбутися колоніального минулого де-факто. Понад два десятки років ми рухалися зиґзаґами. День – на схід, день – на захід. Як не багатовекторність, так позаблоковість», - зазначив Петро Порошенко.

«І все змінилося в 2014-му. Тепер ми йдемо своїм шляхом. І лише членство в Європейському Союзі та НАТО остаточно й безповоротно зніме загрозу нашого повернення до «тюрми народів», якою колись абсолютно справедливо нарекли Російську імперію», - наголосив Президент.

Глава держави підкреслив, що Угода про асоціацію та безвізовий режим з Євросоюзом, створення боєздатної армії і відмова від російського газу, зміцнення позицій української мови і повернення до власної історії, закріплення курсу на ЄС та НАТО в Конституції України – все це частина нашої державницької стратегії.

«Її влучно описують дві крилаті фрази українського письменника минулого століття Миколи Хвильового: «Геть від Москви!» - «Дайош Європу!», - сказав Президент. При цьому він підкреслив, що «про це ж – автокефалія та Томос».

«Це не стільки церковне питання, скільки питання нашої державності, нашої незалежності, нашої національної безпеки», - підкреслив Петро Порошенко.

https://www.president.gov.ua/videos/zvernennya-prezidenta-ukrayini-do-27-yi-richnici-referendumu-1206

Президент на фоні референдумів

Ще від часів президентства Леоніда Кучми доводилось чимало раз чути щодо проведення референдуму стосовно вступу України до НАТО і це завжди викликало в мене іронічну усмішку, бо я вважав то марною справою і дурно витраченими грошима з держбюджету, де їх і без того не вистачає. Ну проголосуємо ми дружно «так» в Україні, але ж до НАТО ми зможемо увійти тільки у тому випадку, коли дружно «так» проголосують всі члени блоку НАТО, а не ми! Наше щире бажання занадто далеке від реальних обставин, тому для чого здався зайвий гармидер і витрати?
Та коли я почув 2 грудня ц.р. в промові Президента України Петра Порошенка пропозицію щодо необхідності провести подвійний референдум стосовно вступу України до Європейського Союзу та блоку НАТО, то вигукнув: - Це просто геніально! Хотів би я знати безпосереднього автора цієї ініціативи: поєднати вибори Президента України в 2019 році з ось цими двома референдумами в ЄС і НАТО!
Своє обгрунтування я почну здалека: яка найкраща ознака демократичного суспільства? Не знаю наукових визначень, але для себе я зробив одне просте визначення і воно таке: «Демократія є там, де результати будь-яких виборів та голосувань не є відомі наперед» Он і в США, і цілому Світі були переконані, що виграє вибори в президенти Хілларі Клінтон, а насправді їх виграв Дональд Трамп. Стосовно різних там фальсифікацій я відповім словами людини, яку дуже недолюблюю, але якщо вона сказала істинну правду, то процитую. Мова йде про Віктора Медведчука і вибори, де його партія СДПУ(о) програла з досить незначними відсотком для того, щоб пройти до ВРУ. Коли журналісти на прес-конференції стали доводити Віктору Медведчуку, що були свідками фальсифікацій, як бюлетені за його партію перекладали до інших партійних стосів, на що Медведчук справедливо відреагував наступним чином: - Якщо відбулися фальсифікації під час виборів, то це є суто наша провина – партії, тому що ми допустили до цього! Ми мали належно проконтролювали вибори і  не дозволити будь-яких фальсифікацій!
Одразу зрозуміло, що людина є фаховим політиком і свідома того, що вся політична боротьба побудована на взаємоконтролі партій одне-одного в процесі їх діяльності, їх змагального суперництва та особливо під час виборів. Кожна політсила контролює дії інших політсила, а вони – так само пильнують за іншими, що і призводить до порядку, коли визначальним стає воля виборців, а не різноманітні підступні і втаємничені кулуарні «договорняки». Працюйте і пильнуйте, панове політики, а не починайте наперед заявляти, що майбутні вибори «будуть сфальсифіковані», якщо самі берете в них участь. Такі заяви означають суто одне: що ви і будете організаторами чи співучасниками всіх отих фальсифікацій!
Зараз я вважаю Україну демократичною країною, тому що практично не знаю про вибори з наперед відомим результатом, а особливо це видно по голосуванні у Верховній Раді України, де ще не так давно результати на табло залежали виключно від того, як одна-єдина людина в сесійній залі помахає рукою. Зараз я з приємністю дивився на прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана, який разом з міністрами тривожно задивлявся на табло під час голосування за Держбюджет 2018 року у першому читанні і як всі вони дружно раділи позитивному результату голосування, бо могло бути щось інакше і неприємне...  Може бути різне і непередбачуване! І саме це визначає весь демократичний устрій в державі! Демократія є там, де всі голосування в державі будь-якого рівня є чесними.
Оскільки я відпочатку і дотепер є послідовним прихильником Президента України Петра Порошенка, то сповна скептично ставлюся до різних соціологічних опитувань та їх результатів, де діючий владі виводять дуже нікчемні рейтинги. Я в таких випадках кажу одне: справжню соціологію показують тільки вибори. Все інше є просто науковоподібна фікція. Не брехня, а саме – фікція, як суто термін давньоримського юридичного права. Опитування і реальні вибори марно порівнювати і співвідносити. Я можу погодитися, що чимало людей зараз мають проблеми в бізнесі і негаразди в житті, причину чого переважно ототожнюють з владою – а хто ще може бути винуватий? Тільки влада! Водночас, як це не парадоксально, – дуже багатьом людям в Україні зміна лідера в державі з невідомими наслідками буде менш цікавою справою за переобрання вже знаного і цілком прогнозованого Петра Порошенка. Кількість таких людей в Україні набагато переважає кількість жорстких антагоністів, про що яскраво доводить протестна кампанія на чолі з не громадянином нашої держави за кошти ще не позбавлених її громадянства. 
Люди навряд чи будуть міняти так би мовити «шило на мило», отож у Петра Порошенка доволі значні шанси бути переобраним завдяки такому стану речей в нашому соціумі. Але сподіватися на цей суто психічний компонент, як основу виборчої кампанії стосовно перевиборів Петра Порошенка на другий термін в Президенти України було б безглуздим рішенням. Можна багато підводити риску під зробленим за період перебування Петра Порошенка на посаді Президента України, хоча насправді досягнень є чимало і досить вагомих, зокрема безвізовий режим і повноцінна асоціація України з ЄС. Стабілізація на фронті,  переозброєнна і потужна новітня армія в Україні. Значні успіхи в міжнародній політиці. Чисельні внутрішні реформи, подолання глобальної кризи, стабілізація і поступовий перехід до економічного зростання тощо. Звітувати є про що і чим. І наперед зрозумілим є те, що тему досягнень і зробленого опозиційні конкуренти будуть спростовувати переліком упущень і не зробленого, що для електорату завжди більш вагоме: досягнення вже пройдений етап і вони наявні, а чого бажано і його немає – це кожного турбує більше. Опозиція відважно приобіцяє те все обов’язково зробити, чим, переважно, і виграє вибори. Подібна виборча кампанія відбувається у більшості держав з усталеним демократичним устроєм, до яких Україна ще, маємо визнати,  не належить. Ми тільки-но пару років як позбулися імперіалістичного колоніального рабства, отож наш соціум далекий від демократичних цінностей, як світоглядного принципу життя. Тому проблемна у нас в Україні тема підкупу виборців у прямому розумінні цього слова безпосередньо грошима, або іншими вартісними речами, є в цивілізованому демократичному суспільстві неможливою справою, бо там то є ганьба для людини продати свій голос виборця, що, по-суті, є великою честю, але, на превеликий жаль, отой потяг до безчестя і продажності досить поширений серед нашого українського електорату, особливо його частині з тих, кому за 50-т і більше. Молодше покоління українських громадян значно активніше переймається гідністю своїх дій та  вчинків під час виборів або інших політичних процесів в країні.
Зважаючи на все сказане і ще дуже і дуже багато не сказаного, зробимо кілька проміжних висновків: 
1. Виборча кампанія щодо президентських перевиборів Петра Порошенка має бути не звична, а певним чином специфічна, за умов електорального пост-«Совка» і одночасного обов’язкового повного дотримання демократичної процедури виборів, бо ж най знають і звикають!
2. Можливий як виграш, так і програш у виборах, а останнє потребує детального опрацювання, щоб зміна влади не перейшла у зміну курсу всіх реформ і головного напрямку скерування держави вцілому. Найбільша проблема щодо тривалої стагнації в економіці України полягає в тому, що кожна нова влада тотально зневажає і знищує здобутки попередньої влади і починає все робити заново по-своєму. Вистачає подібного безладу нам. Народ має визначити стратегічний курс для держави, а різна влада і уряди країни зобов’язані будуть його дотримуватися. Тому і є цілком своєчасним проведення всеукраїнських референдумів щодо волевиявлення українського народу у своєму ставленні до вступу України до Європейського Союзу та військового блоку НАТО. Наголошую, що це нам потрібно – Україні! Українському народу! Ми визначаємось з тим, чого хочемо на меті, а не затверджуємо щось, як вже зреалізовану дійсність. Одночасно ми інформуємо світову спільноту про свої наміри, що дуже важливо також. Тому обом референдумам - бути!
Далі починається технічна сторона питання щодо стратегії поєднання програми агітації по кожному референдуму з передвиборчою кампанією Петра Порошенка. Одразу вкажу, що таке поєднання не є якоюсь новацією, а має свій історичний та юридичний прецедент в Україні, бо загальновідомий Всеукраїнський референдум на підтвердження Акту проголошення незалежності України, що відбувся 1 грудня 1991 року, – був поєднаний з обранням першого Президента України, яким тоді став Леонід Кравчук. Варто зазначити, що такий варіант дуже економний, оскільки не потрібно витрачатися на організаційну складову, а тільки додрукувати бюлетені для обох референдумів. Також варто визнати, що бажання прийняти участь у референдумі значно збільшує активність виборців і їх чисельність, що позитивно відіб’ється і на легітимності обрання Президента України значною кількістю електорату, а це досить важливо.
Заключний висновок такий, що подібний варіант виборів Президента України у 2019 р. буде корисним для України і її народу за будь-яких результатів, тому що якщо переоберемо Петра Порошенка на другий термін Президента України, то він відповідно буде реалізовувати особисто результати обох референдумів, які є його головною ідеєю і напрямком дії до цього часу всю першу каденцію на посаді президента. А навіть якщо Порошенко програє, то інший Президент України все одно буде мати в обов’язок кермувати країною за волевиявленням народу, що стане зовсім не програшем для Порошенка і його команди по-суті справи. Тому і саме тому я вважаю цей варіант проведення такого об’єднаного плебісциту в Україні дуже і дуже корисним, а як буде насправді – то не від мене залежить. Я оприлюднив цей задум, а там як хто схоче. Можливо, що деякі прихильники Петра Порошенка звинуватять мене в зраді через те, що я виказав ворогам і конкурентам план його майбутньої передвиборчої кампанії. Перепрошую, але роблю це сповна свідомо, щоб і його майбутні конкуренти добряче подумали й видумали ще кращу програму – я з того тільки радітиму, як це не дивно прозвучить для когось. Просто дотепер в Україні під час виборів вся політична агітація йде в основному як боротьба компроматів і негативу, або в перекладі на нормальну мову то звучить ось так: - Обирайте мене, тому що мої конкуренти ще більші падлюки, аніж є я. 
Хочу, щоб агітація і конкуренція в українському політикумі будувались не на негативі, а на позитиві: на змаганні того, хто що зробив корисного для суспільства і що доброго збирається ще зробити. На тому і амінь!

Богдан Гордасевич
5 грудня 2017 р.
м. Львів

Йому сьогодні 26-ть: Всеукраїнський референдум 1991

Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року 
Результати референдуму 1991 року.

Всеукраїнський референдум 1991 року — загальнонаціональний референдумна території колишньої УРСР щодо проголошення незалежності України. Відбувся 1 грудня 1991 року. На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Текст Акту, ухвалений Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені. Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31 891 742 особи — 84,18 % населення України. З них 28 804 071 особа (90,32 %) проголосувала «За».

Організація[ред. • ред. код]

Всеукраїнський референдум 1991 року був організований Верховною Радою та урядом УРСР.

Перебіг[ред. • ред. код]
Бюлетень для голосування.

Для проведення референдуму по всій Україні було створено 34 093 дільниць для голосування[1]. 37 885 555 осіб було внесено до списків громадян, що мали право проголосувати[1]. 31 943 820 осіб або 84,32% тих, хто мав право голосувати, отримали бюлетені для голосування[1]. З них взяли участь в референдумі 31 891 742 осіб або 84,18%[1].

Одночасно з референдумом проходили перші в історії незалежної держави Україна вибори Президента України.


Всеукраїнський референдум 1991 - сьогодні 26-та річниця

Всеукраїнський референдум 1991

Першим загальнонаціональним референдумом був референдум щодо проголошення незалежності України, який було проведено 1 грудня 1991 р. На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Текст Акту проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені. Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31 891 742 особи — 84,18 % населення України. З них 28 804 071 особа (90,32 %) проголосувала за, відповівши «Так».

Результати референдуму 1991 року[1]
Ukr Referendum 1991 Gen.png
Ukr Referendum 1991.png
Ukr Referendum 1991 No.png
діаграма«Так»«Ні»

Ватная Великобритания.

Вот такие совковые бабки и уничтожили нашу европейскую Великобританию!  
lxZWjRWkA (308x448, 30Kb)

Два творці голландської євроганьби

Я зумисне не поспішав зі своїм коментарем із приводу голландського провалу України в європейській інтеграції, аби почути спершу те, що скажуть люди, котрі за обов’язком служби повинні відповідати за цю роботу. Адже  курс на Європу, це свята, непорочна справа для України. За неї насамперед полягла Небесна сотня і точиться вже понад два роки війна від Криму до східного Донбасу. За це загалом уже поклали життя понад десять тисяч осіб і кожної доби тривають запеклі бойові дії. Відмова від путінського шляху в їхню тундру нам аж надто дорого обходиться.

         З огляду на це, ми, напевне ж, повинні вельми дорожити нашою європейською дорожньою картою. Нашим євро курсом.

         І що ж ми почули в поясненнях до нідерландського ганебного провалу, де люди на референдумі відверто сказали: пішла геть з Європи ця задрипана Вкраїна? Мовляв, не в Європу, до свинарника її належить направлятися.

         Головний керманич, мільярдер і фахівець з офшорів пан Порошенко сказав з цього приводу, мовбито, нічого страшного не сталося, позаяк 6 квітня ц.р. в країні троянд проводився буцімто лише консультативний референдум. Тобто, виходить, що нам ще не до кінця скрутили фігу. Її ще не піднесли до самого носа. А глава уряду А. Яценюк, здається, й взагалі промовчав з цього приводу. Зробив вигляд начебто його подібне не стосується. І ця мовчазність блищить, немовби дорогоцінний камінь…

         Насправді все далеко не так просто, як декому хотілося б те подати. Якщо по великому рахунку, то найбільше в квітневому «голландському» фіаско України на європейській арені винен саме… глава Кабінету Міністрів України. За два з лишком роки на посту глави уряду цей дивак, як громадянин України, я не можу інакше назвати цього бездарного посадовця, окрім того, що він насправді сповна заслужив, так і не спромігшись запропонувати на пост віце-прем’єр-міністра з питань євроінтеграції фахівця, знавця проблем зі зближення нашої держави з західним світом. Ви гадаєте немає в державі такої мудрої, обдарованої людини? Повна дурниця. Справа в тому, що всі два роки А. Яценюк тримав цю вакансію, як стверджують поінформовані люди, особисто для себе самого. На той невтішний для нього випадок, якщо народ відважиться і викине його поганою мітлою з крісла прем’єр-міністра. Крім того, він добре розумів, що людина на цьому посту стане ближчою, зрозумілішою всім євро начальникам, а ніж навіть очільник уряду. Бо всі потоки вирішення інтеграційних справ буде переключено якраз на віце-прем'р-міністра. Тому для заздрісного Арсенія це було явно не до шмиги. Отож, уже третій рік поспіль, він величається, як свиня в берлозі, фактично займаючи одразу два пости в уряді. Блокуючи тим самим вакансію ключового фахівця в складі Кабінету міністрів. 

Відсутність віце-прем’єр-міністра з проблем євроінтеграції це не просто брак одного чиновника, чи навіть однієї конячки на вершині влади. Це провал у роботі провідного, якщо не найголовнішого підрозділу уряду. Бо нова влада тому-то й опинилася на командному містку, що привела її на гребінь Печерських пагорбів якраз європейська інтеграційна хвиля. Не забуваймо ж найважливішого: Янукович поплатився за відмову від євроінтеграції поста глави держави, втратою улюбленого Межигір’я і ще тисячі й тисячі дорогих, золотих благ, став ізгоєм для рідного краю саме через зневагу до омріяних українським народом принад західного світу. А головне завдання Майдану для хитро витесаних яценюків-порошенків, котрі, після втечі донецьких опинилися біля стерна держави і бюджетного корита якраз і полягало в тому, щоб компас руху України чітко поставити на Європу. Щоб тут же призначити в уряді головною вперед спостережною якраз людину, з головою повернутою на Брюссель і Страсбург. А вийшло, що урядовий недоумок А. Яценюк цю вакансію взагалі скасував, приховав, приспав у власному ліжку. І служба євроінтеграційного віце-прем’єр-міністра в усіх міністерствах начебто й розгорнулася, позаяк всюди введені ще з 2014 року посади заступників міністрів з питань євроінтеграції, але вони ось уже два роки не працюють. Сказати б по простонародному, б’ють байдики на верхніх поверхах влади. Бо немає координатора процесу на горі – віце-прем’єр-міністра. Цебто, підкреслити маю, чортма в служби голови якраз на урядовому рівні. Яценюк заблокував, не пропонує кандидатури на вакантну посаду. Тому ці заступники міністрів зі своїми службами в структурах відомств просто таки вештаються, не знають чим би зайнятись. Приміром, А. Аваков тут же на цю посаду через "конкурс"  призначив єдиновірця - вірменина. Щоб портфель за ним носив… Чи гнилий рюкзак, з числа тих, які його рідня втридорога продала Міністерству оборони, озолотивши, мабуть, власні гаманці.

         А це насамперед саме ці люди з служби євроінтеграції мали б у поті чола і мізків трудитися на минулий голландський референдум. Віце-прем’єр-міністр з питань єврокоординації мав би очолити всю роботу з протидії російської пропаганди на нідерландському напрямку і на іших, зрозуміло, також. Якби на цьому відповідальному спрямуванні трудилася ділова, відповідальна, вимоглива людина, вона могла б нарешті змусити запрацювати в необхідному напрямку і  на потрібних регістрах Міністерство інформаційної пропаганди, яке очолює великий ледар і бездар – кум П. Порошенка Ю. Стець. Там уже півтора року і кінь не валявся. Красуються хлопці й дівчата на високих міністерських посадах, і не роблять нічого...

         Ось чому жахливий репутаційний провал України в Голландії 6 квітня ц.р., це насамперед  страхітлива прірва в яку всіх нас завів убогий Арсеній Яценюк. Він, своєю катастрофічною жадібністю, скупістю, не бажанням поділитися посадовими повноваженнями з людиною, яка б узяла на себе права вести роботу в напрямку євроінтеграції в українському уряді, а точніше б сказати банальним жлобством, вирив грандіозну яму, котру тепер не можуть в один стрибок подолати ні керівництво Нідерландів, ні Євросоюзу, ні тим паче Україна в напрямку Європи. 

     У його вчинку з приховуванням посади, що називається, собі про запас, як у краплині води віддзеркалилась примітивність мислення, нікчемне хуторянство душі, розбещеність і свавілля чиновника на державному посту, за що потрібно нещадно карати таких «геніїв» на посту прем’єра. Ви ж, сподіваюся, ще не забули, як кілька місяців тому про геніальність економіста Яценюка кричав з трибуни Верховної Ради нардеп від «Народного фронту» з Калуша, випускник ПТУ, яке готує продавців-консультантів Юрій Тимошенко. Я вам про це просто нагадаю. А історія з порожнім кабінетом віце-прем'єр-міністра з проблем євроінтеграції в державі, яка обрала ключовим у своєму розвитку курс на Захід, зайвий раз демонструє всій Україні та й світові ступінь цієї "геніальності".

  Ось за це ганебного «кролика» треба судити. Нехай у публічному юридичному процесі доводить, що його діяння не є зумисною, злочинною бездіяльністю, не вчинялися на зло Україні і українському народові. Якщо хтось із моїх читачів відважиться на позов проти цього ворога української євроінтеграції, я допоможу віднайти юриста, який оформить справу. Пишіть мені у Фейсбук.  

Але давайте бути справедливими: не сам Яценюк, веселий, як цуцик на прив’язі, справляє керівництво державою. Його діяльність, як глави уряду, відповідно до Конституції контролюється парламентом. Невже у Верховній Раді, серед майже 4,5 сотні нардепів не знайшлося за півтора роки каденції нинішнього парламенту жодного, хто б поцікавився, а чому в державі, люди якої тисячами вмирають за євроінтеграційні процеси (минулого березня за це на фронтах Донбасу життя поклали на умовах «перемир’я» від П. Порошенка 19 військових), так і не з’явився віце-прем’єр-міністр з проблем Єврокурсу України? Як бачимо, всім це, м’яко кажучи, до лампочки. От про свою зарплату чи не кожен із нардепів висловився і не один раз.

Більше того, у Верховній Раді є навіть парламентський Комітет з євроінтеграції. Очолює його аж занадто близька до П. Порошенка Ірина Геращенко. Працюють у ньому такі крупні політичні діячі як полум’яний прибічник А. Яценюка Остап Семерак, як все знаючий і все оспівуючий Мустафа-Масі Найєм, як вічний мандрівник до Європи Олена Сотник. А ось ніхто й ніде з них не заїкнулися про те, що в гарбі, яка котиться з Майдану, після Революції Гідності на Захід не підпряжена головна тяглова сила – віце-прем’єр-міністр з проблем євроінтеграції. Тому весь наш рух у Європу вельми схожий на те, як шилом борщу налити…

Чому ніхто з них ніде не заїкнувся ніде, що не можна так працювати і жити, коли ключовий пост в уряді залишається вакантним роками? 

Тут би варто було згадати й главу держави. А він на біса такий, коли не бачить, що прем’єр-міністр лише імітує хід на Захід, ігноруючи призначення на ключову посаду фахівця з євроінтеграції? Як без такої людини обходиться президент України? Але що допоможе ця моя критика, якщо людина живе в паралельній реальності. Вона помішана на грошах, і реагує лише на порухи… Валерії Гонтарєвої.

Цікаво, що понад півтора року пан Порошенко забивав баки українцям тим, що вони ось-ось, якщо не завтра, то через місяць, тиждень отримають безвізовий режим з Європою. То була його улюблена тема-фішка. Про що тепер буде брехати головний з офшорних справ в Україні?  Не забуваймо, що це його таємними персональними зусиллями, потраченими на те, щоб ганебно порушивши Конституції України  в серпні 2014 року були відкриті в офшорах приватні підприємства, а подібне заборонялося йому це робити Основним законом держави, пан Порошенко особисто відкинув курс України в Європу на певний час, виставивши всіх нас на посмішище. Дякуйте за це і йому...

про довіру

Тут стаття, рекомендую

Тепер питання, голосуємо, висловлюємося...

24%, 10 голосів

64%, 27 голосів

12%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Донбасс - это Украина, и точка

Петр Порошенко заявил, что в принципе не против проведения референдума об особом статусе Донбасса, но только чтобы он оставался в составе Украины. Ну а куда еще девать неблагодарный народ, взбунтовавшийся против "хунты"? Надо отметить, что Порошенко действует цивилизованно, то есть он негласно говорит жителям Донбасса, что слышит их и готов прекратить любую войну, но только если Донбасс полностью останется в составе Украины. Да вот беда: боюсь, что боевики и террористы самопровозглашенных "ЛНР" и "ДНР" его не услышат и продолжат нести службу у фюрера Путина.

[ Далее... ]

А не свалить ли к ибиням? (флешмоб)

В последьнее время абчественность изрядно стоскавалась по перетряхиванию всякого нижнего, по кровавым драйвовым массовым люстрациям.
По референдумам истосковалась абчественность, по опоросам и приговорам "именем толпы" "именем большинства" и по премой дымократии. 


Не то штобы я сразу прислушаюсь к абчественности и сделаю в точности как она велит, не то чтобы я потрафлю ей и приведусь в исполнение с помощью кустарной гильотины, нет.
Но флешмоб должен шоу маститься на полную, абчественность должна шевелить пролежнями и ронять слюнки на клаву.

Как натыцаете в бюлетнене, так и будет..
Итак, опорос:

20%, 10 голосів

33%, 16 голосів

37%, 18 голосів

10%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.