Там де вулиці, аж три-

перехрестя ріг у ріг,

перехожі "грим" та "брик"

тОвчуться о сій порі.

Пара бабиних пантофлів.

Ззаду- Петрик у чоботях:

"Рип....Рип....Рип..."

.

На неї- жовтенький чепець,

а ще-і плаття надзелене.

Як вітер з півдня потягнЕ,

вона йому поклін кладе.

На сонце радісно погляне:

"Ми разом-ніби помаранчі"

і знов сусіді прошепоче:

"Зима померла?"

"Овшем, точно".

.

Хвилі гойдають лілеї:

леле, леле.

Хвилі квиточки гойдають-

королівна спочиває.

Вітер пелюстки пере.

Хто царівну забере?

Візьму! Візьму!

Схаменись-но!

Спить на білих пелюсткАх

наче царська донечкА.

Вітер гойдає лілеї.

Чи надійде хтось за нею?

Посміхається зпросоння -

річка посмішку розносить.

Почекай!

Е, за пізно. Повертай!

Задубають квіти, квіти.

Повертайте , діти, діти.

.

Ген, Лугар за горой тече,

є непролазним вельми, о.

Зимовий день ось-ось спочне,

а я пішов до Нені, о.

.

З-над моря вітер аж гуде,

ганяє хмари темні, о.

Он хтось під коцем ген іде

за перевал до Нені, о.

.

Солодка любонько моя

не знає як пручатись,о.

Най в роті висохне змія

щоб з лайкою не знатись, о.

.

Як чічка рано у росі

чистЕнька та свіжЕнька, о.

Я твоє серденько посів,

дорогоцінна Нені ,о.

.

Я сам з села, такий мій чин:

підлеглих геть не вельми,о.

По місту прОйдусь- нічичирк.

Вітає мЕне Нені,о.

.

Хоча щоденний маю кошт

не більше ніж  у пенні, о,

тримаю в думках справжній кош:

на гадці маю Нені,о.

.

Худоби дуже є в газдІв,

а ще і й лани без мЕжи, о.

А ось- кишень геть пусті:

бентежить мене Нені, о.

.

Налине щастя чи біда

чатьує десь на мене, о.

Любов"ю гріється злидар

і думкою про Нені, о.

На поляні в лісі

Вогнище палало.

Братів своїх й сестер

Воно зібрало.

Хочу вам сказати.

Перед тим, як вино пити.

Давайте у мирі

І в злагоді жити.

Ми всі злі

Брат на брата з сокирою йде

Так вирішують вони, суперечки свої.

І до чого це все приведе.

Хочу вам сказати.

Перед тим, як вино пити.

Давайте у мирі

І в злагоді жити.

Ми не знаємо що

Зле, а що добре.

Майже всі без Бога живемо.

Але що ми посіємо.

Те і зберемо.

 Хочу вам сказати.

Перед тим, як вино пити.

Давайте у мирі

І в злагоді жити.

Дмитро Дідківський.

Лютий 1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114236/

Вже  світанок вставай.

Вдягайся й додому іди.

Якщо щось не так пробач.

На роботу потрібно іти.

Яка чудова була ніч.

Місяць світив у вікно.

Ми з тобою були на канапі.

На столі стояло вино.

Мене чекає тяжкий день.

Ніхто не в змозі допомогти.

До побачення крихітко,

Й ще раз пробач.

Приходь до мене в ночі.

  Яка чудова  ніч.

Місяць світить у вікно.

Ми з тобою на канапі.

А на столі вино.

Дмитро Дідківський.

31.1.1998 рік.

Російська версія цього вірша звучит так http://blog.i.ua/user/730468/114155/

Не судилося нам разом бути.

Такі вже в нас долі.

Нам тепер у різні вікна.

Світить місяць й зорі.

     Все що було,

     Все пройшло.

     Нам з тобою

     З одного фужеру.

     Вже ніколи

     Не пити вино.

Не іти по одній дорозі.

В дощ, під плащем одним.

Не стояти, на одному порозі.

Був вогонь, залишився дим.

     Все що було,

     Все пройшло.

     Нам з тобою

     З одного фужеру.

     Вже ніколи

     Не пити вино.

    Дмитро Дідківський.

       1998 рік.

Російська версія цьго вірша звучит так http://blog.i.ua/user/730468/114025/

На вічну пам'ять другу В’ячеславу присвячується.

Стоїть могилка в квітах вся.

Наче калина в лузі.

Слава, подивись,

До тебе пройшли друзі.

     Біль в серці, не зарадити нічим.

     Твоя ненька вся в сльозах ридає.

     Та смерть в нас така міць.

      Вона і юних забирає.

До тебе всі сюди прийшли.

Мороз усіх шкребе по шкірі.

Коли смерть прийшла до нього.

Куди дивився ти наш Боже?

     За брата ти був мені.

     З дитинства з тобою ми дружили.

     Всю радість, горе та журбу.

     Завжди порівно ділили.

Слава, приходь у мої сни.

Навчай не брехати, не лицемірити.

Навчай мене тільки добру.

Навчай мене у Бога вірити.

     Прийде час і ти прийдеш.

     Прийдеш, щоб душу мою забрати.

     І з цім змирюся напевно я.

     Перед Богом кожен повинен предстати.

Тільки прошу не підганяй.

Мене схрещувати руки.

Дай часу, щоб мені пройти.

Через всі радості і муки.

     Дай часу в волю пожити.

     Щоб всі свої діла налагодити.

     Щоб марним не було життя.

     І на землі свій слід залишити.

       Дмитро Дідківський.

           1998 рік.

Російська версія цьго вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/113881/

Не знають меж вірші.

І їх не спиниш на кордоні.

Поети захистять світ.

Коли політики не в змозі.

Дмитро Дідківський.

      1998 рік.

Версію цього вірша на російській мові читайте тут http://blog.i.ua/user/730468/113843/

Щоб не зів’яли

Квіти на могилі.

Хай ідуть зливи…

Тільки не плачуть хай очі.

Приходьте друзі до мене в день.

Я прийду до вас в ночі.

Дмитро Дідківський.

     1998 рік.

Версію цього вірша на російській мові читайте тут http://blog.i.ua/user/730468/113843/