*
Знов біда мене спіткала,
Знов кохана десь пропала.
До грудей на мить приникла,
І кудись відразу зникла.

Що ж мені тепер робити,
Як мені без неї жити?
Чи повернешся - не знаю,
Та усе ж надію маю.

Об’явися, моя мила,
Бо чекати вже несила.
Хочеш, дам тобі борщу,
Чи цукеркой пригощу.

Поговорим, про що хочеш,
Про кохання пошепочем.
Завершим розмову лунким,
Ніжним смачним поцілунком.

Про що хочеш поворкуєм,
Усі теми обміркуєм.
Тільки знов не пропадай,
І кохання радість дай.

 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Пристала сажа нам до рук,

шпаринами лягла;

там, за сараєм. важкий ґрунт,

але підуть діла;

Тобі пушок на щоках йде,

ти яблуня, а я-

чорнюща шпалина, проте

трава обік буя;

.

Лежати добре на горбі;

надвечір потяг мчить;

наш мотлох дротом оповит-

залізно світ звучить;

сідають іскри на сміття;

гримить здаля гудок;

лежачий, чорний- хіба я,

ти-пролісок.

.

В завулках душно уночі,

тепло від білих стін.

З акації падА тріскА,

алеями летить.

Я чорной сажею пристав,

сніг милий-ти.

.

переклад з німецької---------------------------------------------------------------------------Терджимана

.

Тихенька вуличка була,

кубло зміяче.

За плЕчем -торбочка пуста...

--СірнИки бачив?

На гною висидів деньок-

по хліб вечірній, дурачок.

Тини диряві в хуторян-

ніхто за хліб не докоряв.

.

-- Тому, хто мене зневажав,

на стінці хату змалював,

долонню креслення прикрив-

рука здушила дім була:

"Тепер ти в мене...вже проси...

Сво`брата ближнього благай..."

І Дехто хату обійшов-

І Смолоскип припав на кош.

.

переклад з німецької---------------------------------------Терджимана........)

.

Стою де тінь під деревами-

тут смутний край життя:

земля, таємная, сирая;

струмки собі блищать.

.

Здаля лунають бучно дзвони

по степу просто в ліс.

В чащобі олень ся сполохав,

крізь сухостій поліз.

.

Ще ліс спросоння ворушиться.

Застиг надовго плай.

Пан Бог іде понад вершини,

вітає заспан-край.

.

переклад з німецької Терджимана........................................................

Пан кОролем вважався,

здоровую Блоху

любив як дітку власну,

кажу як на духу.

Кравця позвав ледащо:

"Поший-но їй сюртук

і панталони кращі,

ще й обшляґи до рук"

Блоху "упакували"

в шифони а шовки,

хрести та аксельбанти,

з відзнакою стрічки,

ще й зірку міністерську,

здорову як кулак...

Набігли браття, сестри:

"Нас оберіте! ТАК!"

Усіх геть покусали:

служницю та жону,

ясновельможних панів,

і фрау не одну.

Не вільно рій чіпати-

полюють на людей.

А ми блох нігтем гатим:

"Сваїх кусать нє смєй!"

.

переклад з німецької----------------------------------------------------Терджимана

Жив-був король у Туле,

фіял успадковав-

коханой подарунок,

та скоро померла.

.

Круль хмілю не цурався,

хиляв одним ковтком;

а келих доливався

надміцним перваком.

.

Прийшла пора вмирати.

Круль землі роздавав-

усе пішло на спадок-

а келих заховав.

.

З усім своїм каґалом

востаннє відгуляв

в батьківській красній залі

на тлі приморських скал.

.

Підвівся мочиморда-

і вихилив фіял,

жбурнув його у море

з високих чорних скал.

.

Упав фіял у море,

ковтнув- и десь пропав.

Упав гуляка-кОроль

и далі не хиляв.

(переклад з німецької....................................Терждимана)

.

Труд від рук моїх, щоденний

щаслив буду ,ся завЕршить.

Най у праці не зомлію;

не порожні сподівання:

стане деревом гіллЯчка,

тінню втішить, плід посіє.

(переклад з німецької Терджимана).....................................................................

.

Природо пишна,

світлА даруй!

Як Сонце блиска!

Сміється лук!

.

Бурляють соки

землі в гіллі.

Пищання ,скоки,

в кущах пісні.

.

Бруньки як перса:

текуть- смокчіть.

О, Земле, Сонце!

Блаженство, хіть!

.

Любов-як обрій:

до позолот.

Де хмари жовті-

Сонцеворот!

.

Даруєш мЕні

незм`ятий діл,

цнотливу чемність

а соки злив.

.

Любов дівочу

віддячу я.

Відводиш очі-

кохаю тя.

.

Так любить жайвір

пісні, вітри.

Ранкові квіти-

вологу тінь.

.

Кохаю тебе-

палає кров-

З тобой веселий

і юний знов.

.

До танків нових

мене тягни,

бувай здорова,

живи, люби.

(переклад з німецької  Терджимана...................................................)

..........1 ..................................................................

Я мріяв про далекий листопад,

моря глибокі і ліси безмежні.

Лунали урочисті словеса...

Я не збагнув зпросоння ,в чом був сенс їх.

.

Я мріяв про високий зорепад,

неясних хихотань блакитне ехо,

німих очей безсилий напввзгляд...

Я не збагнув зпросоння, в чом був сенс їх.

.

То листопад, то зорепад

надходили, тривали, нескінчені.

Відлуння слів, душі таємний знак....

Я не збагнув зпросоння, в чом був сенс їх.

.

............2 ....................................................

У дзеркали душі моєй таємной

пливуть моря ,небачені, туманні,

контрасти фарб наз занавіссю темной,

краї ґотичні , кинуті, незнані.

.

В душі моєй тремтить пурпурне небо

напоєне шаленими сонцями,

сади незбирані, сп`янілі, терплять

засуху самогубчих ароматів.

.

Душі моєї темні ґрані,

фраґменти небезпечной ночІ

пробуджені незнаними пісням,

що силу стало точать.

.

Душа моя у спогадах зникає;

в усьом і вся нанОво ся знаходить;

уходить в ніч, із моря виринає;

пісні глибокі, нескінчені повнить.

...........3 ..........................................................

Я бачив фортеці вогнями пожерті,

і стоси мерзотні укладені часом,

народи на порох і ґравій розтерті,

і все, що існує, щоб скоро зникати.

.

Я бачив богів занурених в ніч,

тендітнії арфи побитиі ґвалтовно-

и новотвори рвались через гній,

нове життя тянулось до сонця.

.

Удень ропухнуть- згинуть в ночі-

траґедия як мир стара...

Відтак заграймо, не змовчим!

.

Життя, несамовитий обіг,

красу і славу укрива

вінком іронії терновой.

(переклад з німецької-------------------------------------------------------------------------Терждиман)

......................................................................................

.

Паскудний кущ у місячному світлі

заворожив гойданням гілок мене-

і я відчув ся зв`язаним, підбитим,

на шабаші відьмачим свідком-жертвой.

.

Пекельні жарти, ґоцалки нечисті

у серці розпалили ватру хтиву.

Мій ріт прияв досвідчені язиччя:

вони війшли в гортань мою сп`янілу.

.

Тропічних висп гурток , чумних тюльпанів

моім губам підставився, піддався.

По пелюсткам слина пахуча лилась.

.

Одна із тих, разючая менада,

взяла мене за плать м`яку, гулялу

і, заголивши, дико закусала.

(мій переклад з німецької-------------------------------------------------------------------------Терджиман)