Valentina Borova
7 год ·
- А що це, тату? - запитала мене доня тоді, коли я розглядав цікаву посилочку.
- Це, доню, календарик. Тут 12 малюнків, на кожен місяць. Пам'ятаєш пісеньку Дзинь-дзилинь?
- Так.
- Так от цей календарик зробив той дядя, що співає цю пісеньку, його звати Юрко Журавель.
- Зрозуміла. А що тут намальовано?
- Давай я тобі розповім, сідай.)
- Давай!
Я розклав малюнки в хронологічному порядку.
- Ось це - Святослав Хоробрий. Дуже давно, 1000 років тому, він і наші воїни берегли нашу землю від хозарів.
- А що це - хозарів?
- Хозари. Це такі поганці, що увесь час прибігали до наших людей, вбивали їх, і забирали собі наші речі.
- Звідки прибігали?
- Звідти, де зараз московити живуть.
- То це московити?
- Нуу..., в принципі, можна й так сказати.
- А це хто?
- А це, доню, Данило Галицький. Він теж захищав нас, 800 років тому, здебільшого від ординців.
- А що таке ординців.
- Ординці. Це теж поганці, що увесь час прибігали до наших людей, вбивали їх, і забирали собі наші речі.
- А ординці звідки прибігали?
- Та звідти ж, де зараз московити живуть.
- То це теж московити?
- Нуу..., в принципі, можна й так сказати.
- А це хто?
- Це Гетьман Острозький. 500 років тому він розгромив московитів, яких було втричі більше за наших. Московити... - ти вже знаєш, доню, це такі поганці, що увесь час прибігають до наших людей, вбивають їх, і забирають собі наші речі. Вони тоді вже так і називались, московити.
- А це?
- О, доню, це Гетьман Сагайдачний. Він був такий славетний і звитяжний, що про нього навіть склали люди наші дуже багато пісень. А на малюнку він перемагає московита. 400 років тому. Після цього ті перелякались, покидали зброю і повтікали.
- А це?
- А це Конотопська битва. Коли московити знову пішли на нас війною - наші всипали їм такого перцю, що полягло практично усе їхнє елітне військо. Наші тоді так розсердились, що хотіли взяти і Москву (столицю їхню), та ті так благали пощади, що наші змилосердились. Українцям ніколи не треба було чужого, вони самі собі давали раду.
- А що тут намальовано?
- А тут сонечко, наші козаки 100 років тому показали що воно таке - бути козацького роду! Ніхто ніколи не міг перемогти нас у відкритому рукопашному бою. Під горою Маківка наші поклали більше 3000 росіян, а козаків полягло лиш 42!
- А хто такі росіяни?
- Та ті ж самі московити, просто знову змінили назву.
- Гм... Ну а це?
-А це бій під Крутами! Всього лиш 300 наших молодців зупинили 4000-тисячну армію красноармєйців.
- А це хто?
- Та московити, хто ж ще.
- А це поїзд?
- Так, бронепоїзд. Тут намальовано, як наша армія за кілька днів блискавично визволила Крим від більшовиків.
- А більшовики, це московити, так тату?
- Так розумнице.)
- А оце хто?
- А це квітко, славетна тачанка геніального батька Махна! Який власним розумом і серцем підняв на боротьбу тисячі українців. І визволив ледь не пів України. І від білих і від червоних, і від денікінців, від врангелівців, від...
- Від московитів?
- Ой, вибач доню, так, від них.
- А це?
- А це доню совіти зі зброєю пізньої осені погнали у Дніпро наших беззбройних людей на німців... Совіти - це московити знов. Якось пізніше розповім про це, як підростеш...
- Чому тато?
- Бо це навіть для дорослих страшна історія.
- А ось дивись! Танк горить, бачиш?
- Так.
- Це наші дали бій енкавеесникам. Один козак йшов проти 10 ворогів. І наших не могли перемогти.
- Тату, енка.. як?
- Московити доню.
- Ясно.
- А ось останній наш малюнок. Це, моя маленька, війна, що йде просто зараз, коли ми дивимось ці малюнки.
- Зараз? - підняла уважні злякані очі на мене дитина.
- Так. Бачиш, це наші хлопці. За дивовижну звитягу і мужність в бою, їх назвали кіборгами. Як думаєш, малюк, з ким воюють наші хлопці?
- З московитами?
- Вгадала.
- А як зараз вони називаються?
- Новороси, денеерівці, еленерівці, кадирівці, росіяни... Чорт ногу злама як.
- Тату, а чому вони весь час називаються інакше?
- Тому доню, що коли звик красти, то не можеш спинитись. Та то вже не наш клопіт, головне, щоб вони тепер українцями не стали називатись...
- Як то, українцями? Це ж ми!
- Так доню..., але так вже було колись... Головне, якщо почуєш що "українець" каже на українця - хохол, вишиватник, какая разница, адін народ, нечем било гордится до киборгов", то... - я надовго замислився.
- То що, тату?
- То плюнь дурневі в очі! Скажи йому, що є різниця! Скажи, щоб він, пустоголовий, більше ніколи не сквернив українську вишиванку своїм зрадливим ротом. Скажи, що йому більше не треба вмирати за свою країну, як це робив його дід..., і щоб бути вільною людиною, українцем - йому досить лише прийняти в серце знов рідну культуру та мову. Всього лиш! Така дрібниця... - хотів спочатку сказати таке.
А сказав:
- Дай йому почитати для початку цей календарик, сонечко. Якщо прочитає і нічого не зрозуміє, не відчує - значить ніякий він не українець, а готовий новітній московит. А як забринить струна в серці, зачепить, піде мовчки гуглити - то будуть твої дітки жити вдома, на
Своїй,
Богом
Даній
Землі.

The Clansman
            На сторожі роду

Wake alone in the hills
            Прокидаєшся один серед гір
with the wind in your face
            від подиху вітру по твоїм обличчі...
It feels good to be proud
            Яке це щастя
and be free and a race
            відчувати свободу і приналежність!
That is part of a clan
            Тобто бути частиною клану,
and to live on highlands
            жити серед гір,
And the air that you breathe
            коли повітря, що ти вдихаєш,
so pure and so clean
            таке чисте і свіже,

When alone on the hills
            коли один в горах,
With the wind in your hair
           з вітром у волоссі
With a longing to feel ..
           і з прагненням
Just to be free
           просто бути вільним.

Is it right to believe
           Чи це правильно,
in the need to be free
           сповідувати прагення до свободи?
It's a time when you die
           Зараз, у час, коли помирають,
and without asking why
           і нікого не цікавить "чому".
Can't you see what they do
           Хіба не бачиш, що вони роблять?
they are grinding us down
           Вони роздерли нас,
They are taking our land
            забрали нашу землю,
that belongs to the clans
            що належить кланам.

Not alone with a dream
            Один з тих, хто живе мрією,
Just want to be free
            прагненням до свободи
With a need to belong
            з потребою приналежності,
I am a clansman
            я - член роду...
           
Freedom......
            Свобода.........

It's a time wrought with fear
            То є час, позначений страхом,
it's a land wrought with change
            то є час, позначений змінами.

Ancestors could hear
            Почули б пращури,
What is happening now
            що сталося тепер,
They would turn in their graves
            вони б попереверталися у могилах,
they would all be ashamed
            їм було б соромно,
That the land of the free
            що ця вільна країна
has been written in chains
            була увіковічнена в кайданах.
And I know what I want
            І я знаю, чого хочу:
When the timing is right
            в слушний час
Then I'll take what is mine
            я поверну те, що належить мені.
I am the clansman
            Я - член роду.

And I swear to defend
            І я клянуся, що буду захищатися,
And we'll fight to the end
            ми битимемося до кінця,
And I swear that I'll never
be taken alive
            клянуся, що ніколи не здамся живим,
And I know that we'll stand
            і я знаю, ми встоїмо,
and we'll fight for our land
            і ми воюватимемо за нашу країну,
And I swear that my bairns will be born free
            і я присягаю, мої діти будуть народжені вільними.
And I know what I want
            І я знаю, чого хочу:
When the timing is right
            в слушний час
Then I'll take what is mine
            я поверну те, що належить мені.
I am the clansman
            Я - член роду.

No, no we can't let them take anymore
            Ні! Ні, ми не можемо їм віддати щось ще
No we can't let them take anymore
            не маємо їм дозволити забрати щось ще.
We've the land of the free
            Ми маємо країну свободи.
Freedom
            Свобода.............

СЛУХАТИ
                                        21.03.2016

Незалежна моя Батьківщина,

Я борюся за тебе щодня!

Ти для мене, як матір – єдина,

Богом дана нам, рідна земля!

 

Духом сильна і вільна Країна,

Та як квітка, завжди молода.

Не сумуй, буде все - Україна,  

Зникне клята, російська орда.

 

Ми віками тебе боронили,

Зараз теж у полон не дамо.

Козаки в бій за тебе ходили,

Ворушили вороже кубло.

 

За нащадків, за мир та за долю,

Помирали Герої УПА.

Щоби вмилися власною кров’ю,

Ті кремлівські, ганебні війська.

 

Незалежна моя Україна,

Ми здолаємо всіх ворогів.

Буде жити квітуча Країна,

Без загарбників та без катів.

 

                             Олександр Кобиляков

Парад побажань – західні політики та дипломати вітають Україну з Незалежністю

Така має бути Незалежність:

Багато років чи так собі?
Є Незалежність у житті чи на папері тільки?
Хто ти: українець, патріот, Герой України чи "ущемленный в правах русскоязычный"?
За стільки років можна вже визначитись, скажуть країни-сусіди...
А ми вкотре вляпалися глибше ніж перед цим.
Кожний наступний президент гірше "попєрєдніка".
Україно,я не знаю, я заплуталася...

Зупинилася на думці: президента нам не треба, нам Махна давай.
Шановні,не вітаю,задовбалася витягувати свято з порожнього звуку -Незалежність України.

Прийшов раз дід до баби та й каже:

...В Мережі надибав статус:
Бажаю Україні мирного неба над головою, а тим, хто хоче нас цього позбавити — мирної землі над головою!