[ Читать дальше ]

Дія перша

       "Запорожець" звично виявив непогані "бойові властивості", не давши своєму водію змоги швидко загальмувати. Черговий "Мерседес" здивовано скрипнув гальмами. Вже наступної миті з нього вийшло кілька одягнених "за останньою модою" чоловків з характерними вольовими рисами їхніх облич. Підійшовши до "Запорожця", вони звично запропонували дядьку, який сидів за його кермом, можливість подальшого безтурботного життя за умови сплати незначної компенсації задля ремонту автомобіля у розмірі 50.000 $, а також невеликих відрахувань за спричинені моральні збитки у розмірі 5.000 $ кожному з присутніх. Тож, Данилу не лишилося нічого як окрім вийти з машини, відкрити свого багажника та розплатитися. Зважаючи на приготування до відпочинку та подібних випадків, а також попередні відвідини банку, в якому працював керівником його добрий знайомий-односельчанин, Данило вирішив не розмінюватися на дрібниці й віддав кожному присутньому по 500.000 $ банкнотами крупного номіналу, обгорненими банківськими стрічками, що він діставав з великої торби, яку йому саме нещодавно довелося наповнити. Це викликало значне здивування та інтерес до професійних навичок власника такої торби. На розпитування Данило чесно відповів:

- Кроликів розводжу!

        Після прощань представники "нової" генерації занепокоєно зателефонували своєму керівнику аби повідомити про цей випадок. Але це викликало бурхливе роздратування остання, оскільки яскраво було виявлено контраст між рівнем професіоналізму його підлеглих та фаховими якостями дивного "дядька". Керівник, дізнавшись про специфіку роботи Данила, невдоволено відзначив:

- Ну от... Він кроликів розводить, а ви й бовдура якого "розвести" не можете!

... .. ...

Дія друга

          Село вже давно прокинулося та з нетерпінням очікувало на прибуття чергових гостей. "Нова" генерація, зважаючи на популярність Данила навідувалася сюди вже не вперше. І цього разу "представницький рівень" був не гіршим, аніж зазвичай: близько 20-ти броньованих "Мерседесів" наближалося до села. Сам їхній вигляд свідчив про не таку вже й низьку вартість кожного (і це не беручи до уваги наявності в більшості представників "гостей" доволі цінного "спорядження"). Данило обов'язково відчув би полегшення, якби дізнався про нових відвідувачів. Автоколона наблизилася до першої хати, коло якої було невеличке поле з сіном, посеред якого стяв чоловік і звично точив косу. Машини зупинилися. Вікно однієї  з них тихо опустиолося й водій запитав:

- Вась, чуєш, а де тут живе дід, який кроликів розводить?

- А шо... Ото поїдете прямо, а потім направо. Доїдете до хати з червоного кирпича. Там повернете наліво й в кінці вулиці якраз його двір.

       Представники "нової" генерації рушили... Почекавши, поки машини звернуть на вказану дорогу, "селюк" вийняв з кишені мобілку:

- Данило, це Микола... До тебе кролики приїхали!

- Приємного тобі обіду, Миколо!!!

---

 P.S.  За чудовий малюнок висловлюю подяку шановній пані "Мила_денс", на профілі якої Ви й можете його оглянути детальніше.

P.P.S. За основу сюжету цієї оповідки було взято доволі популярний анекдот, автора якого, нажаль, встановити не вдалося. "Майже оригінал" тексту Ви можете побачити тут: http://www.batckivchina.uaforums.net/--vt278.html. Музичним супроводом завдячую сайту, куди час від часу маю приємність навідуватись.

 И хотя нет никаких сомнений насчет самого сокрушительного поражения Наполеона, все же оно не было самым постыдным.

В 1807-м Наполеон пребывал в приподнятом расположении духа: он только что подписал Тильзитский мир — договор о разделе границ между Францией, Россией и Пруссией. Желая отпраздновать столь замечательное событие, император предлагает всему двору насладитьсяпослеобеденной охотой на кроликов.

 Организовать охоту Наполеон поручает сво ему доверенному лицу — начальнику штаба Александру Бертье, которому так не терпится произвести впечатление на патрона, что он закупает сразу несколько тысяч кроликов, дабы императорскому двору было не до скуки.

Прибыла свита, охота началась, егеря выпустили добычу. И тут произошло непредвиденное. Оказалось, Бертье закупил вовсе не диких, а обыкновенных домашних кроликов, которые по ошибке решили, что сейчас их будут кормить, а не убивать.

Вместо того чтобы задать стрекача, они заприметили маленького человечка в большой треуголке, приняв его за хозяина, который принес еду. Голодные охотничьи трофеи рванули к Наполеону во всю свою прыть (а это ни много ни мало 56 км/ч).

Оторопевшая свита не смогла остановить кроличий напор, и бедняге императору не оставалось ничего другого, как обратиться в бегство, отбиваясь от оголодавшего зверья голыми руками. Однако кролики не уступали и в конце концов загнали Наполеона обратно в карету, необращая внимания на лакеев, которые безуспешно охаживали их своими  кнутами. По отзывам современников, присутствовавших при данном фиаско, французский император умчался прочь, полностью разбитый и покрытый несмываемым позором.

Коментарі будуть зайвими)))

+ стара але дуже романтична музика)

Моя драгоценная сестра сегодня подарила племяннице на День рождения пушистого ушастика :) Зверя зовут Бусинка, порода - мини, по-нашему, карликовый кролик. То, чего так опасалась моя супруга, случилось: в доме, кроме молчаливых рыбок, появилось куда-то скребущееся существо...