Сталось це у далекому 1994 році, коли я вперше попала на Західну Україну, а саме в похід по Івано-Франківській області (Яремче-Надвірна-Делятин-Ворохта-Ясиня). Шлях наш пролягав через Львів, на шляху до гір у нас не було часу затриматись у Львові, тому що швиденько пересідали у потяг Львів-Рахів. Це жахіття не можна було назвати потягом, коли ми вийшли з нього, то було враження, що нас везли у вагоні питок    Вийшли ми в Яремчі, де нас зустрів туман і надоїдливий дощ. Керівник групи запевняв нас, що Карпати це на багато глибші враження ніж Крим і ми будемо в захваті. Дивлячись на початок нашої подорожі ми були засмучені і не могли повірити його словам. Але пройшовши енну кількість кілометрів і подолавши не одну гору, не дивлячись на зміни погодніх умов ми погодились з керівником. І от з того часу моя любов до Карпат і Прикарпаття зростала з кожним моїм приїздом туди.  

Сім років назад мені випала нагода оздоровитись в санаторії Закарпаття, і так як в Закарпатті я ще не бувала, то з радістю погодилась взнати нові місця. Це було неймовірно! Є прекрасні слова, які відображають любов до гір

В суету городов и в потоки машин 
Возвращаемся мы, просто некуда деться.
И спускаемся вниз с покорённых вершин,
Оставляя в горах своё сердце.      

 Так і я залишила там часточку свого серця. І тепер при любій нагоді і можливості намагаюсь знову поїхати в ці прекрасні благодатні місця. Остання моя зустріч з Карпатами була АЖ 5 років тому. Тому я чекала нової зустрічі з радістю і трепетом.

Отже моя подорож, яка почалась тут http://blog.i.ua/user/729788/1708495/  ; http://blog.i.ua/user/729788/1708560/  ;  http://blog.i.ua/user/729788/1709259/ продовжується. 

Приїхавши ввечері у Хмельницький, усівшись в потяг, я поїхала далі подорожувати. Прокинулась я рано і дивлячись у вікно насолоджувалась прекрасними видами.

Дорога дуже звивиста і при кожному повороті потяга я весь час бачила його хвіст 

Зійшовши з потяга, я пішла на автобусну зупинку. Урааааа, я в Закарпатті! 

Очикуючи автобус побачила те, що у нас точно не побачиш. Комфортний транспортний засіб, аж у дві лошадині сили, з маленьким тормозом збоку (лошатко) 

Доїхавши до місця призначення я заселилась у номер. Умови проживання не шикарні, але є все що потрібно: двомісний номер, туалет і душ з теплою водою у номері, триразове харчування. Але ж моя головна мета це перезагрузка файлів в голові   найсвіжіше найчистіше повітря, шикарні навколишні види, малолюдність, журкіт річки, лікування мінеральною водичкою і смачнючий аромат гірських квітів і хвої. 

Оце наша тимчасова хатка на курячих лапках  Я жила на 4-му поверсі 

Поснідавши, я одразу мотонулась по хащам. В цих місцях переважає хвойний ліс з приміссю букових ділянок.Буки дуже цікаво виглядають. Оце один з екземплярів.

Якась гірська річка

 По дорозі я побачила, що і на каміннях ростуть дерева 

Так як я була дві ночі в потязі, день гуляла по Кам"янцю і ще день гасала по навколишнім хащам, я добренько приморилась і  перед вляганням спати вийшла на балкон, надихатись повітря. А там така краса. Сонце бажає на добра ніч   

На другий день зранку, вишойвши на балкон, і знову вдихаючи свіже смачне повітря побачила таку картину

По нашим майже степовим міркам можна було чекати на дощ, але місцеві жителі сказали, що все ОК і ніякого доща не буде. І дійсно хмари розійшлись, вийшло сонечко, ми нарядили купальники і почемчикували купатись на річку.

В цій місцевості ростуть такі величезні борщовики. Кажуть, що вони ядовиті. Ми звичайно не стали експерементувати, і я лише для наглядності розмірів сфоткалась біля велетня. 

Тут річка мілка, то ми йдемо далі

І ось ми вже бачимо як у річці купається нагрітий спекою люд. Справа біжить річка Репинка, зліва - Майданка. Зустрічаючись вони сплітаються і утворюють річку під дивною назвою Ріка )) Мабуть не стали морочитись з назвою, просто Ріка і все ))

Гірські річки завжди достатньо прохолодні, і якось вперше заходити було страшнувато. Але зайшовши ми відчули, що річка тепла і приємна і вилізти з неї ми довго не могли. А головне, що там діє природний безкоштовний гідромасаж    То ми вже перемасажували все що мали змогу   А там трохи лівіше, від жіночки в блакитному купальнику, такий класний водоворіт, ми в ньому катались. Утриматись там неможливо, бо там сильний потік води.   

Накупавшись ми пішли додому і по дорозі роздивлялись цікаві колоритні хатинки

Багато будиночків вкриті такою дерев"яною лускою

Ще дуже сподобались такі особливі колодязі. В кожній місцевості вони своєрідні, особливі.

Як я писала вище, я приїхала попити мінеральної водички. Вода біжить прямо  з-під гори, але коли її п"єш відчувається неначе вона загазована   Ось такі там джерела: 

Мінеральна вода Сойми - Лікувальні властивості мінеральної води «Сойми» обумовлені її макро- і мікроелементним, газовим складом. Кальцій діє проти запалення та алергії, кремній попереджує розвиток атеросклерозу, виводить з організму чужорідні та токсичні речовини, сповільнює процеси старіння. Сполуки бору мають протимікробну дію, залізо та арсен – кровотворну, сірководень сприятливо впливає на шкіру, суглоби, функції серця та судин, лікує атеросклероз, а гідрокарбонат – хвороби підшлункової залози. Ця мінеральна вода підвищує продукцію шлункового та підшлункового соків, виділення жовчі, сечі, утворення ферментів у кишечнику, лікує дисбактеріоз та анемію. Вона також виводить з організму радіоактивні елементи та солі важких металів, підвищує імунітет

Мінеральна вода Келечинська - Мінеральна вода «Келечинська» лікує захворювання крові та кровотворних органів. Наявність в ній високої концентрації заліза у вигляді двох форм – закисної і окисної, сприяє відновленню дефіциту заліза в організмі. Марганець прискорює дозрівання еритроцитів, кобальт і нікель сприяють новоутворенню й утилізації заліза. Мідь забезпечує краще всмоктування заліза в кишечнику, бере участь в синтезі гемоглобіну та продовжує життя еритроцитів. Також «Келечинська» мінеральна вода має виражену діуретичну та холеретичну дію. Під впливом цієї води значно покращуються захисні властивості слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, знижується протеолітична активність шлункового соку.

Через пару днів все ж таки вночі пішов дощ. Ми трохи розстроїлись, але до ранку доща вже не було, зате повітря насичилось ще більшими ароматами і свіжістю. Вся навколишня краса вмилась дощовою водичкою і стала ще насиченіша красою. 

Гори - Три сестри Віра, Надія, Любов. Ці гори нам видно з балкону.

Тут гріють водичку для мінеральних ванн  А в альтанці релаксують відпочиваючі 

А це частинка санаторних теренкурів  

Природа то вмилась, але дощ спортив наш природний релакс у річці, Ріка замутилась і у нас більше не було можливості поніжитись у гідромасажних ваннах. Але не дивлячись на таку неприємність навколишня краса не стала гіршою. 

Місточок через річку. Жахіття ці місточки . Не знаю як там місцеві мешканці по них гасають і пішки, і на велосипедах, і на моторолерах... Я насилу зібралась, вговорила себе і дійшла лише до його середини  Так цей ще більш-менш не шатучий, на вищі і шатучіші я б взагалі і ногою не ступнула би  

По ходу ми зустрічали місцеву фауну, таких ось міні-динозавриків ))) 

Таких жителів у нас я бачила на стовбах, а тут навіть на ЛЕП поселились )))

А це привид санаторію   Ми дивувались його властивості: цілий день цього чудіка не було ні видко-ні чутко, але як тільки наставав вечір, це чудо з"являлось нявкало і пленталось за всими проходячими мимо ногами   

Ось так пролетіли ті прекрасні годинки мого перебування в цьому благодатному місці. Але ж я була б не я, якби я тільки сиділа на місці  Благо народ там вивозили на екскурсії, то за мною було закріплене місце в екскурсійному бусіку  Так що далі буде 

Тут вчора один таваріщь видав в фейсбуці півтони тексту про покатульки в неділю при тому каже що то ліпше, ніж 7 сезонів Сімпсонів поспіль.

Цю річку ми перетинали разів зо сім, а як називається -- забув...

Місцеві породи -- прапра-корова видно согрішила з буйволом.

Через кожні 20 км зупинка. Вибалакатись і посьорбати водички. Вода до речі стає противно-холодною у цій порі року.

Старі розвалені мости -- казковий дестрой.

Воловець. Звідси ми й починали дорогу.

Кусок гір, нічого особливого

Ближче до Мукачево зацінюєр місцеву архітектурку недавнього часу. Новобудови вже йдуть з іншим закосом.

Розказую як є на той випадок, якщо буде знов кудись кликати:
- ставати треба зранку шостої години. Що само по собі напряг;
- через збитий режим наступні пару днів не буде сили сидіти вечорами в неті;
- більшість лоботрясів, яких підписуєш зіскочуть в останній момент. отож, готуйтесь їхати мінімальною купкою;
- вай-фаю нема...
- графіка в цю пору року нікудишня. Карпати виглядають гірше, ніж на моєму нетбуці-дворнязі; Значить красівих селфі для гарного соціального резонансу не вийде;
- доведеться педалити 80км+ і робити вигляд, що дуже від того тащишся;
- якщо не береш фотік, матюкаєшся, бо потім всеж находиш прикольні кадри;
- вода в флязі стає паскудно холодною;
- якщо береш -- можеш не встигнути на електричку;
- багато не вип'єш. Залишки здорового ґлузду кажуть не брати більше 50 грам коньячку;

Єдиний можливий бонус від цього непотребу -- повна перезагрузка працездатності (актуально для всяких компутерних задротів). Сьогодні в мене другий понеділок, а при всіх напрягаг температура мізків лишається в межах 36.6.

Джерело