хочу сюди!
 

Лилия

41 рік, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «подорожі»

Украина необъяснимая

Украина необъяснимая. 10 наиболее загадочных природных явлений и рукотворных объектов

Повідомлення Bandukan » 16 березня 2016, 12:52

Богуславские граниты(Киевская обл.)
На живописных склонах реки Рось замерли уникальные розовые гранитные глыбы высотой 10–12 метров. Археологи уверяют, что исполинам более 2 млрд лет. Аномальность этого природного явления в том, что местность вокруг Богуслава знаменита залежами серого, но совсем не розового гранита. Учёные полагают, что на поверхности эти розовые великаны оказались после прохождения по территории Украины древнего ледника.

Впрочем, заявления археологов не умаляют ценности и таинственности этого чуда природы. Даже в наши дни сотни людей приезжают сюда, чтобы подлечиться и восстановить силы. Тем более что после посещения уникального гранитного массива многие ощущают прилив энергии и подъём настроения. Мистики уверены: здесь находится так называемое место силы.
Зображення


Бушанский скальный храм (Винницкая обл.)
У самого входа в древний скальный храм, который находится на территории заповедника Буша, высечен загадочный рисунок. На безлиственном дереве сидит петух, под деревом изображён стоящий на коленях с молебно сложенными руками человек, позади которого замер олень. В верхней части рисунка расположена прямоугольная рамка.

Уже более 190 лет историки ломают голову над этим дохристианским ребусом, пытаясь разгадать сюжет этого барельефа. Согласно одной из версий, изображение символизирует скорбь о погибших соплеменниках, а в рамке якобы была надпись "Азм есмъ Миробог жрец Ольгов". Тем не менее окончательного ключа к разгадке пока нет. Да и подобных сюжетов нет ни в одном скальном языческом святилище.

Также историки не могут установить и точную дату создания этого барельефа. Датируют его кто XVI веком, а кто и II столетием.
Зображення

Зображення

Каменная могила (Запорожская обл.)
Эти расположенные в окрестностях посёлка Мирное скальные нагромождения достигают высоты 12 м, занимают площадь 3 га и состоят почти из 3000 камней. На многих из них высечены уникальные наскальные изображения — петроглифы.

До сих пор учёные не могут найти ключ к их разгадке и расшифровать надписи. Согласно одной из версий, в этих петроглифах есть следы протошумерской письменности. Согласно другой, надписи Каменной могилы имеют прямые параллели с древними надписями Британских островов и германскими рунами. Спорят учёные и относительно точной даты создания этих "скрижалей".

Мистики же считают Каменную могилу местом силы и утверждают, что глыбы несут в себе мощный заряд энергии и обладают лечебными свойствами.
Зображення

Зображення

Зображення

Каменное Село (Житомирская обл.)
Это уникальное скопление крупных валунов занимает целых 15 га Замысловецкого лесничества. Причудливо разбросанные среди леса глыбы действительно очертаниями похожи на сельские хаты. На тамошних улицах имеется и своя "школа" с "церковью". А на одном из булыжников даже есть углубление, похожее на отпечаток ноги, которое в народе называют "следом Бога".

Учёные пока не смогли точно определить происхождение этих камней. Согласно одной гипотезе, эти валуны сюда принесли ледники, а согласно другой — эти глыбы являются остатками подножия древних полностью исчезнувших гор.
Зображення

Мавринский майдан (Днепропетровская обл.)
Похожий с высоты птичьего полёта на гигантского паука или краба комплекс земляных валов более других оброс домыслами и гипотезами. У археологов с историками до сих пор нет единого мнения о происхождении и назначении этого загадочного земляного образования. Одни уверены, что это сторожевая башня и оборонительное сооружение времён Запорожской Сечи. Другие видят в нём языческое капище. Самые радикальные заявляют об украинском аналоге легендарного Стоунхенджа и считают Мавринский майдан древней обсерваторией.

Уфологи пошли ещё дальше, уверяя, что это посадочная база НЛО, и сравнивают внушительные валы со знаменитыми кругами в пустыне Наска.

Расположен загадочный земляной комплекс на восточной окраине села Межирич. Название последнего даёт повод мистикам рассуждать о связи украинского села с колыбелью цивилизации — древним Междуречьем.
Зображення

Оконские источники (Волынская обл.)
Не удивляйтесь, когда на водной глади раскинувшегося в селе Оконск озера увидите два куполообразных фонтана — это бьют мощнейшие источники карстовых вод. И хотя озеро неглубокое — всего 3 м, точную глубину жерла самих источников установить пока не удалось. Ключи настолько сильны, что ежесекундно выталкивают из глубины озера 200 л воды.

Кроме того, водоём обладает ещё и температурной аномалией. Независимо от времени года, температура воды в озере не меняется и составляет около 8°C. Благодаря этому уникальному свойству даже самые сильные морозы не способны сковать озеро льдами.

Ещё одно загадочное свойство воды из источника — она совершенно не поддаётся искусственному газированию.
Зображення

Пещера Оптимистическая (Тернопольская обл.)
Если вам приелись экскурсии по подземельям Киева и Львова, да и одесские катакомбы вы знаете не хуже своей пятерни, — поезжайте на Тернопольщину. Здесь, возле села Королёвка, находится самая длинная пещера Евразии с задорным названием Оптимистическая.

Согласно легенде, такое название открытая почти полвека назад львовскими спелеологами пещера получила потому, что не верившие в её гигантские размеры скептики в шутку называли первооткрывателей "оптимистами".

На сегодня общая длина разведанных и нанесённых на карту подземных ходов пещеры составляет около 240 км. Благодаря этому факту Оптимистическая занесена в знаменитую Книгу рекордов Гиннесса как длиннейшая гипсовая пещера в мире.

Спелеологи предполагают, что подземные лабиринты этой карстовой пещеры образовались на территории отступившего более 20 млн лет назад моря. Впрочем, своё мнение они ещё могут изменить, поскольку из-за гигантских размеров пещера до конца не исследована.
Зображення

Зображення

Зображення

Синее озеро (Закарпатская обл.)
Расположенное на высоте 600 м над уровнем моря озеро имеет вулканическое происхождение. На дне этого водоёма находятся две воронки, которые, скорее всего, являются кратерами давно потухшего вулкана. Озеро питает обильный сероводородный источник. Благодаря последнему вода приобрела не только резкий сероводородный запах, но и приятный синевато-голубой оттенок.

Несмотря на живописность, это озеро мёртвое. Концентрация сероводорода в водоёме настолько высокая, что в нём нет живых организмов. Ни рыбы, ни земноводные, ни даже насекомые не могут обитать в водах Синего озера. В то же время воду из него применяют для лечебных ванн.

Водоём находится в урочище Синяк, что в 4 км от одноимённого закарпатского села. Площадь озера — около 2 га.
Зображення

Зображення

Соледарское озеро (Донецкая обл.)
Это озеро образовалось на месте старой соляной шахты в окрестностях города Соледар и обладает несколькими аномальными свойствами. Главное из них — необычная температура водоёма: чем глубже, тем выше температура воды. И если на поверхности температура составляет около 20°C, то уже на глубине 5 м она увеличивается вдвое, достигая внушительных 35–40°C. По этой причине местные дайверы в шутку называют водоём "озером с подогревом".

Предположительная глубина озера составляет около 100 м. Точную глубину установить проблематично ещё и потому, что ниже 6 м вода становится крайне вязкой и похожей на "жидкое стекло", что затрудняет исследования дна водоёма. Так что если вы не профессиональный аквалангист, лучше воздержаться от дайвинга в водах этого загадочного озера.
Зображення

Чёрное озеро (Кировоградская обл.)
Официально это озеро называется Берестоватое, но народный гидроним — Чёрное — в полной мере отражает все его устрашающие и загадочные особенности.

Во-первых, озеро находится посреди покрытого мхами, лишайниками и папоротниками болота. Последнее занимает площадь около 2 га и является самым южным сфагновым болотом на территории Украины. Озеро и болото предположительно сформировали талые воды в эпоху ледникового и последующего за ним периодов.

Во-вторых, глубина этого озера до сих пор точно не установлена. Согласно легенде, у таинственного водоёма не одно дно, а несколько. Впрочем, этой легенде есть объяснение — скопившиеся в течение веков несколько слоёв торфа, опавших листьев и веток сформировали в озере многоярусное дно, что серьёзно затрудняет измерение точной глубины. Неудивительно, что купаться в этом водоёме запрещено.

Находится таинственное "бездонное" озеро на территории ландшафтного заказника "Чернолесский".
Зображення

Зображення

Невідома Швеція. День 63. Перший дощ.

Сьогодні випав перший дощ - 17 березня. Дуже було незвично відчути холодний дощ замість приємного і тихого снігу. Та все цей дощ був не на довго - одразу замерзав і тому сніг зберігся. Зима продовжується! 

Подорож в казку: 15 найкрасивіших замків України

В Україні налічується близько 300 замків і палаців, де раніше купалися в розкоші місцеві вельможі.

Невідома Швеція. День 35. Подорож на далеку Північ.


Сьогоднішній ранок 20 лютого 2016 року, шостак, - сонячний день, потяг мчить по узвищенню, так що внизу метрів 15-20 видно маленькі автомобілі та будинки. Поодинокі хмари зливаються з вершинами невисоких гір. Все повністю засніжене, але здається найбільше снігу було в Кіруні - найпівнічнішому місті Швеції, через яке я проїхав по дорозі в Норвегію. Зараз прямую до міста Нарвік...

Свою подорож почав спонтанно, вночі зі свого шведського містечка Умео, яке теж можна вважати північним містом, проте клімат тут ще помірний, я ж вирушив за полярне коло. На вокзал в Умео йшов пішки - це займає приблизно годину з мого гуртожитку. Вийшов опівночі і був на вокзалі вже перед першою годиною ночі. Мороз, сніг, тиша, ніч - все, що я люблю. Потяг прибув вчасно, я ввійшов до вагону, в якому всі тихо спали на сидячих місцях. Цей поїзд - Arctic Circle Train їде з самого півдня Швеції на північ Норвегії. Всю ніч я їхав до Кіруни - це напевно останнє велике місто (30 тис. мешканців) на півночі Швеції. На північ від Кіруни починаються невеличкі гори, хвойні ліси стають рідкими й зовсім зникають, натомість всюди розкидані кущі та чагарники, як в степу. 

Швеція завершується і починаються гори Норвегії - надзвичайні краєвиди, ріки, озера, замерзлі водоспади - навіть взимку під товщею снігу та льоду видно всю красу природи. В Норвегії напрочуд тепліше - температура коло нуля градусів, в той час як в Швеції мінус 15, 20. Ось такі перепади. Океан все-таки приносить досить тепла Норвегії навіть серед глибокої зими...

Зима в північній Швеції. День 18. Полярне сяйво

Сьогодні коло 2 ночі знову вийшов на пошуки північного сяйва. Цього разу вже не сам. Прогноз був досить добрим і тому сидіти вдома і пропустити таку можливість я собі не дозволив. Ми вирушили до місця, яке називається Stadsliden - це велика зелена зона посеред міста Умео. Також дізнався, що цю місцину також називають Gammliaskogen. Посеред цієї зони є досить високий пагорб без дерев і я думав, що з нього буде найкраще видно північне сяйво. Stansliden густо встелений хвойними високими стрункими деревами. Одна частина парку - кільцева пішохідна дорога, добре освітлена, натомість дорога вглиб вже ні. На згаданому пагорбі я був лише за дня...  

Гуртом йти не було лячно, навіть коли звернули на неосвітлену стежку. Ми увімкнули ліхтарики, жартували, але потім почули дивні звуки, приблизно 1 кілометр від нас, може ближче. Мені ці звуки одразу видалися техногенного характеру, ніби глухий скрегіт металу. Але дівчата з нашої компанії далі йти не захотіли, тому що боялися вовків або ще чогось. Звичайно далі ми не пішли, але потрібно було повернутися на освітлену дорогу, бо ми вже хвилин з п'ять заглиблювалися в неосвітлений ліс. Я спочатку не хотів повертатися і хотів хоча б дійти до того пагорба і тоді вже повернутися (але потім десь всередині в собі мовчки дякував, що не пішов далі і не переконав йти дівчат).

Звуки лунали час від часу і вже дорогою назад мені здалося, що вони не техногенного характеру, бо наближалися до нас і посилювалися, ставали чіткішими. Вже не кілометр нас відділяв від чогось "того", а якихось 500-700 метрів. І вже фактично можна було розпізнати певне звірине гарчання, але не як у псів (на початку я подумав, що це просто лають пси, потім, що це звуки якоїсь далекої фабрики або копальні), а дуже дивне (не знаю, чому мені спочатку ці звуки видалися техногенного характеру і не знаю, як гарчать вовки наприклад, хоча жодного класичного виття ми не чули). Загалом так і не зрозумів - що то було - може лось, може кабани, може ще щось - суцільна темрява, засніжений суворий морозний ліс створюють дивні відчуття - можна в будь-що повірити...  


Добре, що ми туди не дійшли, бо напевно повернулися б з сивим волоссям. Не можу уявити собі спостерігання за полярною зорею з такими звуками. Приблизно, але трохи віддалено, нерозбірливо і глухо ті звуки нагадували щось таке, як на відео:

А тепер уявіть собі - почути щось таке в суцільній темряві... Ми навіть трохи пробігли - з метрів 100, тому що ті звуки, це гарчання було вже досить близько - майже нам в спини...

Але, незважаючи на таку маленьку пригоду, ми все таки дійшли до озера Нюдалашьон, про яке я вже згадував. Тут все освітлено і немає такого густого лісу. Навіть вночі тут були деякі люди, які теж прийшли поспостерігати за полярним сяйвом.

І нарешті я вперше в житті побачив цю казкову гру темно-зеленого світла на нічному небі. Словами можна довго описувати, але тут справа в почуттях, які переживаєш, спостерігаючи за такою красою...






Зима в північній Швеції. День 8

Сьогодні значне потепління - з мінус 20 до мінус 5 і це одразу відчувається. В своїй зимовій, майже арктичній куртці мені тепер трохи спекотно. В Умео немає вітру, клімат тут набагато м'якіший, ніж у нас в Україні. 

Сьогодні мій день минув спокійно, вже без подорожей містом, тільки з однією зустріччю зі студентами з різних країн. Я зустрів студентів з США, Канади, Австралії, Німеччини, Румунії, Швеції, Швейцарії та Бразилії. Цікаво, що студенти з англомовних країн спілкуються тільки однією мовою - само собою англійською :) А ось студенти з Швейцарії, Румунії та Бразилії мене приємно вразили - знають по 4 мови! Одна дівчина з Бразилії говорить португальською, іспанською, англійською та норвезькою, зі Швейцарії - німецькою, французькою, італійською та англійською, з Румунії - румунською, італійською, англійською та шведською... 

Але і я не відстаю - в мене в переліку українська, польська, російська і англійська :) Для багатьох слов'янські мови залишаються супер закритими і складними для вивчення. Для деяких досі українська і російська - це одна мова, але такий стереотип легко розбивається порівняннями норвезька/шведська, іспанська/португальська тощо. І тоді вже тим багатомовним студентам стає зрозуміло, що українська та російська - це різні мови. В мене ж на черзі шведська...

Зима в північній Швеції. День 2

Нарешті приїхав в Умео. Місто засніжене. В неділю майже нікого немає на вулицях (Потім, як виявив, на вулиці мало людей упродовж й інших днів). Все якось так спокійно, аж занадто. Гуртожиток вже не новий - кімната на вигляд має років 15-20. Меблі нові - все IKEA - прості й зручні.
Спочатку не міг зайти до гуртожитку, бо треба було прикласти електронний ключ (на фото знизу) до зчитувача коло дверей. Про це я запитався в однієї дівчини, яка проходила повз. Це виглядає як наш звичайний домофон, але ключ потрібно прикласти й коло під'їзду й коло свого коридору. Двері в під'їзді автоматично зачиняються о 23.00 - тобто сюди зайдуть тільки власники ключів. На коридор можуть зайти тільки мешканці - він завжди закритий. Я наприклад до сусіднього коридору зі своїм ключем вже не зайду. На поверсі дев'ять кімнат і одна спільна кухня. Жити можна :)  

Не думали й не гадали

      Думаю куди б гайнуть, щоб і не далеко і цікавенько, так собі день прогулятись і додомку. І тут натрапляю на цікаву інформацію про старовину у місті поблизу Дніпропетровська, а саме - Дніпродзержинську. В цьому місті я звичайно була і не раз, але навіть не замислювалась, що там може знайтись щось цікавеньке, що залишилось з давнини. Зібрали невеличку компашку і поїхали на екскурсію.

        Ще під час Київської Русі по території майбутнього Дніпродзержинська проходив один з найважливіших торгових шляхів - з варяг у греки. Вважається, що села Романково і Кам"янське, на місці яких влаштувався Дніпродзержинськ, засновані запорізькими козаками. Село Кам"янське  уперше згадується в 1750 році. В період Нової Січі (1734-1775 рр) Кам"янське входило до складу Кодацкої паланки Війська Запорізького.
       
     Тільки но встали з маршрутки нас зустрів шести звьоздний герой Радянського Союзу шановний Леонід Ілліч  chih


Далі наш шлях пролягав по центральному проспекту міста Дніпродзержинська, звичайно ж його назва проспект Леніна. Спочатку думали, що поїдемо на трамвайчику, але дізнавшись, що до нашої мети три зупинки, та побачивши забиті трамваї вирішили, що ми ж гуляємо і поспішати нам нікуди - пішли нозями.


Особливо старих будівель ми не зустріли, але була парочка цікавих вибриків














З самого початку проспекту нас вразила картинка попереду, спочатку ми подумали, що то вранішній туман, але спускаючись нижче і наближаючись до того марева побачили, що то легендарний завод. І наслідки його роботи видно на небі, де чітко розділене блакитне і рожеве небо omg  Далі ми не тільки побачимо це, а й відчуємо на собі у вигляді замурзаного взуття і першіння у горлі, яке пройшло тільки ввечері, коли ми вже були вдома. Є місця, про які говорять, що там можна бачити, чим ти дихаєш (натякаючи на прозорість повітря). Так от, в Дніпродзержинську можна це не лише побачити, але ще і помацати... Неофіційна "ласкава" назва міста - Дніпродим, і цим все сказано.







Зустріли пам"ятник мамі з дитятком


Залишки постаменту того чиїм ім"ям поки що названий проспект


І головне - пам"ятка міста Дніпродзержинська - Прометей. Пам"ятник встановлено у 1922 році, але під час війни у 1942 році його було підірвано і знову він був встановлений у 1945 році. З 1967 року біля підніжжя Прометея загорівся "Вічний вогонь", який і досі палає.


Відійшовши декілька метрів нам відкрилась гарна картинка. Це і був перший з об"єктів заради якого ми тут.

Собор Святого Миколая. Побудований в 1894 р. за проектом архітектора Л. Бродницкого на кошти робітників і службовців за участю Дніпровського металургійного заводу. У радянські часи в приміщенні розташовувався краєзнавчий музей. У 1988 р. храм був повернений вірянам, проведена реставрація. Собор виділяється архітектурними елементами в староруському стилі. Саме такі церкви і собори ми бачили, коли подорожували по Золотому кільцю Росії.


До Собору ми підійдемо далі, а поряд ми затримались, щоб подивитись Театр.


Днепродзержинский академический музыкально-драматический театр им. Леси Украинки расположен в исторической части города, в одном из самых красивых и гармоничных зданий Днепродзержинска – бывшей Народной аудитории, построенной в 1900 году. Здание является памятником истории и архитектуры городского значения. Его появлению, как впрочем, и появлению всех общественных строений Верхней колонии Каменского (так до 1936 г. назывался Днепродзержинск), мы обязаны Игнатию Ясюковичу – директору-распорядителю Днепровского металлургического завода. (с)







Ну і як же без літака? podmig  Наш гном обов"язково повинен був доторкнутись до літака, а ще йому дуже хотілось політати на ньому і нам ледь вдалося вмовити не намагатись залізти, а лише задовільнитись побігати під літаком lol  


Далі направляємось поближче роздивитись Собор. Нам повезло, ми навіть встигли на службу. Атмосфера у Храмі дуже надихає, відчувається якась повнота, сила енергетики.





 

І на прощання обхожу Храм навколо, щоб помилуватись архітектурою










До речі, храм схожої архітектури знаходиться на окраїні Дніпропетровська, селище Таромське, яке тепер у складі міста.

Храм Покрова Пресвятої Богородиці.





Пройшовши невеличкий відрізок вулицею і повернувши за вугол ми побачили саме те, за чим і їхали. Диво, яке нас вразило. Ми і подумати не могли, що на Східній Україні можна знайти такий костел. Звичайно до Львівських за роками йому далеко, але ж погодьтесь 1897 рік це теж цікаво.

Отже Костел Святого Миколая

Це унікальна будівля, яка збереглась з кінця XIX століття - римо-католицький косткл. Виконаний у стилі неоготики. Архітектура відрізняється лаконізмом, чіткими пропорціями і гармонійністю.

Костел має дуже красивий фасад - по обидва боки від ажурного центрального входу виступають дві величні стрільчасті вежі зі шпилями, увінчаними хрестами. Це надає будівлі якоїсь загадковості і казковості.

       
Один из немногих уцелевших римско-католических храмов в восточной Украине.

Днепродзержинский римско-католический приход святого Николая появился благодаря строительству в Каменском (с 1936 года - Днепродзержинск) Днепровского завода. Рабочие из Польши, приехавшие вместе с оборудованием для нового предприятия, составляли в 1888 году большинство приходской общины. Молитвенный дом, который арендовали верные, быстро стал тесным, поэтому по инициативе директора-распорядителя Днепровского завода Игнатия Ясюковича за проектом архитектора Марьяна Хорманского с 1895 по 1897 год в Каменском был построен католический храм. Около 1913 года население Каменского возросло от 2 до 40 тысяч жителей, а количество католиков среди них достигало 7 тысяч, лишь немного уступая губернскому Екатеринославскому приходу Святого Иосифа. 
Под конец 1928 года началась кампания закрытия молитвенных строений и домов. 12 декабря 1929 года власти отобрали и храм в Каменском. Последний настоятель прихода Яков Розенбах был арестован, отбывал наказание в лагерях Сибири, а в последствии был расстрелян в 1938 году. В помещении храма власти открыли польский клуб, а на протяжении последующих 60 лет в нём находились: сборный пункт военкомата, конюшня (во времена гитлеровской оккупации), призывной пункт военкомата, филиал университета марксизма-ленинизма, планетарий, морская школа ДОСААФ, мастерские художественного фонда, склад фирмы «Мебель», кооперативы, спортивно-технические секции ДОСААФ.

В начале 90-х годов возникла инициативная группа, которая первой занялась делом возвращения храма; в то время он уже был разрушен и практически не использовался. 






Всередені немає розписаних стін, а лише чисто вибілено все навкруги. Зайшовши туди відчувається умиротворєніє, спокій і навіть не хотілось звідти виходити, бо було відчуття неначе тебе щось огорнуло ласкавими руками і надає тобі енергію. 








Те саме відчуття було і на церковному подвір"ї. Костел неначе магнітом притягував до себе і не хотів відпускати нас у бурхливий вир міської суєти. Ми ходили навкруги нього, гладили його стіни і якомога ближче роздивлялись елементи архітектури.









Зробивши прощальний кадр ми пішли старим районом, повз старі будівлі до металургійного заводу.






А ось ми вже і дійшли до того чуда, яке перетворює блакитне небо у червоне unsmile
Дніпровський металургійний комбінат

Польсько-бельгійське акціонерне товариство «Південноруське Дніпровське металургійне товариство» заснувало Дніпровський металургійний завод на правому березі Дніпра в Кам'янському (сучасний Дніпродзержинськ), на якому 2 березня 1889 року введено першу доменну піч. На початку 20 сторіччя Дніпровський завод став найбільшим в Україні.

У 1913 році тут діяло 5 доменних печей, 10 мартенівських, 9 прокатних станів.





Першим керівником справами комбінату був Ігнатій Ігнатович Ясюкович.

1 вересня 1888 року був запрошений для керування справами Південно-Російського Дніпровського металургійного товариства, яке очолював понад 25 років поспіль.

1889 товариство відкрило у селі Каменському на березі Дніпра потужний металургійний завод, який став одним із найбільших промислових підприємств півдня Російської імперії.


Далі ми пройшлись біля центральної прохідної комбінату, яка збереглась з тих часів. Цікаво було уявити, як гуде гудок, закликаючи працівників на чергову зміну і люди потоком йдуть на роботу. Але ми були в неділю і там була така тиша, що можна було подумати, що це якийсь Город призраков blind lol



Один з цих призраків стояв і виглядав на нас з-за кущів


А на протилежній стороні я запримітила стару водонапірну вежу, яка теж збереглась до наших часів з 1884 року, але не знаю чи працює вона. Вона нічого особливого з себе не представила, але ж для історії ми її зафотали



Наш маленький гномик ще з костьолу просив щось пожувати і навіть став хвилюватись чи в цьому місті взагалі люди їдять? lol  бо починаючи з Прометея ми ніде не побачили магазинів, а йому вже хотілось щось гризонуть. Отже побачивши надпис АТБ він значно пожвавішав і одразу посипались замовлення що саме йому треба придбати )))

 

Ну от така у нас вийшла цікава і не очікувано прекрасна подорож вихідного дня.

Дякуємо Дніпродзержинську за цікаві збережені історичні об"єкти.



          

Істинний дух пригод




Істинний дух пригод з'являється тільки в подорожах з рюкзаком за плечима. Саме так можна по-справжньому пізнати іншу країну, випробувати свої сили і відчути себе частиною нашої прекрасної Землі.
[ Читати далі ]

Де ще була і що їла )))

Кажуть "Не хлібом єдиним жива людина". Воно так, але ж і підкріпиться не заважає. Отже в попередніх замітках про подорож я багато розповідала про цікаві об"єкти, про красу України, але ж за час прогулянок іноді відволікались на поїсти lol  Іноді це були перекуси просто неба на травичці, а іноді заходили до кав"ярень, щоб спробувати щось місцеве і порозглядати цікаві інтер"єри.

Отже починаю з Кам"янця-Подільського. Погулявши по старому місту http://blog.i.ua/user/729788/1708495/ ;  http://blog.i.ua/user/729788/1708560/  мій шлях пролягав до Кам"янець-Подільської фортеці і перед її оглядом, щоб шлунок не заважав мозку пішла його підкормити lol   І перед фінішною прямою на фортецю я побачила кав"ярню, яку нам радила екскурсовод. Кав"ярня-музей "Кава від поліцмейстера".


 
         Кав"ярня знаходиться в старовинному будиночку, невеличкий дворівневий зал оздоблений старовинними речами і фотографіями, що відповідає атмосфері старого міста і поріднює зі справжнім музеєм. Я сиділа, відпочивала у прохолоді і насолоджувалась атмосферою старовини. Ну чесно зовсім не хотілось звідси йти.













Тут вмуровані цеглинки і я могла лише доторкнутись до них, облизнутись mmmm   і привезти своєму колекціонеру лише фото tears  



Тут я їла смачнючі млинці з мняском mmmm  і запивала такою ж смачною кавою. Млинці не фоткала, а гарнюньку каву зафотала, щоб було видно і стіл зі старовинними паперами


 Тепер пару куточків з Міжгір"я. Там в кав"ярні не ходила, тому лише фотки по ходу 

Просто зупинка, до речі стан її залишився таким як і 7 років назад



Фонтан посеред Міжгір"я



А це на базарі бабуся продавала підкови umnik  Якось весь час зустрічались старі підкови і різні сувенірні, а тут новісінькі ні разу не одьовані шкарики lol



А назавтра ми поїхали по Замкам Закарпаття http://blog.i.ua/user/729788/1710833/   і на шляху до цілі зупинялись придбати сувеніри, подивитись щось цікаве, поїли смачних шашликів, дійсно-дійсно ДУЖЕ смачних, тільки там я їла такі особливі смачнючки mmmm   

А тут ми просто погуляли, позаглядали









А це схоже хазяїн цього закладу рекламує меню і запрошує навідатись до нього cat lol



Тут ми не їли, бо ми вже наїлись шашликів, але тут ми зайшли в одну особливу кімнатку nevizhu lol



Ну все, всередину не заглядаємо, хоч там і класно dada але ж це не музей і не наша мета nini  Поїхали далі.... car   
         А далі були замки, замки, замки.... Після гуляння по Мукачівському Замку Паланку ми пішли гуляти по прекрасному душевному місту Мукачево. Особисто для мене це місто як рідне. Ну от не знаю що і як, але коли я вперше, 7 років назад, побувала в Мукачево я просто злилась з його енергетикою. Було таке враження, що це місто мого дитинства. Це місто огортало мене спокоєм, щастям, теплом. Було враження неначе я дійсно обнята його руками. Після тієї зустрічі я знову туди попала через 2 рокі і знову ті ж самі враження. А цього разу було враження неначе я зустрілась зі старим любимим приємним другом. Я ходила по вуличкам Мукачево і насолоджувалась його атмосферою.  











Пам"ятник просвітителям Кирилу і Мефодію


Мукачівська ратуша — триповерхова адміністративна будівля у місті Мукачеве. Збудована на початку XX сторіччя (1904 рік), у стилі сецесії з елементами неоготики. Ратуша стоїть у самому центрі міста, на площі Миру та на початку вулиці Пушкіна.

Споруда зведена за проектом і під керівництвом будапештського архітектора Яноша Бабули-молодшого.





Позаглядала в цікаві закоулочки

А це водостоки поближче, на них зображений мукачивський замок umnik


Половила гав з місцевим трубочистом і його кицькою lol


І в Мукачівській кав"ярні попила каву зі смачнючими тістечками. На вітрині залишилось мало смаколиків, бо вже був кінець робочого дня і народ під"їв тістечка



 А тут чарівниці чарують цукерочки



Звичайно всю атмосферу чарівної зустрічі не передаси, але хоч крапельку емоцій передаю smile

І станні мої поїденьки були вже у Львові. Прямо на площі Ринок знаходиться ця, не знаю як правильно сказати )))  може голубцярня  umnik lol



Там пропонують декілька різновидів голубців. І цікаво ж що вдома ми звикли до класичних голубців і чомусь не придумали начинити іншими начинками. Я спробувала з печінкою і грибами, та з баношем (кукурудзяна каша з сиром). Ну як на мене банош треба їсти сам по собі, а от з печінкою і горіхами прикольна начинка. 


Потім я пройшла далі і натрапила на рай для солодкоїжок mmmm  Від аромату, який там розноситься слюнки текли аж до полу lol  І навіть зараз, дивлячись фото і згадуючи те місто вже знову течуть слюнки mmmm prostite lol  Ну на закусон після голубців я взяла декілька екземплярів цих смаколиків


От такі діла малята chih lol

І на останок фото зі стін санаторію з цікавими мудрими словами smile



Ну от і всі мої розповіді з чудової подорожі. Бажаю всим прекрасних подорожей, наповнених душевністю, цікавинками і незабутніми спогадами kiss