Замітки інтимна лірика

Замітки з міткою «інтимна лірика»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Як могла я колись буть без тебе?

Як могла я існувать без тебе:
Без твого ранкового "люблю"?
Це ж як сонцю без краєчка неба,
Ніби почуттям без гострого жалю...

Як стрімкому вітру без тополі,
Маку в полі без яснОго літа.
Жити із тобою - пісня волі,
Музика щемливої трембіти!

Коментарі: 64

sonce-33

Між літом і осінню...

Ми вже чужі... Кінчалось літо...
Вокзал... Перон... І ти стоїш...
Уста іще теплом зігріті -
Вже сум на роздоріжжі тиш...

Мій потяг рушив... Стало тоскно...
Сльота, куди не подивись...
Запахла яблуками осінь.
Немов на Спаса... Не спастись...

Коментарі: 31

sonce-33

Поверни мені сердечко

Як метеликом та на свічечку...
Звабив... Вабила зваба ця...
Літо... Літепло... Теплим літечком
Вже не звеш мене до вінця...

Сплеску пристрасті не утримати -
Сонцем... Сонечком... Сон це бач...
Серце, сердечко моє вийняв ти,
Взяти - взяв, а назад - пробач...

В червні місяці, вчора, ввечері...
Літ та літ, а неначе мить...
Поверни мені, милий, сердечко,
Бо щемить мені, бо болить...

Поверни мені, бо не можеться
Жити так, як колись жила.
Може, молодість... Може, зможеться...
Може, злюбиться... Не змогла.

Коментарі: 47

sonce-33

Ніби вічність з тобою не бачились

Ніби вічність з тобою не бачились.
Як багато всього нами втрачено...
Раптом серце з грудей вискакує
І летить до твого на побачення.

Розсуває в душі твоїй темнії хмари -
До твого потрапляє в обійми-лещата.
Заніміли у подиві вічні стожари,
Стих цвіркун у барвінку хрещатім.

Тріпотять, в хвилюванні полощуться,
Обіймаються, шепчуть дитинно.
І така благодать в нас хлюпочеться
ВІд сердець, що злились воєдино!

По тілам розлилася мелодія світла,
Що початку не має й не має кінця.
Снують люди повз нас непомітно,
Ми ж вслухаємось в наші серця!

Коментарі: 63

sonce-33

Ты поспешил родиться...

В который раз ищу ответ:
И как могло случиться -
Тебя давно уж рядом нет,
Ты перестал мне сниться...

Ищу оборванную нить -
Событий впалые глазницы...
Нет, ничего не изменить:
ТЫ ПОСПЕШИЛ РОДИТЬСЯ...

Коментарі: 56

sonce-33

Кохаю тебе.Зболено.

Руки - гадюки.
Тіло - скульптора мрія.
Серце - із мармуру,
Як лід, холодне.
Життя приховане,
Слово зломлене.
Душа зранена,
А пристрасть стомлена.
Кохаю тебе.
Зболено.

Коментарі: 34

sonce-33

Моя жіноча позапартійна мрія

Позабутися б, місто покинути
І до мрії своєї полинути...
[ Читати далі ]

Коментарі: 58

sonce-33

Ні, я не плакала, що ти старий

Після прочитання вірша землячки Наталі Горішної :

Я плакала, що ти такий старий,
Що ти скоріше пара моїй мамі.
Ходила із опухлими губами -
Я плакала, що ти такий старий.

Дивлюсь на ту закоханість згори
І світло заздрю: вже не буде з нами,
Щоб плакати, що ти такий старий,
Ходити із опухлими губами.
(Н. Горішна)

Ні, я не плакала, що ти старий,
Була б з тобою поруч аж до смерті.
Гортаю спогади, щемливі і затерті.
Ні, я не плакала, що ти старий!

Та розійшлись, на превеликий жаль,
Твоя й моя навік-віки дороги.
Із попелом розвіяні тривоги.
Лиш іноді в полон бере печаль.

Ти був для мене милим, батьком, братом...
Міг Соломон позаздрити, їй Богу,
Бо мудрість ти отримав в нагороду.
В одному схибив: що мене ти втратив.

Коментарі: 71

sonce-33

В дворі садиби, де були щасливі...

Про тебе знову нагадає вечір, Що пестить в небі хмарки злотогриві. Гніздо на дереві, пусте, лелече, В дворі садиби, де були щасливі. Там голуби в садочку цілувались, А потім дзьОбали зірки тремтливі. А ми в будиночку з тобою милувались В дворі садиби, де були щасливі. Коханням нашим соловей тремтів, У вітах хлипав пісню незрадливу. - Люблю тебе! - мені ти шепотів В дворі садиби, де були щасливі. Духмяна вишня цвітом почалась, Квітками ложе щедро устелила. Солодка млість по тілу розлилась В дворі садиби, де були щасливі. Лише Дніпро за вікнами шумів: - Не вір коханцям, бо вони зрадливі! Пророчих я тоді не чула слів В дворі садиби, де були щасливі...

Коментарі: 67

sonce-33

коли довіра йде

Коли сердечко точить-їсть іржа,
У ньому птах не тьохкає до ранку.
Там, де любов, не може бути лжа,
А де брехня, ти не збудуєш замку.

Коли довіра йде - то світ згаса,
Не посилає сонечко цілунків.
Тьмяніє і соромиться краса,
Відводить очі від низьких стосунків.

Коли ж любов заполоняє все -
Від пальчиків до кінчиків волосся, -
Голублять очі, світ тепло несе!
Життя людини справді відбулося!

Коментарі: 48