Писати можна з неїПортрети на рядні, Що в рамці золоченійВисіли б на стіні.ЇЇ б в кіно знімати(Це так, начистоту!), Та вже не подолати Буденності сльоту.З душі її - криниці -Так хочеться напитись.Але... нема сміливців, Щоб в ній навік втопитись.[Приєднана картинка]

У моєму царстві сонце світить, Соловейко пісню зачина, Голуби купаються у літі.А в твоєму - крижана зима.Кошеням ласкавим в моїм царствіЗлагода вмостилась біля ніг.У твоєму - замерзають пальці, А у домі не лунає сміх.У моєму царстві - вись і злети, І чужу не треба грати роль.Ти ж не можеш розірвать тенета, Бідний, зачарований король...[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Клеплють тишу задумливі ранки, У далеке минуле думками лечу.Я прокинусь колись на світанку, Босі ноги в росу умочуЙ побреду, де в травиці зеленійВсусебіч розлітаються сни.Де хмарки у сповитках черленихЗаколисують в тиші громи.Під старезним розлогим кленомБ'ється серце бентежно і лунко.Юний хлопчик чекає на мене...Перші доторки... Перші цілунки...Я повітря вдихну повні груди, В полинів набираючись сили.Запал юності м'ята остудить, Нагадає, що в зрілість...

Читати далі...

Рання осінь зігріла мій дім теплотою, Золотів виноград у дворі біля тину.Не такою, як всі, називав, не такою...Сонце в стиглім вині вигравало бурштином.Два наповнені келихи для супокоюНа плетЕнім столі сиротливо зостались...Наша осінь була так відверто п'янкою.Боже мій, як натхненно з тобою кохались![Приєднана картинка]

О, як вона стукала в двері, Уперто, і лунко, й затято -Вважали її за химеру, Боялися їй відчиняти.Й востаннє не сталося чуда -Панянка махнула рукою.Глухі, недовірливі людиНе стрілись сьогодні з Любов'ю.[Приєднана картинка]

Заплуталась у павутині літ, Що тягнуться вервечкою знадвору.Від них ховаюсь в віртуальний світ -Чекають на просторах коридору.Знаходжу втіху тільки в самоті.Та раптом - зустріч із тобою.(Який ти гарний, в чорному пальті)."Заходь, - кивну я мовчки головою.-Мовчи, бо не потрібно зайвих слів, Я все без них, коханий, зрозумію.Хай скажуть очі, в них - глибінь, Чи руки - ой, міцні ж обійми!Хай дихання... Чому так важко, любий?Нехай облудних слів чигає варта...Уста... О, ці солодкі...

Читати далі...

Примхлива доля розклада пасьянс:Упереміш - красиве і потворне.А ми з тобою - дивний мезальянс, Як день і ніч, неначе біле й чорне.А ми - жива вода й п'янке вино, Стрімка ріка і бережок пологий.Знайомі із тобою так давно, Але роман нам випада недовгий.Нехай це буде спротиву кураж, Сніжинки влітку швидко тануть.Але такий виток, такий віраж!Оксиморони теж в житті бувають.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Осінній день, осінній дощ, осінній сумРозсипався дрібненькою квасолькою.І раптом голос серед павутинок-дум:- Ви не хотіли б скористатись парасолькою?Я думала, як гарно вдвох із Вами йти, Плести якісь дурниці, сміючись на розі.На мить повірити, що різних два світиЗустрітись можуть на одній дорозі...Та дощ скінчився так, як і почавсь:Ген за кафе простукали дзвінкі підківки...А я очима проводжала журно Вас...Тепло від ніг ще зберегла бруківка...

Так хочеться бути твоєю, Сказати, як щиро люблю.Я стану для тебе зорею, Серпанком стежину встелю.Щоб бачити, чути щоденно, На пташку стрімку обернусь, Щоб біди не гризли буденні, Я Богу вночі помолюсь.[Приєднана картинка]Без мене не зможеш заснути - Очей моїх збудять ковші.Щоб голос не зміг мій забути, Сопілку зроблю із душі.У гості мене дожидайся - Зорею прилину згори!Ти тільки мене дочекайся, Ти тільки мене позови.[Приєднана картинка]

Не будіть в мені давно заснуле, Не тривожте згасле і минуле.Тільки вчора вами одболіла, Не чіпайте душу збайдужілу.Тиша не розбудить в душах грому, Пристрасть не замінить серця втому.Чи межу потрібно переходить, Щоб назавтра очі не відводить?Щось не те, я знаю - і страждаю, Щось не так, проте молю, благаю:Не буди минуле, ой, не треба...Захисти ...Спаси мене... Від себе.[Приєднана картинка]