хочу сюди!
 

ГАЛИНА

59 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 60-70 років

Замітки з міткою «інтимна лірика»

Догорає сонце...

Догорає сонце у вечірній млі,
І бентежить душу пісня соловейка.
Розпитай, коханий, про мої жалі,
Розкажи про себе, голубе сивенький.

Ні , ти не розкажеш, бо далеко ти,
Стежечка до мене поросла травою.
А колись там квіти мали прорости...
Як стужилось серце, милий, за тобою...

Де бриніла пісня, туга промовля,
Де сміялось щастя, тужить розставання.
В неба високості жевріє здаля
Зіронька яснА - вІдгомін кохання.



Наснилась мрія...

 Наснилась мрія, і така принадна...
 Я відчувала дихання тепло.
 Була вона відкрита і всевладна -
 Вбирала запах, гладила чоло.

 Вслухалася - і жебоніла юність,
Злітаючи у небо голубе.
 Здалось на мить: в минуле повернулась
І в мрії упізнала я тебе.

 І не було ні болю, ні образи,
Стирались відстані напіввсумні.
 В душі запанувала тиха радість
 Від того, що навідав уві сні.


Моїй доні




Дзвінок у двері - серце  б'ється лунко:
Який сюрприз несе руда чаклунка?
А на порозі доня - квітка  свіжа -
З букетом квітів, наче сонце, ніжних.

Як найніжніший шовк, її цілунки,
Серед осінніх хмар - слова-дарунки,
Серед дощу, мокви - усмішка доньки.
В моїх руках  впокорені   долоньки...

"На тебе, донечко, не надивлюся,
З тобою пожурюсь і  посміхнуся.
Подушечку  і найсмачнішу їжу -
Коли ти, донечко, іще приїдеш...

На другий день зітхнула хата  тяжко,
Бо зранку випурхнула біла пташка.
- Лети, рідненька, без горя і проблем...
- Лишаю я тобі букетик хризантем,,,




Якщо захочеш зрадить ти...

Якщо захочеш зрадить ти,
Страждати, плакати не стану.
Увечері я вип'ю кави,
Спалю під ранок всі мости.

А вдень я Богу помолюсь.
Час потім перев'яже рани.
Хоча тебе забути рано,
До сонця щиро посміхнусь.

Хай серце  буде ще  саднить,
Сприйматиме події ревно,
Одне лиш знатиму напевно:
Я і без тебе
                      буду
                                жить
!


Тепер я іншого люблю...

За  столиком сидим удвох,
Пригадуєм минуле.
Ти будиш поглядом своїм
Чуття, давно заснулі.

Ти пестиш очі та уста
І дивишся з журбою.
Та геометрія проста:
Не вільні ми обоє...

На столик каву я проллю -
Вже поспішати треба...
Тепер я іншого люблю...
Так схожого на тебе...



Любов'ю дихає природа

Гаптоване зірками небо
Шепоче місяцю: "Зажди..."
Десь чутно: "Милий мій, не треба!.."
І вже тихіше: " Не губи..."

[ Читати далі ]

Й захочеться кохання...

Насію на клумбі жоржин і левкоїв,
Над ними кружлятимуть ситі джмелі.
Й захочеться тиші - дзвінкої такої,
Кохання хмільного на грішній землі.

Змінити життя своє зовсім нелегко,
Та вірю, що прийде, нарешті,  той час,
Зів'є в нас з тобою гніздечко лелека
І виведе влітку малих лелечат.

Зимових  полів полюблю білосніжність,
Лиш тільки б торкатись твоєї руки...
З очей стигло-синіх вберу тиху ніжність,
У них розчинюся, уже навіки.



А чи спробуєм?

Ти приходиш до мене у сни,
Зазираєш замислено в очі.
Свіжий вітер стрімкої весни
У душі ніжним щастям хлюпоче.

[ Читати далі ]

Який твоє кохання має смак?

То що нагадують слова твої:
Чи передгроззя, а чи вітру шепіт,
А може, лагідний весняний легіт?
То що ж нагадують слова твої?

Чим пахне почуття твоє палке:
Чи шалом, чи оманним звабним трунком?
Не чахнуть на щоках слова-цілунки...
Чим пахне почуття твоє палке?

Який твоє кохання має смак:
Терпкого полину, лимона, вишні?
Нагадує він молодість колишню.
Який твоє кохання має смак?..



Все буде так, як ти захочеш

Минають дні, так близько осінь.
І прохолода дмухає в лице землі.
Я ж бачу очі, удивляючись у просинь,
Вони так часто снилися мені...

Але на людях їх завжди відводиш...
Чи вдавана байдужість , а чи ні?
Коли вночі до мене ти приходиш,
Хлюпоче щастя в місячній пітьмі.

Слова любові пристрасно шепочеш,
Я розправляю крила - і у вись!
Все буде так, як ти захочеш,
Лише до мене серцем прихились!