Неземним я його уявляла:Загадковим, шляхетним, сумним...В нетолочених травах шукала -Не вдалося зустрітися з ним.В небеса вище зір я злітала, Там кохання бажала зустріти.Подарунком на пам'ять зосталасьЛиш надкльована зірка із літа.Після пошуків довгих здалася, Перестала я марити ним.Та на глум, а чи, може, на щастя, Він постав - таким рідним... земним![Приєднана картинка]

Учора "я" і "ти" - то була пара, Осколками сьогодні стало "ми"...А що, як ми забудемо про чвариІ станемо, як і повинно буть, людьми?[ Читати далі ]

[Приєднана картинка]Перечитуючи "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського...Що є любов? Серед віківНетлінна купинА одвічна?Що є любов? Флояри ніжний спів?Трембіти тужна гра магічна?Що є любов? Мо', нявки звабна граЧи хіть вродливої любаски?Що є любов? Жага тілес земнаЧи діва, що постала з казки?Що є любов? І чом людей в огніМотузить, сушить, спопеляє?Ні смерть, ні забуття їй не страшні, Ніхто в двобої не здолає!

Напевно, я тобою відболіла, Відплакала, згоріла у вогні...Стужилось і поволеньки зомлілоСерденько, бовваніючи в мені.І радість мої будні не мережить.Розкритися б - лишилися жалі...Озватися б на голос твій бентежний - Але в душі не грають скрипалі...[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]В гніздечку рук твоїх панує спокій.У вир очей занурюсь глибину, Через туман фантазій і утопійСтару як світ я істину збагну:Не треба журавля мені у небі, Напівшалених, неземних ночей...А просто пригорнутися до тебеІ заховатися у затінку плечей.Вдихнути рідний запах твого тіла, Тебе узяти - і себе віддать.Здається, все життя цього хотіла...Земне кохання - ось в чім благодать!

З осіннім присмаком сльотиТа наша зустріч в надвечір'ї.Було бурштиновим подвір'я, Палали пристрасті мости.Мене ти поглядом стинав.Напоєна любовним трунком, Ловила промені-цілункиО, як нестримно ти кохав!Серед небесних партитурТвоїх очей зваблива просинь...Мов жаром, обпалила осінь.Пройшов повз мене. Близько так... &nbsp...

Читати далі...

Ти знаєш, де мене шукатьУ місячні травневі ночі.Мости кохання не горять, А згадки серденько лоскочуть.Лише здавалось, що немаТих почуттів, терпко-солодких.Як бачиш, прагнули дармаКувати почуття в колодки.А двері в дім іще не сплять, Вслухаються в звабливу тишу.І хай скриплять чи не скриплять - Незамкненими їх залишу.Ти знаєш, де мене знайтиВ весняні ночі полинові...Ну ось і на порозі ти, Весь розпашілий від любові![Приєднана картинка]І,традиційно, - вірш-відповідь Ягуара 65, мого...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Вже у вирій летять журавлі, А сніжинки - мені на долоні...Всі проблеми такі маліВ порівнЯнні із небом бездонним.Будуть інші кохані не спать, Обійнявшись, до самого ранку.Будуть інші пташок зустрічатьЙ будувати повітряні замки.І отак проводжать журавлівГен далеко, за обрій, у хмари...Може, проміжок часу малийПощастить їм лишитися в парі...

Краплини по вікну блукають.Сиджу, закутавшись, у плед.Ковточками смакую кавуІз самотою тет-а-тет.Я відчуваю твою близькість.З тенет звільнившись супокою, Моя душа - чуттів колиска -Бажає зустрічі з тобою.Громи удалині гуркочуть, Тривожать стомлену ріллю, А дощ за вікнами шепоче:"Люблю тебе... люблю... люблю..."[Приєднана картинка]

Бездумно починаємо стосунки, Пірнаючи у вир нових чуттів.Зникаємо пізніше за лаштункиНе довгих днів, не місяців - років...Кохані ж наші, ті, що у минулім, Вночі вуста зімкнувши воскові, Гортають почуття, ні, не заснулі, До болю рідні, свіжі і - живі...А ми приходимо до них у мріях, У щемних споминах і світлих снах.Лишаємось дощем на мокрих віяхІ прОщенням в молИтвених словах...[Приєднана картинка]