Наснилась мрія, і така принадна... Я відчувала дихання тепло. Була вона відкрита і всевладна - Вбирала запах, гладила чоло. Вслухалася - і жебоніла юність,Злітаючи у небо голубе. Здалось на мить: в минуле повернуласьІ в мрії упізнала я тебе. І не було ні болю, ні образи,Стирались відстані напіввсумні. В душі запанувала тиха радість Від того, що навідав уві сні.[Приєднана картинка]

А дощ осінній обриває квіти, На клені мерзне листячко слабе.І сумно так відходить в далеч літо, З собою забираючи тебе...Лиш болісно, що почуття живимиТак різко обірвались в одну мить...Ми все ж були... Все інше - не важливо.А дощ іде... Його не зупинить...[Приєднана картинка]

Прийди вві сні, рідненька, поруч сядь.В садку достигли груші й виноград.Похилі вишні поганенько родять,І яблуньки старі уже підводять...Ніхто наливки не готує з слив,На Маковія не пече коржів.Насіння в вузличках не зберігає, І "Отченашу" на ніч не читає...Не знається на травах так, як ти, З війни не перечитує листи...Ми твою хату, бабцю, продаєм,Немовби серця частку віддаєм...Лунатимуть чужі в хатині кроки,Чужу розмову слухатимуть крокви.Усе проходить, рідна, все минає,Та позабути не...

Читати далі...

З осіннім присмаком сльотиТа наша зустріч в надвечір'ї.Було бурштиновим подвір'я, Палали пристрасті мости.Мене ти поглядом стинав.Напоєна любовним трунком, Ловила промені-цілункиО, як нестримно ти кохав!Серед небесних партитурТвоїх очей зваблива просинь...Мов жаром, обпалила осінь.Пройшов повз мене. Близько так... &nbsp...

Читати далі...

Ось ми й зустрілися... Тепер на Ви...Кружляли у тіснім осіннім вальсі.Роки чуття впокорити змогли, Лиш видавали нас тремтливі пальці.А вечір звабою все напував І клав на плечі невимовну ніжність:"Без Вас відтоді зовсім не жила...""В минуле ж повертатися запізно..."Ніким не сказані в пітьмі слова -Зневажені, розіп'яті вигнанці...Моє волосся вітер цілував, А у руці тремтіли Ваші пальці...[Приєднана картинка]

З'явився ти негадано, несміло.А в мене - все. Проси чи не проси...Відплакала - і тихо відболіла, І за тобою знищила мости.Ти ж зраду обминав в розмові, Неначе її зовсім не було.Якийсь маленький злочин побутовийЗабрав надовго із душі тепло.Пішла із дому мовчки радість, І не спасло те "випадково, всує..."Там, де в стосунки просочилась зрада, Довіри і любові не існує![Приєднана картинка]

Щиро вірю ( в житті так частенько буває):У пістрявому натовпі, в всіх на виду, Серед сотень облич я тебе упізнаю, Серед тисяч зірок я свою віднайду.Не біда, що тебе до сих пір не зустріла, Зачарований милий на тисячу літ.Ти не думай: я вірною бути зумію, Я зніму з тебе чари - почнемо політ.Та одне тільки знай: не прощу тобі зради, Не захочу з брехнею прожити свій вік.Бо ж найліпша у світі для жінки принада - У щасливій родині - мудрець-чоловік.[Приєднана картинка]

Як пахли ранети в бабусиній хаті, Долівка, притрушена квіт-осокою...А руки у бабці, меткі і завзяті, Не знали утоми, не мали спокою...І я, невеличке дівча у сукенці, Зігріте увагою й диво-любов'ю...Як щасно було у малої на серці, Коли поринала у світ з головою!Коза-Дереза і муркотик учений - Здавалося все неймовірно казковим...Так тепло сьогодні, і тужно, і щемноМахає бабуся з дитинства рукою...[Приєднана картинка]

Після прочитання вірша друга Звездочета, присвяченого мамі http://blog.i.ua/community/53/1252653/- Що найбільше цінуєш, хлопча?-До малого тихенько озвуся.Шепотять хлопченяти уста:- Найдорожча на світі матуся.До дорослого хлопця озвусь:- Де шукаєш і світла, й розради?- Як не важко в житті - розберусь, Та важлива матусі порада.- Чималенько хороших жінокНа віку довелося пізнати, -Ставить крапку статечний дідок, -Безкорисливо любить лиш мати![Приєднана картинка]

Бентежить вечір цвіркунами, Закутались річки в тумани, В сітчасті зоряні боа.Спивають трави прохолоду, Пірнають ясні зорі в воду, В цілунках губляться слова...Іще попереду розлука, І серце лунко-лунко стука, Хвалу коханню воздає.Ніхто ще не стоїть між нами, Бентежить вечір цвіркунами, Дарує літепло своє...[Приєднана картинка]