хочу сюди!
 

Лилия

41 рік, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «інтимна лірика»

Наснилась мрія...

 Наснилась мрія, і така принадна...
 Я відчувала дихання тепло.
 Була вона відкрита і всевладна -
 Вбирала запах, гладила чоло.

 Вслухалася - і жебоніла юність,
Злітаючи у небо голубе.
 Здалось на мить: в минуле повернулась
І в мрії упізнала я тебе.

 І не було ні болю, ні образи,
Стирались відстані напіввсумні.
 В душі запанувала тиха радість
 Від того, що навідав уві сні.


А дощ іде...

А дощ осінній обриває квіти,
На клені мерзне листячко слабе.
І сумно так відходить в далеч літо,
З собою забираючи тебе...

Лиш болісно, що почуття живими
Так різко обірвались в одну мить...
Ми все ж були... Все інше - не важливо.
А дощ іде... Його не зупинить...



Розмова з бабцею

Прийди вві сні, рідненька, поруч сядь.
В садку достигли груші й виноград.
Похилі вишні поганенько родять,
І яблуньки старі уже підводять...

Ніхто наливки не готує з слив,
На Маковія не пече коржів.
Насіння в вузличках не зберігає,
І "Отченашу" на ніч не читає...

Не знається на травах так, як ти,
З війни не перечитує листи...
Ми твою хату, бабцю, продаєм,
Немовби серця частку віддаєм...

Лунатимуть чужі в хатині кроки,
Чужу розмову слухатимуть крокви.
Усе проходить, рідна, все минає,
Та позабути не дозволить пам'ять.

Пішла тихенько, бабцю, за межу,
Я  за тобою до сих пір тужу...
Ти  ж сяєш  зіркою у небі синім,
Душі моєї вічна Берегине!


Осіння зустріч

З осіннім присмаком сльоти
Та наша зустріч в надвечір'ї.
Було бурштиновим подвір'я,
Палали пристрасті мости.

Мене ти поглядом стинав.
Напоєна любовним трунком,
Ловила промені-цілунки
О, як нестримно ти кохав!

Серед небесних  партитур
Твоїх  очей зваблива просинь...
Мов жаром, обпалила осінь.
Пройшов повз мене.
             Близько так...
                             Впритул...



А у руці тремтіли Ваші пальці...

Ось ми й зустрілися... Тепер на Ви...
Кружляли у тіснім осіннім вальсі.
Роки чуття впокорити змогли,
Лиш видавали нас тремтливі пальці.

А вечір звабою все  напував
І клав на плечі невимовну ніжність:
"Без Вас відтоді зовсім не жила..."
"В минуле ж повертатися запізно..."

Ніким не сказані в пітьмі слова -
Зневажені, розіп'яті вигнанці...
Моє волосся вітер цілував,
А у руці тремтіли Ваші пальці...





Зрада

З'явився ти негадано, несміло.
А в мене - все. Проси чи не проси...
Відплакала - і тихо відболіла,
І за тобою знищила мости.

Ти ж зраду обминав в розмові,
Неначе її зовсім не було.
Якийсь маленький злочин побутовий
Забрав надовго із душі тепло.

Пішла із дому мовчки радість,
І не спасло те "випадково, всує..."
Там, де в стосунки просочилась  зрада,
Довіри і любові не існує!




Щиро вірю...

Щиро вірю ( в житті так частенько  буває):
У пістрявому натовпі, в  всіх на виду,
Серед сотень облич я тебе упізнаю,
Серед тисяч зірок я свою віднайду.

Не біда, що тебе до сих пір не зустріла,
Зачарований милий  на тисячу літ.
Ти не думай: я вірною бути зумію,
Я зніму з тебе чари - почнемо політ.

Та одне тільки знай: не прощу тобі зради,
Не захочу з брехнею прожити свій вік.
Бо ж найліпша у світі для жінки принада  -
У щасливій родині - мудрець-чоловік.



Махає бабуся з дитинства рукою...

Як пахли ранети в бабусиній хаті,
Долівка, притрушена квіт-осокою...
А руки у бабці, меткі і завзяті,
Не знали утоми, не мали спокою...

І я, невеличке дівча у сукенці,
Зігріте увагою й диво-любов'ю...
Як щасно було у малої на серці,
Коли поринала у світ з головою!

Коза-Дереза і муркотик учений -
Здавалося все неймовірно казковим...
Так тепло сьогодні, і тужно, і щемно
Махає бабуся з дитинства рукою...





Матуся

Після прочитання вірша друга Звездочета, присвяченого мамі
http://blog.i.ua/community/53/1252653/

- Що найбільше цінуєш, хлопча?-
До малого тихенько озвуся.
Шепотять хлопченяти уста:
- Найдорожча на світі матуся.

До дорослого хлопця озвусь:
- Де шукаєш і світла, й розради?
- Як не важко в житті - розберусь,
Та важлива матусі порада.

- Чималенько хороших жінок
На віку довелося пізнати, -
Ставить крапку статечний дідок, -
Безкорисливо любить лиш мати!



Бентежить вечір цвіркунами

Бентежить  вечір цвіркунами,
Закутались річки в тумани,
В сітчасті  зоряні боа.
Спивають трави прохолоду,
Пірнають ясні зорі в воду,
В цілунках губляться слова...

Іще попереду розлука,
І серце лунко-лунко стука,
Хвалу коханню воздає.
Ніхто ще не стоїть між нами,
Бентежить вечір цвіркунами,
Дарує літепло своє.
..