А ти прийдеш, коханий, тоді, Коли, стомлена долю чекати, У глибокій задумі-журбіЯ розхлюпаю щастя у хаті.А ти прийдеш, коханий, тоді, Коли проліски вже не цвістимуть, Змерзнуть лебеді в темній водіІ у відчаї в вирій полинуть.А ти прийдеш, коханий, тоді, Коли згасне зоря на смерканні, Усвідомиш в той час, далебі, Справжню ціну земного кохання.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Гуси біленькі в висі летіли -З неба упало пір'ячко біле.Я піднімаю спогад-пір'їну -Згадую юності щемні хвилини:Зустрічі милі у синім смерканніІ розставання в сльозах на світанні.Пристрасті шал.... В них горіла-палала....Вічні слова... Їх тобі не сказала.... Так і тоді в небі гуси летіли -Падало з неба пір'ячко біле...

За столиком сидим удвох, Пригадуєм минуле.Ти будиш поглядом своїмЧуття, давно заснулі.Ти пестиш очі та устаІ дивишся з журбою.Та геометрія проста:Не вільні ми обоє...На столик каву я проллю -Вже поспішати треба...Тепер я іншого люблю...Так схожого на тебе...[Приєднана картинка]

Не ти мене у весни палко звав, Бентежний, збрунений, щасливий, Не ти додому вранці проводжав, Спиваючи уста тремтливі.Я не від тебе діток понеслаІ не з тобою їх плекала.Торкнувшись в щасті не твого крила, Я не з тобою зір сягала.І ось, коли обсипалась веснаЙ прокралась осінь до моєї хати, З'явився ти - облуда чи мана?Я думаю: чи варто починати?[Приєднана картинка]

Захисти мене від себе, захисти!У коханні все складається непросто:Інколи здається, що горять мости - І нового ми шукаємо знайомства.Та бентежать спогади старі листи -Ми приходимо до точки відправної.Захисти мене від себе, захисти...Чи ж зостанься назавжди зі мною.[Приєднана картинка]

Вже опадає цвіт на вишніІ не гудуть пругкі джмелі А ти для мене, вже колишній, Лишаєш приспані жалі.Вітрами липи ворохобить, На осичині лист тремтить.З журбою часто радість ходить...Мине колись... І відболить.[Приєднана картинка]

Вона вже не чекала від людейПодячностей, до дір затертих.Не відчиняла вікон і дверейІ байдуже чекала смерті.Вона давно забила на любовЙ на те, що співчуттям зоветься.Гаряча в ній не вирувала кровІ скам'яніло її серце.І ось тоді, коли усе, здалось, Для неї у житті скінчилось, Прийшла весна - і чудо відбулось -То серце трепетно забилось.Чуття її було таким п'янким, Глибоким і достоту явним, Що захотілося вина, і рим, Кохати так, немов востаннє![Приєднана картинка]

Насію на клумбі жоржин і левкоїв, Над ними кружлятимуть ситі джмелі.Й захочеться тиші - дзвінкої такої, Кохання хмільного на грішній землі.Змінити життя своє зовсім нелегко, Та вірю, що прийде, нарешті, той час, Зів'є в нас з тобою гніздечко лелекаІ виведе влітку малих лелечат.Зимових полів полюблю білосніжність, Лиш тільки б торкатись твоєї руки...З очей стигло-синіх вберу тиху ніжність, У них розчинюся, уже навіки.[Приєднана картинка]

Калашник Т.І. присвячую.Мама вишивалаРушник для синочкаІ старанно клалаСтіжок до стіжочка.Де любов стискала -Червоний з'являвся, А сльозина впала - Чорний проривався.На рушник син гляне У землі чужинській - Матінку спом'яне, Край згада вкраїнський.Вмить запаленіютьМальви і жоржини.Душу обігріютьБарви України.До рідного краюПокажуть дорогу...Вишивала мамаІ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Позабутися б, місто покинутиІ до мрії своєї полинути...[ Читати далі ]