Замітки інтимна лірика

Замітки з міткою «інтимна лірика»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Ти уже не схочеш...

Ще вчора - разом... Як саднило в грудях...
Хотілося ж кохання, як у всіх...
Бриніли сльози, половіли губи...
У ніч тебе відвозило таксі....

Слова колючі виривала з серця -
Сухі троянди серед фраз-обмов...
Не плач... Й на нього ти не сердься:
В осінній млі розтанула любов...

Ще за життя їх буде так багато -
Не оступись на ковзанці сльоти....
Та ти уже не схочеш сурогату -
Альтернативи болю й самоти.

Коментарі: 45

sonce-33

Моя мамо

Ти не зрадиш,
            якщо упаду,
І не раниш,
Усіляку відвернеш
   біду -
Сонцем станеш.

Обігрієш у холод
             і сніг,
          Богом дана.
Припадаю в пошані
               до ніг,
Моя мамо...

Коментарі: 29

sonce-33

Не зможу в тобі розчинитись

Хочеш, світлом тебе напою
В росянистих серпневих серпанках?
Подарую яскраву зорю,
Що світитиме ясно до ранку.

В переджнив'я проллюся дощем,
Він остудить від літньої спеки.
Парасолею стану, плащем,
Знову - сонцем у висі далекій,

Що від тебе відверне свій зір,
Зайвий раз боячись потривожить...
Я кохатиму вірно, повір,
Розчинитись в тобі лиш не зможу.

Коментарі: 49

sonce-33

коли довіра йде

Коли сердечко точить-їсть іржа,
У ньому птах не тьохкає до ранку.
Там, де любов, не може бути лжа,
А де брехня, ти не збудуєш замку.

Коли довіра йде - то світ згаса,
Не посилає сонечко цілунків.
Тьмяніє і соромиться краса,
Відводить очі від низьких стосунків.

Коли ж любов заполоняє все -
Від пальчиків до кінчиків волосся, -
Голублять очі, світ тепло несе!
Життя людини справді відбулося!

Коментарі: 48

sonce-33

Кохаю тебе.Зболено.

Руки - гадюки.
Тіло - скульптора мрія.
Серце - із мармуру,
Як лід, холодне.
Життя приховане,
Слово зломлене.
Душа зранена,
А пристрасть стомлена.
Кохаю тебе.
Зболено.

Коментарі: 34

sonce-33

Поезія

Поезія - у твоєму погляді,
У твоєму дотику,
У моєму спогаді.
У нечастих зустрічах,
У палких бажаннях...
І у безнадійності
Нашого кохання...

Коментарі: 30

sonce-33

Не треба поки хлопчика будить

У затінку старезної верби,
Там, де у землю вгрузла біла хатка,
У різнотрав'ї стигнуть квіт-меди,
Принишкло в люлечці мале дитятко.

Йому ще не відомі хижі сни,
Не пахне чисте небо полинами.
Молочні ріки буйної весни
Ведуть у даль казковими стежками.

Там братиком ще вовчика зовуть,
Сестричкою - руду хитреньку лиску.
У рукавичці дружно всі живуть,
Не точать на сусіда зуби нишком.

Та час невпинно, швидко пробіжить,
Попереду хлопча ще грім розбудить.
Не треба ж поки хлопчика будить -
Нехай у казці трішечки побуде...

Коментарі: 33

sonce-33

Ти хочеш екстриму – будь ласка...

Ти хочеш екстриму – будь ласка:

Сомбреро і спів під балконом?

Не тішся: це буде не казка,

Це буде пожежа дракона.

Не сонце, а місячне сяйво,

Не перша любов, а зневіра.

Послухай, наївний Ромео,

Не треба бентежити звіра.

Що ж зможу я дати опісля -

Дилема, як прАсвіт, одвічна...

Навіщо ж така я, навіщо:

Холодна й, як відьма, цинічна?

Ти хочеш екстриму? Будь ласка.

Не тішся. Це буде не казка…

Коментарі: 24

sonce-33

Ми із вами у різних площинах

Не беріть до рук книгу, упертий юначе:
Не для вас - раритетні у ній сторінки.
Ви не можете знать і збагнути, тим паче:
Шліфували їх дні, а золили роки.

Не дивіться в колодязь душі, не дивіться:
Не вода в нім - настояне часом вино.
Це якесь дежавю, а чи, може, двоїться:
Так було колись з іншим, та дуже давно...

Ми знаходимось з вами у різних площинах:
Я вже захід, а ви ще, напевно, зеніт.
В надвечір''я світило палке, до загину,
Тому можете, любий, навіки згоріть.

Коментарі: 53

sonce-33

А все могло би бути і не так...

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки-чарівниці!
Котра дівчина чорні брови має,
То тая дівчина усі чари знає.
Маруся Чурай

А все могло би бути і не так...
Весна, і серпик місяця тоненький,
Маруся юна, коник вороненький,
І Гриць - сміливий у боях козак...

Кохання, що сягало аж до неба
І прагнуло безсмертя висоти.
Тремтіли сльози щастя й чистоти.
А більше, я скажу вам, і не треба!

Та проміняв козак на мідний гріш
Таку дівчИну - золото, не дівка! -
І змовкла у душі навік сопілка.
Хіба що може буть на світі гірш?

Неначе по живому Гриць пройшов.
Сточила груди на крихтИ іржа.
Та де ж, скожіть мені, ота межа,
Що розділя ненАвисть і любов?

Недовго щось гулялося Грицьку -
Вернувсь, просив: життя - це ковзаниця,
Ну, схибив... так прощать годиться...
На парубку, мовляв, нема знаку...

Безславно згинув молодий козак:
Дівчата горді зради не прощають,
Бо зілля помічне у сховку мають.
А все могло би бути і не так...

Коментарі: 45