Розчахнуте серце моєї ВкраїниНаповнене смутком і вічним жалем.Та вірю, що сльози в очах МагдалиниПроллються на ворога судним дощем.О, скільки Вітчизні ще витримать болю, Щоб врешті вдягнути свободи вінок?Доволі вже плачу, і туги доволі!Пошли, Боже, неньці розумних діток![Приєднана картинка]

На перехрестях поглядів несхожихГлибокі очі - сині два озерця.Та байдуже численним перехожим -Турбот й турбот у кожного на серці...[ Читати далі ]

[Приєднана картинка]Ох, і міцним було її коріння:Волконські, Розумовські, Рєпніни...Дідусь - останній гетьман України, І батько - губернатор у княжни.Вона жила й навчалася в Європі, Його ж покарою був Енгельгардт.Їй - тридцять п'ять, він тридцять мав без року, Аристократка і в минулому кріпак.Зустілися вони у Рєпніних.Тарас у флігелі писав портрети.Любові іскра спалахнула поміж нихІ освітила розвиток сюжету.Коли Варварин батечко дізнавсь, Скандал в маєтку розразився громом.Останні дні Шевченко...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Назбираю раненько росиці на ганку, Всиплю пригірщ достиглого літа, Попрошу прохолоди в рожевого ранку, Який землю колише, в серпанок сповиту.Чистоти у небес, а у сонечка світла, Не забуду додати ще й спів солов'їний, Жабок кумкання, мальву розквітлу Біля отчого дому - малої хатини.Босоноге й таке безтурботне дитинство, Що водило мене в неполохану казку, Хрускіт чорного хліба скоринкиІ натруджених рук...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Творчим людям присвячую Вполоненій, впокореній, невільній,Лиш поза гратами тобі привільно. Нічого, що тьмяніє злегка пір’я, Зате воно освічує довкілля...

Читати далі...

Питав місяць-місяченько, Чом болить в коня серденько.- Ой ти, коню, білий коню, Мчиш ти, вільний, в чистім полі, В полі чистім, в зелен-лузі, Чом серденько в горі-тузі?- Ще учора з вороженькомКозак бився молоденький.Бився довго, до півночі, Закрив бідний ясні очі.Та й упав на землю грішну, Залишився в ній навічно...В краю дальнім, в Україні, Стоїть хата при долині.Прислухається з журбою, Чи не тупнув кінь ногою.Вийде з хати стара мати, Що я маю їй сказати?Питав місяць-місяченько...

Читати далі...

Є генії, а є лиш так... - "таланти", Присмокчуться до скиби і кричать:"Це ви про кого? Гейне? Кафку? Данте?Їх час минув! На них тепер начхать!""Ось я..."- гримлять займенники повсюду -Ще й натовп придивляється, диви...Та більшість необдуреного людуВ той бік не повертає голови.Серед досягнень модернового прогресуІ тих, хто час впродовж віків творив, Якщо й згадають всує про Дантеса, То лиш тому, що Генія убив![Приєднана картинка]

Скрипить сапа, мелькають вправні руки, Бур'ян щемливим зойком тишу рве. Було усе: любов, світанки і розлуки - Зостались вечір, бабця й поле світове. На сідала пістряві ряби посідали, Коза в повітці, Мурчика - чортма... Поволі бабця із города почвалала, Криничну воду п'є прямісінько з відра. Мов вихор, котик мчить, хвоста - трубою! Очиці мружить, треться біля ніг. Змахнув солоний піт з чола рукою Самотній день. Й за обрій спати ліг. [Приєднана картинка]

Брали участь зі своєю вихованицею у Всеукраїнському конкурсі "Ми за тверезе життя!". Її казка видрукована у Збірнику конкурсних творів.А я, начитавшись віршів дітей, написала невеличкий роздум."Не встромляйте голки у наші маленькі серця!" (із твору )Це вірші дітей. А думки не дитячі, В очах цих рядочків - і розпач, і біль:Покинув їх тато, а мама незряча, А друг нюхав клей - і немає в живих...Якби ж люди вміли життя цінувати, Що Бог дарував їм на їхній же вік...Не тільки ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Після прочитання поеми "Гайдамаки" Т. Шевченка Повідай, поле золотаве, Чи пам'ятаєш на своїм віку Держави славу величаву, Реалій давніх істину гірку...

Читати далі...