хочу сюда!
 

nikfi

41 год, овен, познакомится с парнем в возрасте 39-45 лет

Заметки с меткой «громадянська лірика»

До Тараса у 2014...

[Присоединенная картинка] Худ. Олег Шупляк. Картини з подвійним змістом. Кобзар9 березня 2014 року моєму Тарасові виповниться 200 літ із дня його народження. Мій дарунок геніальному Пророку - цей скромний вірш.Мій пророчий Тарасе, пройшло двісті літЗ того часу, як ти народився на світ...Над землею зійшла ясна, світла зоря, Твоя, страдний Тарасе, зоря Кобзаря.Мріяв ти, щоб прозріли сліпії раби, Щоб з колін піднялися, зняли ланцюги.Збудували б суспільство, де...

Читать дальше...

Творчість і митець

Куняють сонні ліхтарі, І місяць позіха на дроті.Мережить майстер на зоріЛистки в старенькому блокноті.Тоненька віршів філіграньПоету не дає заснути.Митець стирає зриму граньМіж тим, що є, й що може бути.Урешті слів стрімкий витокЗупиниться в кімнатній тиші...Розбудить списаний листокЩе не дописаного вірша.[Присоединенная картинка]

Хіба ревуть воли, як ясла повні?

[Присоединенная картинка]Після прочитання однойменного романа Панаса Мирного та Івана Білика...Споконвіків в пошані не було безділля, Приматів праця обернула на людей.Вози скрипіли, предки їхали за сіллю, Лилася пісня з дужих і міцних грудей.[ Читати далі ]

Я щиро, Боже, Тобі вдячна

Після прочитання вірша Байка "Без названия..."Я щиро, Боже, Тобі вдячнаЗа кожний день, що прожила.В минуле не дивилась лячно, В майбутнє впевнено ішла.І перед брутами земнимиВ дугу зігнутись Ти не дав.Тоді не стала на коліна, Коли продажний люд ставав.Хвалу Тобі, Господь, складаю, Що мову рідну піднесла.Що й дотепер не покидаюСвого святого ремесла.Що в дні тяжкіі моя опора -Це віра, і любов, і честь, Що на свою життєву горуНестиму з гідністю свій хрест.[Присоединенная...

Читать дальше...

Молю Господа не відлучати від Слова

Слова струмочком чистим жебонять, То струмом б'ють, гуркочуть грізно громом.То лащаться ласкавим кошеням, А то мечем рубають по живому.Вони у сні тривогою кричать, Зривають із ще теплого дивана.А то, буває, тоскно так мовчать...І думаєш: кінець чи це нірвана?Я потім ті слова переберу, Зернята відділивши від полови...Щовечора я Господа молюНе відлучати від живого Слова.[Присоединенная картинка]

Не треба до поезії - руками!

[Присоединенная картинка]У темряві палахкотить свіча, Її плекаю бережно, роками.Уперто ви рубаєте з плеча .Не треба до поезії - руками!Свіча була залишена не вам, Вона була зоставлена не вами.Слова до краплі іншим я віддам.Не треба до поезії - руками!Коли ж свіча зрадливо затремтитьІ захитає "доля терезами", -Чиясь душа тихенько заболить...Не треба до поезії - руками!

Спасибі, Господь...

Краса цих беріз не зосталася в літі, Пливе павутинок рідкий караван, Киває землі, ще теплом обігрітій.Спасибі, Господь, за берези й туман.Я вдячна за сонце в яснім надвечір'ї, Що промені світла неквапом пряде.За золото листу у нас на подвір'ї, За небо у висі, ледь-ледь голубе.За бані церков, що полощуться в вітті, За води Славути у ріднім краю.Спасибі, Господь, що живу я на світі, За те, що Вкраїну безмежно люблю![Присоединенная картинка]

Остання любов Шевченка

І що у тій Лукерці він шукав:Така ж пісна була і неохайна...Ну свіжа... Ну юрлива... Молода...Йому б - до пари, а вона ...звичайна.Чи він не слухав, а чи не хотів, А говорили ж бо про неї люди...До неї, мов на крилечках летів, І мріяв, як удвох любитись будуть:Зів'ють гніздечко, заведуть діток(Це добре, коли в хаті сміх дитячий).І все удвох. І цілий світ на двох...От так... Любов засліплює і зрячих...А потім - зрада... І не стало крил.Не вмів кохати він наполовину.Як він любив... Він так її...

Читать дальше...

Украдена весна моєї подруги із Криму

Я забула про любу веснуІ щасливим дивуюся людям.Віднедавна нема в мене снуІ спокою ще довго не буде.Рідне місто, в котрім я живу, Не назвуть більш ніколи вкраїнським.Потолочено свіжу травуГрубим чоботом, сірим, чужинським.І під сонцем, де предки моїВкарбувались в аннали навічно, На невільній сьогодні земліХодять вільно якісь "чоловічки".Я не знаю, чи сплю, чи живу, А думки вже затерла до дір...Тільки знаю, що землю й веснуВід недавніх украдено пір...

Читать дальше...

Дух живе!

Січневий сніг, холодний білий снігВизолює серця від мулу.Так прагне люд звільнитись від іржіІ пробудити дух заснулий.І вихлюпнути все, що не збулось, І визбирати втрачені літа, Щоб хоч в майбутніх поколінь сплелосьВ вінок свободи й радості життя!Кипить Майдан. вирує і зове, Бо вже як йти, то значить до кінця!Лютує ворог. але дух живе, І б'ються в унісон палкі серця!