хочу сюди!
 

Наташа

49 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 44-53 років

Замітки з міткою «громадянська лірика»

Все без упину трудиться душа

Присвячую другові trifolium,
який не любить говорити компліменти


Все без упину трудиться душа,
Не може існувать наполовину.
А зовсім поруч (а куди їй поспішать?)
Шипить юрма і  цілиться  у спину.

Душі все нІколи, працює, як бджола,
Доносить рідне Слово до людини.
Із каменю викрешує квітки-слова.
І  дай Бог тим, що ціляться  у спину!



Ви чуєте?

 

Слабує людське милосердя. 

Глитайство, гладке збайдужіння 

Натомість жиріють… О, смерди 

[ Читать дальше ]

Такий близький мені Тарас

Карався,  мучився - не каявсь
Такий близький мені Тарас.
Не був  він осторонь чи "скраю",
Коли щось сталось з зором в нас.

Коли всі разом вмить оглохли,
Мов миші, ниділи в пітьмі,
Коли коріння роду всохло,
Лишились спогади сумні

Про ті славетні перемоги,
Що здобували нам діди,
А ми ж топтали їх під ноги
І воленьку не зберегли.

Пророк будив і звав на сполох,
Сліпим повіки розтуляв.
Ревів  громами сильний голос,
Рабів на битву піднімав.

Байдужа нація прозріла,
"Немудрі" скинули панів,
І схвально предки задзвеніли
Кайданами з глибин віків.

М. Хвильовому



13 травня 1933 року позбавив себе життя М. Хвильовий.

У день такий квітують вишні,
Над цвітом їх гудуть джмелі.
Здається, тут живе Всевишній,
Колише спокій на землі.

Та вечоровим зойком тиша
Розірве небо голубе.
Хтось в день оцей напише вірша,
А хтось, як він, уб'є себе...


Моїй Україні


Злим загарбникам не корилась,

бо на волі й душа іскриться…

І в тобі, моя Нене, сила

гартувалась вогнем, мов криця.

 

Як же ворог тебе боїться -

нездоланний-бо дух у венах!

Воскресаєш, як фенікс-птиця,

наче крила твої знамена.

 

Рани гоять вітри свободи,

в грудях пісня дзвенить і плаче…

Вже палали колись клейноди,

руйнувалось гніздо козаче…

 

Недруг мову твою калічив,

щоб забулась і колискова…

Та стоять бастіони Січі,

шлють підмогу Сірко, Підкова.

 

Є коріння – дозріють зерна,

час відсіє пусту полову…

Закінчиться війна химерна -

солов’ї заспівають знову.


День у день


Я все частіше - день у день,
у небо погляд піднімаю,
і все частіше -  день у день,
душею ніби помираю…


Скажіть, хто зможе пояснити
мені страшні буденні дні,
в яких голодні плачуть діти,
та гинуть люди на війні?


Чому колишні наші браття
віднині стали  ворогами?
Хто розпалив війни багаття,
та прірву утворив між нами?


Чому від геніїв-тиранів
ми кривду маємо терпіти?
Невже це - наші дні останні?
Коли ж любов тоді  творити?


06.02.18
© Copyright: Віталій Тугай, 2018
-------------------------------------------------------------
мій авторский сайт 
"Камін для душі": 
               http://lesovihok.avtor.me

Україні

Україно, рідна моя мати,
Слів бракує, біль уже тупий,
Щоб тобі найпотаємніше сказати
Про любов свою, ненависть і про гнів.

[ Читати далі ]

Днем з вогнем

*громадянська лірика

Днем з вогнем не знайти нам любові - 
зіпсувався теперішній світ. 
Що Старий заповіт, а що Новий 
ігнорується не один вік. 
Днем з вогнем не знайти тут любові,
буцім нині на неї - табу.
Лиш байдужість і помста -  у крові,
бур’яном на Землі квітне блуд.
Днем з вогнем не знайти вже любові,
ми без неї змогли існувати.
Ми, напевно, усі не здорові,
та не прагнемо душ рятувати.
Днем з вогнем не знайти вже любові - 
ось про що серце з сумом зітхає.  
Без любові життя помилкове,
та ніхто на це не зважає… 

20.08.17


 читайте мене  на  моєму офіційному сайті
                  http://lesovihok.avtor.me 
     читайте меня на моём  официальном 
                 сайте "Камин для души":

Свідомість зґвалтувавши …

 

Почнімо ранок з пляшечки міцного,

 Свідомість зґвалтувавши надбрутально.

 Свій дух, тіла фізичне та ментальне –

 В нокаут! Вузликом язик і ноги

 Зв'язавши, подаруймо привітальний 

Плювок нечистий - слово вбоге...

 

 06.09.2012

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: сатирические стихи

Свидетельство о публикации № 14198


На шальках терезів

 

Розкіш врівноважте зубожінням

На мільйон убогих – мільйонера з-пів;

Рабським упокоренням й терпінням

Зрівноважте власника рабів,

 

 

Боягузством мовчазним – сваволю,

Ницість вчинків і нахабство слів.

Врівноважте власну вбогу долю

Мудрістю глибокою ослів.

 

 

 

05.09.2012

 

 

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика гражданская

Свидетельство о публикации № 14180