Жар-птиця
- 03.04.13, 14:07
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Творчим людям присвячую
Вполоненій,
впокореній, невільній,
Лиш поза гратами тобі привільно.
Нічого, що тьмяніє злегка пір’я,
Зате воно освічує довкілля.
[ Читати далі ]
30
хочу сюди!
-
-
56 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років
Замітки з міткою «громадянська лірика»
Творчим людям присвячую
Повідай, поле золотаве…
- 28.03.13, 23:34
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Після прочитання поеми "Гайдамаки" Т. Шевченка
Повідай, поле золотаве,
Чи пам'ятаєш на своїм віку
Держави славу величаву,
Реалій давніх істину гірку?
[ Читати далі ]
31
Нема вже радісного раю...
- 27.03.13, 23:24
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Де розлились озер пастелі,
На горах і просторах степових
Розсипались дзвінкі оселі
Співучих прадідів моїх.
[ Читати далі ]
На горах і просторах степових
Розсипались дзвінкі оселі
Співучих прадідів моїх.
[ Читати далі ]
43
Хіба ревуть воли, як ясла повні?
- 23.03.13, 02:05
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Після прочитання однойменного романа Панаса Мирного та Івана Білика...
Споконвіків в пошані не було безділля,
Приматів праця обернула на людей.
Вози скрипіли, предки їхали за сіллю,
Лилася пісня з дужих і міцних грудей.
[ Читати далі ]
38
Не забувай, моя дитинко...
- 03.03.13, 02:02
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Не забувай, моя дитинко,
Гніздо горобчика у стрісі.
Біля біленької хатинки
Зозульку на старім горісі.
Вербову лагідну колиску -
Кінці й начала в ній зімкнулись.
КупІль із м'яти та любистку,
Щоб люди радісно горнулись.
Не забувай, моя рідненька,
Людей, що душу закалили,
Стежину, по якій раненько
Біленькі ніженьки ходили.
Ти пам'ятай, моя перлинко,
І татуся, і рідну неньку.
Не забувай, моя дитинко,
Співучу мову соловейка!
62
Вклоняюсь
- 24.02.13, 00:54
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Вклоняюсь вам, чоловіки,
Батьків, дітей захисники,
Що за країну йшли у бій,
І на ділянці вогневій
Ви полягли на чужині...
Далеко від дружин, рідні,
В чужинському зостались полі.
Вкраїнські верби і тополі
До вас приходять уві сні...
А вічні гріють вас вогні.
За вами тужать обеліски,
Солдати, що пішли у вічність!
Батьків, дітей захисники,
Що за країну йшли у бій,
І на ділянці вогневій
Ви полягли на чужині...
Далеко від дружин, рідні,
В чужинському зостались полі.
Вкраїнські верби і тополі
До вас приходять уві сні...
А вічні гріють вас вогні.
За вами тужать обеліски,
Солдати, що пішли у вічність!
45
Беззубе сонце
- 19.02.13, 22:25
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Старенька бабця, зовсім без зубів,
На приміськім задимленім вокзалі
Годує білих-білих голубів,
Розкришує хлібець черствий подалі.
Мелькають ноги в теплих чобітках,
Крізь неї дивляться байдужі очі.
Щоб кинути старій який мідяк,
Не так багато знайдеться охочих...
Дарує крихтами своє добро
Бабуся, примостившись на картонці.
А сніг сідає на хустину і чоло -
Всміхається пташкам беззубе сонце.
52
До Тараса у 2014...
- 18.02.13, 23:21
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Худ. Олег Шупляк. Картини з подвійним змістом. Кобзар
9 березня 2014 року моєму Тарасові виповниться 200 літ із дня його
народження. Мій дарунок геніальному Пророку - цей скромний вірш.
Мій пророчий Тарасе, пройшло двісті літ
З того часу, як ти народився на світ...
Над землею зійшла ясна, світла зоря,
Твоя, страдний Тарасе, зоря Кобзаря.
Мріяв ти, щоб прозріли сліпії раби,
Щоб з колін піднялися, зняли ланцюги.
Збудували б суспільство, де воля і мир,
У пошані був Бог, а не інший "кумир".
Де розвилися б ниви на місці пустель,
Полилася би пісня із бідних осель,
Де у шати зелені б убралась земля,
Де матуся б чекала свого трударя,
Свою дружну, і вольну, щасливу сім'ю.
Соловей би прославив кохання в гаю,
Де Вітчизна б твоя мала гідних синів,
Що любили б Вкраїну і друзів-братів.
Де б не стерся у пам'яті прадідів код,
Шанувалися б люди, бо вони є народ!
... О, якби, мій пророче, усе так і сталось:
Щоб і сором не пік, і чужі не цурались...
41
Сидять хатки з ковіньками на лавці...
- 12.01.13, 00:37
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Маленька купка сиротливих хат
Грибочками щільненько притулилась.
На Божий світ через віконця в сад
Старечими очима задивилась.
[ Читати далі ]
35
І знов руйнація...І знов Руїна...
- 27.11.12, 19:00
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Картина "Державотворення"
О, якби Шевченко встав... (За мотивами поезій Т. Шевченка)
А й справді, що калікою зовуть,
Під руки матір бідну ледь ведуть -
Спустошену, розхристану, убогу...
Серед шляхів широких, верстових,
Серед полів вкраїнських, не своїх,
Навпомацки стара шука дорогу...
Від жиру ледь не репають сини,
Зняли бешкЕт, як глум під час чуми:
Кричать, і верещать, і лементують.
Зробили з Ради сороміцьке шоу,
Забули Бога, матір, совість, мову...
На кістяках історії танцюють...
Торгують правдою, дітьми, собою,
Горілкою, жінками, наркотою
І топчуть в бруд священну Україну...
Вбивають, ріжуть, кривдять і гвалтують,
І перед виборами репетують
Про те, хто більше дбає про країну.
А в матері колись терпець урветься,
Лишиться пустка замість серця,
Ще трохи - і сконає сиротина...
Сплюндрована, згвалтована чужими,
Спотворена, окрадена своїми...
І знов руйнація... І знов Руїна...
43
