Церква Лас-Лахас в Колумбії

 Казкова церква, розташована посеред озера.

Посеред словенського озера знаходиться самотня церква. Клуби туману обволікають її з усіх боків, створюючи відчуття нереальності того, що відбувається, а звуки дзвонів розносяться далеко по водній гладі, наповнюючи прихожан умиротворенням і спокоєм.[ Читать дальше ]

До 200-ліття з дня народження Великого Кобзаря в обласній філармонії презентували книгу о.Михайла Пастуха «Бог і Шевченко: як розуміти імена Божі та віру поета?»

Цю книгу вже встигли назвати літературною сенсацією не лише Тернопілля, а й на теренах усієї України, адже такого грунтовного дослідження релігійного аспекту творчості Кобзаря досі не робив ніхто.

У зв’язку з останніми трагічними подіями презентація розпочалася зі спільної молитви за загиблими на сході України. Отець Михайло наголосив, що без Божої помочі він не зміг би написати цієї книги: «Творчість Кобзаря, як ніколи раніше, є актуальна і потрібна сьогоднішній Україні. Не дарма його називають мудрецем та пророком українського народу. Спостерігаючи за подіями в нашій країні, я вчився молитися із Шевченком. Часто можна було почути лише «Борітеся – поборете», а де ж «Вам Бог помагає!»? Українці повинні усвідомити, що лише через покаяння і молитву зможемо отримати мир та перемогу – так пророкує наш Кобзар».

Автор праці, підписаний псевдонімом Михаїл Шевченків, почав цікавитися значенням Бога у житті поета ще 22 роки тому. «Радянська влада завжди нав’язувала міф, що Шевченко був атеїстом, безбожником. Мене дуже зацікавило це питання, адже з першого погляду його ставлення до релігії було дуже суперечливим. Відповіді на власні запитання я шукав передусім з філософської та наукової точки зору і дійшов висновку: Шевченко у жодному разі не був атеїстом, проте і не був християнином у класичному розумінні цього слова. Він - глибоко віруюча людина.

Я не заперечую, що інколи він звинувачував Бога, проте наголошую, що творчість Шевченка охоплює різні періоди його життя, і йому, як і кожній людині, властиві розпач, розчарування та зневіра. Ці почуття є тимчасові - «справжній» Шевченко від першого до останнього вірша згадував Бога», - зазначив автор.

Привітали отця Михайла Пастуха з літературним успіхом архієпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ Василій Семенюк, професор Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка Микола Ткачук, професор медуніверситету Михайло Андрейчин, директор видавництва «Місіонер», у якому видана книга, отець Клементій, заслужений діяч мистецтва України та редактор видання Богдан Мельничук, літератор Михайло Ониськів, викладачі та семінаристи Тернопільської вищої духовної семінарії ім. патріарха Йосипа Сліпого.

Монографія «Бог і Шевченко» є продовженням докторської дисертації 2007 року отця Михайла Пастуха «Розуміння імен Божих у поезії Тараса Шевченка». Відповіді на питання релігійності і розуміння Господа Шевченком автор шукає методами філософії. Книга написана не суто в академічному стилі, а радше як роздум, тому вона є доступною та цікавою для широкого кола читачів.

До речі, монографію «Бог і Шевченко» планують висунути на здобуття Шевченківської премії 2015 року.

О.Райдуга. Полотно, олія. 72 х 110 см. 2014 р.

«Ми сподіваємося, що участь Церков слугуватиме віднові довір’я між усіма сторонами та полегшить пошуки мирних рішень. Дотеперішній досвід показав, що Церкви істотно сприяли мирному перебігу протестів аж до недавніх днів, що мусила визнати навіть чинна влада».

Про це в інтерв’ю для Католицької інформаційної агенції Німеччини сказав владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, відповідаючи на запитання про ініціативу Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій в започаткуванні конструктивного діалогу між владою і опозицією.

«Якщо влада хоче почути свій народ, а не намагається впровадити диктатуру в Україні, повинен відбутися справжній, а не вдаваний діалог. Сприяти саме такому діалогу виявили готовність Церкви і релігійні організації», зазначив владика Богдан.

Також в інтерв’ю йшлося про миротворчу роль священнослужителів, особливо під час подій на вул. Грушевського. Журналіст запитував, чи церковний провід заохочував священиків до цього.

«У такій ситуації, як ця ніхто не може змушувати чи закликати людину виставляти себе на реальну небезпеку. Однак існують моменти, коли ти мусиш слідувати за голосом власного сумління, а не чекати на розпорядження настоятелів», пояснив Секретар Синоду Єпископів УГКЦ.

При цьому він зазначив, що Церква вчить своє духовенство бути з народом і супроводжувати своїх вірних у всіх життєвих ситуаціях. «Кожен мусить вирішити сам для себе, як виявлятиме цю близькість до людей, котрі перебувають в небезпеці, і свою солідарність з ними. Нас зворушують слова Папи Франциска, який сказав, що пастирі мусять «пахнути» своїми вівцями. Тож ми і надалі намагатимемося бути вірними своїй місії як Церква», сказав владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду єпископів УГКЦ. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

Джерело інформації - http://risu.org.ua/ua/index/all_news/state/national_religious_question/55137/

Проголошення суверенітету України в далекому минулому дала можливість усім стати незалежними від усіх. Що не абияк привернуло увагу чорних агентів потойбіччя. Тепер у вільній Україні можна було все - відьомські шабаші на лисій горі, практика різнокольорової магії, впровадження і закріплення технологій зомбування, гей-паради  і так далі. Про політично залежні і інші аспекти життя мова не йде.

Багато хто цим скористався і на законних правах починав власний бізнес. Приворот, розворот, атракціони душ, нетрадиційна медицина, виклик і співпраця з того світу нечистої сили., прошивка і перепрошивка чакр, розмальовка аури.

Українська церква починала формуватись, але повної незалежності від Росії на жаль так і не отримала, мабуть не вистачило підтримки тих громадян, які не зацікавлені жити на своїй власній землі.З європи і америки позлітались нові місіонери, підтримати і розвинути осередки своїх  церков,  правила і традиції яких суперечать тим, яких дотримується українська православна і греко-католицька церква. Тобто тепер Україна стала не тільки мультинаціональною, а й мультирелігійною. Ця хвороба мультирелігійності і поділу людей на "правильних християн" і "не правильних" призвела до розвитку злоякісної пухлини в мозку людства.

 З 1991 по 1993 рік , а також з 2012 року в Україні майже безперешкодно діють філіали секти Білого братства. З 1994 аферистське "Посольство Боже".
З 1991 року  безперешкодно діє заборонена майже у всьому світі секта Свідків Єгови. Завдяки їм мільйони людей втратили здоровий глузд, своїх родичів, друзів, гроші, майно.

А тепер УГКЦ погрожують закрити тільки тому, що вона не отримала дозволу від влади на свою діяльність в рамках протесту проти тієї ж влади.
З заявою Глави УГКЦ по цьому приводу можна ознайомитись тут