Тепло, але відчний вітрець. А взагалі добра дата історіі, хто зрозумів. [Приєднана картинка] [Приєднана картинка][Приєднана картинка]

Намагаюсь менш думати скількі часу та грошей дарма витрачали та витрачаємо.Наприклад у школі навіщо вчив історію КПРС чи щось таке? У житті аніразу незгодилось. [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Удар за ударом, ногою, ще раз ногою, рукою, ще ногою… Вона принишкла й удавала мертву, точнісінько як зараз показують про деяких тваринок. Закуталася ковдрою, й щосили мружила очі, вдаючи міцний сон. Її щелепи були затиснуті, губи поблідли від цього. Але вона не здавалася й щосили вдавала ніби не помічає мене! - Вставаааай! Роби щось! Паскудо! Подивися на малих! Вони вже не встають третій день! Роби хоч щось! Бодай щось! Вона вкуталася ковдрою з головою, міцно...

Читати далі...

Мабуть кожен з нас ховає десь у закутках носії зі старими фото. Це можуть бути старі паперові альбоми, чи електронні диски, флешки, тощо. Інколи, коли багато вільного часу, або щось змусило до пошуків перерити все, чи до генерального прибирання - ми можемо надовго "залипнути" спостерігаючи хронологію змін виразу обличчя себе та близьких.Як же багато можуть розповісти такі хронологічні спостереження! Особливо вдивляючись в очі.[Приєднана картинка]Це був ранок навесні. Прохолодно...

Читати далі...

Вчора в маршрутці, їхати майже годину. Навпроти, обличчям до мене, сидить хлопець, років 16 на вигляд. Звичайний ніби хлопець.. але обличчя мимоволі притягує погляд. Не красою, але рисами, такими по-чоловічому гарними. Білявий, коротка, але зачіска.. неймовірної краси блакитні світлі очі, дивовижного розрізу, з пухнастими довжелезними віями... І от нащо вони чоловікам?? )) Дивиться у вікно, а я дивлюся на нього й думаю - просто погляд, а який виразний.. таке обличчя я б задоволенням побачила б...

Читати далі...

"Пожалуйста, заботься обо мне" Марина Цветаева- Пожалуйста, заботься обо мне!Я вырвалась из замкнутого круга,В тебе найдя любовника, и друга,И принца на серебряном коне…Я вырвалась из круга «я-сама».Я самоутвердилась. Я устала.Возьми меня на ручки с пьедесталаГордыни, честолюбия, ума...Я самоотвердела. Я тверда.На мне не остается ран от терний.А я хочу быть мягкой, и вечернейЯ женщина. Я самка. Я – вода.Я слабая. Не баба. Мне слабо:Коня, и шпалы веером, и в...

Читати далі...

Щоно читала блог один цікавий, для мене. І серед багато-багато слів трапився один абзац.. такий, коли читаєш, розумієш прямий зміст, але в голові раптом стільки образів, слів, спогадів, вражень, що зовсім не складаються в те, що можна вимовити вголос... Тому ось, мені для натхнення Читала тут, але розпочинала статтею про оксамит в одязі :) http://www.bbc.com/ukrainian/blogs/2015/11/151118_fashion_blog_lingerie_sa"Я навмисне ні слова не написала про те, що це зваблює протилежну...

Читати далі...

Він ніхто. Але тільки він поручКоли так потрібний хтось.Він ніхто, але тільки він притулитьпо-материнськи теплоКоли боляче усвідомлюєш, що матері нема.Він ніхто, але лиш він міцне плече підставитьКоли усвідомлюєш з болем, що батька нема.І зникне. Тільки но спробуєш наблизитись сама.Коли важко нести - піднесе.Запитає що їла, що пила, і чи тепло.І знов зникне, тільки но спробуєш надто наблизитись сама.Якщо ж відталятися - наздожене.Якщо вибудувати стіну між собою і ним - знесе лобом й голими...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Все життя з дитинства кудись поспішала, бігла, старалася, навчалася, робила й заробляла, вигравала, досягала й заслуговувала… Постійно щось змінювала, ліпила, виліплювала, вибудовувала, виточувала й відпрацьовувала… Завжди щось відвойовувала й відбивала домагаючись свого. Щось і когось шукала. Майже повністю позбавила себе дитинства, юності, та молодості. Все заради того, аби тільки все змінити на краще. Врятувати, збудувати своє життя і життя дорогих собі близьких...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Вони йшли поруч узбережжям Дніпра наймальовничішої місцини України лишаючи позаду себе зелені пагорби лісу та славетну гору героїчної козацької фортеці. Лілове, та золотисте персикове сяйво заходу сонця майоріло на всьому навколо і з одного боку кожного обличчя, а подекуди наповнювало низовини кров’ю тих солдатиків, з розповідей старожилів, що неможливо викорінити з пам’яті і не думати. Вони щойно мали дуже хвилюючу розмову там на височині тієї славної гори...

Читати далі...