Душа і сніг
Сніг… Білий і чистий сніг. За ніч засипав шляхи і двори. Налегкому морозі порипує під ногами. Навіює спогади з дитинства. Порипуючи ним, ішли ми з товаришем вниз по вулиці. Попереду – курсанти, чистять сніг. Добра справа. Але чистять вони йогоне в дитячому будинку і не в лікарні. Чистять вони його навколо Єпархії…Що вони там роблять, і хто їх туди послав – із державного ВУЗу доструктури, відокремленої від держави?
Може, у тій Єпархії інваліди чи люди з якими вадами? Ні. Там міцні
хлопці. Майже усі по центнеру і більше вагою. Хрести носять
“горизонтально”. І могли б сніг почистити не тільки навколо Єпархії, а
ще і допомогти комусь.
Нема, Боже, церкви, гине повністю. То у дітей приміщення інтернату
відбирають, то органний зал у громади. Храмів за кількістю вже скоро
буде стільки ж, скільки й бензоколонок. От тільки кількість навіть не
те, що в якість не переростає, а скоріше навпаки – гине церква. За
винятком окремих волхвів-священиків по околицях, котрі служать Богу і
людям самі по собі.
Коли авто за сотню тисяч доларів має власник заводів – я розумію. А коли
на такім авто під церквою припарковується батюшка, та ще й на стоянці,
щойно розчищеній від снігу курсантами… Душа і розум якось не сприймають
таку святість.
Говорив мені батько, що Бог живе в людській душі, а не в церкві.
Живе у чистій і добрій душі. В душі, де немає каменя за пазухою і
злості, обману та нещирості.
Сніг… Білий і чистий сніг. За ніч засипав шляхи і двори. От якби
так він засипав нещирі корисливі душі, щоб почати з чистого листа:
“Якось ішли ми з товаришем вниз по вулиці. А біля Єпархії батюшки
чистять сніг. Добра справа. Невтомні хлопці. Щойно після служби дітей з
інтернату до органного залу возили, і відразу за сніг.”
Мій коментар до публікації Mamay "Душа і сніг"
А чим попи гірші від комуністів. І ті й інші прагнуть жити при комунізмі. Церковнослужителі такі ж "бізнесмени", тільки від богословя.
Публікація Мамая надихнула мене на Фантазію на тему «Кримінал і релігія».
Частина 1.
Приходить до батюшкикий такий собі багатенький стрижений "браток" , який пройшов вогонь ( на кривавих розборках за поділ майна, воду ( не одного конкурента відправив на дно з бетонним блоком на ногах) та мідні труби ( засобів масової інформації, коли обирався депутатом), і каже:
- Грешен, батюшка по молодости. Надо бы на всякий случай душу спасти!.Уже за 50 –т перевалило.
Подививсвя батюшка на золотий ланцюг завтовшки з палець, на непідробний переляк в очах про можливий страшний суд, на мерседеса на стоянці і наче щось радісно залоскотало у грудях:
- Ну что же, сыне мой! Будем спасать твою душу. Однако это дело зело долгое и очень дорогое. Ты же видишь, раб божий , на храме нашем купола прохудились, во дворе тротуарная плитка выкрошилась, да и мне на службу добираться не на чем. Жигули совсем сгнили! Да не оскудеет рука твоя щедрая. Сделаешь богоугодное дело, а там, глядишь,перед Господом и грехи твои отмолим. Уразумел?
- Уразумел, батюшка! Согласен на все! Стану вашим Спонсором.Частина 2.
Минув рік. На церкві вже виблискували позолотою новенькі
бані та хрести, подвір"я було вимощене свіжою тротуарною плиткою, пасували
до архітектури храму щойно збудовані цегляні колони огорожі. Сама огорожа
хизувалася досконалим ковальського мистецтвом. Батюшку переповнювала радість. Життя
набувало нового змісту. Він погладшав і був свідомий того, що кохана донечка
вже має змогу отримати освіту в Англії, а його мерседес виблискує полірованим
капотом на церковній стоянці. Одне непокоїло батюшку. До нього вчора заходили
братки і цікавились "спонсором", пропонували свої послуги за спасіння своїх душ.
- До чого цей візит? Ніяк не второпає батюшка, але підсвідомість підказувала йому щось недобре.
Частина 3.
Невдовзі передчуття справдилися. Загинув "Спонсор". У дивній автокатастрофі закінчилось його земне буття. Вночі на одному з поворотів траси біля Кацапетівки, на швидкості 150 кілометрів на годину автівка Спонсора за сухої дороги, при повному місяці врізалася у бетонний відбійник. Відспівали раба божого та й поховали з почестями. На панахиді серед натовпу батюшка помітив тих трьох стрижених, що приходили до нього напередодні та цікавилисьСпонсором. Обмінялися поглядами. Батюшка все зрозумів – оці троє також прагнуть спасіння душі. Доведеться і їм відпускати гріхи. Вони мають дорого за це заплаттити. Досвіду батюшка вже набув. А тут спало на думку, що його хатинка у селі, яка залишилася після смерті мами, вже не відповідає його статусу. Мабуть треба побудувати щось пристойніше з сауною та басейном, капличку у дворі поставити...., а може «свечной заводик» прикупити.
Пасма диму від ладанки лагідно огортало у труні тіло небіжка, його нова молода дружина через силу вичавлювала з себе вдовині сльози. Секретар небіжчика підтримував вдову за плече, намацуючи її молоде хтиве тіло. Все це бачив небіжчик але до всього земного йому було вже якось байдуже. Останнє, що непокоїло Спонсора у земному бутті, так це потужний спалах білого сліпучого світла серед ночі на трасі. Потім сильний удар.
Частина 4.
Там на трасі ні страху, ні болю Спонсор не відчував. Душа стрімко відділилася від тіла і вже згори бачила трьох братків, які хутко завантажили в автівку якусь апаратуру та
зникли, розчинившись у пітьмі ночі. На панахиді по собі Спонсор у натовпі виокремив 3 - людей , які нетерпляче чекали на закінчення молебну біля вінка із скорботним написом. Матінко моя! Так це ж помічники його опонента на виборах і одночасно конкурента у бізнесі.
Нещодавно вони мали наглість запропонувати продати їм сирзавод та безцінь та зняти свою кандидатуру з виборчих перегонів. Як не дивно, злості у Спонсору вже не було, шкодувати за земним життям якось не хотілося. Його чекала вічність. Він відчував
свободу і легкість буття. І від цього на Душі було радісно і спокійною. Як добре, що батюшка встиг відпустити всі його земні гріхи, а він не шкодував для цього грошей!
У доброму гуморі, з передчуттям вічного благоденствія Спонсор постав перед страшним судом, але вирок був коротким, наче постріл з його улюбленого ТТ.
-У ПЕКЛО!
Частина 5.
Не очікував такого Спонсор,ошукав його хитрий батюшка. Заволав сердешний:
- Так я ж... давав гроші на позолоту хрестів та бань церкви, привів до ладу подвір"я, побудував огорожу, придбав батюшці мерседеса, відправив його дочку на навчання до Англії., роздавав гречку та олію своїм виборцям..... Я ж спокутував гріхи..., молився, не пропускав жодної служби...! Ставив пам’ятники та з усією душею любив і шанував загиблих ворогів своїх.. Та я ж…
- Ми все це врахували! Тому буде твоя душа спокутувати гріхи у VIP відділенні Пекла , разом з такими як ти.... Надамо тобі персонального золотого казана з " живицею, сіркою,нефтю" на вибір, як в "Енеїді" Котляревського та золоту пательню для лизання.Похнюпився Спонсор. Страшний суд! ....Не залякаєш, Не купиш, не зателефонуєш...
- І на тому спасибі.... Ледь вичавив із себе.
Підхопили архангели Спонсора по під руки та й потягли у пекло до чортів спокутувати свої земні гріхи!
