хочу сюди!
 

Ксюша

44 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 43-50 років

Замітки з міткою «українська пісня»

Чорна гора - Українська пісня


Українська пісня 
Слова - музика; Василь Гонтарський ( Вася Клаб)  
Виконавець: уточнюється 
 

Чорне море, Чорне море, гей!
Гарне море, гарне море, гей, гей!
Чорне море, гарне море, а все єдно Чорна Гора,
Неня моя Чорна Гора, гей, гей, гей!

Ніхто не зна, ніхто не зна, гей, гей!
Де сховався месяц не зна, гей, гей!
Гей, стріляй моя рушниця, щоб почула моя киця,
Неня моя Чорна Гора, гей, гей, гей!
Гей, стріляй моя рушниця, щоб почула молодиця,
Неня моя Чорна Гора, гей, гей, гей!

Чекай куме, чекай куме, гей, гей!
Курнєм куме, курнєм куме, гей, гей!
Тіто-мріто, марґаріто, ми із кумом два бандіта,
Знає неня Чорна Гора, гей, гей, гей!
Тіто-мріто, марґаріто, ми із кумом два бандіта,
Знає неня Чорна Гора, гей, гей, гей!

Чуєш Іване, мій сине, гей, гей!
З полонини пісня лине, гей, гей!
Я ніколи і нікому не віддам рідного дому,
Знає неня Чорна Гора, гей, гей, гей!
Я нікому і ніколи не віддам ці гори-доли
Знає неня Чорна Гора!..

«В саду осіннім айстри білі»: як украли українську пісню

https://www.youtube.com/watch?v=mh2nI7tcRfo

Опубликовано: 20 дек. 2014 г.

«В саду осіннім айстри білі» — український романс XIX сторіччя. Опублікований в 1961 у збірнику «Українські народні романси», автор невідомий, вважається українською народною піснею. Мелодію цієї пісні украв композитор Борис Терентьєв і в СРСР вона стала відомою під назвою «Вот кто-то с горочки спустился…». 
В саду осіннім айстри білі
Схилили голови в журбі…
В моєму серці гаснуть сили:
Чужою стала я тобі… (2)

Мені сімнадцятий минало
Весною, як сади цвіли,
Я про кохання ще й не знала,
Ми тихо з сестрами жили… (2)

Як я садила айстри білі,
То ти поміг мені полить…
З тих пір я мрію про кохання,
З тих пір душа моя болить… (2)

Як ти проходив мимо двору,
Я задивилась на твій стан,
Стояла довго під вербою,
Поки вечірній спав туман… (2)

Коли умру я від кохання,
То поховайте серед трав,
А ти, зірвавши айстру білу,
Згадаєш, хто тебе кохав… (2)

Отаманша Маруся і Розпрягайте хлопці коні, філософський погляд.

Цікава історія пісні «Розпрягайте хлопці коні».   Краєзнавець Віктор Яланський у книзі, виданій у 1999 році, «Нестор і Галина, розповідають фотокартки» наводить розповідь дружини Нестора Махна Галини Кузьменко, що автором цього твору є махновець з Полтавщини Іван Негребицький. У махновській версії пісні був  такий завершальний  куплет:

Запрягайте, хлопці, коней

Годі вам вже спочивать,

Та й поїдем із Гуляй-Поля

Щастя й волю здобувать.

Приспів.

Маруся раз, два, три калина,

Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.

Маруся раз, два, три калина,

Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.

Повний текст пісні можна переглянути  тут

Мене зацікавив  приспів  цієї пісні  «Маруся раз, два, три калина»  тому я вирішив трохи пофантазувати. Махновець  Іван  Негребицький  міг обрати для пісні поширене в Україні  жіноче ім'я  Маруся, також персонажем для пісні могла послужити отаманша  Маруся Никифорова яка зі своїм козачим підрозділом входила в склад армії Махна.

Отаманша  Маруся воювала на сході України і сучасного Дону,  воювала як проти більшовиків  так і проти  білогвардійців і вона була в той час дуже відомим отаманом в Україні який згинув при невідомих обставинах.

Офіційні  версія смерті така: 

Восени 1919 року Никифорова спланувала замах на генерала Денікіна. Вона хотіла закласти вибухівку й підірвати очільника Білої армії, а потім утекти до Польщі для організації анархістської революції. Згідно з офіційною версією її впізнав хтось з білогвардійців, і Марусю арештували.

У вересні 1919 року її разом з чоловіком Вітольдом Бжостеком повісили у дворі севастопольскої тюрми за наказом денікінського генерала Слащова.


Очі волошкові

Романс

Слова: Анатолій ДрагомирецькийМузика: Степан Сабадаш

Я іду багряним садом,
Туман ляга на лист опалий,
Тут колись ходили рядом,
А навкруги - весна буяла! 

Приспів
  
Ой ви очі волошкові,
  
Мов троянди, пелюстки-вуста,
  
Стан твій ніжний, смерековий,
  
Ти веснянко моя чарівна.
 

Не забуть мені тi ночі,
Цілунок вуст твоїх медових,
і тепер так серце хоче
Вуста твої відчути знову!

Приспів.

Дні ідуть, літа минають,
Зове душа Прийди кохана!,
Ти повернешся, я знаю,
Моя любов, моя жадана!

Приспів.

Ластівка

Романс
Слова: Михайло ТкачМузика: Олександр Білаш

До вікна мойого теплий промінь ластиться,

Синьооке небо в шибку загляда, -

Прилетіла ластівка голубою ласкою 

До моєї хати, до свого гнізда.          

Ластівка щебече під моєю стріхою,

Від зорі до ночі човником снує.

Весняною втіхою і любов'ю тихою           

Облітає серце молоде моє.                

Дівчинонько горда, глянь, як промінь ластиться,

Вже останню кригу понесла вода.

Прилетіла ластівка голубою ласкою 

До моєї хати, до свого гнізда.            

Не лишай так скоро мого двору, ластівко,

Ти, холодний вітре, не тривож села, -

Дай напитись ласкою, дай нажитись казкою, 

Та не дай зазнати літа без тепла.         

В Станіславі під тюрмою - Українська пісня


В Станіславі під тюрмою - Українська повстанська пісня
Підписуйтесь на канал https://www.youtube.com/user/AlexaVolia?sub_confirmation=1
Слова : Михайла Дяченка 
Музика невідомий 

Текст пісні 
В Станіславі під тюрмою,
Стара мати стояла, 
Своєму синові дорогому,
Передачу принесла.     

Передайте передачу, 
Поки син мій є ще тут.
Бо сьогодні або завтра,
На Сибір його відвезуть.   

Обізвався старий ключник,
Чого ти стара прийшла, 
Твого сина вчора вечір,    
Розстріляли ха ха.  

Стара мати як почула,
Передача впала з рук,
Із грудей її болючих,       
Відірвався грімкий звук.    

Я купила передачу,
За останнії гроші,
Передайте арештантам,      
Хай пом'януть у ночі. 

В Станіславі під тюрмою,
Стара мати стояла.

Стожари

Був зорепад і зелен сад,
І ми були у парі.
У тім саду без тебе йду,
Коли горять стожари.

Приспів:
Гей, ви, стожари, мені насняться ваші чари,
Так хочу стріти кохання наяву.
Так чом, стожари, ви знов заходите за хмари,
Коли я з вами і мрію, і живу.

Як маків цвіт в полях горить, -
Так зорі квітнуть ясно.
Впаде зоря і вмить згора, -
Моя ж любов не згасне.

Приспів

Зірки горять, а де ж зоря,
Що долею озветься?
Я кличу знов свою любов,
Вона навіки в серці.

Приспів