хочу сюди!
 

Наталі

50 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 45-53 років

Замітки з міткою «місто»

Петра - одне з нових чудес світу...




Петра - одне з нових чудес світу...

Місто Петра розташоване в долині на південному заході Йорданії, країна зберігає ще багато інтригуючих таємниць. Чудові фасади будівель і пустельні лабіринти їх коридорів, вирубані в скелі з рожевого пісковика близько 100 року до н.е., захоплюють уяву туристів з усього світу.[ Читать дальше ]

Підземне місто...

У Туреччині, під селом Деринкую, є велике підземне місто. Йому близько 3000 років, і досі немає ясності, хто його збудував.
Виявилися печери абсолютно випадково, коли в 1963 році один з жителів села затіяв ремонт у своєму будинку і, зламавши стіну, побачив за нею кімнату і прохід, що веде в підземний лабіринт.

[ Читать дальше ]

Підводне місто ...




Підводне місто Шічен в Китаї...

Тактичний урбанізм або як несанкціоновано перебудувати місто

Тактичний урбанізм (Tactical Urbanism) - новий рух в області міського дизайну та проектування. Він базується на швидкій локальній зміні міського середовища із залученням місцевих жителів, таким чином роблячи місто більш зручним для життя.

                                             Тактический урбанизм: Эко города, зеленые города

Головна мета тактичного урбанізму - показати людям, що від них багато залежить і не треба чекати когось зверху, поки «вони щось поліпшать».

 

 

Як з'явилася теорія тактичного урбанізму

Тактический урбанизм: Эко города, зеленые города

Сучасні міста розвиваються дуже стрімко, в прямому сенсі розростаючись вгору і вшир. Чиновників і бізнес цікавлять, в першу чергу, мегапроекти, реалізація яких помітно змінять життя міста і не завжди в кращу сторону. У свою чергу, професійні планувальники думають над стратегіями довгострокового розвитку міста, вирішують глобальні завдання.
 
У багатьох містах приймаються плани, які фіксують життя міста на 20 років вперед, що при сучасних темпах розвитку швидко втрачають актуальність. При цьому, у міських планувальників не завжди є інтерес або завдання спускатися на рівень кварталу, вулиці, будинку. Що вже говорити про інтереси окремо взятої міської родини.
 
На противагу гігантизму почала набирати популярність «теорія малих справ» - маленькі локальні дії, які можуть привести до великих і глобальних змін як у місті, так і в суспільстві. По всьому світу з'явилося багато проектів, націлених на залучення жителів в процес зміни життя в місті, застосування «низових» інструментів для перетворення міського середовища.
 
У цього явища з'явилося відразу кілька назв - tactical urbanism, handmade urbanism, DIY urbanism, quirella urbanism, pop-up urbanism і т.п.
 
Сенс один - потрібно зробити швидкі зміни, при цьому залучаючи місцевих жителів у процес несанкціонованого перепланування міста. Подібні дії не вимагають багато грошей і ресурсів, а їх результат помітний відразу. Головне - показати жителям, що від них залежить багато чого.
 
Хоча «Теорія малих справ» застосовується в багатьох країнах і континентах, де обростає своїми рисами і особливостями, термін «тактичний урбанізм», як альтернативний шлях планування міста, сформулювали в 2010 році в США. Тоді ж з'явилася однойменна серія публікацій, яка дала визначення і перерахувала ряд успішних прикладів, як доказ ефективності даної теорії для покращення життя в місті.
 
Авторами публікації Tactical Urbanism виступила міждисциплінарна команда The Street Plans Collaborative. На сьогодні ця публікація налічує кілька видань, зокрема Tactical Urbanism Vol. 1 і Vol. 2. 
 
 
4 приклади тактичного урбанізму
Тактический урбанизм: Эко города, зеленые города
Chairbombing
Виробництво стільців з непотрібних палет і подальше несанкціоноване розкидання їх по місту. Команда Do Tank з Брукліна використовувала цю тактику для виготовлення меблів для різних вуличних заходів, що носило тимчасовий характер. Згодом стільці залишилися на вулиці назавжди поряд з кафе Blue Bottle Coffee в одному з районів Брукліна. Тактика переслідує відразу кілька цілей: екологічна переробка викинутого матеріалу, створення об'єктів міської інфраструктури та середовища для спілкування між мешканцями міста.
 
 
Тактический урбанизм: Эко города, зеленые города
Open streets
«День без авто» - на один день вулиці багатьох міст по всьому світу перекриваються для руху автомобілів і надаються пішоходам, велосипедистам, скейтерам, ролерам і для проведення різних інших заходів. Перша подібна акція пройшла в Сіетлі в 1965 році. Тактика створює простір в місті для людей і про людей.
 
создание парков: Эко города, зеленые города
Park (ing)
«День паркінгу» - на один день у багатьох містах порожні або малопопулярні парковки «захоплюють» для перетворення їх в міські зелені точки для відпочинку. Початком такої акції послужила ініціатива бюро Rebar з Сан-Франциско, співробітники якого довільно трансформували паркувальне місце в міні-парк на 2,5 години. В результаті тисячі людей по всьому світу, надихнувшись результатом, повторили досвід. Практика сподобалася городянам, так з'явився Park (ing) Day.
 
 
 
взлом рекламы: Эко города, зеленые города
 
Ad-busting
Створення чогось корисного для жителів міста з існуючих рекламних щитів. Наприклад, команда Do Tank запустила проект WeSee.Us. У реальному часі перехожі могли анонімно завантажити зі свого телефону будь-яку фотографію району. Потім фотографії виставлялися на порожньому рекламному щиті. Замість нав'язування якогось продукту, рекламна інфраструктура була використана, щоб дати жителям можливість показати один одному їх власне місто.
 
Тактичний урбанізм - це своєрідна лабораторія для несанкціонованих експериментів «знизу», які здатні прийняти форму легальних державних програм. Громадянські ініціативи можуть привернути увагу до проблеми більшої кількості людей, не залучених в процес активних дій, сформувати суспільний запит на зміну і згодом знайти підтримку в адміністрації міста. Крім того, влада може використовувати результати тимчасового експерименту для запуску своїх пілотних і тестових програм.
 
Багато прикладів по світу показують, що цивільні «низові» ініціативи - це важливий інструмент зміни не тільки міського простору, а й суспільства, який здатний вирішити соціальні та політичні питання, сформувати нові свідомість небайдужого мешканця міста і країни. Тому, що за кожної невеликої ініціативою стоїть зміна, яка призводить до нової ініціативи і новій зміні. Навіть маленьке рішення великої кількості людей може мати значний результат.


Детальніше тут: http://slovo-motivator.webnode.com.ua/news/taktichnij-urbanizm-abo-yak-nesanktsionovano-perebuduvati-misto/

Девочка-лес



***

Габи и Николай запрыгнули в его маленький volvo и помчались ночными дорогами из Вероны в ее родной Бардолино.

-        Давай, к пляжу?

-        Давай – ответил он.

По дороге он купил хорошего вина, а в багажнике, будто специально прибереженный для этого случая, ютился забытый ранее плед.

Аккуратные дороги, маленькие пальмы, чистый пляж, покрытый камешками, огромная золотая луна и синяя ночь… Позже ему

захочется написать картину о красоте той ночи.

 

***

- То що, може на пляж? – Еріка вмощує свій шикарний зад в обійми шкіряного крісла двадцятирічного мерса Серьожи, й томно дивиться крізь півкіло маскари «XXL-об’єм» чекаючи відповіді.

- Пляж? – в його уяві мерехтять швидкісні кадри спогадів. Ось переповнені смітники, ось покриття з суцільних бичків під ногами, гнила від випорожнень вода… - кицю, краще давай орендуємо отельчик, та проведемо добре час.

Еріка той вечір провела зі своїм хлопцем в якійсь кімнаті зі вкритими пилом підвіконням та полицями, та обплямованими шторами, ніби на них щось спльовували та обтирали руки. Крізь стіни було чутно чиїсь кроки та регіт, а з туалету було чутно накрапання води.

 

***

Саша з Ніною довго пробиралися велосипедами крізь височенні звалища сміття, що вкривають ліс по контуру десь на пів-кілометри. Аж поки дісталися цих прекрасних місцин Києва. Круті схили гори вкриті лісом. Красиві галявини, берези… Деякі галявини розташувались на обривах, і з них відкривається вид на безкрайні простори левади з озерами, та село, що у підніжжя.

Вони якийсь час обтрушують веліки від приставшого сміття, витягають поліетиленові кульки з ланцюгів, та пластикові стаканчики, застряглі між колесом та крилом. Тоді вмощуються на краю гори, дістають термос з чаєм та сандвічі, і починають свій романтичний сніданок милуючись просторами левади, схилами гори та слухаючи спів ранкових пташок.

 

***

-        Давай розкажемо одне одному свої найінтимніші мрії? – збуджений Петрик вже свердлив очима свою любу Анєчку, в очікуванні гарячої розмови. Він був готовий нарешті зізнатися про свою мрію зайнятися з нею анальним сексом.

-        Давай – не задумуючись відповіла Анєчка.

-        Про що ти мрієш? Як це має бути? Може щось таке, про що соромишся зазвичай сказати?

-        Так, я дуже боялась тебе попросити…

-        Про що? – його очі вже поглинають її повністю, він присунувся ближче, весь палає…

-        Я мрію щоб… це була хижка з бамбуку серед кокосових пальм, а під ногами щоб білий пісочок, а перед очима щоб синій океан… - вона замріяно зітхнула. – Я боялася, що ти не погодишся поїхати у відпустку на Каріби, що це для тебе надто дорого.

Анєчка ще довго вимальовувала в уяві красу Карибів, не помічаючи, як Петрик знітився, та занудьгував.

 

***

 

Вони зупинилися на оглядовому майданчику Лаври, і продовжували бесіду. Він продовжував гаряче декларувати свої переконання в політиці, намагаючись «просвітити» її «несвідому». Вона його уважно слухала, задивилася у далечінь понад Дніпром, глибоко вдихнула повітря, так, ніби їй зараз летіти у цей простір. І відчула у цю мить наскільки ж тісно у місті.

Люди існують щільно одне до одного. Так щільно, що навіть у тісняви метро навчились не помічати одне одного. Ось чийсь живіт огортає тебе ззаду, ось хтось ненароком поклав свої яйця тобі прямо до долонь, і зніяковів це відчувши. Ось ти відчуваєш печінкою чиюсь нирку, так стисло. І вдаєш ніби нічого, ніби так і має бути.

Приходиш в гості до квартири в тонкостінній будівлі, і тебе просять говорити пошепки, а тоді ти чуєш, як хтось поверхом вище чихнув, та ще й перднув, а ти як раз п’єш чай з тістечком на кухні з другом…

 

Ліс сприймається не як прекрасний дар та цінний простір, а як місце де можна вивалити з вантажівки свої продукти життєдіяльності. Як ганебне сміттєзвалище.

Коли ти пропонуєш прогулятися лісом, це звучить ідентично, якби ти сказала «а не прогулятися б нам сміттєзвалищем?», і на тебе дивляться як на схиблену, та залазять назад у свої коробки щільно одне до одного, як оселедці в банці-жестянці. А ти навпроти дивишся зі зневагою, сумно зітхнувши від цього непорозуміння.

-        Та нє. Давай лучше поєдем у кахве.

«Звісно! Давно не дихали димом, та не терлися об різних алкашів, що дригаються танцполом!» - думаю я. Але говорю інше:

-        Звісно, давай… тобі видніше.

Півгодини брудних доріг, якими шниряють бомжі у проханнях милостині, ще півгодини в якомусь заторі спостерігаючи кобло чорного диму з заду якогось КАМАЗу попереду. І ось ми у «раю». Якісь кольорові катакомби, люди-оселедці щільно одне до одного, струшують свою лупу на голову другу. Монотонні рухи, які набридають, але мусиш робити те, що й всі, бо так прийнято, і це типу десь прописали, що класно (мабуть в якомусь серіалі). Повторюєш одне й те саме: щось п’єш, щось їси, щось говориш, просто сидиш… І тобі нав’язують думку, що це класно, що це щастя, але ти нічого такого не відчуваєш.

Простори звужуються, кроки стають коротшими, рухи мінімальними. Найбільшу кімнату можна подолати десятьма кроками максимум. Це надто мало, для тонусу. І тобі пропонують в залі бігову доріжку. Де ти перебираєш ногами на місці і відчуваєш, як їдеш з глузду.

До дідька!

Врешті шлеш те все! Хапаєш свій велік і стрілою вилітаєш з міста. Долаєш півкілометра сміттєзвалища, виймаєш все, що застрягло, і… ти на волі. Аби подолати ці бар’єри життєдіяльності міста, тобі потрібно навчитися їхати довго. Аби не витрачати на прогулянки цілу добу – ти навчаєшся їхати швидко. З часом організм перебудовується. І тобі стає все тісніше в місті. Все починає здаватися дрібнішим. Дрібні коробки, дрібні люди (їхня більшість), дрібні вчинки.

 

***

-        Я буду называть тебя «девочка лес» – любимый мужчина с искоркой в глазах насмешливо растянул красивую белозубую улыбку «до ушей»

-        Почему?

-        Потому что.

-        Тогда и ты тоже «лес». Ты ж такой же самый и все то же самое делаешь.

-        Но я себя со стороны не вижу – смеется он, а я бросаю ему в голову подушку.

 

 

Віршований текст. Пі..та

Піздата

Знаєш, мені так прикольно про тебе писати,
Про не розділену любов, про те яка ти піздата.
Про твоє місто, в якому я знаю лише окремі райони.
Якось не здружився я з ним, ми навіть не добрі знайомі.
Цікаво як ти там? Надіюсь все нормально! Правда?
Друзі, робота, знаю що спорт твоя улюблена справа.
Надіюсь не саменька, біля тебе поруч той самий,
Якому ти даруєш своє тепло і ніжно кличеш "Коханий".
Без пафосу скажу що ти і справді піздата,
Вихована спортом, сама даєш собі раду!
Впевнена, розумна дотепна й красива.
Коли в перше тебе побачив, подумав що побачив диво!

А ти міська, дворова романтика, падікі, клуби.
Знаю що тусуєш з пацанами, які репчину мутять.
Час іде, але не лікує, він міняє нас з середини.
Походу він забив на мене, бо знайомі змінились,
А я той самий до нині.
Думав що не буду більше про тебе писати.
Але надворі зима і я згадав як думав про тебе на парах.
Мріяв про тебе, що колись будуть "Ми", літав десь у змарах.
Як ловив твій погляд на перервах в коридорах,
З надією на щось, але Хепі Енд буває лише в фільмах добрих.
Надіюсь ти щаслива. Ти піздата. Правда!
І поряд той, хто дійсно тебе вартий! 

© Вовка Чижук (ПР)

Голосуємо за Полтаву!!!

Ретро FM та ТМ "Таврія" запрошує обрати найкраше місто країни.
Полтава - найкраще місто!!!
Полтавці, ви згодні?
Тоді голосуємо!!!





Повінь в Луцьку 30.07.2013

В Луцьку впав дощ.
Дивний дощ. Він був схожий на зимову завірюху.
І його було так багато, що воді не стало місця. Вони зливалася у потік (речічку Сапалаївку, притоку Стира), у Стир, в болота, гасала вулицями.
А що градоначальники встигли за останні два роки вирізати багато дорослих дерев, то затримати і спожити зайву воду було нікому.
Ось дещо із того, що я побачила ввечері у вівторок.

Розлив річки (так ніби просто велика калюжа, але вона стоїть навколо п’яти 2-3-поверхових будинків, доступу до яких немає)


За метрів 50 від цього місця - місток. 

Вода вже піднялася вище містка, а через перешкоду почала розливатися:

 по вулиці, грядках, квітниках, доріжках, підвалах...

Мені важко виміряти, на скільки піднявся рівень води, але ось тут хвилі перекочуються через перешкоду - трубу, що йде до котельні:


Це за наступною перешкодою: вода, яка розлилася навколо, знайшла таки прохід і повертається в річку.

Хлопці ходили в гості до сусіда через вуличку.

Подвір’я лабораторного корпусу Волинського університету. В сусідньому будинку світяться вікна, і світло відбивається у воді на подвір’ї університету.

Місто не село

Іноді в житті ми стаємо свідками, як якась особа намагається підвищитись у власних очах, принижуючи інших довкруг себе. smeh sila Зараз це навіть стало частиною державної політики, дуже сподіваюсь, тимчасово, але мова не про те.
Проблеми міста і села...
Хтось їх колись порівнював?
Не можна ж вважати об'єктивним порівнянням емоційний вигук: "Панаєхалі тут такіє нєкультурниє і оскорбляют маї естетічеськії чуйства!"    Коли цю фразу вимовлено ще й чистою українською мовою, (і таке попадалось,unsmile)  то вже ясно, що людина бачить себе на самім чубку (вершині єрархічній), як що не вищеpodmig

Пішла така лінія в шанованій, а колись дуже шанованій і справді поважній газеті "Пост Поступ", а нещодавно привернула увагу і тут, на блогах.  look Замітка, звісно, не претендувала на останню інстанцію в пошуках істини, потребувала обговорення, котре й відбулось так, чи інакше, але в ньому знову засьвіркала ота нотка зневаги і зверхностиwakeup
Нє, я не кажу, хтось може і мати всі підстави... Але подумаймо, - звідки взялась ота неприязнь? 
В чому її корінь?
Кожен, хто зачіпає проблему, (а я й не казав, що її не існує), мав би поставити собі вищенаведені запитання і чесно відповісти...

Бо ми не любимо свої недоліки в інших?....devil

Споконвіку місто жило за рахунок села, поступово з'їдаючи і його, акуратно й ритмічно пережовуючи, і тим не менш, тяжко страждаючи від поганого перетравлювання draznilka

Для тих, кому думать не ліньки: якщо б місто і село мали однакові рівні і справедливі умови, хто б зостався в містах?

Тому поведінка окремих міських жителів мені нагадує поведінку сучасного мента; влупив кийком по хребті, лише через переповнення відчуттям власної переваги в силі, а потім звинуватив у нападі на міліцію help beat

Шось пуйнятно? Га?

25%, 2 голоси

0%, 0 голосів

13%, 1 голос

0%, 0 голосів

50%, 4 голоси

0%, 0 голосів

13%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Милий - Аби МС

милий, милий, де мій дім?
я так втомилась, але справа не в тім…

ніч марнує тіло,
ламає крила,
лишає душу в самоті…

я ловила подих твій,
я йшла за ним, допоки мала сили
ти казав: не смій,
та я цього не вміла,
я зголодніла за тобою, милий мій.

милий, милий, вкрий мене –
земля колись так само проковтне.

скільки невідомо
я йду додому
і віддаляюсь з кожним днем.

на моїх долонях є
штрих-код, де навхрест лінії життя і втоми,
розтає
на ньому ніжність твОя,
мій милий, я так зголодніла за тобою…

милий, милий «так» – це «ні»,
навіщо бУло снитися мені...

всі дощі й застуди –
я все забуду,
я все віддам заради снів.

як мені знайти тепло…
підземка від Печерська йде в нікуди,
може, все було,
а, може, тільки й буде,
що цей контрольний поцілунок у чоло…

letsrock тут letsrock