хочу сюда!
 

Татьяна

54 года, телец, познакомится с парнем в возрасте 50-54 лет

Заметки с меткой «всесвіт»

“ЧЕРВОНО-ЧОРНИЙ?.. БАНДЕРІВЕЦЬ!” Автор:Станіслав БРАЖНИК

Журнал"ВСЕСВІТ"Станіслав БРАЖНИК  “ЧЕРВОНО-ЧОРНИЙ?.. БАНДЕРІВЕЦЬ!”ДОКУМЕНТАЛЬНА ПОВІСТЬ

 1.

Літо 1939 року прийшло в Польщу під гуркіт сурм та барабанів різного роду патріотичних спілок. На той час Гітлер без жодного пострілу заволодів Австрією, Судетським краєм, Чехословаччиною, відібрав у Литви Клайпеду. У липні він зажадав од Польщі врегулювати питання про “коридор”, який відділяв Східну Пруссію від решти райху. Польський уряд, підтриманий Францією й Англією, відмовився його обговорювати.

Війна висіла на волосинці.

За цих обставин раптом, ніби за командою, постало нероздмухуване з кінця 37-го “українське питання”. Містечками Східної Галичини пройшов “захід”, названий його ініціаторами “похованням України”. Якогось вечора на початку серпня, коли не було дощу (літо 39-го в Галичині видалося дощовим), натовп напівп’яних мешканців містечкового “дна” з-поміж польського населення у супроводі кількох молодиків воєнізованої організації “Стрілець” влаштовував “похоронну процесію”. Учасники її йшли вулицями містечка з великою чорною труною з написом “Україна вмерла”, під вигуки антиукраїнських гасел. Потім труну спалювали й виряджалися бити шибки у вікнах “Просвіти” та “крамничках”, які належали українцям.

Польський офіціоз “Джєннік урядови” з цього приводу надрукував статтю, у якій дав зрозуміти: “сморідний вітер подув із-за Збруча”...

Зрозуміли це й в ОУН.

Одного серпневого ранку львівська поліція виявила в Стрийському парку трьох повішених функціонерів чинного в Галичині ще з початку тридцятих років “культурно-просвітницького” товариства “Русь”. На грудях кожного була табличка, разом вони складали слово “мо-ска-лі”.

“Похорон” припинився.

15 серпня у Львові було скликано з’їзд Народного комітету УНДО, який об’єднував усі українські патріотичні організації.

У резолюції з’їзду, зокрема, йшлося:

“За німецько-польського військового конфлікту український народ буде лояльним до Польщі та виконає свої обов’язки перед Державою...

30 серпня Варшава оголосила військову мобілізацію, а за день, 1 вересня, німецькі літаки бомбардували аеродром у Скнилові піді Львовом.

Почалася Друга світова війна.

За кілька днів після початку війни зняли охорону табору примусової праці в Березі Картузькій, і “вороги держави”, що перебували там, отримали волю. Серед них був і Роман Вайнштейн, син торгівця середньої руки з невеликого містечка Західної Волині — Холма.

Роман пробув у таборі майже рік. Приїхавши взимку 38-го на Хануку до Холма, він од святкового батьківського столу потрапив у поліційний “постерунок”, а звідти прямим шляхом до Берези.

Згідно з ухваленим після вбивства міністра Піроцького законом, громадянин, якого запідозрили в діях, спрямованих проти Держави, міг бути відправлений “без суду та слідства” до цього розташованого серед боліт західного Полісся “трудового табору”.

У єврейській громаді Холма молодший син Беньяміна Вайнштейна (Венцлава, як він називав себе на польський кшталт) користувався поганою славою “соціаліста”: 30-го року його виключили з місцевої гімназії. Фізично міцний та незалежний у судженнях, Роман добряче віддухопелив дебільного нащадка місцевого поліційного начальника й двох його дружків, після чого йому довелося терміново залишити батьківський дім та їхати до Львова, де мешкав його вуйко.

Тут і відбулося знайомство Романа Вайнштейна з небожем вуйни, студентом Політехніки Романом Шухевичем.

Невдовзі Шухевич познайомив його зі своїм колегою Степаном Бандерою...

http://www.vsesvit-journal.com/index.php?option=com_content&task=view&id=422&Itemid=41

...форми...

Частина одна, інша. Ніщо не бездіяльне. Завжди взаємодія змушує притягуватись або відштовхує. Кожна з часток ділиться на ще безліч менших. Мініатюрне зливається у безкінечну вічність структур і знов набирає глобальних масштабів. 

А що в центрі? В центрі пустота, порожнина кола. Пройшовши яке потрапляєш у світ меншої частки світу. Ідучи вглиб, наближаєшся до поверхні. Поринаючи вниз, опиняєшся на горі. Все пов`язано. Довколишність збудована з кіл. Буття енергій Всесвітнього "бублика". Природа нуля... З нього й початок. Одиниця - той же нуль, повернутий боком. сплетіння кілець - основа матерії. Звена ланцюга. Коли одне порвати, то міняється напрям потоку. Звільняється енергія пустоти - порожнини кола - утворюється Чорна Діра.

Чим заповнити цю пустоту? Чи можна її ліквідувати? Коли зникає ця, всепоглинаюча у "ніщо", порожнеча?

Тільки тоді, коли вбере у себе найближчий світ, пов`язаних з нею кілець, і знов відновиться рівновага. Утвориться нове коло і пустота заповниться змістом форм...

Аргумент на користь Бога...



Ну хіба не краса?
Мене завжди цікавило питання - хто  спостерігав та керував зародженням Всесвіту?
Всіх нас навчали в школі про різні там Великі вибухи, розширення Вселенної, чорні дірки. Але на концептуальне питання - навіщо, ніхто не дає відповіді... Невже купка матерії самовільно під дією зміни тиску
чи концентрації, якоїсь сечової кислоти почала розширюватись і раптом взірвалась?
Добре  Всесвіт зародився в результаті Великого вибуху хрен зна коли давно, але от для чого це було потрібно? Ну не може ж бути, щоб такий великий ба-бах, створився просто так, щоб ніхто не спостерігав за його появою, розвитком... 



А отже Бог існує!:) 
Принаймні існував тоді коли створювався наш Всевіт....

На світло

Молочний Шлях... Плин часу з давнини

Незнаної в безмежжя невідоме.

Життєва мить - багато літ і зим

Людських, вдих Всесвіту легкий і видих.

 

Навпомацки крокуємо життям,

Упевнені, обтяжені знаннями,

Зневірені та з вірою у серці,

На світло, в невідомість, мить за миттю...

05.08.2010

 

© Stepanska Marina (SMG)

Агентам

світової інформаційної змови присвячується.



Втаємничений це дехто, хто знає щось про дещо.
Нескінченність це дещо, що ніде не починається, ніде не закінчується.
Тому Нескінченність одночасно мала б мати синонім Непочатковість.
Буття це те, що невідворотно Є.
Тому Буття одночасно мало б мати синонім Незникненність.
Всесвіт є, і він нескінченний, але більшості людей це чомусь важко уявити, тож їм кортить знати, де (і коли) початок тої Нескінченності.
Тому дехто з них, замість полювання на мамонтів, проголошує у своїх міфах Слово про Початок.
Хтось інший, замість будівництва акведука, ускладнює байку тим, що проголошує Слово про Кінець.
Дійсність потребує аби хоча б хтось її поважав.
Тому вона часом породжує тих, кому цікаве те від нескінченності, що не вмістилося в рамки Слова.
То вогнем святої інквізиції, то вогнем людського відсторонення вони освітлюють морок Невідомого.
Вони виголошують слово, таке ж непевне, як тіні, що маячать у мороці, таке ж мінливе, як примари калейдоскопічного розмаїття явищ.
Це слово відрізняється від Слова тим же, чим процес відрізняється від речі, чим зміна відрізняється від усталеності, чим вода у двох стулених долонях відрізняється від гранітної скелі.
Тим-то це слово неповне і неточне, майже нічого не пояснює, майже ні до чого не зобов'язує.
Це слово часто є насінням, з якого проростає людська недовіра, а підживлювана перегноєм традицій, стереотипів, послідом забобонів, остання дає плоди зневаги або й гніву, однак...
Це слово навчає жити без надії, дає духовні опори і духовну свободу, цінне тим, що воно містить крихти істини, відтак воно є про щось дійсне, справжнє.
Люди поділяються на тих, що:
                                                     почули і зрозуміли,
                                                     почули і не зрозуміли,
                                                     не чули.
Відповідно, перші - втаємничені, другі - нещасні, треті - щасливі.
Для перших всі поняття знецінюються на тлі пізнаного - вони замовкають, позбуваються пристрастей і просто... Просто знають.
Літературний приклад перших - Сіддхартха наприкінці життя.
Другі приречені на пожиттєвий пошук та духовні блукання, або - скотитися до релігії. Тому серед цих другом істини є той, хто йде до неї, а не той, хто прийшов, як йому здається.
Треті приречені на марнотне, бездумне але... щасливе існування. Так. Щасливе у своїй системі відліку.

пс
Якщо комусь вбачаються цитати авіценн, марків авреліїв чи інших великих розумників, то визнаю, вони справді могли бути вихідним матеріалом для якихось тез. Але через недосконалу пам'ять точно не знаю, в яких місцях цього "бульйону" ставити значок (С)


Короткі думки про безглуздий світ

Ця задумка прийшла до мене після перегляду низки наукових, документальних, науково-популярних фільмів, які мій мозок завжди спиймає як грунт для роздумів. Не можу приховувати, що фільми подібного типу завжди наштовхували мене на подібне. Отже, я буду періодично публікувати власні уявлення та думки про влаштування нашого світу.
Я являюся студенткою фізичного факультету певного університету. Так склалося, що я стану астрономом. І зовсім невипадково. Космос завжди приваблював мене. Не можу пояснити, чому, але ця безодня сприймається мною кожен раз по-різному. То вона затягує у себе, немов ліжко після тяжкого дня, то я тону у ній, немов у вирі. Інколи це дійсно жахає. 
Часто, переглядаючи записи у соцмережах або наукову літературу я ловлю себе на вигадуваннях теорій. Одна з них дійсно може мати певний сенс - що весь наш світ - лише атом у якомусь гігантському Всесвіті. А кожен атом у нашому світі - гігантський Всесвіт. Дещо парадоксальна думка, проте чому б і ні?
Багато вчених наголошують на тому, що загальною та єдиною одиницею вимірювання має бути час. Дійсно, ідея чудова. Але наразі це неможливо, бо ми занадто мало знаємо про сам час - четвертий вимір. Для нас він являється лінійним, хоча на більш високому рівні розвитку ми можемо сприймати так, як ми зараз сприймаємо тривимірний простір. Подорож в іншу часову епоху міг би виглядати як підйом на гору чи спуск з неї. Не хочу розділяти людей на класи, але не всі можуть зрозуміти це. Для багатьох жодні одиниці існування простору не мають значення - вони живуть тим, що мають і не бажають змін. 

Про моє 19 січня...

Для одних людей це був понеділок, для інших - церковне свято, Хрещення, а для третіх, і для мене в їх числі - це був день, коли зв'язок із космосом максимально відкритий для всіх людей. Можливо, останній пункт - це чутки, або вигади, а я - бовдур, який у все це вірить... Принаймні, про відкритість цього каналу казали так само переконливо як і про кризу, і про газ, і про понеділок та Хрещення.

Цілий день я бажав людям доброго настрою та вітав зі святом. Спеціально не казав, що за свято, бо Хрещення хоч і популярне зараз в нашій країні, але не для всих. Чому я так вважаю? Бо це свято не популярне для мене, а значить обов'язково є ще декілька таких бовдурів, які не поважають "споконвічні" традиції свого народу.

Взагалі-то, я вірю в Бога! Я вірю в його всемогутність та мудрість... Але зовсім не вірю жодній церкві. Жодна з религій не розповідає правду про Бога. В церквах, храмах, мечетях та інших релігійних, культових та обрядових місцях, людей просто дурять. Дехто робить це спеціально, заради якоїсь користі для себе, інші це роблять тому, що самі вірять в те, про що розповідають іншим людям. Мені, чесно, байдуже, у кожного своя правда, і кожен несе власну відповідальність за свої вчинки... Згодні?

Трішки шкода людей, які заради матеріальних благ переступають через закони всесвітньої любові, гармонії та доброчинності... Ми приходимо в цей світ ні з чим, и покидаємо його так само ні з чим... Всі скарби нічого не варті нам ДО нашого народження, та ПІСЛЯ нашої смерті... 

Я не проти того, щоб людина жила в достатку та добробуті, але не через страждання інших...

Кхмм... щось я відволікаюсь від основної теми, про що я хотів написати зараз.

Цього понеділка я багато їздив по місту, багато спілкувався із різними людьми... навіть із Дмитром з роботи побалакав трішки. Як мені здалось, встиг зробити багато корисних справ як для себе, так і для інших людей, тому цей день розпочався та продовжувався досить вдало!

Вечір я домовився провести із дівчиною, яка мені дуже подобається... Я її ніколи не бачив, навіть на фотографіях, ми тільки по телефону спілкувались, але вона мені все-одно подобається, та я часто про неї згадую, коли мої думки не зайняті роботою, або пошуком можливостей реалізувати свої плани або виконати обіцянки, коли такі маються (по пріоритетам все має зворотній напрямок: в першу чергу виконую обіцянки, потім займаюсь реалізацієй власних планів, і вже в третю чергу - роботою для (на) інших людей. тому з мене завжди виходив паганий робітник по найму...).

Перед свіданкою з моєю любою незнайомкою я потрапив на збір до Бізнес-центру, де якраз обговорювались питання впровадження на офіційній основі мого Клубу Бізнес-Кіно в самому центрі та відкриття філіалу в арт-залі піцерії, із власниками якої я якраз нещодавно спілкувався та зацікавив їх такою пропозицією. Від мене чекали бізнес-плану... Тобто, хотіли, щоб я розповів, як збираюсь розподіляти гроші, які мають рікою текти до мене, завдяки розробленій мною унікальній системі Клуба!

Все було готово, і розподілення фінансів між відповідальними, зацікавленими та приймаючими участь було обговорено досить швидко і всіх все влаштувало, чому я був несказанно радий! А ось із дівчиною вийшов облом... Вона не знімала слухавку телефона на протязі всього вечора.

Я спеціально довго не повертався додому - блукав по вулицях, щоб будь-якої миті можна було сісти в таксі та поїхати до неї... але завжди настає такий час, коли навіть найцікавіші та найдобріші задуми відступаються перед втомою. Особливо, коли це втома від безрезультатного очикування після безлічі спроб хоч якось заподіяти...

Близько 23:00 я йшов по алеї посеред свого проспекту в напрямку додому - збуджений від багатьох подій та очикувань на неймовірну зустріч і в той самий час трішки засмучений і виснажений. Сніг йшов разом зі мною, лагідно лягаючи на дерева, асфальт та на мене. Це заспокоювало, прибаюкивало і розслабляло.

Мені раптом стало так спокійно та затишно наодинці із собою, що навіть вронив сльозу від задоволення. А потім подивився на небо - воно було темне від хмар і здавалось бездонним.

Тоді я пригадав про те, що сьогодні небо відкрите для всіх, і я можу із ним поспілкуватись. Саме це я і став робити - розмовляти із небом... вголос.

- Привіт! А ось і я. Я буду називати тебе "Всесвіт". Можна? Сподіваюсь, тобі ця назва подобається, бо це твоя суть, ти - всесвіт! А я - Микола... І я хочу тобі багато чого сказати. Я знаю, що ти все про мене знаєш... і про моє минуле, і про моє майбутнє. І що мої думки для тебе - відкрита книга... Але я все-одно вважаю, що просто думати - замало, потрібно ще й карази про свої думки. Як завгодно - словами вголос, або на папері, або діями, або малюнками, або жестами чи дотиками... Кому як простіше, кому як зручніше - але казати!

Перш за все, дякую тобі за те, що ти дарував мені можливість жити тут. На цій планеті, в цьому світі, серед людей, тварин, рослин, планет, зірок, сузірь... Я дякую тобі за те, що я навчився розуміти радість та добро світу, і що навколо мене їх достатньо на все життя! Я дякую тобі за те, що ти надав мені можливість навчатись, розвиватись, зростати як фізично так і духовно. Дякую тобі за те, що ти завжди разом зі мною, що ти завжди навколо мене - ти моя друга мати і мій другий батько! Дякую тобі, мій кращий друже та наставник! Я люблю тебе, Всесвіт, таким, який ти є!

І ще, я звертаюсь до тебе із проханнями. У мене їх багато, але я знаю, що ти все-одно їх обов'язково виконаєш найкращим чином! Я прошу, дай мені більше знань, мудрості та досвіду, щоб я осягнув їх сам, та зміг передати іншим, кому вони потрібні! Я прошу, допоможи мені пройти свій життєвий шлях таким чином, щоб після моєї смерті мене згадували добрим та ласкавим словом! Я прошу, дай мені всі можливі випробування, завдяки яким я максимально реалізую свій потенціал, талант та здібності! І будь ласка, підтримай мене в скрутний момент. Дай мені сили впоратись з будь-яким негараздом - як із власним, так і із лихом будь-якою людини в світі, яка проситиме у мене допомоги.

Я прошу тебе, всемогутній щедрий Всесвіт дай мені міцного здоров'я та розумного добробуту! 

Ще я прошу тебе, познайом мене із дівчиною моїх мрій, щоб я робив щасливою її, а вона робила щасливим мене, і щоб ми кохали друг дружку св'ятим коханням - чистим, щирим, теплим, і завжди розуміли та підтримували один одного. І щоб наші справи та наші діти поєднували нас ще більше, і щоб ми завжди вірили та довіряли і ніколи не обманували друг дружку! 

Любий друже, Всесвіт, дай мені віру та надію, любов та гармонію в житті!

А ще я обіцяю, (і це не взамін на виконання моїх прохань, а просто тому, що хочеться це тобі пообіцяти і обов'язково потім виконати свою обіцянку) що я буду вправним і чемним. Я обіцяю, що буду максимально чесним. Я буду наглядати за своєю зовнішньостю - бо це твій подарунок для мене. Я буду робити ранкові зарядки, чистити зуби, харчуватись здоровою їжою та вести здоровий образ життя, щоб виглядати та почуватись найкращим чином! Я обіцяю берегти себе та піклуватись про все, що є навколо мене. І все це я обіцяю робити для себе та для всіх інших людей так само якби я робив це для тебе.

Я знаю, Всесвіт, що я - маленька частка тебе, так само, як і ти - маленька частинка мене самого. І знаю, що всі ці прохання були як від мене до тебе, так і від тебе до мене. І що ти чув мене так само, як я чув сам себе... І це просто неймовірно... приємно! 

Ще раз дякую тобі, Всесвіт за цю розмову, яка склалась у нас із тобою сьогодні - мені було дуже приємно та радісно! Я люблю тебе! Буду радий поспілкуватись із тобою ще якось найближчим часом!


ось така у мене була розмова з Всесвітом на Хрещення, 19 січня 2009 року...

а хтось ще розмовляв з ним того дня?

було б цікаво поділитись враженнями!

думка години...

Світ, в якому ми живемо - нескінченний у просторі, вічний у часі та гармонійно суміщає в собі все, що тільки можна уявити.

Хто каже що це не так - спеціально хоче заплутати та приховати якусь частину.

Є ще такі, хто не каже що це не так, але починають розводити суперечки на тему "це гарне, а це - погане, це добро, а це - зло". Ці суперечки націлені на витрату часу і життєвої енергії даремно.

На мою думку, варто прислухатись до тих хто пояснює існування і взаємодію всесвіту, без встановлення обмежень та визначення якості.

Інших варто просто слухати, щоб приходити до істини через розуміння помічених похибок та кривди.

Корисна порада


Якщо хтось вважає, що життя його котиться під схил зовнішніх обставин. Східна народя мудрість, проголошена тібетськими лисичанами.

67%, 4 голоса

33%, 2 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая