* * * мій любий, ця вода така жива... вона - мінлива молоденька жінка: удень бринить дзвіночком срібно-дзвінко, вночі - руками ніжно обвива… І хвилями - припливи - через край! – і вже тече у тіло водограй… …і ти водою золотою повен! … І нас несе у ранок Білий Човен. …і чайки, ніби ангели світання, несуть на крилах це святе кохання. .