Чужої мови я не знаю,

А чи на світі є чужа?

Та лиш тією заспіваю,

Котрою мати нарекла.

Як не зречешся ти тієї,

Що у колисоньці чував,

Душа засвітиться зорею.

Зорю, щоб людям ти віддав.

 

Колиско моя яворова,

На денці лона твого,

Дитино, колишеться слово,

Начувайся сину його.

 

Леліймо слово колискове,

Нехай пра-правнукам буде.

Нехай і їх щодень додому

Колиска мамина зове.

Бо там краплина милосердя,

Там доброта гойдає світ

І не остудиться там серце,

Душа прийдешня, маків цвіт.

 

Від діда прадіда твого,

Зорею буде повік

Священне вкраїнськеє слово,

На тому стоятиме рід.

 

Дмитро Лаба /мрії/

/Невдалий переклад частини твору В. Маяковського. Перепрошую за помилки та склероз, відсутність часу та запис українськими літерами.

Любіть – ето значіт в глубінах двара

Блєстя тапаром рубіть драва

Сілай своєй іграючі./

 

Кохати – це дрова рубати!

Кохати – це користь давати

Роду, родині, сімї!

Кохати – це вибачати,

Кохати – це вчасно змовчати,

Кохати – це відкоша дати,

Кохати – це правду казати,

Кохати – своїх захищати,

Кохати –це Рід зберегти!

16/09/2011

 

Час якось так проноситься швидко ... Повз і галопом. Уже полуниця відійшла. Раніше я цього не помічав - робота, весь час робота ... А навіщо? Зараз дивлюся на пташок - трудяться постійно ... Аби їжу знайти собі і пташенятам ...  І не потрібно їм ні вищу освіту, ні соціальний статус ... А людям, бачите, ТРЕБА. Хоча ціна всього цього - нуль. Мета життя в тому, щоб продовжити рід. А все супутнє - порох від руху ...